Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №308/14223/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 308/14223/25

Провадження № 2/466/858/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 травня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого-судді Білінської Г.Б.

при секретарі Ханас С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Оберіг СК», про стягнення безпідставно набутих коштів,-

встановив:

26 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сластнікова Ганна Олександрівна, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «ОБЕРІГ СК», в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 350 000,00 грн. безпідставно набутих коштів та судові витрати у сумі 23 800,00 грн.

Позов обгрунтовує тим, що 13 грудня 2024 року між Позивачем та Третьою особою було укладено договір інвестування № 87-13/12/24 з додатком №1 до нього. Відповідно до п. 1.1. цього договору, Інвестор надає інвестиції за Договором у вигляді грошових коштів в розмірі 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) гривень, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Підприємства, зазначений в Договорі. Відповідно до листування в месенджері Telegram Позивача з представником Третьої особи ОСОБА_2 , Відповідачем по справі, Позивачу було повідомлено банківські реквізити для зарахування коштів в рамках інвестування за договором № 87-13/12/24 від 13.12.2024 для внесення суми інвестиції, на виконання вимог пункту 1 Договору. 13.12.2024 року ОСОБА_1 було помилково зараховано на банківський рахунок ОСОБА_2 350 000,00 грн.(триста п`ятдесят тисяч гривень). Укладених між Позивачем та Відповідачем договорів, а також деліктних правовідносин між Позивачем та Відповідачем не існує, що дає підстави вважати одержання суми в розмірі 350 000,00 грн. Відповідачем за грошовими переказами від Позивача безпідставними.

З огляду на зазначене вище просить суд стягнути на свою користь 350 000,00 грн. безпідставно набутих коштів та судові витрати у сумі 23 800,00 грн.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області цивільну справу №308/14223/25, провадження №2/308/4805/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «ОБЕРІГ СК», про стягнення безпідставно набутих коштів, скеровано за підсудністю для розгляду до Шевченківського районного суду м. Львова.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 12 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідач свого права на подання відзиву не реалізував. В судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Третя особа свого права на подання письмових пояснень не реалізувала. Явку свого представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи.

З урахуванням того, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач не з`явився в судове засідання без повідомлення причин та не подав відзив на позовну заяву, а представник Позивача не заперечив щодо ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.

Суд, дослідивши подані докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що 13 грудня 2024 року між Позивачем та Третьою особою було укладено договір інвестування № 87-13/12/24 з додатком №1 до нього. Відповідно до п. 1.1. цього договору, Інвестор надає інвестиції за Договором у вигляді грошових коштів в розмірі 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) гривень, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Підприємства, зазначений в Договорі.

У розділі 9 Договору містяться банківські реквізити товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг СК» в АТ КБ «Приватбанк», а саме IBAN: НОМЕР_1 .

Суд вважає необгрунтованим твердження Позивача про те, що листування в месенджері «Telegram» здійснювалося з Відповідачем, адже зміст відповідних електронних доказів (зокрема відомості про номер телефону) не дає змоги достовірно встановити, що листування відбувалося саме з Відповідачем.

Відповідно до листування в месенджері «Telegram» Позивачу було повідомлено банківські реквізити, які належать Відповідачу, для перерахування коштів з призначенням платежу «Поповнення рахунку».

13.12.2024 року об 15:17 год. ОСОБА_1 було перераховано з банківського рахунку IBAN: НОМЕР_2 , відкритого в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на ім`я ОСОБА_1 грошову суму 150 000,00 грн. на картковий рахунок ОСОБА_2 НОМЕР_3 , відкритий в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що підтверджується платіжною інструкцією № ТММ2-70НС-58РН-АВРТ від 13.12.2024.

13.12.2024 року об 16:23 год. ОСОБА_1 було перераховано з банківського рахунку IBAN: НОМЕР_2 , відкритого в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на ім`я ОСОБА_1 на банківський рахунок ОСОБА_2 IBAN: НОМЕР_4 , відкритий в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 15 000, 00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № P3H4-TX8A-5K9T-27TC від 13.12.2024.

13.12.2024 року об 16:37 год. ОСОБА_1 було перераховано з банківського рахунку IBAN: НОМЕР_5 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» на банківський рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_2 IBAN: НОМЕР_4 , відкритий в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 185 000, 00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № О.О4064911024.1 від 13.12.2024.

15.08.2025 з метою досудового врегулювання спору, представником Позивача, адвокатом Сластніковою Г.О. було складено, а Позивачем скеровано в месенджері Telegram вимогу № 01_03/416/25 від 30 липня 2025 року особі, яка надала йому реквізити, на які було перераховано кошти, про повернення безпідставно набутих грошових коштів, проте вимога була проігнорована, що підтверджується випискою з банківського рахунку, на який відповідно до пред`явленої вимоги, Позивач просив перерахувати безпідставно набуті кошти.

У пункті VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Частина 2 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» передбачає, що саме платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції, суті платіжної операції.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них». Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України). Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів (постанова Верховного Суду від 10.04.2019 справа № 390/34/17).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.(див. постанову ВС у справі №766/14835/17 від 17.12.2025)

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Виходячи із норм ст. 1212 ЦК України правова природа безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збережено за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1 та 2 статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків

Згідно з частинами 1, 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Результат системного аналізу зазначених положень закону дає підстави вважати, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошових коштів).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК Українитільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунено за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

За змістом статті 1212 ЦК України у правовідносинах у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави праву потерпілого кореспондує зобов`язання особи, яка набула це майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно.

Отже,вирішення судом спору щодо повернення безпідставно набутого майна,вимагає встановлення наявності чи відсутності договірного характеру спірних правовідносин.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. (див. постанову ВС у справі №548/741/21 від 11.01.2023)

Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. (див. постанову ВС у справі №640/17086/18 від 31.01.2024)

Позивач у позовній заяві зазначає, що кошти на відповідні рахунки Відповідача були ним перераховані помилково.

Судом встановлено, що п. 1. 1. Договору закріплено умову згідно з якою інвестор надає інвестиції за Договором у вигляді грошових коштів в розмірі 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) гривень, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Підприємства, зазначений в Договорі.

У розділі 9 Договору містяться банківські реквізити товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг СК» в АТ КБ «Приватбанк», а саме IBAN: НОМЕР_1 .

Частина 2 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» передбачає, що саме платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції, суті платіжної операції.

Отже, оскільки Позивач не міг не знати, що перераховує кошти на рахунок, який не зазначений в Договорі, його дії щодо перерахування коштів на банківські рахунки, що належать Відповідачеві, у цьому випадку не можуть бути помилковими.

З матеріалів справи не вбачається наявності між Позивачем і Відповідачем будь-якого виду зобов`язань.

У цьому випадку Позивач перерахував Відповідачу кошти, знаючи, що між ними відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) з повернення коштів, а тому поведінка Позивача, який в подальшому вимагає повернення вказаних коштів, є суперечливою.

Встановивши, що Позивач перерахував кошти Відповідачу, знаючи, що між ним та Відповідачем відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) з повернення коштів, а згодом вимагав повернення таких коштів, чим допустив суперечливу поведінку, наслідком якої є те, що безпідставно набуті кошти не підлягають поверненню, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. (див. постанову ВС у справі №548/741/21 від 11.01.2023; постанову ВС у справі №640/17086/18 від 31.01.2024; постанову ВС у справі №127/12240/22 від 17.04.2024)

Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України у зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати слід залишити за Позивачем.

Керуючись ст.5, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280, 284, 287, 289, 352, 354 ЦПК України, ст. 3, 1212 ЦК України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Оберіг СК» - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та взятий на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_7 .

Третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Оберіг СК», місцезнаходження: м. Киїів, вул. Софіївська, буд. 1 кв. 2; ЄДРПОУ: 45142105.

Суддя Г. Б. Білінська