Вирок від 04 травня 2026 р. у справі №152/1148/25 — Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/1148/25

1-кп/152/40/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - ОСОБА_1 ,

секретаря

судового засідання - ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора - ОСОБА_3 ,

потерпілої - ОСОБА_4 ,

обвинуваченої - ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020150000159 від 11 липня 2025 року,

за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Гибалівка Шаргородського району Вінницької області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України , освіта вища, одружена, непрацюючої, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимої,

- у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

у с т а н о в и в:

ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що у період з червня по липень 2025 року (більш точного часу не встановлено) в першій половині дня, під час дії воєнного стану на території України (введеного з 24 лютого 2022 року на підставі указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, востаннє продовженого до 07 серпня 2025 року на підставі Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15 квітня 2025 року № 235/2025, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» 4356-ІХ від 16 квітня 2025 року), ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , у спальній кімнаті на підвіконні виявила жіночу косметичку, належну ОСОБА_4 , у якій знаходилися ювелірні прикраси. У цей час у ОСОБА_5 виник умисел на крадіжку чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків, ОСОБА_5 , підбурювана жагою до легкої наживи, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно, шляхом вільного доступу, викрала з косметички каблучку із золота 585 проби, вагою 2,71 грама, з вставками цирконію, яку сховавши у кишеню шортів, винесла з квартири ОСОБА_4 та покинула місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядилася на власний розсуд.

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 1609/25-21 від 16 липня 2025 року ринкова вартість викраденої каблучки, виготовленої із золота 585 проби, розміром 17,5 мм, вагою 2,71 грама, з вставками цирконію в кількості 36 штук, розміром 0,008, складає 12061,22 грн.

Своїми умисними діями ОСОБА_5 завдала матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_4 на вищевказану суму.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_5 свою винуватість у висунутому обвинуваченні визнала у повному обсязі, щиро розкаялася і дала показання, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним вище обставинам вчинення нею злочину, пояснивши, зокрема, що вона вчинила інкриміновану їй крадіжку у вказаний в обвинувальному акті час та місці. Вину визнає, щиро кається, просила суворо не карати.

Ураховуючи те, що учасники судового засідання, не оспорюють усі обставини, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом установлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд провів судовий розгляд цього провадження щодо усіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших обставин у кримінальному провадженні, обмежившись лише допитом обвинуваченої, дослідженням доказів, які характеризують її особу, доказів щодо речових доказів та витрат на проведення експертизи.

Отже, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_5 своїми умисними діями вчинила крадіжку, вчинену в умовах воєнного стану, а тому кваліфікує її дії за ч. 4 ст. 185 КК України.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченій виду та міри покарання, бере до уваги характер, ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею злочину, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченої, яка на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується добре, раніше не судима.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Суд не знаходить підстав для застосування до ОСОБА_5 статей 69, 69-1 КК України, а тому: з урахуванням усіх обставин у справі, ступеня тяжкості злочину, вчиненого обвинуваченою, особи винуватої, наявності обставин, що пом`якшують покарання та відсутності обставин, що обтяжують покарання, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

Окрім того, з урахуванням обставин справи, ставлення обвинуваченої до вчиненого, відшкодування нею шкоди, думки прокурора та потерпілої, суд доходить висновку, що доцільним є застосування до ОСОБА_5 положень ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням, строком на один рік шість місяців, з покладенням на обвинувачену обов`язків, визначених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки, на переконання суду, виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства.

При цьому, суд звертає увагу, що за змістом досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації, яка надана з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачену, остання може бути звільнена від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи ОСОБА_5 зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченої, її перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає її особі та є достатнім для досягнення передбачених ч. 2 ст. 50 КК України цілей покарання.

У кримінальному провадженні представником потерпілої - адвокатом ОСОБА_7 , в інтересах потерпілої ОСОБА_4 заявлено цивільний позов до обвинуваченої про відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн, та стягнення понесених судових витрат у розмірі 42000 грн.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 цивільний позов не визнала.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову повністю, з підстав необґрунтованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. ч. 1 та 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

За змістом п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до платіжної інструкції №@2PL991952 від 02 березня 2026 року, ОСОБА_4 сплатила за договором про надання правничої допомоги від 15 жовтня 2025 року, ОСОБА_8 42000 грн.

Враховуючи спричинення потерпілій ОСОБА_4 моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях та психічних переживаннях, отриманням негативних емоцій внаслідок здійснення дій обвинуваченої, порушенням звичного устрою і ритму життя, сильного емоційного потрясіння, постійного стресового стану, усвідомленням неправомірності дій обвинуваченої, погіршенням психо-емоційного здоров`я, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог, зокрема в сумі 5000 грн за шкоду завдану кримінальним правопорушенням та 15000 грн судових витрат,що в цілому відповідає вимогам розумності і справедливості заподіянню моральної шкоди та можливості сплатити обвинуваченою грошових коштів потерпілій ОСОБА_4 ..

Процесуальні витрати в справі на проведення судової товарознавчої експертизи становлять 1272,24 грн.

Долю речових доказів належить вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченій не обирався та підстав для його застосування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 368-371, 373-376 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від призначеного судом за цим вироком покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку в 1 (один) рік 6 (шість) місяців не вчинить нового злочину.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1, ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 протягом встановленого судом іспитового строку в 1 (один) рік 6 (шість) місяців обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку.

Цивільний позов ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_7 (АДРЕСА_3) до ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ,) задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень та 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень процесуальних витрат, понесених потерпілою ОСОБА_4 .

Речовий доказ: відеозапис за участі ОСОБА_5 - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати пов`язані з залученням експерта в сумі 1272 гривні 24 копійки.

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Згідно зі статтями 392-395, 532 КПК України вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Згідно зі статтею 376 КПК України, учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1