Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №539/2014/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2014/26

Провадження № 2-о/539/98/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2026

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Гуменюк Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Коновал Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Лубенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з заявою в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті м.Мелітополь, Запорізької області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заявник обґрунтовує свої вимоги тим, що її чоловік ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Мелітополь Запорізької області на тимчасово окупованій території України.

15.01.2026 року Територіальним відділом РАЦС міста Мелітополь і Мелітопольського району Управління РАЦС Запорізької області було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , серія НОМЕР_1 .

Територія Мелітопольського району Запорізької області, в тому числі місто Мелітополь віднесена до тимчасово окупованої російською федерацією території.

Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану заявниця не може, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України.

Встановлення факту смерті чоловіка заявниці має важливе юридичне значення, оскільки дозволить здійснити відповідно до вимог діючого законодавства України реєстрацію його смерті та отримати відповідне свідоцтво про смерть, з подальшою реалізацією її спадкових прав.

Посилаючись на викладені обставини просить суд заяву задовольнити.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 травня 2026 року у справі відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження.

Заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, подано заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник заінтересованої особи Лубенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, подано суду клопотання про розгляд справи без участі представника відділу.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, оцінивши їх у сукупності, судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 виданим Синельниківським МРВ УМВС України в Дніпропетровській області від 23 квітня 2007 року.

Відповідно до копії Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 08.09.2014 заявниця ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 .

Смерть ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровано відділом РАЦС окупаційної влади - територіальним відділом РАЦС міста Мелітополь Мелітопольського району Управління РАЦС Запорізької області, свідоцтво про смерть НОМЕР_1 .

Відповідно до Довідки про смерть №С-00164 виданої Територіальним відділом РАГС міста Мелітополь Мелітопольського району Управління РАЦС Запорізької області від 15.01.2026 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причина смерті: пухлинна інтоксикація; злоякісне новоутворення множинна мієлома С-90.0.

Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025, на дату смерті ОСОБА_2 територія Мелітопольського району Запорізької області, в тому числі м. Мелітополь Мелітопольської міської територіальної громади, з 25.02.2022 року віднесена до тимчасово окупованої російською федерацією території.

Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видане на непідконтрольній Україні території, а саме органом який створений та діє у порядку не передбаченому законом, є недійсними і не створює правових наслідків.

Цей документ не є офіційним документами, відповідно до вимог ст.9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на підставі яких можливо провести державну реєстрацію смерті. Згідно з п. 1 ПП ВСУ №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 9 зазначеного Закону, державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові особи та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Частиною 1 статті 17 зазначеного Закону України передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: 1) якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; 2) встановлення у судовому порядку факту смерті; 3) звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.

Пунктом 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2, передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті, є, зокрема, лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, а також рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення особи померлою.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

У своєму висновку Європейський суд з прав людини у справі «Кіпр проти Туреччини», зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.

Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку ст. 317 ЦПК України.

З викладеного вище, встановлено, що заявницею надано достатньо доказів того, що ОСОБА_2 дійсно помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України, а тому, суд вважає за необхідне задовольнити заяву та встановити факт смерті ОСОБА_2 в судовому порядку. Доказів, які б спростовували факт смерті, суду не надано.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 258, 263-265, 293, 315, 317, 354, 430 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Вовчик Лубенського району Полтавської області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Мелітополь, Мелітопольського району, Запорізької області.

Рішення в частині встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду невідкладно надіслати до Лубенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для державної реєстрації смерті особи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Лубенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 24387989, м.Лубни, вул. П.Яцика, 20, Полтавської області.

Головуюча суддя Г.М. Гуменюк