Вирок від 04 травня 2026 р. у справі №591/14854/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/14854/25

Провадження № 1-кп/591/900/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у місті Суми кримінальне провадження №12025200480002942, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.11.2025,

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, не одруженого, тимчасово не працює, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,

учасники кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

потерпіла ОСОБА_5 ,

представник потерпілої ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2025 року близько 21 год. 00 хв. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала за адресою: АДРЕСА_2 , де також знаходився ОСОБА_3 , надалі між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт.

Під час словесного конфлікту ОСОБА_3 близько 21 год. 00 хв., знаходячись за вищевказаною адресою, перебуваючи у положенні стоячи, обличчям до потерпілої ОСОБА_5 , діючи із протиправною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, тобто діючи з необережності, схопив та з силою стиснув двома руками ОСОБА_5 за кисті обох рук.

Від вказаних дій ОСОБА_3 у потерпілої ОСОБА_5 утворились тілесні ушкодження у вигляді перелому 4 п`ясткової кістки лівої кисті.

Згідно висновку судово-медичного експерта №2125 від 17.12.2025 ушкодження у вигляді перелому 4 п`ясткової кістки лівої кисті не були небезпечними для життя, потягли за собою тривалий розлад здоров`я (необхідний для консолідації перелому) і за цими ознаками відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у висунутому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, зазначивши час, місце, спосіб і мету його вчинення. Зокрема пояснив, 14 листопада 2025 року до нього за адресою: АДРЕСА_2 , де він проживав разом з матір`ю, приїхала його сестра ОСОБА_5 разом зі своєю сім`єю: чоловіком ОСОБА_7 та донькою ОСОБА_8 . Близько 21-ї години, коли сестра збиралася вже їхати додому, у нього з нею виникла сварка, в ході якої він стиснув своїми руками кисті рук сестри, а після того як він їх відпустив сестра повідомила, що болить права рука. Визнав, що саме від його неумисних дій у сестри утворилися ушкодження у виді перелому 4 п`яткової кістки. Під час судових дебатів попросив вибачення у сестри. Цивільний позов визнав частково на суму 30 тис. грн.

Потерпіла ОСОБА_5 суду повідомила, що вона хворіє на психологічні розлади. Після того, як ОСОБА_3 їй зламав кістку лівої руки, вона перенесла дві операції, на даний час кістка не зрослася і необхідна ще одна операція. Внаслідок дій брата їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює в розмірі 100 000 грн., оскільки в неї погіршилося життя, необхідно проведення ще однієї операції, стан психологічного здоров`я погіршився, вона вимушена за призначенням лікаря вживати антидепресанти. Крім того вона хвилюється через стан доньки, яка була свідком вказаних подій, і не може зрозуміти чому так трапилось, переживає.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином суд вважає, що в судовому засіданні вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину доведена в повному обсязі і його дії слід кваліфікувати за ст. 128 КК України, оскільки він через необережність заподіяв середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд, керуючись вимогами ст. 65, 68 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, дані про особу винного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, не перебуває на обліку в лікаря-нарколога та психіатра, молодий вік, обставини, що пом`якшують покарання, зокрема визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину та відсутність обтяжуючих обставин.

На підставі викладеного, а також з метою досягнення цілей покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_9 покарання за ст. 128 КК України в межах санкції статті, у виді громадських робіт.

Потерпілою ОСОБА_5 заявлено цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування моральної шкоди на суму 100 000 грн. Наявність моральної шкоди обґрунтована тим, що в результаті протиправних дій ОСОБА_3 вона відчуває тривогу, душевні страждання, емоційну напругу, невизначеність із станом руки, так як кістка не зрослась, у результаті перенесеного стресу та насильницьких дій відносно неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно із ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентоване ст. 129 КПК України.

Як встановлено ч. 1 та ч. 3 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому; у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Відповідно до положень ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з рахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, суд погоджується із доводами потерпілої про те, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого їй була завдана моральна шкода у зв`язку із спричиненням моральних та фізичних страждань, що звичайно потягло за собою фізичний біль та душевні хвилювання позивача, змінило її звичайний ритм життя.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує в сукупності негативні наслідки, які настали для потерпілої, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала потерпіла та, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд оцінює завдану ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 40 000 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 . У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Речові докази та судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Відповідно до ст. ст. 100, 174 КПК України слід вирішити долю речових доказів.

Керуючись ст. ст. 368, 370 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, та призначити йому покарання за цим законом у виді громадських робіт на строк 240 годин.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 40000 (сорок тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1