Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №744/60/26 — Семенівський районний суд Чернігівської області

05.05.2026

Справа № 744/60/26

Провадження № 3/744/84/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року Семенівський районний суд Чернігівської області в складі: головуючого – судді Гнипа О. І.,

при секретарі Кекух А. А.,

за участі захисника Сіренка М. Ю. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Новгород-Сіверського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, що надійшов до суду, Новгород-Сіверським районним відділом поліції ГУНП в Чернігівській області особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , поставлено до вини те, що він 23 серпня 2025 року о 22 годині 25 хвилин на автодорозі №0250110, 15 км від міста Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області, керував автомобілем ЗАЗ FORZA, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у медичному закладі, а саме КНП «Семенівська міська лікарня»: відбір зразку крові. Результат токсикологічного дослідження №1506 від 04.12.2025: при токсикологічному дослідженні виявлено етанол в концентрації 1,41%о. Таким чином, ОСОБА_1 на думку поліцейського, який склав протокол, було порушено вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився без повідомлення суду документально і достовірно підтверджених поважних причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Його інтереси в суді представляв захисник – адвокат Сіренко Максим Юрійович, який був присутній при дослідженні матеріалів справи про адміністративне правопорушення судом у судовому засіданні 13.04.2026 (в режимі відеоконференції), в тому числі й відеозапису на диску для лазерних систем зчитування, але, запевнивши про відсутність зайнятості у визначену подальшу дату та заявивши клопотання про надання часу для подання доказів й не подавши їх до суду, у судове засідання 05.05.2026 не з`явився, надіслав до суду клопотання про відкладення судового розгляду, зіславшись на учать в інших справах про адміністративні правопорушення в іншому суді.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Основними завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови (ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

За змістом ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність для особи, яка керувала транспортним засобом у стані сп’яніння. Тобто суб’єктом вказаного правопорушення може бути лише особа, яка здійснювала дії щодо керування транспортним засобом в його русі. Встановлення та беззаперечне доведення того факту, що особа безпосередньо керувала транспортним засобом, є обов’язковою умовою для притягнення її до адміністративної відповідальності.

Надаючи оцінку зібраним доказам щодо факту керування, суд керується принципом презумпції невинуватості, закріпленим у ст. 62 Конституції України, який, суд вважає, слід застосовувати і при провадженнях по справах про адміністративні правопорушення. Суд зазначає, що тягар доведення складу правопорушення покладається на орган, який склав протокол (ч. 2 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Дослідивши наявний у матеріалах справи відеозапис із нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, судом з`ясовано, що після дорожньо-транспортної пригоди (лобового зіткнення автомобіля з придорожнім деревом) ОСОБА_1 знаходився на передньому правому (пасажирському) сидінні транспортного засобу. Відеозаписом чітко зафіксовано, що ОСОБА_1 перебував у напівпритомному стані та мав згідно результатів подальшого огляду лікаря (копія довідки на а. с. 9) тілесні ушкодження, зокрема: скальповану рану волосяної частини голови, рвану рану підборіддя та лівого плечового суглобу. Внаслідок отриманих травм, за даними відеозапису, особа не могла самостійно пересуватися і була вилучена з салону автомобіля працівниками поліції та бригадою швидкої медичної допомоги шляхом перекладання на медичні ноші.

Характер механічних пошкоджень автомобіля та тяжкість отриманих ОСОБА_1 травм виключають фізичну можливість його самостійного переміщення з водійського сидіння на пасажирське після моменту зіткнення. Жодних об’єктивних доказів (відеофіксації в русі транспортного засобу, показань свідків, опитаних належним чином й у встановленому законом порядку), які б беззаперечно підтверджували факт керування автомобілем саме ОСОБА_1 до моменту ДТП, матеріали справи не містять.

Суд критично оцінює наявність у протоколі про адміністративне правопорушення запису «згоден», зробленого ОСОБА_1 .. Відповідно до вимог ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили. Визнання особою своєї вини (самообмова) не є абсолютним доказом і не звільняє уповноважений орган від обов’язку довести об’єктивну сторону правопорушення належними доказами. Суд бере до уваги, що протокол був складений поліцейським 27 січня 2026 року – тобто більш ніж через п’ять місяців після події ДТП (23 серпня 2025 року). З огляду на те, що об’єктивний доказ (відеозапис з місця події) прямо спростовує факт перебування ОСОБА_1 за кермом, суб’єктивне ставлення особи до пред’явленого через тривалий час звинувачення не може підміняти собою об’єктивну реальність та бути єдиною підставою для визнання її винуватою.

Оцінюючи долучені до матеріалів справи лише світлокопії (ксерокопії) письмових пояснень осіб (а. с. 6 – 8), суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі наявності свідків правопорушення, їхні прізвища, адреси та підписи обов’язково зазначаються у відповідній графі самого протоколу. Проте у складеному протоколі від 27.01.2026 графа «свідки» даними про таких осіб не заповнена. Долучені поліцейським світлокопії (ксерокопії) пояснень не засвідчені належним чином (прізвище особи, яка засвідчила відсутні), їх походження є сумнівним, певна частина їх тексту нечитабельна, а оригінали суду не надані. Зазначені особи в судове засідання не викликалися та не опитувалися через ненадання їм статусу свідків за протоколом про адміністративне правопорушення, а відтак невиконання поліцією обов`язку доказування. Разом з тим, суд не вправі перебирати на себе функцію обвинувачення та за власною ініціативою розшукувати свідків для посилення позиції обвинувачення, оскільки це є прямим порушенням принципу безсторонності суду. За таких обставин зазначені світлокопії (ксерокопії) визнаються судом неналежними та недопустимими доказами.

Особливу увагу суд звертає на недопустимість результатів медичного огляду на стан сп’яніння.

Порядок відбору та дослідження біологічних зразків детально регламентується Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.

З матеріалів справи достовірно встановлено, що зразки крові у ОСОБА_1 були відібрані 24.08.2025 у КНП «Семенівська міська лікарня». Проте саме токсикологічне дослідження № 1506 було проведене лише 02.10.2025 у КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня», яка розташована на відстані понад 168 км від місця відбору (копія (у справі оригінал відсутній) результату токсикологічного дослідження на а. с. 3). Тобто розрив у часі між відбором крові та її лабораторним дослідженням становить 39 діб. При цьому дата 04.12.2025, яку посадова особа поліції неправомірно вказала у фабулі протоколу як дату дослідження, є лише датою видачі паперового результату.

Стороною обвинувачення не надано жодного доказу (акти прийому-передачі біоматеріалу, журнали реєстрації температурного режиму холодильного обладнання, товарно-транспортні накладні), який би підтверджував безперервне дотримання температурного ланцюга (від +2 до +8 °C) під час зберігання та транспортування зразків у літньо-осінній період на відстань більш 168 км. Кров як біологічне середовище схильна до гниття та бродіння. Відсутність гарантій щодо внесення у пробірку спеціальних консервантів та дотримання температурного режиму протягом 39 діб створює обґрунтований ризик утворення ендогенного етанолу. За таких обставин суд позбавлений можливості визнати показник 1,41 ‰ достовірним.

Відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення (до яких ЄСПЛ прирівнює і справи за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення внаслідок суворості санкції), вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність доказів має виключати будь-яке інше розумне пояснення події.

Враховуючи викладене, суд переконаний, що матеріалами справи не доведено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а надані докази містять неусувні суперечності, є недопустимими та ґрунтуються на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України). За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 221, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

П О С Т А Н О В И В:

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, – провадженням закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю у діянні ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або у передбачених законом випадках прокурором до Чернігівського апеляційного суду через Семенівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня винесення постанови апеляційної скарги.

Суддя: О. І. Гнип