Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №207/5477/25 — Південний районний суд міста Кам’янського

№ 207/5477/25

№ 2-о/207/14/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м. Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді: Юрченко І.М.

при секретарі: Сівачук А.А.

за участю

заявниці ОСОБА_1

представника заявниці ОСОБА_2

представника заінтересованої особи Андрієнка К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, в якій просила встановити факт спільного проживання однією сім`єю, як чоловік і дружина, без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у період з 01.01.2017 року по 20.05.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана заява обґрунтована тим, що з 2017 року заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживали однією сім`єю як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 .

Протягом спільного проживання вони вели спільне господарство, несли спільні витрати, дбали один про одного, мали спільний побут, фактично перебували у статусі подружжя, тобто спільно проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка.

13 лютого 2025 року ОСОБА_3 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_4 на військову службу за мобілізацією та направлений для проходження служби гранатометником стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти до військової частини НОМЕР_1 . Виконуючи бойові завдання в районі населеного пункту Троїцьке Донецької області, ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 загинув при виконанні військового обов`язку.

Після загибелі її цивільного чоловіка, заявниця, як член сім`ї загиблого військовослужбовця, не може звернутися через ІНФОРМАЦІЯ_4 до Міністерства оборони України із заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги, передбаченої законом у разі загибелі військовослужбовця, адже Міністерство оборони відмовить у призначенні цієї допомоги, посилаючись на відсутність документального підтвердження сімейних відносин між заявницею та загиблим. Така відмова буде обумовлена відсутністю зареєстрованого шлюбу і, відповідно, неможливістю надати свідоцтво про шлюб або інший офіційний документ, що підтверджує статус заявниці як дружини загиблого.

Факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є необхідною передумовою для реалізації заявницею свого права на одноразову грошову допомогу, гарантовану державою членам сімей загиблих військовослужбовців. Чинним законодавством України не передбачено іншого способу документального підтвердження таких фактичних сімейних відносин, окрім як шляхом встановлення факту в судовому порядку.

Оскільки шлюб заявниці з ОСОБА_3 не був зареєстрований, отримати або відновити документи, що підтверджують зазначений факт не можливо по причині їх відсутності.

У загиблого ОСОБА_3 не залишилося близьких родичів (офіційної дружини, дітей чи батьків), які могли б претендувати на статус члена сім`ї або на отримання зазначеної допомоги, тільки сестра. Відсутній також будь-який спір з боку інших осіб щодо факту спільного проживання заявниці із загиблим. Ніхто не заперечує обставин спільного життя чи права заявниці на отримання допомоги. Отже, жодних обставин, що спростовували б факт проживання заявниці однією сім`єю із загиблим, не встановлено; спору щодо цього немає.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала, просила заяву задовольнити. Також пояснила, що вона з ОСОБА_3 проживала разом 7 років, з 2017 року. Вони вели спільне господарство. Познайомились вони в 2011 році, але просто зустрічались, а в 2017 році вже почали разом жити. Кожного разу ОСОБА_3 зустрічав її з роботи, всі сусіди його знали. Також він займався домашніми справами: готував їжу, прав, прибирав. Декілька разів ОСОБА_4 пропонував їй одружитись, але через велику різницю у віці вона відмовлялась.

В родині ОСОБА_4 було три брати та одна сестра. Батько ОСОБА_4 помер в Ялті, мати померла в Донецькій області в м. Краматорськ. Жили вони всі вчетвером (три брати і сестра) у бабусі на АДРЕСА_2 .

Її з ОСОБА_4 познайомив його старший брат. В шлюбі вона офіційно ніколи не перебувала, з батьком її доньки вони просто співмешкали та розійшлися коли донці було 4 роки. З ОСОБА_4 вони зійшлися коли донці було 22 роки.

15.09.2025 до суду через систему «Електронний суд» від Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення, в яких зазначають, що ознаками, за наявності яких можна стверджувати, що особи належать до однієї сім`ї є спільність їх проживання, пов`язаність спільним побутом та наявність у них по відношенню один до одного взаємних прав та обов`язків. Дана позиція підтримана висновками щодо застосування норм права, які наведені у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №695/1732/16.

Щодо долучених додатків до поданої заяви зазначають наступне: показання свідків не можуть свідчити про факт спільного проживання сторін однією сім`єю без державної реєстрації - висновок Верховного Суду щодо застосування норм права наведений у постанові від 12.12.2019 у справі № 466/3769/16, від 06.04.2020 у справі №738/1452/17, від 09.08.2023 у справі № 522/3467/19; факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святах, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю - висновок Верховного Суду щодо застосування норм права наведений у постанові від 28.08.2019 у справі № 588/350/15-ц.

У судовому засіданні представник Міністерства оборони зазначив, що вимоги заявниці ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, так як показання свідків носять узагальнений характер, у судовому засіданні не було підтверджено факт спільного ведення господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків.

Представник заявниці - адвокат Борщевич І.О. судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_6 у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву з проханням справу розглядати за його відсутності.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , знав ОСОБА_3 , який жив у кв. АДРЕСА_4 , вони були сусідами. Перетиналися з ним у під`їзді та на вулиці. У цій квартирі також жила ОСОБА_6 з донькою ОСОБА_7 . ОСОБА_8 почав жити з ними приблизно з 2017 року. Близько з ОСОБА_3 він не спілкувався та про його рідних нічого не знає. Він часто бачив ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10 , але в квартиру до них не ходив. Про те, що ОСОБА_3 мобілізували він дізнався від сусідів, а потім дізнався, що ОСОБА_3 загинув.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що проживає за адресою: АДРЕСА_5 . ОСОБА_3 проживав в їх будинку приблизно 8 років. ОСОБА_8 проживав разом з ОСОБА_12 , іноді до них приходила донька ОСОБА_13 . В гостя у них вона не була, як вони познайомились їй невідомо. Вона бачила як ОСОБА_3 з ОСОБА_14 разом кудись ходили, як він виносив сміття. Також він займався і побутовим життям по під`їзду.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що проживає за адресою: АДРЕСА_6 . Вона сусідка знизу ОСОБА_16 . Коли померла мати ОСОБА_14 , приблизно в 2017 році, ОСОБА_6 з ОСОБА_3 переїхали в квартиру АДРЕСА_4 . Вона, як сусідка, знає, що ОСОБА_6 з ОСОБА_3 жили разом, ОСОБА_4 пропонував ОСОБА_14 одружитися, але ОСОБА_14 чогось не хотіла.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що проживає за адресою: АДРЕСА_7 приблизно 15 років. ОСОБА_1 - його сусідка, але близько вони не спілкувались. ОСОБА_6 з ОСОБА_3 проживали разом приблизно 7-8 років, він бачив як вони разом ходили за покупками, бачив їх в магазині, він спілкувався з ОСОБА_4 на під`їзді. Йому невідомо чи були ОСОБА_6 з ОСОБА_3 офіційно одружені, але у нього склалося враження, що вони чоловік і дружина.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що вона донька заявниці ОСОБА_1 . Її мати та ОСОБА_8 проживали разом як сім`я за адресою: АДРЕСА_1 з кінця лютого-початку березня 2017 року, приблизно 8 років. У них був спільний бюджет, разом скуплялись, готували їжу. Всі свята також збирались разом. У ОСОБА_4 є два брати та сестра, які живуть в м. Кам`янське. З сестрою мати спілкувалась, а з братами родинних відносин не підтримувала, але також іноді спілкувалась. Офіційно вони не одружувались, мати не хотіла, бо ОСОБА_4 був молодший за неї. Сам ОСОБА_3 родом з міста Краматорськ. Приблизно у 2014-2015 роках приїхав у м. Кам`янське та мешкав у будинку бабусі за залізничним вокзалом. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 загинув при виконанні військового обов`язку, повідомлення про смерть отримала його сестра, похованням ОСОБА_3 займалось ТЦК.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що проживає за адресою: АДРЕСА_8 . Вона знає заявницю ОСОБА_20 , яка живе в кв. АДРЕСА_9 . ОСОБА_14 проживає там з 5-ти років. ОСОБА_8 проживав в їх будинку приблизно з 2017 року. Після смерті матері ОСОБА_14 він переїхав до неї. ОСОБА_6 з ОСОБА_3 проживали разом як дружина з чоловіком, також разом робили покупки. Вона була у них в гостях, бачила як вони живуть.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.

У судовому засіданні встановлено, що згідно з Актом №204 про проживання від 03 червня 2025 року КП КМР «Добробут», за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 з 1966 року, а також з 2017 року проживав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 (арк. с. 16 зворот).

Відповідно до довідки начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 виданої 11.04.2025, солдат ОСОБА_3 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 13.02.2025 № 219 призваний на військову службу під час мобілізації в особовий період, та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 (арк. с. 17).

Згідно сповіщення сім`ї № 6/4231 від 24 травня 2025 року зазначено, що ОСОБА_21 сповіщають про те, що її брат - гранатометник стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , 1984 року народження, прийнятий на військову службу 13 лютого 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_9 загинув в бою ІНФОРМАЦІЯ_5 в районі н.п. Троїцьке Донецької області (арк.с. 19).

Окрім цього, матеріали справи містять фотографії, на яких за твердженням заявниці зображені вона з ОСОБА_3 (арк. с 10-12). Зазначені фотографії не підписані, коли вони зроблені не зазначено, в матеріалах справи наявні лише копії трьох фотографій.

Обґрунтовуючи заявлені в цій справі вимоги, заявниця стверджує, що вона є єдиною особою, у якої виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, як члена сім`ї загиблого, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, має для заявниці юридичне значення, оскільки від нього залежить виникнення у неї права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця. Встановити цей факт іншим шляхом ніж судовим, не має можливості.

Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною першою ст.293 ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За приписами п.5 ч.1 ст.315 ЦК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Частиною другою ст.3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення "член сім`ї" зазначено, що членами сім`ї є дружина (чоловік), їх діти і батьки, а також інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч.4 ст.3 СК України).

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Обов`язковою умовою для визнання членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення чоловіком та жінкою спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази), інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Слід зазначити, що факт спільного проживання сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Частинами 3,4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч.1,2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК Украни).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Суд критично відноситься до пояснень свідків, оскільки ці пояснення носять узагальнений характер, стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання сторін та не підтверджують наявність усталених відносин, які притаманні подружжю.

При цьому, суд зауважує, що показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 466/3769/16).

Також суд критично відноситься до наданого заявницею акту №204 про проживання від 03.06.2025, складеному комунальним підприємством Кам`янської міської ради «Добробут», оскільки наявність лише даного акту не є підставою для задоволення заяви про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Більш за це даний акт стосується лише проживання осіб за певним місцем та не встановлює наявність подружніх стосунків між цими особами. Факт проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22.

Окрім цього, як було встановлено у судовому засіданні, в сповіщенні сім`ї № 6/4231 від 24 травня 2025 року про загибель солдата ОСОБА_3 зазначено, що воно видане ОСОБА_21 - сестрі загиблого, а не ОСОБА_1 , що свідчить про те, що при мобілізації ОСОБА_3 вказав у якості особи, якій належить повідомити у випадку його загибелі сестру, а не ОСОБА_1 (арк.с. 19), що не підтверджує близькість стосунків між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити такі факти: спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року № 554/8023/15-ц).

Подібні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20). Зокрема для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного проживання та відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків притаманних подружжю не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Факт реєстрації місця проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Надавши правову оцінку зібраним у справі доказам та встановленим на їх підставі обставинам, суд дійшов висновку про те, що заявник не довела належними, допустимими та достатніми доказами факт її спільного проживання з ОСОБА_3 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу у період з 2017року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що твердження свідків про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом не є достатніми та належними доказами на підтвердження факту їх спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу у період з 2017року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Суд наголошує, що факт проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших достатніх доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі №543/563/22).

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту спільного проживання з померлим однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, а саме ведення спільного побуту, наявність спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків, у період з 2017 року по день смерті ОСОБА_3 , заявницею не надано.

Показання свідків є одним із доказів, які суд оцінює у сукупності з іншими доказами. Проте, самі по собі показання свідків, без надання інших доказів про ведення спільного побуту, наявність спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків, не можуть бути єдиним доказом для задоволення вимог.

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, суд доходить висновку про те, що вказані заявником обставини на обґрунтування вимог, а саме проживання з померлим ОСОБА_3 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, самі по собі, без доведення належними та достатніми доказами факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між ними склались та мали місце протягом вказаного хронологічного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б свідчили про спільне проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 як жінки та чоловіка, тобто наявність сім`ї, зокрема, що заявниця з ОСОБА_3 постійно спільно проживали, мали спільний бюджет, спільні витрати на купівлю майна спільного користування, брали участь в утриманні житла, ремонті, тобто відсутнє підтвердження реальності сімейних відносин з ОСОБА_3 , суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених вимог про встановлення факту спільного проживання заявниці та ОСОБА_3 однією сім`єю, як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 315, 316, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, як чоловік і дружина, без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у період з 01.01.2017 року по 20.05.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 17 квітня 2026 року.

Суддя І.М. Юрченко