Суд: Вінницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця
Дата: 03 травня 2026 р.
Справа: №125/126/26
Суддя: Береговий О. Ю.
Справа № 125/126/26
Провадження № 33/801/460/2026
Категорія: 331
Головуючий у суді 1-ї інстанції Хитрук В. М.
Доповідач: Береговий О. Ю.
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2026 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О.Ю.,
розглянув апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Іванцова Василя Костянтиновича на постанову Барського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП,
встановив:
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 748776 від 08 січня 2026 року вбачається, що 07 січня 2026 року о 18 год. 20 хв. ОСОБА_1 по вул. Героїв Майдану в м. Бар Вінницької області не виконував неодноразово законну вимогу працівників поліції припинити хуліганські дії, шарпав працівників поліції за одяг, поводив себе зухвало та нахабно, не виконував законну вимогу працівників поліції пред`явити документи, що посвідчують особу, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 748738 від 07 січня 2026 року, цього ж дня о 18 год 20 хв. по вул. Героїв Майдану, 34 у м. Бар Вінницької області, на зупинці громадського транспорту ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою в сторону громадян та працівників поліції, порушував громадський спокій і порядок.
Постановою Барського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8 (восьми) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136 (сто тридцять шість) грн. Стягнуто з нього судовий збір в сумі 665,60 грн. в дохід держави.
Цією ж постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП доведена матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №748776 від 08 січня 2026 року, рапортом ПОГ СВГ ВП №1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Мельника М., протоколом про адміністративне затримання № 141760 від 07 січня 2026 року, повідомленням КНП «Барська міська лікарня» з посиланням на висновок №4 про наявність стану алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , DVD-R диском який містить відеозапис з камери поліцейського.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокат Іванцов К.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин вчинення адміністративного правопорушення, просив оскаржувану постанову в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного порушення. В решті постанову Барського районного суду Вінницької області від 06.04.2026 у справі №125/126/26 просив залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вимога працівника поліції про пред`явлення документів, що посвідчують особу, є незаконною та необґрунтованою, оскільки передумовою початку спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 стало нібито вчинення ним правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (нібито перехід дороги на заборонений сигнал світлофору), але жодних доказів вказаного факту працівники поліції не надали. Вважає, що наявність порушення Правил дорожнього руху є припущенням працівників поліції, а візуальне їхнє спостереження не є доказом. Вказує, що відеозаписом доводиться факт того, що ОСОБА_1 дістав мобільний телефон, щоб продемонструвати документи в електронній формі, яка містяться в додатку «Дія», але працівники поліції не звернули на нього уваги. На його думку, ОСОБА_1 жодних правопорушень не вчиняв, поводив себе спокійно, а підійшов до ОСОБА_2 та працівника поліції щоб припинити штовханину.
Адвокат зазначає, що за відсутності законних підстав початку спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 поведінка працівника поліції ОСОБА_3 є некоректною та незаконною. Звертає увагу, що провадження за ст. 173 КУпАП відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закриті за відсутністю складу адміністративних правопорушень.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги та в частині притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Апеляційний суд зазначає, що предметом апеляційного перегляду є питання законності та обґрунтованості притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП. Рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження за ст. 173 КУпАП апеляційною скаргою не оскаржується, а тому не підлягає перегляду апеляційним судом.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція ст. 185 КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Згідно з абзацом другим пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 року N 8 (v0008700-92) "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів", злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об`єкт, об`єктивну і суб`єктивну сторони та суб`єкта правопорушення.
Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов`язків.
Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, є законність вимоги чи розпорядження працівника поліції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський має право вимагати від особи, яка підозрюється у вчиненні правопорушення, пред`явлення документів, що посвідчують її особу, за умови, що така вимога обґрунтована.
При апеляційному розгляді встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 748776 від 08 січня 2026 року, 07 січня 2026 року о 18 год. 20 хв. ОСОБА_1 по вул. Героїв Майдану в м. Бар Вінницької області не виконував неодноразово законну вимогу працівників поліції припинити хуліганські дії, шарпав працівників поліції за одяг, поводив себе зухвало та нахабно, не виконував законну вимогу працівників поліції пред`явити документи, що посвідчують особу.
Протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП та містить виклад суті вчиненого правопорушення.
Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 256 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився від його підпису в порядку ст. 63 Конституції України. Будь-яких зауважень щодо його змісту чи клопотань останній не заявляв. Права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП йому були роз`яснені.
Вивчаючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, який було досліджено судом першої інстанції, відеозапис розпочинається з моменту перебування поліцейських на зупинці громадського транспорту, де вони повідомляють ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про порушення ними Правил дорожнього руху, а саме: перехід дороги на заборонений сигнал світлофору. Між ними виник словесний конфлікт, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимагали надати докази порушення ними ПДР, а працівники поліції вимагали пред`явити документи, що посвідчують особу.
Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, викладеною в оскаржуваній постанові при закритті провадження за ст. 173 КУпАП, що зафіксована на відеозаписі подія свідчить про наявність ситуативного конфлікту між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та працівниками поліції щодо законності вимог останніх.
Апеляційний суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних об`єктивних доказів того, що ОСОБА_1 дійсно порушив Правила дорожнього руху шляхом переходу дороги на заборонений сигнал світлофору. До матеріалів справи не долучено відеозаписів, фотофіксації чи показань свідків, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Більше того, матеріали справи не містять жодних процесуальних документів (постанов суду чи уповноваженого працівника поліції про притягнення до відповідного виду юридичної відповідальності, що набрали законної сили), які б підтверджували факт порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.
За таких обставин, твердження працівників поліції про те, що ОСОБА_1 порушив Правила дорожнього руху, є виключно їхнім припущенням, яке не підтверджене жодними об`єктивними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський має право вимагати від особи, яка підозрюється у вчиненні правопорушення, пред`явлення документів, що посвідчують її особу, за умови, що така вимога обґрунтована.
Оскільки факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не доведений і є лише припущенням працівників поліції, вимога пред`явити документи, що посвідчують особу, не може вважатися обґрунтованою та законною у розумінні ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію".
За відсутності законних підстав для пред`явлення вимоги про пред`явлення документів, що посвідчують особу, така вимога не може вважатися законною вимогою поліцейського, а отже, не виконання такої вимоги не може утворювати об`єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що з відеозапису вбачається, що в період часу 18:21-18:22 год. після вимоги працівника поліції про пред`явлення документів ОСОБА_1 дістає мобільний телефон, очевидно, для пред`явлення документів в електронній формі через додаток «Дія», але працівники поліції не звертають на нього уваги і спілкуються з ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_1 поводить себе спокійно і працівники поліції до нього жодних вимог більше не пред`являють.
Далі на відеозаписі о 18:25:05 год. фіксується штовханина працівника поліції з ОСОБА_2 ОСОБА_1 о 18:25:37 год. починає фіксувати це на камеру свого мобільного телефону, а о 18:25:45 підходить до ОСОБА_2 та працівника поліції щоб зупинити штовханину.
Таким чином, з відеозапису не вбачається, щоб ОСОБА_1 злісно не виконував законні вимоги працівників поліції, шарпав їх за одяг чи поводив себе зухвало.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що судом першої інстанції встановлено відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, і провадження за цією статтею закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Крім того, постановою Вінницького апеляційного суду від 06 березня 2026 року у справі №125/123/26 провадження за ст. 173 КУпАП відносно ОСОБА_2 також закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вказані обставини додатково підтверджують, що поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції не мала ознак протиправності та не була спрямована на порушення громадського порядку чи прояв неповаги до суспільства, а була обумовлена виключно ситуативним конфліктом щодо законності вимог працівників поліції.
Рапорт поліцейського ПОГ СВГ ВП №1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Мельника М. від 18 січня 2021 року та протокол про адміністративне затримання № 141760 від 07 січня 2026 року не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, оскільки вони складені особами, які є зацікавленими у результатах розгляду справи, а їх зміст спростовується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Наявність висновку про стан алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 сама по собі не є доказом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, оскільки перебування особи у стані алкогольного сп`яніння не є самостійною і достатньою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП за відсутності доведеного складу цього правопорушення.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
ЄСПЛ в своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвоката Іванцова Костянтина Васильовича задовольнити.
Постанову Барського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП скасувати.
Провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В решті постанову Барського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2026 року у справі №125/126/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду О.Ю. Береговий
Оригінал: reyestr.court.gov.ua