Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №751/3478/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року

місто Чернігів

Справа №751/3478/26

Провадження №3/751/962/26

Суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова, Ченцова С.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 621815 від 23.03.2026 року, 23.03.2026 року, о 03 год 47 хв, у м. Чернігові по вул. Олександра Довженка, 115, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, підвищена жвавість ходи та мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, у медичному закладі у лікаря нарколога, водій відмовився.

Інспектор, який склав протокол про адміністративне правопорушення зазначив, що ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання особа, стосовно якої складено протокол, ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 130 КУпАП, у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. На суд покладено обов`язок повідомити таку особу про час та місце судового розгляду, що судом було зроблено.

Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи завдання провадження в справі про адміністративне правопорушення, правові висновки ЄСПЛ щодо пріоритету публічного інтересу над приватним, вважаю за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Дослідивши докази у справі: довідку старшого інспектора ВАП УПП в Чернігівській області, Бойко Т. від 25.03.2026 року про наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія; відомості у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 621815 від 23.03.2026 року; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 23.03.2026 року, в якому зазначені виявлені поліцейським ознаки сп`яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, підвищена жвавість ходи та мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; відеозапис до протоколу серії ЕПР1 № 621815; рапорт поліцейського взводу № 2 роти № 1 БУПП в Чернігівській області, Пінчук К. від 23.03.2026 року, доходжу такого висновку.

Згідно із ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Цією ж статтею передбачено чим встановлюються ці дані.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із вимогами ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Крім того, ст. 53 вказаного Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.4 а ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1.

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 621815 від 23.03.2026 року, складеного стосовно ОСОБА_1 , правопорушення сформульоване наступним чином: керування транспортним засобом, з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, підвищена жвавість ходи та мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, у медичному закладі у лікаря нарколога, водій відмовився.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документами, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП.

Так, в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що до протоколу додається відео п/в 473425, 470686.

Згідно із пунктом 2 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до пунктів 6, 7 цієї Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.

Із переглянутих судом відеозаписів до протоколу ЕПР1 № 621815 (а.с.5), працівниками поліції в складі екіпажу Вікінг-101, зупинено транспортний засіб Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . У ході спілкування, у поліцейського виникла підозра про перебування водія з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Інспектором повідомлено водія, що він вбачає у нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини роту та запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці за допомогою Драгер, на що водій погодився. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою приладу Драгер ARНЕ 0221, проба позитивна 0,37 ‰ проміле.

Працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 621813, зі змістом якого ознайомлено ОСОБА_1 , роз`яснено його права, про що останній у протоколі поставив підпис та надав пояснення «згоден». Водія відсторонено від керування транспортним засобом.

У подальшому, після складання адміністративних матеріалів, до ОСОБА_1 , який перебував на тротуарі та очікував на тверезого водія, підійшов інспектор 1 взводу 1 роти 1 БУПП в Чернігівській області, ОСОБА_2 та представившись, запитав які ОСОБА_1 вживає ліки, на що останній відповів : симбікорт, беродуал і третій балончик іпратропіум. На відео чутно як працівник поліції проводить огляд водія, якого не відео не видно, повідомляє що у нього немає зіниць та запитує що останній раз вживав з наркотичних речовин. Працівник поліції повідомив, що треба буде проїхати ще в лікарню, на що ОСОБА_1 повідомив, що вживає гормональний препарат. Інспектором повідомлено водія, що у ході спілкування у нього виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці, які не реагують на світло, різка зміна забарвлення шкірного пориву обличчя та підвищена жвавість ходи та мови. Водію запропоновано в установленому законом порядку пройти огляд у лікарні у лікаря-нарколога, на що останній погодився. Поліцейський повідомив, щоб водій зачиняв транспортний засіб та поїдуть в лікарню, на що останній відповів зараз, як заберуть машину. Проте, інспектор зазначив, що чекати на це дві години ніхто не буде, і чи є сенс їхати, на що останній вказав, що сенсу їхати немає, оскільки він взагалі не вживає наркотичні речовини. Водія знову було запитано чи поїде він в лікарню, що його заставляти не будуть, на що останній відповів як хочете, все одно нічого не покаже, так як він наркотичні речовини ніколи не вживав, та у подальшому відмовився від проходження огляду.

Водію роз`яснено, що за відмову від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння, передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та роз`яснено права.

У подальшому на водія складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У п. 4 розділу І Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на ознаки наркотичного сп`яніння вказують : наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота, тобто порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Описані в Інструкції ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як у даному випадку.

Відповідно до п. 12 розділу ІІ цієї Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

На відеозапису, доданому до матеріалів справи, жодної з описаних поліцейськими ознак наркотичного сп`яніння, у водія ОСОБА_1 не спостерігається, поведінка цілком нормальна, адекватна обстановці.

Аналіз відеозапису, на якому періодично видно обличчя водія, як він розмовляє з поліцейськими, надає підстави судити про відсутність у нього зовнішніх ознак наркотичного сп`яніння, відсутність вимоги з боку поліцейського пройти огляд.

Крім того, на момент зупинки транспортного засобу водія ОСОБА_1 повідомлено лише про наявність ознак алкогольного сп`яніння та у подальшому складено протокол про керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Поліцейським взагалі не повідомлялося про можливу наявність у водія будь-яких ознак наркотичного сп`яніння, лише після складання адміністративних матеріалів, відсторонення водія від керування, через півгодини зробив таке припущення.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Отже, матеріали справи не містять жодних інших допустимих доказів вчинення правопорушення, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, який сам по собі не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Положення статті 62 Конституції України визначають, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, провадження по справі підлягає закриттю, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі закриття провадження в справі судовий збір не стягується.

Керуючись статтями 23, 33-35, 40-1, 130 ч. 1, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова, особою, щодо якої винесено постанову протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя С. М. Ченцова