Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №127/41496/24 — Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/41496/24

Провадження № 2/127/6235/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Березовської О. А.,

за участі секретаря судового засідання Схабовської І. М.,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дворжецького А. П.,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Рябоконя Р. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

20.12.2024 позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь безпідставно набуті грошові кошти у сумі 100 000, 00 грн, збитки (упущену вигоду) за рахунок зміни курсу гривні щодо долару США у розмірі 5 018, 82 грн, інфляційні втрати у розмірі 6 871, 20 грн та 3 % річних від суми боргу у розмірі 1 844, 26 грн, моральну шкоду в розмірі 100 000, 00 грн та судові витрати по сплаті судового збору.

У подальшому позивач скористався своїми правами, передбаченими ЦПК України, залучив до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_2 , з якого просив суд, збільшивши розмір позовних вимог, стягнути моральну шкоду в сумі 120 000, 00 грн та збільшив суму позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних з ОСОБА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що позивач після листування в соціальній мережі «Instagram» з представником (менеджером) компанії « Forsage auto », прийняв рішення замовити послугу з «пригону» автомобіля та надав свій номер телефону для подальшого спілкування. 25.04.2024 в месенджері «Viber» на номер телефону НОМЕР_1 абоненту «Forsage auto » позивачем було надіслано фото сторінок паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду для складання договору та 26.04.2024 на його адресу ОСОБА_2 було надіслано два екземпляри договору № 2604/2024 від 26.04.2024 з формуляром (заявкою), один екземпляр якого після підписання він повернув на адресу ОСОБА_2 .

За умовами договору, ФОП ОСОБА_2 , зобов`язувався для ОСОБА_3 надати послуги з пошуку, технічного та візуального огляду, придбання на території Німеччини транспортного засобу (легкового автомобіля), його подальше транспортування на митну територію України, розмитнення, сертифікації, постановки на облік в РСЦ МВС України та доставки в м. Запоріжжя. Термін надання послуг та термін поставки легкового автомобіля - 15 календарних днів з моменту отримання коштів від замовника. Підтвердженням факту надання послуг виконавцем є передача автомобіля замовнику в м. Запоріжжя разом зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу на ім`я замовника, виданим РСЦ МВС України.

Подальше спілкування щодо «підбору» та придбання авто відбувалося між позивачем та ОСОБА_2 в месенджері «Viber» шляхом листування в групі з назвою « 26.04.24Аванс400Бюджет5000 », а також шляхом здійснення дзвінків і особистого листування безпосередньо з ОСОБА_2 . 03.05.2024 ОСОБА_2 було здійснено огляд автомобіля на території Німеччини, який відповідав вимогам та критеріям позивача, однак його вартість була трохи більше 5 000 доларів США, але ОСОБА_2 рекомендував цей автомобіль для придбання. Переглянувши огляд та прислухавшись до поради ОСОБА_2 , позивач дав свою згоду на придбання легкового автомобіля «Кіа Ceed» 2008 року випуску. В той же день ОСОБА_2 в месенджер «Viber» в групу з назвою «26.04.24Аванс400Бюджет5000» надав позивачу вказівку щодо перерахування коштів у розмірі 100 000, 00 грн за придбання легкового автомобіля «Кіа Ceed» 2008 року випуску, послуг з його пошуку, технічного та візуального огляду, подальше транспортування на митну територію України, розмитнення, сертифікації, постановки на облік в РСЦ МВС України та доставки в м. Запоріжжя за наданими реквізитами та ним було здійснено внесення готівки у розмірі 100 000, 00 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 в АТ «ПУМБ», що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки.

Після оплати коштів спілкування ОСОБА_2 з позивачем припинилося. На його запитання ОСОБА_2 запевняв, що легковий автомобіль «Кіа Ceed» 2008 року випуску обов`язково «прижене», але при цьому постійно посилався на виникнення різних проблем з доставкою. Конкретний термін «пригону» легкового автомобіля «Кіа Ceed» 2008 року випуску так позивачу і не був вказаний.

В той же час, позивач в мережі інтернет знайшов відгуки різних людей про те, що ОСОБА_2 та так звана компанія «Форсаж Авто» (попередня назва - «Форсаж Каре») під виглядом діяльності з «пригону» автомобілів привласнюють кошти своїх «клієнтів» шляхом обману та зловживання довірою. Після чого позивач звернувся до ОСОБА_2 з проханням повернути перераховані ним кошти, на що отримав відповідь, що автомобіль буде доставлено.

Отже, ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором № 2604/2024 від 26.04.2024 не виконав та спільно з ОСОБА_1 , шляхом обману та зловживання довірою, заволоділи грошовими коштами позивача у сумі 100 000, 00 грн, використовуючи при цьому банківські реквізити ОСОБА_1

08.07.2024 на офіційному сайті Департаменту Кіберполіції НПУ позивачем було надіслано звернення № 377371 про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, яке зареєстровано до єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події з використанням ІКС «Інформаційний портал НПУ» відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області за № 15236. Також 14.08.2024 на адресу управління протидії кіберзлочинам у Вінницькій області департаменту кіберполіції НПУ позивачем надіслано заяву про вчинення організованою групою кримінального правопорушення щодо нього та інших осіб.

16.08.2024 на адресу ОСОБА_1 позивачем було надіслано претензію про повернення безпідставно набутих нею грошових коштів та компенсації понесених ним збитків за рахунок зміни курсу гривні щодо долару США та на адресу ОСОБА_2 повідомлення з проханням сприяти ОСОБА_1 у поверненні грошових коштів. Всі спроби позивача врегулювати цей спір виявилися марними, тому він вимушений звернутися до суду із позовною заявою.

На дату внесення грошових коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 (03.05.2024) курс продажу долару США у відділеннях АТ КБ «ПРИВТБАНК» складав 39, 85 грн за один долар США, тобто сплачені позивачем грошові кошти у сумі 100 000, 00 грн є еквівалентом 2 509, 41 доларів США, а на дату подання позовної заяви (13.12.2024) курс становить 41, 85 грн за один долар США, тобто 100 000, 00 грн є еквівалентом 2 389, 49 доларів США. Отже, упущена вигода складає 119, 92 доларів США, або 5 018, 82 грн.

Крім того, на дату подачі позову - 13.12.2024 сума збитків від інфляції (інфляційні втрати) складає 6 871, 20 грн, а сума нарахованих 3% річних - 1 844, 26 грн.

Крім того, позивач зазнав душевних страждань у зв`язку з неправомірними діями ОСОБА_2 , які пов`язує з тривалим обманом і невиконанням зобов`язання за договором, втратою віри у чесність та порядність людей, неможливістю використовувати автомобіль для забезпечення своїх потреб та потреб сім`ї, вимушеним використанням громадського транспорту, втратою можливостей, на які позивач розраховував у зв`язку з придбанням автомобіля, необхідністю звертатися до поліції, банку, Державної служби фінансового моніторингу України, Національного банку України, направляти претензії, звертатися до суду для відновлення своїх прав, хвилюванням за долю інших потерпілих, яким завдана шкода протиправною діяльністю ОСОБА_2 , хвилюванням у зв`язку з одержанням ОСОБА_2 незаконних прибутків та несплатою податків та військового збору, змінами в житті: втратою сну, поганим настроєм, що призвело до необхідності звертатися до психіатра. Враховуючи присутність психологічно травмуючого фактору, з урахуванням страждань, вимушених змін у його житті та порушенням нормального способу життя, користуючись принципами розумності та справедливості, ним визначено розмір завданої йому моральної шкоди у сумі 100 000, 00 грн, яку він в ході розгляду справи судом збільшив до 120 000, 00 грн. Визначену суму моральної шкоди вважає мінімальною компенсацією за перенесені душевні страждання.

В останній редакції заяви про зміну предмету позову від 22.10.2025 позивач просить суд предмет позову у справі вважати викладеним в такій редакції: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 100 000, 00 грн, збитки (упущену вигоду) за рахунок зміни курсу гривні щодо долару США у розмірі 5 269,76 грн, інфляційні втрати у розмірі 17 446, 85 грн та три проценти річних від суми боргу у розмірі 4 416, 46 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 271, 33 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 120 000, 00 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211, 20 грн.

Автоматизованим розподілом судової справи між суддями 20.12.2024 головуючим суддею була визначена суддя Березовська О. А. Справа передана судді 23.12.2024.

Відповідь № 1003157 з Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 одержана судом 31.12.2024.

Ухвалою суду від 04.02.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Суд постановив цивільну справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Також судом задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано від АТ «Перший український міжнародний банк» банківську виписку про рух грошових коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 03.05.2024 по 31.05.2024.

21.02.2025 через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_3 про долучення доказів.

Неодноразово через систему «Електронний суд» до суду надходили заяви позивача ОСОБА_3 про проведення підготовчого засідання та судового засідання без його участі.

25.04.2025 позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів, в якому зазначив, що надав суду додатки до позову не в повному обсязі, а саме не надав скріншоти листування з ОСОБА_2 (номер телефону НОМЕР_2 ) в месенджері «Viber» 04.11.2024 та 25.12.2024. Для розуміння змісту цих скріншотів пояснив, що з перерахованих ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 15 980, 00 грн, йому 11.07.2024 було повернуто 6 000, 00 грн: 1 000, 00 грн. - платник ОСОБА_5 , 5 000, 00 грн - платник ОСОБА_6 . Також позивач надає скріншоти мобільного застосунку «Monobank». Посилаючись на ст. 43 ЦПК України, позивач просить долучити зазначені скріншоти до матеріалів справи №127/41496/24. Додатково зазначає, що телеканалом «Суспільне Хмельницький» у грудні 2024 року було знято сюжет про 2-х військовослужбовців - клієнтів компанії «Форсаж Авто», які також, як і він, не дочекалися замовлених автомобілів. В коментарях під цим відео на платформі YouTube ОСОБА_2 визнав той факт, що в нього дійсно «є ряд незакритих питань».

12.06.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дворжецького А. П. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позов не визнав,

Відзив на позовну заяву мотивований тим, відповідач вважає, що позовна заява є необґрунтованою, факти, викладені в позовній заяві, не відповідають дійсності, а тому вона не підлягає задоволенню.

ОСОБА_1 дійсно є клієнтом АТ «ПУМБ» та нею відкритий картковий рахунок, який вона відкрила на прохання свого знайомого - ОСОБА_8 , який пояснив, що він в зв`язку з певними обмеженнями, встановленими щодо його банківського рахунку, не може отримати зароблені кошти, тому попросив її відкрити на своє ім`я рахунок, і передати йому його реквізити. Погодившись на таку пропозицію ОСОБА_8 , ОСОБА_1 весною 2024 року, виконуючи вказівки ОСОБА_8 , за допомогою свого смартфону, відкрила рахунок № НОМЕР_3 , реквізити якого передала ОСОБА_8 , невдовзі на її картковий рахунок було перераховано 100 000, 00 грн, про що вона повідомила ОСОБА_8 , а коли вони зустрілися, то він, отримавши безперешкодний доступ до її рахунку, на підставі усної домовленості, розпорядився зазначеними коштами на власний розсуд, кудись їх перерахував.

Позивач стверджує, що на картковий рахунок ОСОБА_1 , останній безпідставно здійснив безготівковий переказ коштів 03.05.2024 в сумі 100 000, 00 грн, при цьому сам же зазначає, що платіж було здійснено на виконання договору, укладеного з ОСОБА_2 . З цього приводу відповідач ОСОБА_1 повідомляє суд, що в призначенні платежу, при зарахуванні коштів на рахунок ОСОБА_1 , було зазначено: «згідно договору № 325681110 від 02.04.2024».

Незважаючи на те, що банківська картка оформлена на ім`я ОСОБА_1 , також на її ім`я відкритий банківський рахунок, жодних коштів від ОСОБА_3 вона особисто не отримувала та ними не розпоряджалася, банківською карткою та рахунком, одноразово скористався ОСОБА_8 , якому відповідач на підставі усного договору повідомила його реквізити, для отримання ним коштів, як вона вважає, зароблених ним при здійсненні господарської діяльності.

Наскільки відомо відповідачці з позовної заяви та додатків до неї, ОСОБА_2 відповідно до договору від 26.04.2024 № 2604/2024, зобов`язався надати певні послуги ОСОБА_3 , які той повинен був оплатити, тобто, кошти які були зараховані на банківський рахунок ОСОБА_1 , та якими розпорядився ОСОБА_8 , на думку відповідача ОСОБА_1 , пов`язані з виконанням сторонами договірних зобов`язань. Позивача відповідач взагалі не знає, ніколи з ним не бачилася та не спілкувалася. Ймовірно, він мав домовленості з ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

До позовної заяви позивачем додано договір від 26.04.2024, сторонами у якому є позивач та ОСОБА_2 . Зі змісту договору вбачається, що він стосується надання послуг з пригону транспортного засобу позивачу. В скрін-шотах, доданих до позовної заяви, є інформація, про домовленість між позивачем та ОСОБА_2 про перерахування коштів на банківський рахунок відповідача. Це може свідчити про те, що ОСОБА_2 , або ОСОБА_8 надавав позивачу номер рахунку ОСОБА_1 для переказу йому коштів, на виконання умов договору.

На думку ОСОБА_1 , вона не набувала та не зберегла майно за рахунок іншої особи в розумінні статей 1212, 1213, 1214 ЦК України як стверджує позивач, а тому у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

У відзиві представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Дворжецьким А. П. на підтвердження заперечень проти позову заявлено клопотання про виклик у судове засідання для допиту як свідка ОСОБА_8 та витребування від АТ «Перший Український міжнародний банк» інформацію про дату, час та спосіб відкриття рахунку № НОМЕР_4 , та рух коштів по цьому рахунку з моменту його відкриття до 12.06.2025.

Відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом надати суду відзив на позовну заяву.

07.07.2025 через систему «Електронний суд» до суду від позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором, грошові кошти, внесені ним за вказівкою ОСОБА_2 на картковий рахунок ОСОБА_1 , були набуті нею безпідставно. Юридична необізнаність відповідача ОСОБА_1 не може бути підставою для відмови у позові.

Відповідач ОСОБА_1 визнає надходження коштів, водночас стверджує, що особисто їх не отримувала та ними не розпоряджалася, так як доступ до свого банківського рахунку надала своєму знайомому ОСОБА_8 . Така думка відповідача є хибною, оскільки саме вона, як власник рахунку, і є фактичним набувачем коштів.

Заперечує проти задоволення клопотання представника відповідача про витребування письмових доказів та допит свідка.

Ухвалою суду від 15.09.2025 задоволено клопотання позивача ОСОБА_3 про долучення до матеріалів справи електронних доказів від 25.04.2025, клопотання про виклик свідка та витребування доказів представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дворжецького А. П., клопотання позивача ОСОБА_3 про залучення до участі у справі як відповідача в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 120 000, 00 грн ОСОБА_2

03.10.2025 від АТ «ПУМБ» надійшли витребувані ухвалою суду від 15.09.2025 письмові докази.

Ухвалою суду від 27.10.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Дворжецький А. П., підтримав викладене у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позову. Додатково суду повідомив, що позивач вказує про наявність договірних відносин, однак їх наявність не свідчать про безпідставне набуття ОСОБА_1 коштів, оскільки договірні відносини існують між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 . Кошти були зараховані на відкритий на ім`я відповідачки ОСОБА_1 рахунок в сумі 100 000, 00 грн в АТ «ПУМБ», але цим рахунком вона не оперувала, ним користувався ОСОБА_8 . За ініціативою ОСОБА_8 . ОСОБА_1 відкрила рахунок, щоб останній скористався ним при провадженні своєї господарської діяльності, про що між ними була усна домовленість.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Рябоконь Р. П. в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову, суду пояснив, що ОСОБА_2 здійснював діяльність з пошуку автомобілів за кордоном та супроводжував їх доставку в Україну, мав відповідну сторінку в інтернет-ресурсах. Одним із клієнтів ОСОБА_2 був позивач по справі.

Представник відповідача ОСОБА_2 визнає фактичні обставини щодо укладення договору з надання послуг між сторонами, який був укладений в письмовій формі. За умов договору ОСОБА_3 перерахував ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 100 000, 00 грн, які були перераховані на рахунок ОСОБА_1 . В зв`язку з тим, що замовлень було багато на свій рахунок ОСОБА_2 не міг отримати всі кошти, оскільки є обмеження Національного банку України, тому він шукав осіб, які б погодилися прийняти на карту суми грошових коштів через інших осіб. Йому допоміг його знайомий ОСОБА_8 , який домовився з ОСОБА_1 . Грошові кошти надійшли ОСОБА_1 , яка була знайомою ОСОБА_8 , а далі ОСОБА_8 перерахував кошти ОСОБА_2 . ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знайомими не були, стосунків договірних чи позадоговірних не мали.

Представник відповідача не заперечує, що між позивачем та ОСОБА_2 було листування в месенджерах щодо автомобіля, він визнає обставини того, що договір ним не виконаний, автомобіль він не пригнав, кошти позивачу не повернув.

На думку представника відповідача ОСОБА_2 , позовна вимога до ОСОБА_1 не підлягає задоволенню в зв`язку з невірно обраним способом захисту. Кошти на її рахунок були перераховані на короткий проміжок часу та в результаті перераховані ОСОБА_2 .

Представник ОСОБА_2 не визнає вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки не заявлена майнова шкода, а також розмір моральної шкоди не обґрунтований.

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_8 , який суду пояснив, що позивач по справі ОСОБА_3 він не знає, а з відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знайомий. З ОСОБА_1 він знайомий, ще з дитинства, почав з нею спілкуватися з 2022 по 2023 роки. ОСОБА_1 особисто не знає ОСОБА_2 , який його просив знайти людину, яка б могла прийняти гроші на свій рахунок для нього. Він думав, що ОСОБА_2 привозить для клієнтів автомобілі із-за кордону, деталі його діяльності свідок не знав. Потрібно було знайти рахунок для зарахування коштів від покупця. Зараз він розуміє, що покупця обманули.

ОСОБА_1 нічого про діяльність ОСОБА_2 не знала та погодилася, щоб на її рахунок було перераховано кошти, які потім необхідно було перерахувати ОСОБА_2 . Деталі всіх своїх дій він уже точно не пам`ятає. ОСОБА_2 надав йому номер картки на яку потрібно було перерахувати кошти. ОСОБА_1 сама перераховувала кошти на цей номер, який він їй повідомив. Суму він точно не пам`ятає, близько 100 000, 00 грн.

ОСОБА_1 йому висловила свої претензії, після того як отримала кореспонденцію суду. ОСОБА_1 була єдиною особою, до якої він звернувся з таким проханням. У нього була потреба заробити кошти, він через телеграм та третіх осіб зв`язався з ОСОБА_2 , який йому повідомив, що потрібна людина на картку якої можна перерахувати кошти, щоб не платити податки. Свою картку він не надав, оскільки на ній було встановлено ліміт для зарахування коштів. Послуга, яку вони з ОСОБА_1 надали ОСОБА_2 була оплатна, оплату отримав як він так і ОСОБА_1 , в якій сумі він точно не пам`ятає, десь до 1 000, 00 грн на двох. Він отримав реквізити, на які потрібно було перерахувати кошти від ОСОБА_2 в месенджері «Телеграм», кошти виводилися в криптовалюту. Особисто присутнім при тому як ОСОБА_1 перераховувала кошти він не був, на його думку, вона сама здійснила перерахунок, доступу до банківського електронного кабінету ОСОБА_1 він не мав. ОСОБА_1 поцікавилася у нього звідки гроші, він повідомив, як йому сказали, що за автомобіль.

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідка, дослідивши письмові докази, надані сторонам, суд встановив таке.

26.04.2024 між ФОП ОСОБА_2 як виконавцем та ОСОБА_3 як замовником укладено договір №2604/2024 про надання послуг.

Згідно з п. 1.1 договору, замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику послуги з пошуку, технічного та візуального огляду, придбання на території Німеччини транспортного засобу (легкового автомобіля) - «Товару», його подальше транспортування на митну територію України, розмитнення, сертифікації, постановки на облік в РСЦ МВС України та доставки в м. Запоріжжя.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що підтвердженням факту надання послуг виконавцем є передача автомобіля замовнику в м. Запоріжжя, разом зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу на ім`я замовника, виданим РСЦ МВС України.

Відповідно до пункту 2.3. договору плата за товар оплачується замовником виконавцю готівкою або на банківський рахунок виконавця, вказаний у цьому договорі, або за іншими банківськими реквізитами, наданими виконавцем замовнику. Плата за товар може бути здійснена замовником у гривневому еквіваленті за курсом продажу долару США на офіційному сайті АТ «ПРИВАТБАНК» на дату придбання товару виконавцем.

Пунктом 3.1. передбачено, що сторони погодили і підтвердили, що для цілей визначення конкретної вартості і об`єму послуг, які надаються за даним договором, замовник надає виконавцю Формуляр (Заявку) із зазначенням модельного року (модельних років) бажаного для придбання транспортного засобу (легкового автомобіля), марки і моделі, технічних характеристик, ціни та інших параметрів.

Статтею 5 визначено, що термін поставки виконавцем товару замовнику становить 15 календарних днів з моменту отримання коштів від замовника, як плату за товар та термін надання виконавцем послуг замовнику становить 15 календарних днів з моменту отримання коштів від замовника, як плату за товар (а.с.42-46).

Відповідно до формуляру (заявки) до договору №2604/2024 про надання послуг від 26.04.2024, сторонами погоджено опис бажаного для придбання транспортного засобу (легкового автомобіля): Кіа Ceed / Hyundai і30 / Ford Focus від 2007 року випуску з бензиновим двигуном об`ємом 1, 6 л, хетчбек, автоматичною КПП, вартістю до 5 000 доларів США, країна походження: Німеччина. Розмір завдатку (підлягає внесенню замовником/підлягає поверненню замовнику, якщо був попередньо внесений): 400 доларів США, що еквівалентно 15 980, 00 грн (а. с. 47).

З електронних доказів, скріншотів листування позивача в месенджері «Viber» з компанією «Forsage_auto», вбачається, що позивачеві надано рахунок для перерахування грошових коштів в сумі 15 980, 00 грн, а у подальшому позивачем надано свої анкетні та паспортні дані для укладення договору з ОСОБА_2 . Після чого, позивач та відповідач - ОСОБА_2 розпочали спілкування в месенджері «Viber» група «26.04.24Аванс400Бюд$сет5000» та безпосередньо з відповідачем ОСОБА_2 , щодо автомобіля вказаного у Формулярі (Заявці) та надано реквізити для перерахування грошових коштів в сумі 100 000, 00 грн на рахунок ОСОБА_1 в АТ «ПУМБ» НОМЕР_4 (а.с.26-41).

03.05.2024 позивачем внесено грошові кошти у сумі 100 000, 00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_4 АТ «ПУМБ», отримувач: ОСОБА_1 , призначення платежу: внесення готівки на картковий рахунок № НОМЕР_4 згідно з договором №325681110 від 02.04.2024 (а.с.49).

16.08.2024 та 21.11.2024 позивач направив відповідачці ОСОБА_1 претензію з вимогою повернути одержані грошові кошти з урахуванням втрат у зв`язку зі зміною курсу, інфляційних втрат та трьох відсотків річних; факт направлення підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта», кореспонденція відповідно до трекінгу з сайту АТ «Укрпошта» повернута відправнику за закінченням терміну зберігання (а.с.50-53, 56-59).

16.08.2024 позивач направив відповідачу ОСОБА_2 повідомлення, в якому повідомляє, що ним надіслані претензії на загальну суму 207 980, 00 грн ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і у разі їх невиконання він вимушений буде звернутися до суду (а.с.54-55).

08.07.2024 позивачем було надіслано звернення № 377371 на офіційному сайті Департаменту Кіберполіції Національної поліції України про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.190 КК України (шахрайство, вчинене організованою групою), яке було зареєстровано до єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події з використанням ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України» відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області за № 15236 та у відповіді йому було роз`яснено, що для отримання витягу з ЄРДР йому необхідно звернутись до підрозділу поліції, в якому відкрито кримінальне провадження (а.с.60-61).

14.08.2024 позивачем на адресу управління протидії кіберзлочинам у Вінницькій області департаменту кіберполіції Національної поліції України надіслано заяву про вчинення організованою групою кримінального правопорушення щодо нього та інших осіб (а. с. 62-70).

Позивач звертався з електронними зверненнями до АТ «ПУМБ», Державної служби фінансового моніторингу України, Національного банку України, в яких ним були викладені усі обставини події та зазначеними установами йому надано відповіді, що інформація викладена в його зверненнях прийнята до відома та врахована в межах їх повноважень (а.с.71-84).

З повідомлення СУ ГУНП в Запорізькій області НПУ, адресованого Андрусєву А. вбачається, що слідчим відділенням відділу поліції №4 Запорізького районного управління поліції ГУНП внесено відомості до ЄРДР за його заявою від 08.07.2024 під №12024082040000965 із визначенням кримінально-правової кваліфікації за ч. 3 ст. 190 КК України (а.с.100).

Судом досліджено лист АТ «ПУМБ», виписку по рахунку та звіт по транзакціях за період з 03.05.2024 по 31.05.2025 по рахунку № НОМЕР_4 , надані на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, та встановлено, що в АТ «ПУМБ» на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_4 у гривні. Відповідно до виписки по рахунку та звіту по транзакціях на рахунок ОСОБА_1 03.05.2024 було перераховано 100 000, 00 грн згідно з договором № 325681110 від 02.04.2024. 03.05.2024 здійснені 14 операцій з переказу одержаних коштів на різні рахунки в різних сумах (а.с.204-213).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

З вище наведеного вбачається, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір про надання послуг з пошуку, технічного та візуального огляду, придбання та транспортування транспортного засобу, який виконавцем не був виконаний, хоча позивач виконав зобов`язання з перерахування коштів. Представник відповідача ОСОБА_2 не оспорює факт укладення договору, його умови та факт виконання позивачем зобов`язання з перерахування коштів в сумі 100 000, 00 грн на рахунок ОСОБА_1 та факт невиконання відповідачем ОСОБА_2 зобов`язання за договором про надання послуг.

Представник відповідача ОСОБА_1 не оспорює факт наявності у ОСОБА_1 карткового рахунку в АТ «ПУМБ», одержання нею на свій рахунок коштів від позивача за договором, укладеним ним та ОСОБА_2 .

Отже, ці обставини відповідно до ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з того, що ст. 1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Отже, правила ст.1212 ЦК України можуть бути застосовані до врегулювання відносин між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 . Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір про надання послуг, на виконання якого за вказівкою останнього позивачем сплачені кошти в сумі 100 000, 00 грн відповідачу ОСОБА_1 . Однак зобов`язання за укладеним сторонами договором з надання послуг відповідач ОСОБА_2 не виконав.

Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача коштів в сумі 100 000, 00 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. З вище наведеного вбачається, що у відповідача ОСОБА_1 відсутня правова підстава для одержання спірних коштів, а отже виникло та існує кондикційне зобов`язання, тобто зобов`язання повернути безпідставно набуті грошові кошти позивачу.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача ОСОБА_1 , що вона не набувала та не зберегла майно за рахунок іншої особи, рахунком не оперувала та не розпоряджалась коштами, а ними розпорядився ОСОБА_8 . Ці твердження спростовуються показами свідка ОСОБА_8 , який суду пояснив, що не мав доступу до рахунку ОСОБА_1 .

Крім того, згідно із статтею 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

Ч. 1 ст. 1068 ЦК України визначено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до ч. 6 ст. 64 Закону України «Про платіжні послуги» порядок відкриття рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунку та особливості його обслуговування зазначаються в договорі, укладеному між надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку та користувачем - власником рахунку.

Згідно з пунктом 24 розділу І Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 162 (надалі - Інструкція), забороняється використовувати поточні, платіжні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.

Відповідно до Додатку №1 до Інструкції в заяві про відкриття рахунків зазначається інформація, визначена Інструкцією. Фізична особа, яка відкриває поточний/платіжний рахунок для власних потреб, додатково зазначає таке: «Мені відомо про те, що цей рахунок забороняється використовувати для проведення операцій, пов`язаних зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. Письмові розпорядження підписуватимуться мною або уповноваженою мною особою за довіреністю. У разі зміни повноважень особи на право розпоряджатися рахунком зобов`язуюся негайно повідомити про це в письмовій формі».

Відповідно до пункту 16 розділу 1 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164, контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням спеціальних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків.

Відповідно до пунктів 136, 140 користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень; користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

Отже, відповідач ОСОБА_11 як власник рахунку, на який були зараховані кошти позивача, мала здійснювати контроль за рухом та цільовим використанням коштів, не мала права надавати свій рахунок для використання його для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_2 , зобов`язана була не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/ або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції з її картковим рахунком.

У справі відсутні докази, які свідчать про те, що ОСОБА_1 повідомляла АТ «ПУМБ» про факт втрати нею індивідуальної облікової інформації та/ або іншої інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції з її рахунком та/ або платіжного інструменту, також відсутня інформація, що ОСОБА_1 видавала довіреність чи іншим чином уповноважувала ОСОБА_8 розпоряджатися коштами, які знаходяться на її рахунку. Не надані суду також належні допустимі та достатні докази, що підтверджують перерахування (передачу) коштів ОСОБА_1 відповідачу ОСОБА_2 .

Отже, з ОСОБА_1 на користь позивача мають бути стягнуті кошти в сумі 100 000, 00 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок позивача, зазначає таке.

Позивач здійснює нарахування з 03.05.2024, дати безпідставного набуття коштів відповідачем ОСОБА_1 , по дату подання заяви про збільшення позовних вимог від 22.10.2025.

За розрахунком виконаним судом за вказаний період інфляційні втрати становлять 18 503,87 грн, 3% річних - 4 416,46 грн.

В розрахунку судом використані індекси інфляції за вказаний період: травень 2024 року - 100, 60%, червень 2024 року - 102, 20%, липень 2024 року -100, 00%, серпень 2024 року - 100, 60%, вересень 2024 року - 101, 50%, жовтень 2024 року - 101, 80%, листопад 2024 року - 101, 90%, грудень 2024 року - 101, 40%, січень 2025 року - 101, 20%, лютий 2025 року - 100, 80%, березень 2025 року - 101, 50%, квітень 2025 року - 100, 70%, травень 2025 року - 101, 30%, червень 2025 року - 100, 80%, липень 2025 року - 99, 80%, серпень 2025 року - 99, 80%,

вересень 2025 року - 100, 30%, жовтень 2025 року - 100, 90%.

Розрахунок здійснюється за формулою:

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

IIc (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (100,00 : 100) x (100,60 : 100) x (101,50 : 100) x (101,80 : 100) x (101,90 : 100) x (101,40 : 100) x (101,20 : 100) x (100,80 : 100) x (101,50 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,80 : 100) x (99,80 : 100) x (99,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,90 : 100) x (100,40 : 100) = 1.18977885

Інфляційне збільшення:

100 000, 00 грн x 1,18977885 - 100 000, 00 грн = 18 977,89 грн.

Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

З 03.05.2024 до 31.12.2024: 100 000, 00 грн x 3 % x 243 днів : 366 днів : 100 = 1 991, 80 грн; з 01.01.2025 до 22.11.2025: 100 000,00 грн x 3 % x 326 днів : 365 днів : 100 = 2 679, 45 грн. Всього - 4 671, 26 грн.

Відповідач ОСОБА_1 свій розрахунок заборгованості суду не надала.

Ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем заявлена вимога про стягнення інфляційних втрат в сумі 17 446, 85 грн та трьох процентів річних в сумі 4 416, 46 грн. Суд не може вийти за межі позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню в цих сумах.

Щодо стягнення збитків (упущеної вигоди) за рахунок зміни курсу гривні щодо долару США суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст. 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ст. 524 ЦК України визначено, що грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, а в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у ст. 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Ч. 3 ст. 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Заявляючи позов про стягнення «курсової різниці» позивач визначає її як упущену вигоду, тобто на підставі ст. 22 ЦК України.

Верховний Суд в постанові від 09.12.2020 у справі № 127/27222/16-ц (провадження № 61-12992 св 20): «вішкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Позивач, як кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).

При цьому, курсова різниця - різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах. Курсові різниці визначаються за монетарними статтями балансу.

Разом з тим, «курсова різниця» жодним чином не може бути ні збитками, ні упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток.

Такий правовий висновок повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15, провадження № 14-79 цс 18».

Враховуючи положення ЦК України, наведену правову позицію Верховного Суду, суд вважає, що у задоволенні позову позивача в частині стягненні збитків, упущеної вигоди, у виді «курсової різниці» в сумі 5 269, 76 грн має бути відмовлено. Суд звертає увагу, що права позивача в частині інфляційних втрат та невиконання грошового зобов`язання відповідачем ОСОБА_1 захищені ст. 625 ЦК України і він скористався можливістю використати цей спосіб захисту, підстави для стягнення «курсової різниці» як упущеної вигоди - відсутні.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до частин 3, 4 статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Ст. 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства, зокрема статті 4, 22 Закону про захист прав споживачів.

Отже, у спорах про захист прав споживачів відшкодування моральної шкоди прямо встановлено спеціальним законом, який регулює відносини у сфері захисту прав споживачів.

П. 5 ч. 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до п. 19 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

За змістом ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

В пунктах 49, 50, 51 постанови від 01.09.2020 у справа № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714 цс 19), відступаючи від раніше викладених правових висновків щодо застосування статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів», Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Так, вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, зокрема у справі про порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено».

З вище наведеного вбачається, що ОСОБА_2 як фізичною особою-підприємцем та позивачем був укладений споживчий договір про надання послуг, який відповідачем ОСОБА_2 не виконаний. Невиконанням договору позивачу завдана моральна шкода, яка підлягає задоволенню. Суд відхиляє заперечення представника відповідача ОСОБА_2 щодо недоведеності позивачем заподіяння моральної шкоди, що не відповідає визнанню ОСОБА_2 факту невиконання договору з надання послуг та неповернення коштів позивачу. Відповідачем ОСОБА_2 не надано суду належні допустимі та достатні докази, що підтверджують відсутність його вини у невиконанні зобов`язання за споживчим договором з надання послуг, а отже і відсутність вини у завданні моральної шкоди позивачу.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань, на які вказує позивач, позбавлення його певних можливостей, принципи розумності та справедливості.

Позивач пов`язує душевні страждання з тривалим обманом з боку відповідача ОСОБА_2 , втратою віри у чесність та порядність людей, неможливістю використовувати автомобіль для забезпечення своїх потреб та потреб сім`ї, вимушеним використанням громадського транспорту, втратою можливостей, на які позивач розраховував у зв`язку з придбанням автомобіля, необхідністю звертатися до уповноважених органів та банку, направляти претензії, звертатися до суду для відновлення своїх прав, хвилюванням за долю інших потерпілих, яким завдана шкода протиправною діяльністю ОСОБА_2 , хвилюванням у зв`язку з одержанням ОСОБА_2 незаконних прибутків та несплатою податків та військового збору, змінами в житті: втратою сну, поганим настроєм, що призвело до необхідності звертатися до психіатра, та оцінює завдану йому моральну шкоду в сумі 120 000, 00 грн.

Письмовими доказами, які підтверджують зміни, що відбулись в житті позивача, а саме - звернення до поліції, інших уповноважених державних органів, банку, направлення претензій та повідомлення відповідачам, є надані суду вище зазначені заяви, відповіді на заяви. Інші фактичні обставини, з якими позивач пов`язує душевні страждання, належними допустимими та достатніми доказами не підтверджені.

Суд враховує, що моральна шкода завдана позивачу у споживчих правовідносинах, позивачем підтверджені частково зміни, які відбулися в його житті, що призвели до душевних страждань, завдання моральної шкоди пов`язано з порушенням майнових прав позивача як споживача. Крім того, суд вважає, що заявлена сума моральної шкоди 120 000, 00 грн у співвідношенні з ціною позову у цьому спорі призводить до безпідставного збагачення позивача. Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в сумі 10 000, 00 грн.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

З відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню безпідставно набуті кошти з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних в сумі 121 863, 31 грн ( 100 000, 00 грн +17 446, 85 грн (інфляційні втрати)+4 416, 46 грн (3%річних)= 121 863, 31 грн).

З відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню завдана моральна шкода в сумі 10 000, 00 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача має бути стягнутий судовий збір в сумі 1 211, 20 грн.

У зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з відповідача ОСОБА_2 на користь держави має бути стягнутий судовий збір в сумі 1 211, 20 грн.

Оплата позивачем судового збору в сумі 335, 57 грн, в сумі 2 086, 83 грн, в сумі 43, 19 грн, в сумі 16, 94 грн підтверджується платіжними інструкціями №0.0.4064196662.1 від 13.12.2024, №0.0.3914876894.1 від 30.09.2024, №0.0.4444097793.1 від 07.07.2025, №2.367282013.1 від 22.10.2025 відповідно, разом 2 482, 53 грн (а.с.23, 24).

Позивачу з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» має бути повернутий судовий збір в сумі 1 271, 33 грн як переплачений.

Керуючись статтею 22, 23, 1212 ЦК України, статтями 4, 12, 77-78, 81, 89, 263, 265, 268, 354, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 безпідставно набуті грошові кошти з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних в сумі 121 863, 31 грн, з яких: 100 000, 00 грн - сума безпідставно набутих коштів, 17 446, 85 грн - інфляційні втрати, 4 416, 46 грн - 3% річних та судові витрати в сумі 1 211, 20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 завдану моральну шкоду в сумі 10 000, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 211, 20 грн.

Повернути ОСОБА_3 з державного бюджету судовий збір в сумі 1 271, 33 грн як переплачений.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо цієї справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://vnm.vn.court.gov.ua/sud0232/

Повний текст рішення складений 05.05.2026.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Олена БЕРЕЗОВСЬКА