Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №127/13399/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/13399/26

Провадження 3/127/2833/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 1224 та ст. 124 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшли адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 про вчинення правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. 1224 та ст. 124 КУпАП.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.05.2026 справи про адміністративні правопорушення № 127/13399/26 і № 127/13401/26 було об`єднано в одне провадження і присвоєно об`єднаній справі № 127/13399/26.

15.04.2026 інспектором Управління патрульної поліції у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Шемчук І.М. було складено протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 641285 та серії ЕПР1 № 641295. З даних протоколів вбачається, що «14.04.2026 о 15 год. 16 хв. у м. Вінниця по вул. Героїв Нацгвардії, 81, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Renaul Traffic», д.н.з. НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб щоб не створювати перешкод для інших учасників дорожнього руху, в результаті чого здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб «Kia Niro», д.н.з. НОМЕР_3 , від чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Також ОСОБА_1 самовільно залишив місце пригоди до якої був причетний». Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги пп. «а» п. 2.10 та п. 10.9 ПДР України, тим самим вчинивши адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ст. 1224 та ст. 124 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 визнав факт вчинення ДТП, водночас зазначив, що враховуючи габарити свого автомобіля не помітив та не відчув, що скоїв зіткнення з автомобілем потерпілого, тому й залишив місце події, однак умислу в цілеспрямованому зникненні з місця ДТП не мав.

Клопотання про забезпечення та/або витребування доказів, виклик свідків тощо від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до суду не надходили.

З письмових пояснень потерпілого ОСОБА_2 , які містяться в матеріалах справи, вбачається, що 14.04.202 о 15 год. 00 хв. він залишив припаркованим свій автомобіль марки «Kia Niro», д.н.з. НОМЕР_3 , по вул. Героїв Нацгвардії у м. Вінниця, а після повернення до автомобіля очевидцями було повідомлено, що його машину пошкодив автомобіль чорного кольору, який залишив місце події.

Також, судом встановлено, що 14.04.2026 ОСОБА_2 звернувся до працівників поліції з метою встановлення особи, яка пошкодила його автомобіль.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 124 КУпАП у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, настає адміністративна відповідальність.

Слід звернути увагу, що дана норма є бланкетною.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 641285 від 15.04.2026 ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.9 ПДР України.

Відповідно до п. 10.9 ПДР України під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

До протоколу про адміністративне правопорушення суду надана схема місця ДТП, у якій чітко зафіксовано місце зіткнення транспортних засобів, а також виявлені на транспортному засобі механічні пошкодження, зважаючи що інший учасник пригоди місце ДТП покинув.

Зі схеми ДТП вбачається, що транспортний засіб «Kia Niro», д.н.з. НОМЕР_3 , отримав пошкодження передньої частини, а саме: решітки, номерного знаку та бампера.

Так, в ході розгляду справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судом встановлено, що 14.04.2026 о 15 год. 16 хв. у м. Вінниця по вулиці Героїв Нацгвардії біля будинку № 81, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Renaul Traffic», д.н.з. НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, для забезпечення безпеки руху не звернувся за допомогою до сторонніх осіб та будучи неуважним здійснив зіткнення із транспортним засобом «Kia Niro», д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого останній отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Отже, аналізуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що водій ОСОБА_1 порушив п. 10.9 ПДР України, що перебуває у причинному зв`язку із наслідками ДТП, а тому його дії охоплюються складом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.

Таким чином, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та оцінивши відповідно до ст. 252 КУпАП докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що ОСОБА_1 винний у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, що підтверджується наявними в матеріалах справи належними доказами.

Крім того, у ході розгляду справи судом встановлено, що водій ОСОБА_1 , будучи причетним до ДТП, яка сталася 14.04.2026 о 15 год. 16 хв. у м. Вінниця по вулиці Героїв Нацгвардії біля будинку № 81, із автомобілем «Kia Niro», д.н.з. НОМЕР_3 , самовільно залишив місце пригоди.

Відповідно до ст. 1224 КУпАП у разі залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, настає адміністративна відповідальність.

Згідно із п. 2.10 ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний:

а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;

в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;

г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу;

ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» п. 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції;

е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди;

є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об`єкту; б) об`єктивної сторони; в) суб`єкту; г) суб`єктивної сторони.

Об`єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), його шкідливі наслідки, причинний зв`язок між діянням і наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України під залишенням місця дорожньо-транспортної пригоди слід розуміти дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 1224 КУпАП характеризується наявністю виключно прямого умислу.

За змістом ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення вважається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила усвідомлювала протиправний характер свого діяння, передбачала його шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Отже, надані в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 свідчать про відсутність у нього умислу на вчинення інкримінованого йому правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 1224 КУпАП, а матеріали справи не містять доказів протилежного. При цьому судом прийнято до уваги особливості механічного пошкодження транспортного засобу потерпілого, які свідчать про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Renaul Traffic», д.н.з. НОМЕР_2 , приймаючи до уваги габарити його авто, рухаючись заднім ходом, допустивши пошкодження автомобіля «Kia Niro», д.н.з. НОМЕР_3 (фаркопом Renaul було пошкоджено передню решітку Kia, фото чого було пред`явлено ОСОБА_1 для огляду в засіданні, які, в свою чергу, були пред`явлені йому працівниками поліції), дійсно міг не відчути або ж не помітити даної події, що в свою чергу викликає об`єктивні сумніви у наявності умислу у ОСОБА_1 на вчинення інкримінованого йому правопорушення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відсутність будь-якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Так, відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як визначено п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.

Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та оцінивши відповідно до ст. 252 КУпАП докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 1224 КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того, формулювання абз. 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП).

Таким чином, враховуючи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 1224 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення в цій частині підлягає закриттю.

Санкція ст. 124 КУпАП передбачає альтернативний вид адміністративного стягнення. Тому, вирішуючи який саме вид адміністративного стягнення слід застосувати до правопорушника, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення має на меті не тільки кару, а й виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, а при його призначенні, згідно із ст. 33 КУпАП, суд повинен ураховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, має бути призначено стягнення, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових правопорушень. Відповідно до принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Судом враховано, що грубе, повторне або систематичне порушення порядку користування правом керування транспортними засобами - відсутнє. Внаслідок вчинених адміністративних правопорушень негативних наслідків для інших осіб не настало, а обставини, які обтяжували б відповідальність ОСОБА_1 , відсутні.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

У свою чергу справедливість, як одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Враховуючи характер скоєного правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, забезпечуючи при цьому належну рівновагу, тобто пропорційність між метою судового рішення та його негативними наслідками для прав, свобод та інтересів осіб, суд прийшов до переконання за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене ст. 124 КУпАП, у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Суд прийшов до висновку, що у даній справі таке стягнення є необхідним та достатнім.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 КУпАП і п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, стягується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 665, 60 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 1, 7, 9, 23, 24, 33-36, 38, ч. 1 ст. 401, ст.ст. 1224, 124, 221, 245-249, 251-252, 268, 277, 279, 280, 283-285, 287-289, 294 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 1224 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП та стягнути з нього штраф в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян – 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання, у порядку якого з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначений у постанові про стягнення штрафу , та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.

ОСОБА_3 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .

Суддя