Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №308/15706/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/15706/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Шепетко І.О.,

за участі секретаря судових засідань Фітаса.А.М.,

представника позивача Суязової Г.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Ільїна О.П.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Суязова Галина Василівна, що діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду із вищевказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача – ОСОБА_1 , аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі -1/4 частки всіх його заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову і до закінчення навчання, але не довше, чим до досягнення нею двадцяти трьох років.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 27.05.2006 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено шлюб. Від зазначеного шлюбу у подружжя народилась донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 26 квітня 2013 (справа №308/2263/13), даний шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу неповнолітня донька – ОСОБА_3 залишилась проживати разом із матір`ю.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 досягла повноліття, у зв`язку з чим стягнення аліментів на її утримання припинилось.

23.06.2020 позивачка змінила прізвище у зв`язку з укладанням нового шлюбу.

02.09.2024 позивачка діючи в інтересах своєї доньки – ОСОБА_3 , уклала договір № 241/09Б про навчання за кошти фізичних та юридичних осіб із ДВНЗ «Ужгородський національний університет». Загальна вартість освітніх послуг за договором становить – 144 800,00 грн., а річна оплата -36 200,00 грн. Цього ж дня був укладений договір про навчання №11/24.

Згідно довідки № 22 від 14.10.2025 року ОСОБА_3 є студенткою 2 курсу денної форми навчання освітнього ступеня бакалавра за спеціальності 053 «Психологія» факультету здоров`я та фізичного виховання ДВНЗ «Ужгородський національний університет».

У зв`язку з навчанням повнолітня донька сторін потребує матеріальної допомоги на придбання навчальних матеріалів, одягу, взуття, харчування, засобів особистої гігієни, оплату проїзду та інші витрати, пов`язані з навчальним процесом.

Незважаючи на досягнення повноліття, ОСОБА_3 потребує матеріальної підтримки батьків, оскільки навчається на денній формі навчання та не має можливості працевлаштуватися до його завершення.

Відповідач ОСОБА_1 є працездатною особою, за віком і станом здоров`я має можливість надавати матеріальну допомогу доньці, однак ухиляється від виконання цього обов`язку. Після досягнення донькою повноліття відповідач відмовився добровільно брати участь у її утриманні, незважаючи на наявність такої можливості.

Позивачці самостійно складно забезпечувати належний рівень утримання доньки, у зв`язку з чим існують правові підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23-річного віку.

Ухвалою суду від 29.10.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк на подання відзиву.

18.11.2025 на адресу суду від представника відповідача – адвоката Ільїна О.П., надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідач не погоджується з обраним Позивачем способу стягнення аліментів в частці від отриманого доходу в розмірі .

Аргументуючи це тим, що заявлений розмір аліментів не відповідає фактичним витратам на навчання повнолітньої дочки. Посилаючись на те, що відповідно до договору №241/095 про навчання за кошти фізичних та юридичних осіб , виходячи із річної вартості навчання, помісячний еквівалент становить орієнтовно - 3 000,00 грн. Інших підтверджень, щодо витрат (на проживання, транспорт, матеріли тощо) позивач не зазначав.

Разом з тим відповідач зазначає, що повнолітня донька сторін має власний дохід, оскільки здійснює діяльність з надання платних послуг (нарощування вій), що має системний та регулярний характер. Факт отримання доходу підтверджується наданими доказами, зокрема матеріалами з мережі Інтернет та листуванням.

Той факт, що така діяльність, імовірно, здійснюється без державної реєстрації як фізичної особи-підприємця та без сплати податків, не свідчить про відсутність доходу як такого. Для цілей вирішення спору про стягнення аліментів суд повинен враховувати фактичні доходи особи незалежно від способу їх правового оформлення.

На думку відповідача, позивачем не доведено недостатність доходів повнолітньої дочки для покриття витрат на навчання. Зокрема, відсутні розрахунки фактичних витрат, докази їх понесення та обґрунтування різниці між доходами дочки і її потребами.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що вимога про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки доходу є необґрунтованою та завищеною.

Зазначають, що з урахуванням самостійного доходу доньки і того, що відповідач має інші розходи, які об`єктивно зменшують його можливість на утримання повнолітньої дочки. Посилаючись на те, що стан здоров`я та матеріальне становище відповідача дає підстави на зменшення розміру аліментів. Зокрема відповідач має наявні хронічні захворювання, які зумовлюють регулярні витрати на лікування та діагностику: неврологія, ендокринологія, ортопедія/травматологія.

А також в нього наявні утримані перебувають інші особи, а саме: мати - особа з інвалідністю – ІІІ групи та малолітня дитина – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Додатково відповідач зазначив, про відсутність у нього значного майнового резерву, а також надав довідку про доходи від 29.10.2025, місце роботи - ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» .

При цьому відповідач не заперечує право повнолітньої дитини на утримання під час навчання, однак вважає, що з урахуванням вимог ст. 182 Сімейного кодексу України, зокрема щодо врахування матеріального стану сторін, заявлений розмір аліментів є надмірним та не обґрунтованим.

У зв`язку з викладеним відповідач просить задовольнити позов частково, визначивши розмір аліментів у частці 1/8 від усіх видів його заробітку (доходу).

Окрім вищенаведеного, просить стягнути з позивача витрати на правову допомогу у сумі не менше 30 000,00 грн.

26.01.2026 представник позивача – адвокат Суязова Галина Василівна, направила клопотання в якому зазначає, що при поданні позовної заяви позивачем надано належні докази навчання повнолітньої доньки, зокрема договір про навчання та квитанції про оплату освітніх послуг.

Заперечуючи доводи відповідача, представник позивача вказує, що витрати на базові потреби (харчування, одяг, засоби гігієни, транспорт, мобільний зв`язок, медичні послуги тощо) не потребують окремого доказування, оскільки є об`єктивно необхідними. Зокрема, витрати на проїзд до навчального закладу можуть становити близько 1 000,00 грн. на місяць. Також зазначено, що донька проживає разом із позивачем, яка несе додаткові витрати, у тому числі на оплату житла та комунальних послуг.

Твердження відповідача про те, що аліменти мають покривати виключно витрати на навчання, представник позивача вважає безпідставними, оскільки заявлені вимоги стосуються утримання повнолітньої дитини у зв`язку з продовженням навчання, а не лише оплати освітніх послуг.

Щодо доводів про отримання доходу донькою, зазначено, що надані відповідачем докази (зокрема листування у соціальних мережах) не підтверджують факту систематичного отримання доходу та його достатності для забезпечення потреб. Натомість такі обставини свідчать про спроби доньки самостійно забезпечити свої потреби у вільний від навчання час.

Також представник позивача звертає увагу, що відповідач, посилаючись на стан здоров`я, не надав належних доказів фактичних витрат на лікування. Крім того, окремі медичні послуги можуть надаватися безоплатно у комунальних закладах охорони здоров`я за направленням лікаря.

Окремо зазначено, що заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, а обсяг та час наданих адвокатом послуг не відповідають критерію реальності. Вказано, що орієнтовна сума витрат у розмірі 30 000,00 грн. є завищеною для справи даної категорії.

Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

27.02.2026 на адресу суду надійшла заява від представника відповідача, вякій, що витрати на їжу, одяг, транспорт, засоби гігієни, мобільний зв`язок тощо не потребують доказування. Однак із таким твердженням погодитись не можна. З урахування даної справи предметом доказування є не сам факт існування базових потреб особи, що є загальновідомим, а конкретний розмір матеріальної потреби у допомозі повнолітній особі, яка вже має дохід та самостійно себе забезпечує. Аліменти на повнолітню особу не є універсальним покриттям будь-яких витрат, а мають компенсувати лише доведену потребу, зумовлену навчанням, у співвідношенні з доходами та можливостями сторін.

Відповідач заперечує доводи позивача щодо необхідність доказування витрат є безпідставними, оскільки витрати на проживання, харчування та інші базові потреби є очевидними. А також те, що позивачем не надано відповідних квитанцій пов`язаних з витратами, які йдуть на повнолітню доньку та не доведено, що такі витрати не покриваються її власними доходами.

Натомість відповідач зазначає, що надані докази у сукупності підтверджують здійснення нею діяльності та отримання доходу, незалежно від його офіційного оформлення, а також звертає увагу на відсутність доказів з боку Позивача щодо відсутності або недостатності такого доходу.

Також Позивач вказує на можливість безоплатного отримання медичних послуг. У свою чергу, відповідач зазначає, що такі твердження не підтверджені доказами та не спростовують наявності фактичних витрат на лікування, підтверджених медичними документами, які, на його думку, підлягають врахуванню при вирішенні спору.

Відповідач заперечує, доводи про витрати на правничу допомогу, позивач зазначив, що факт залучення відповідачем адвоката з його можливістю утримувати повнолітню дочку. Зазначаючи, що право на правничу допомогу є гарантованим та не свідчить про можливість утримання, а оцінка таких витрат не стосується визначення розміру аліментів.

Узагальнюючи, відповідач вказує, що доводи Позивача не спростовують відсутності належного розрахунку потреб, не заперечують наявності доходу у повнолітньої дочки та не враховують обставини, передбачені ст. 182 СК України, а також наголошує на невідповідності між заявленим розміром аліментів і доведеними витратами.

В судове засідання з`явився представник позивача, заперечувала проти задоволення позову в частині стягнення 1/8 частки доходу. Враховуючи ці обставини, представник позивача вважає справедливим, достатнім та таким, що відповідає балансу інтересів сторін, розмір аліментів у 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2025 року та до припинення навчання, але не довше ніж до досягнення дитиною 23-річного віку.

В судове засідання з`явився відповідач, який позовні вимоги підтримав частково та просив визначити розмір аліментів у частці 1/8 від його доходу.

В судове засідання з`явився представник відповідача, який заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та завищеними, і просив зменшити розмір аліментів до 1/8 частки доходу, що, на його думку, є доцільним.

З огляду на наведене, на підставі ч. 1 ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснювався за допомогою фіксування судового процесу звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_4 .. Від даного шлюбу в сторін народилась донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26.04.2013 у справі №308/2263/13-ц шлюб між сторонами розірвано. Неповнолітня донька ОСОБА_3 була залишена на вихованні з матір`ю, що підтверджується копією довідки про кількість зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданою ТОВ «Житло-Сервіс» № 208 від 17.10.2025. Та даним рішенням, також було стягнуто з ОСОБА_1 , аліменти на утримання дитини в розмірі частини всіх його доходів щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 досягла повноліття, у зв`язку з чим стягнення аліментів було припинено.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 23.06.2026 позивачка змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 .

Згідно з наданої копії договору №241/09Б від 02.09.2024 про навчання за кошти фізичних та юридичних осіб, укладений між позивачкою, яка діяла в інтересах своєї доньки – ОСОБА_3 був укладений даний договір із ДВНЗ «Ужгородським національним університетом». Згідно з п.5 Плата за надання освітньої послуги та порядок розрахунків, загальна вартість освітньої послуги становить 144 800,00 грн. Розмір плати за навчальний рік (з рахунку вартості 60 кредитів ЕКТС ) становить 36 200,00 грн. Оплата освітньої послуги здійснюється у безготівковому порядку щосеместрово. Факт оплати навчання підтверджується наданими копіями квитанцій.

Відповідно до копії договору про навчання №11/24 видно, що ОСОБА_3 в інтересах, якої діє законний представник ОСОБА_2 , було зараховано на навчання 1 курсу, денної форми здобуття освіти за освітньою програмою клінічна психологія, за спеціальністю 053 «Клінічна Психологія» для здобуття ступання вищої освіти Бакалавр.

Відповідно до копії довідки Державного вищого національного університету «Ужгородський національний університет» № 22 від 14.10.2025 ОСОБА_3 дійсно є студенткою другого курсу освітнього ступеня Бакалавр денної форми навчання, спеціальності 053 «Психологія» факультету здоров`я та фізичного виховання, Державного вищого національного університету «Ужгородський національний університет» за контрактною основою.

Також позивачка зазначає, що повнолітня донька сторін потребує матеріальної допомоги, так як вона продовжує навчання за денною формою, що об`єктивно обумовлює наявність витрат, пов`язаних із забезпеченням навчального процесу та повсякденних потреб.

Просить суд врахувати, що відповідач ОСОБА_1 є працездатною особою і має змогу підтримати свою повнолітню доньку під час навчання, однак ухиляється від її надання. Зазначає, що після досягнення повноліття доньки відповідач відмовився добровільно брати участь у її утриманні.

У зв`язку з цим позивачка зазначає про складність самостійно забезпечувати належний рівень утримання дочки та вважає, що наявні всі підстави для звернення до суду з даним позовом. Просить стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23-річного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України (далі - СК України), яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, спосіб сплати аліментів (ст. 199, 200, 201 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно з ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Оцінивши доводи сторін, суд враховує, що відповідач не заперечує обов`язку утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, однак оспорює розмір заявлених аліментів, вважаючи їх завищеними та такими, що не відповідають фактичним витратам, пов`язаних з навчанням.

Відповідач зазначає про наявність у повнолітньої дочки власного доходу від здійснення діяльності з надання послуг, нарощування вій, який має регулярний характер та підлягає врахуванню незалежно від його офіційного оформлення. На підтвердження цього суду надано, матеріали з публічної сторінки мережі Instagram, зокрема зображення публічної сторінки із зазначенням послуг, цін, прикладів робіт, відгуків та записів клієнтів, а також листування, яке, на думку відповідача, підтверджує належність зазначеної діяльності повнолітньої дочки.

Крім того, відповідач посилається на обставини, що випливають на його матеріальний стан, зокрема, стан здоров`я та необхідність нести витрати на лікування, що підтверджується копіями наданими медичними документами: виписками з медичних закладів із встановленими діагнози, консультаційними висновками спеціалістів, протоколом огляду лікаря-невролога, а також копіями із зазначенням вартості магнітно-резонансної томографії (МРТ голови, шиї та хребта) і скріншотами із цінами на призначені лікарські препарати.

А також відповідач зазначає про наявність інших утриманців, зокрема: матері, яка є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується копією довідки медико-соціальної експертної комісії №1050 від 22.08.2022, та, за його твердженням, потребує додаткової підтримки у зв`язку зі станом здоров`я, а також малолітньої дитини, народженої від нового шлюбу, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 03.04.2019.

Крім того відповідач вказує навідсутність у нього значного майнового ресурсу, що могло б свідчити про можливість нести підвищений розмір утримання.

З урахування викладеного, відповідач вважає заявлений розмір аліментів завищеним та просить визначити їх у розмірі 1/8 частки від усіх видів його доходу є співмірною та справедливою. На підтвердження чого надав суду відомості із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування отриманих ним доходів довідки ОК-5.

Відповідач ОСОБА_1 працює в ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» та його дохід з квітня 2025 року по вересень 2025 року складав 324 589,87 грн, а за відрахуванням податків та утримання за виконавчим листом загальна сума до виплат становить 193 928,87 грн, що підтверджується довідкою про середню заробітну плату (дохів) ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» №665 від 29.10. 2025.

СК України ґрунтується на принципі рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Визначаючи розмір аліментів, суд враховує зміст положень ст.199 СК України, в тому числі те, що Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності обов`язків батьків брати участь у матеріальних витратах на дитину.

Аналогічні правові висновки містяться у ряді постанов Верховного Суду, а саме: від 21 лютого 2018 року у справі № 208/3075/16, від 21 березня 2018 року у справі № 308/2268/16-ц, від 01 серпня 2018 року у справі № 539/2580/16-ц, в яких Верховний Суд вказав на рівність обов`язків батьків брати участь у матеріальних витратах на повнолітню дитину, незалежно від того, з ким із них вона проживає.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) зробив висновок про те, що СК України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дочки, сина суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року, справа № 199/9339/16-ц, провадження № 61-32330св18.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Отже, при розгляді справ даної категорії позивач повинен довести продовження навчання дитини, потреби в матеріальній допомозі та її розмір, а відповідач - неможливість надання такої допомоги або можливість надання у меншому розмірі, ніж вимагає позивач.

Дослідженими матеріалами справи, судом встановлено, що ОСОБА_3 досягла повноліття та навчається у ДВНЗ «Ужгородський національний університет» на 1 курсі, денної форми здобуття освіти за освітньою програмою клінічна психологія, за спеціальністю 053 «Клінічна Психологія» де здобуває ступінь вищої освіти Бакалавр.

Суд вважає доведеним, що у зв`язку із навчанням у ДВНЗ «Ужгородський національний університет», позивачка змушена нести витрати, пов`язані з оплачуванням навчання, харчуванням, придбанням речей першої необхідності, предметів для навчання тощо, однак розмір таких витрат позивачем належним чином обґрунтованим не був.

Крім того, позивачка у позові зазначає, що повнолітня дочка ОСОБА_3 перебуває на її матеріальному утриманні, проте позивачем не надавалися суду докази щодо її фінансового стану, які можуть свідчити про необхідність отримання аліментів від відповідача саме у розмірі 1/4 від його доходів.

Доводи позивача про те, що ОСОБА_3 працює та отримує дохід, є необґрунтованими та не спростовують факту її потреби у матеріальному забезпеченні.

Сам по собі факт отримання доходу не свідчить про набуття повної матеріальної самостійності та не може свідчити про відсутність підстав для надання матеріальної допомоги. Суд враховує, що ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання, яка об`єктивно обмежує можливість здійснення повноцінної трудової діяльності та отримання стабільного і достатнього доходу, при цьому робота у позанавчальний час допускається, однак має епізодичний, нерегулярний характер і не забезпечує фінансової самостійності.

Судом встановлено, що відповідач є працездатною особою, має на утриманні: матір – яка є особою з інвалідністю – ІІІ групи та неповнолітню доньку, отримує систематичний дохід у формі заробітної плати.

У поданому суду відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує щодо необхідності з її сторони сплачувати аліменти на утримання його повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, проте просить зменшити їх розмір до 1/8 частки від її заробітку (доходу).

Основні доводи відзиву на позовну заяву зводяться до того, що на утриманні відповідача перебуває також матір, яка є особою з інвалідністю – ІІІ групи та неповнолітня донька. Крім того, вказує на істотні проблеми зі здоров`ям. У зв`язку з хворобою несе постійні витрати на медикаменти та лікування.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

У законі не встановлено межі визначення судом розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина. Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи, при цьому Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, а саме: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Оцінюючи надані суду докази у їх сукупності, враховуючи вищенаведені обставини, дохід відповідача, обов`язок обох батьків утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, наявність захворювань у відповідача та інших утриманців, суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, доходить висновку про доцільність визначення аліментів у розмірі на утримання повнолітньої дочки у розмірі 1/6 частки щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення дитиною 23-річного віку.

На думку суду, визначений розмір аліментів забезпечить належне виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків щодо утримання дитини на період її навчання та матеріальні потреби дитини, які пов`язані з навчанням.

Аліменти стягуються судом саме на час навчання, тривалість якого може змінюватися (зокрема у випадку відрахування з навчального закладу чи інших підстав) та буде контролюватися в межах процедури виконавчого провадження, а встановлений судом період стягнення аліментів до 23-річчя дитини, є преклюзивним та має на меті захист прав відповідача у випадку продовження навчання дитини після досягнення нею вказаного віку (постанова Верховного Суду від 08.02.2018 у справі № 205/1302/16-ц).

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Статтею 141 ЦПК України передбачено вирішення питання розподілу судових витрат між сторонами.

Витрати із сплати судового збору у відповідності до ст.141ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі даного позову позивачка звільнялась від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір у розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково (у розмірі 1/6 від доходу замість заявленої 1/4 частки), з відповідача підлягає стягненню 2/3 суми судового збору, що становить 887,47 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 199,200,201 СК України, ст.ст. 76-81,141,258-259, 264-265, 354-355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 (однієї шостої) частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2025 року та до припинення навчання, але не довше ніж до досягнення дитиною 23-річного віку.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 887,47 грн. (вісімсот вісімдесят сім гривень 47 копійок).

Рішення підлягає негайному виконанню в межах стягнення суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , орган, що видав 2110, дата видачі 24.07.2020, РНОКПП – НОМЕР_4 ;

Представник позивача: адвокат Суязова Галина Василівна, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю серія ЗР №21/1015 від 05.12.2019, видане Радою адвокатів Закарпатської області;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_5 .

Представник відповідача: Ільїн Олександр Павлович, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю серія КВ №000140 від 10.04.2018, видане Радою адвокатів м. Києва.

Суддя І.О. Шепетко