Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №130/216/26 — Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/871/2026

130/216/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Порощука П.П.,

за участі секретаря Корнійчук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про припинення стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини з батька на користь матері,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про припинення стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини з батька на користь матері, посилаючись на те, що позивач та ОСОБА_2 не перебували в зареєстрованому шлюбі. Особи проживали в фактичних шлюбних відносинах, які наразі припинені. За час спільного проживання сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20.09.2024 року Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя був виданий судовий наказ по справі №335/10573/24, яким визначено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх доходів платника аліментів але не менше 50% від прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи з 19.09.2024 року та до досягнення дитиною повноліття. На виконання цього рішення Головним державним виконавцем Відділу з примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонально управління міністерства юстиції (м.Одеса) Частюком В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76357845 від 22.10.2024 року. Рішення суду виконувалось, заборгованість зі сплати аліментів відсутня. З моменту припинення сімейних відносин і по грудень 2025 року, дитина проживала з матір`ю. Проте, з грудня 2025 року дитина почала проживати разом із відповідачем, за адресою його фактичного перебування.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, попередньо надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідачу ОСОБА_2 направлялась копія ухвала про відкриття провадження та копія позовної заяви разом з копіями доданих документів, однак на адресу суду повернувся конверт з відміткою «Повернення. Адресат відсутній за вказаною адресою»., причини її неявки суду невідомі, будь-яких заяв та клопотаннь суду не надала.

Згідно з положеннями ч.7 та 8 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 вважається належним чином повідомленою про розгляд його справи судом, відзиву на позовну заяву не надіслала.

З огляду на вищезазначене суд, на підставі ч.5 ст.279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку про доцільність проведення спрощеного позовного провадження у даній справі, крім того, ніхто із учасників по справі заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подавав.

Відповідно до ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Судом встановлено, що позивач та ОСОБА_2 не перебували в зареєстрованому шлюбі. Особи проживали разом в фактичних шлюбних відносинах, які наразі припинені.

За час спільного проживання сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свіоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстації актів цивільного стану реєстраційної служби Пологівського районного управління юстиції Запорізької області (а.с. 6).

20.09.2024 року Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя був виданий судовий наказ по справі №335/10573/24, яким визначено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх доходів платника аліментів але не менше 50% від прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи з 19.09.2024 року та до досягнення дитиною повноліття.

На виконання цього рішення Головним державним виконавцем Відділу з примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонально управління міністерства юстиції (м.Одеса) Частюком В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76357845 від 22.10.2024 року (а.с. 7-8).

Рішення суду виконувалось, заборгованість зі сплати аліментів відсутня, що підтверджується довідкою відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) №110509-1-261 від 24.12.2025 року (а.с. 9).

З моменту припинення сімейних відносин і по грудень 2025 року, дитина проживала з матір`ю. Проте, з грудня 2025 року дитина почала проживати разом із відповідачем, за адресою його фактичного перебування.

Відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 527-5003905224 від 08.12.2025 року (а.с.10) та №527-5003907199 від 09.12.2015 року (а.с.11) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім цього, згідно декларації №001-Т88У-6310 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, довіреною особою ОСОБА_3 вказано ОСОБА_1 (а.с.12).

Статтями 180, 181 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Відповідно до ч.4 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

В даному випадку, позивач наводить обставини, які мають істотне значення для вирішення питання щодо припинення стягнення з нього аліментів на утримання двох дітей, оскільки діти проживають разом з ним та повністю перебувають на його утриманні.

Відповідно до п.17 Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Згідно із ст.273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у ст.ст.267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

З аналізу ст.ст.267-271СК України вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів батька дітей. При цьому обов`язок матері - платника аліментів утримувати дітей не припиняється.

З наведеного слідує, що факт проживання дітей з батьком, з якого стягуються аліменти на користь матері на їх утримання, є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів.

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст.273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст.273 СК України має на меті скасування їх присудження.

У зв`язку із зазначеним, з урахуванням предмета цього спору в частині припинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини, однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Судом встановлено, що дитина не проживає з матір`ю ОСОБА_2 на користь якої були стягнуті аліменти, а проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 за його адресою та перебуває на його утриманні, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача.

Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання дітей.

На підставі наведеного, позовні вимоги позивача щодо припинення стягнення з нього аліментів є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, а тому керуючись ст. ст. 180-182 СК України, ст. ст. 81, 82, 89, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяно, починаючи з 19.09.2024 року, та до досягнення дитиною повноліття, які стягуються на підставі судового наказу Орджонікідзевського районного суда міста Запоріжжя від 20.09.2024 року по справі №335/10573/24

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , мешканки АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Порощук П.П.