Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №308/4420/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4420/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Шепетко І.О.,

за участю секретаря судових засідань Фітаса А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення-

в с т а н о в и в:

Представник заявника – адвокат Конопіхін Антон Володимирович, який діє в інтересах - ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із заявою про встановлення факту належності ОСОБА_1 свідоцтва на право власності 6995/1 від 29.01.1998 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в Краматорському міському БТІ за №29389-П від 03.02.1998.

Заява мотивована тим, що у 1992 році його сім`я, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_1 отримали службову трьохкімнатну квартиру в АДРЕСА_1 .

29.01.1998 року дану квартиру приватизували зв`язку з чим Краматорським міськвиконкомом видано Свідоцтво про право власності на житло. 03 лютого 1998 року вказане Свідоцтво зареєстровано у Краматорському міському БТІ за реєстраційним номером 29389.

Після початку повномасштабного вторгнення рф у 2022 році сім`я позивача була вимушена виїхати з м. Краматорська.

У серпні 2025 року батьки позивача — ОСОБА_2 та ОСОБА_3 — звернулися до Красилівського центру надання адміністративних послуг із заявою про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру на підставі Свідоцтва від 1998 року.

26 серпня 2025 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Конусь Анною Валеріївною прийнято рішення № 80533027 про відмову в проведенні реєстраційних дій у зв`язку з наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Як зазначає позивач, підставою для відмови стало те, що у Свідоцтві про право власності на житло від 29 січня 1998 року допущено помилки в анкетних даних співвласників, а саме: прізвище зазначено як « ОСОБА_5 » замість правильного « ОСОБА_6 », а також імена « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_8 » замість правильних « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_8 », що підтверджується паспортними документами.

Таким чином, заявник зазначає, що у зв`язку з наявністю розбіжностей у правовстановлюючому документі та паспортних даних виникла необхідність у встановленні юридичного факту належності ОСОБА_1 , громадянину України, правовстановлюючого документа на вищезазначене нерухоме майно, а саме Свідоцтва про право власності на житло від 29 січня 1998 року.

Додатково заявник зазначає, що факт належності йому Свідоцтва про право власності на житло підтверджується наявними у справі доказами.

Зокрема, як вказує заявник, відповідно до даних про раніше зареєстроване місце проживання, він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що збігається з адресою, зазначеною у Свідоцтві.

Крім того, заявник посилається на те, що належність правовстановлюючого документа підтверджується також збігом по батькові, зазначеного у його паспорті та у Свідоцтві про право власності на житло.

Встановлення такого факту має юридичне значення для реалізації його права як власника майна для здійснення подальших реєстраційних дій.

30.03.2026 ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відкрито провадження за вказаною заявою, справу призначено до судового розгляду по суті в порядку окремого провадження.

Представник заявника та заявник в судове засідання не з`явилися. В матеріалах справи міститься заява, в якій вони підтримують подані вимоги та просять задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Проти задоволення вимог викладених у заяві, не заперечує.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, подала заяву про розгляд справи за його відсутності. Проти задоволення вимог викладених у заяві, не заперечує.

Заінтересована особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Проти задоволення вимог викладених у заяві, не заперечує.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Тлумачення частини першої статті 293 ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

На підставі п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №5 «Про судову практику по справам про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

При цьому у заяві про встановлення такого юридичного факту обов`язково має бути зазначено з якою метою заявник має бажання встановити такий факт (пункт 1 частини першої статті 318 ЦПК України).

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц та в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" N 5 від 31.03.95 при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа можуть подавати: - особа - власник правовстановлюючого документа, якій необхідно довести належність цього документа їй;- спадкоємці померлої особи - власника цього документа для оформлення спадкових прав;- утриманці померлого для одержання пенсії;- прокурор у порядку статей 45 , 46 ЦПК ;- інші особи, які заінтересовані у встановленні факту. У відповідності до п. 1 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» , в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Судом встановлено, що Свідоцтво про право власності на житло від 29 січня 1998 року видане на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване у Краматорському міському БТІ 03 лютого 1998 року за № 29389, що підтверджується наданою копією зазначеного документу.

У серпні 2025 року батьки позивача — ОСОБА_2 та ОСОБА_3 — звернулися до Красилівського центру надання адміністративних послуг із заявою про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 29 січня 1998 року.

Відповідно до рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 80533027 від 26.08.2025, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Конусь А.А. - Красилівського ЦНАП, у проведенні державної реєстрації права власності відмовлено у зв`язку з наявністю розбіжностей у правовстановлюючому документі.

У даному рішенні встановлено, що у Свідоцтві про право власності на житло від 29 січня 1998 року допущено помилки в анкетних даних співвласників, а саме: прізвище « ОСОБА_5 » зазначено замість правильного « ОСОБА_6 », а також імена « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_8 » зазначено замість правильних « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_8 », що підтверджується паспортними даними.

З наданих заявником доказів вбачається, що у зазначеному Свідоцтві допущено розбіжності в анкетних даних співвласників, а саме у написанні прізвища та імен, що не відповідає даним паспортних документів.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище якої, зазначені в документі, не збігаються з прізвищем цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

У свідоцтві про право власності на житло від 29 січня 1998 року прізвище заявника у справі вказано як « ОСОБА_5 », а також імена « ОСОБА_8 »

Водночас, із паспорта заявника серії НОМЕР_1 , виданого Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області від 09.03.2006, актового запису про народження № 82 від 05.03.2026, картки фізичної особи – платника податків від 05.03.2007, довідки від 17.12.2024 № 2106-7002176606 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що його прізвище зазначено як « ОСОБА_6 », а ім`я « ОСОБА_8 ».

Суд вважає, що причиною розбіжностей у написанні прізвища заявника є можливий неправильний переклад з російської на українську мову, внаслідок чого у заявника на даний час існує невідповідність між документом, що посвідчує його особу, та свідоцтва на право власності 6995/1 від 29.01.1998 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в Краматорському міському БТІ за №29389-П від 03.02.1998.

З огляду на викладене, а також враховуючи відомості, які містяться у письмових доказах, долучених до матеріалів справи, суд приходить до висновку про підставність та обґрунтованість вимог заявника, а відтак наявна у свідоцтві про право власності на квартиру суперечність в частині написання прізвища та імені власника підлягає усуненню шляхом встановлення факту належності ОСОБА_1 , правовстановлюючого документу, а саме: Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 29.01.1998, виданого на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в Краматорському міському БТІ за №29389-П від 03.02.1998, на ім`я ОСОБА_1 .

Встановлення факту, належності правовстановлюючого документу має для заявника юридичне значення, оскільки необхідне для розпорядження нерухомим майном та для здійснення державної реєстрації права власності.

У позасудовому порядку виправити допущену у вказаному вище правовстановлюючому документі помилку в написанні прізвища заявника неможливо.

Оцінивши всі надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки його встановлення є необхідним для реалізації заявником права власності на майно та здійснення подальших реєстраційних дій. За таких обставин заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.,81,247,263,264,265, 315 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення – задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 свідоцтва на право власності 6995/1 від 29 січня 1998 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в Краматорському міському БТІ за №29389-П від 03 лютого 1998 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду.

Сторони у справі:

Заявник:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області від 09.03.2006 року, РНОКПП НОМЕР_3 ;

Представник заявника:

Конопіхін Антон Володимирович, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю серія ХС №000312 від 29.07.2021, видане Радою адвокатів Херсонської області №94 від 26.07.2021;

Заінтересовані особи

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_4 , виданий Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області від 11.08.2000 року, РНОКПП НОМЕР_5 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_6 , виданий Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області від 01.02.2000 року, РНОКПП НОМЕР_7 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_8 , виданий Краматорським МВ ГУДМС України в Донецькій області від 03.11.2015 року, РНОКПП НОМЕР_9 .

Суддя І.О. Шепетко