Вирок від 03 травня 2026 р. у справі №203/4391/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/4391/26

1-кп/0203/2078/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22026051000000270 від 23.04.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Андріївка Велико-Новоселківського ройону Донецької області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , ран іше не судимої,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У невстановлений досудовим розслідуванням час, в період з 15 березня 2022 року по 04 травня 2023 року у ОСОБА_3 , яка перебувала на тимчасово окупованій території м. Донецьк, Донецька міська територіальна громада, Донецького району Донецької області та яка була обізнана про факт ведення рф агресивної війни проти України, з корисливих мотивів, виник злочинний умисел, спрямований на добровільне зайняття посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території України, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, ОСОБА_3 , 04 травня 2023 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території, в приміщенні Управління комунальних ресурсів адміністрації м. Донецьк, за адресою: м. Донецьк, Донецька міська територіальна громада, Донецького району Донецької області, вул. Артема, буд. 98, добровільно зайняла не керівну посаду «спеціаліста 1 категорії сектору бухгалтерського обліку та звітності Управління комунальних ресурсів адміністрації м. Донецьк», яку обіймала до 18 січня 2024 року.

У подальшому, 19 січня 2024 року ОСОБА_3 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, перебуваючи на тимчасово окупованій території, в приміщенні Департаменту муніципальної власності адміністрації міського округу міста Донецьк, за адресою: м. Донецьк, Донецька міська територіальна громада, Донецького району Донецької області, вул. Артема, буд. 98, добровільно зайняла не керівну посаду «головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності Департаменту муніципальної власності адміністрації міського округу міста Донецьк», яку обіймала до 09 лютого 2024 року.

Перебуваючи на вказаних вище посадах ОСОБА_3 виконувала наступні функції:

- оформлення документів для працевлаштування громадян до вказаних установ, а також їх звільнення;

- ведення особових справ працівників;

- складання графіків відпусток працівників;

- складання щомісячних звітів щодо наявних, звільнених та працевлаштованих осіб;

- організація та здійснення супроводу кадрової роботи у вказаних установах, відповідно до російського законодавства.

Умисні дії громадянки України ОСОБА_3 , які виразилися у добровільному зайнятті громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, кваліфікуються за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України.

Зазначені обставини, які встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками судового провадження.

В обвинувальному акті прокурором викладено клопотання, де зазначено, що ОСОБА_3 беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті дізнання обставини і згодна на розгляд обвинувального акту за її відсутності, про що мається відповідна заява, а тому, відповідно до положень ч. 1 ст. 302 КПК України, просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту додано письмову заяву обвинуваченої ОСОБА_3 , яка складена в присутності захисника ОСОБА_4 , щодо беззаперечного визнання провини в пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 111-1 КК України, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, за її відсутності.

Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, вважає, що при проведенні досудового розслідування порушень вимог КПК України вчинено не було, право на захист ОСОБА_3 було роз`яснено та дотримано, сумнівів у добровільності відповідної заяви у суду не викликало, у зв`язку з чим, перешкод для здійснення розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні, судом не встановлено.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, згідно ст.ст. 381, 382 КПК України, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, знайшла своє підтвердження та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Згідно ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Так, при призначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходить із загальних засад призначення покарання, та враховує ступінь тяжкості, вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості, дані про її особу, яка раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченої - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також, відсутність обставин, що його обтяжує.

Санкцією ч. 2 ст. 111-1 КК України передбачено покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Згідно із п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами

кримінального покарання» в редакції від 06.11.2009 року рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в

резолютивній частині вироку, для того щоб не виникло жодних сумнівів під час виконання останнього. Якщо в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК (2341-14) зазначено характер посад або вид діяльності (наприклад, статті 286, 287), рішення про призначення додаткового покарання, наведене в резолютивній частині вироку, повинне відповідати змісту цієї санкції.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 02.02.2022 року у справі №344/16025/18, згідно із якою у разі визначення санкцією статті характеру посади або виду діяльності, формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Більш того, покарання має формулюватися таким, чином щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатись забороненою діяльністю в будь-якій галузі або займатись такою діяльністю, які за змістом і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченій ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, строком на 12 років з конфіскацією майна.

Саме таке покарання, на переконання суду, є достатнім, виконає мету призначеного покарання та буде найбільш сприятливим для перевиховання ОСОБА_3 та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

Речові докази по кримінальному провадженні суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі, запобіжні заходи, не застосовувалися.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374, 381-382 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, строком на 12 (дванадцять) років з конфіскацією майна.

Речовий доказ - мобільний телефон марки «Infinix X669D» з IMEI»: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , з Sim - картами з абонентським НОМЕР_3 (Vadafon) НОМЕР_4 (Фенікс), який переданий на зберігання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити останній.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обирався.

На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням положень ч. 1 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1