Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №441/2369/25 — Калинопільський районний суд Черкаської області

Справа № 441/2369/25

Провадження № 2/698/163/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 р. Калинопільський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді Лазаренка В.В.,

при секретарі судових засідань – Триліс Я.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

10.11.2025 року ТОВ «ФК «Гелексі» через свого представника Рудзея Ю.В. звернулося до Городоцького районного суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості за договором позики у розмірі 25104,50 грн., а також просить стягнути понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2423,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.10.2018 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики № 34217 в електронній формі, який було підписано електронним підписом ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання нею одноразового ідентифікатора 00153429. На підставі зазначеного договору позики ОСОБА_1 надано грошові кошти в якості позики в сумі 5000,00 грн., на умовах строковості, поворотності та платності. Відповідачка не виконувала свої грошові зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим її заборгованість перед позивачем на 10.11.2025 року складає 25104,50 грн., з яких: 5000,00 грн. – заборгованість за позикою, 20104,50 грн. – заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 11.11.2025 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано на розгляд за підсудністю до Звенигородського районного суду Черкаської області.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 04.12.2025 року матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики передано на розгляд до Калинопільського районного суду Черкаської області.

Ухвалою Калинопільського районного суду Черкаської області від 26.01.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк п`ять днів для усунення зазначених у ній недоліків.

29.01.2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 02.02.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

18.02.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідачки адвоката Цокало Т.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить прийняти від ОСОБА_1 заяву про визнання позову в розмірі 5015,00 грн., з яких 5000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 15,00 грн. – сума заборгованості за відсотками, а в іншій частині позову відмовити за безпідставністю. Зазначає, що сторона відповідача не погоджується в частині стягнення комісії за користування позикою, оскільки в договір позики не містить інформації, за що саме позичальник має сплачувати комісію та її характер. Також сторона відповідача не погоджується із складеним позивачем розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за процентами, оскільки вимоги позивача про стягнення процентів після спливу строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

19.02.2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Рудзея Ю.В. до суду надійшла відповідь на відзив, в якому він просить позовні вимоги ТОВ «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що в пунктах 1.1.2.1 договору позики сторони погодили процентну ставку в розмірі 0,01% в день від поточного залишку позики. А у п. 1.1.5. договору сторони визначили, що строк повернення позики 22.11.2018 року. У наданому позивачем розрахунку заборгованості відповідачці нараховані відсотки у межах погодженого сторонами строку кредитування. Також зазначає, що умовами договору позики, нарахування та сплата комісії визначена сторонами кредитування та безпосередньо узгоджена з позичальником шляхом підписання договору позики, а тому платежі за комісією правомірно включені до заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки в судове засідання сторони не з`явились, суд відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

За правилами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямовована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідност. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобовязаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 24.10.2018 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 34217, який підписано електронним підписом ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання нею одноразового ідентифікатора 00153429.

У пунктах 1.1.1. – 1.2 договору позики сторони погодили, що сума позики 5000,00 грн.; плата за користування позикою у вигляді: процентів складає 0,01 % в день від поточного залишку позики та комісії в розмірі 1,4 % в день від початкового розміру позики відповідно до п.п. 1.1.1. договору; нарахування процентів та комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; строк повернення позики (термін платежу) 22.11.2018 року; позика надається позичальнику в сумі, що зазначена в п.п. 1.1.1. договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника).

Пунктом 2.1 договору позики передбачено, що строк дії Договору - до повного виконання Позичальником зобов`язань за Договором.

Відповідно до п. 4.3 Договору обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики Позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок Позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в п.п. 1.1.5. Договору включно.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що порушенням умов цього Договору є його не виконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Підвищену комісійну винагороду передбачено пунктом 5.3, згідно якого у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% в день від суми позики за кожний день прострочення.

У паспорті позики, зокрема, зазначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача та інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, а саме: тип кредиту – позика, сума/ліміт кредиту 5000,00 грн., строк кредитування - до 22.11.2018 року, мета отримання кредиту – споживчі потреби, проценти за користування позикою - 14,50 грн., комісійна винагорода за користування позикою - 2030,00 грн., термін платежу - 22.11.2018 року, заборгованість за договором позики - 7044,50 грн., реальна річна процентна ставка - 514,65%.

Згідно графіку платежів до договору позики № 34217 від 24.10.2018 року станом на 22.11.2018 року заборгованість становить 7044,50 грн, з яких: 5000,00 грн - основна сума позики, 14,50 грн - проценти за користування позикою, 2030,00 грн - комісійна винагорода за користування позикою.

Згідно довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» за № 34217 від 01.09.2025 року ОСОБА_1 перераховано на банківську картку НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 5000,00 грн, номер транзакція в системі: 1089245337.

В свою чергу ТОВ «ФК «Елаєнс» надає послуги з переказу грошових коштів на підставі договору № 04/08-17ПК, укладеного 04.08.2017 року між ТОВ «ФК «Елаєнс» та ТОВ «ФК «Гелексі».

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором позики № 34217 від 24.10.2018 року, заборгованість відповідачки перед позивачем складає 25104,50 грн., з яких: 5000,00 грн. – сума простроченої позики, 74,50 грн. – сума прострочених відсотків, 20030,00 грн. – сума прострочених комісій.

Так, за умовами договору позики було передбачено надання грошових коштів в розмірі 5000,00 грн. строком до 22.11.2018. При цьому факт видачі ОСОБА_1 грошових коштів шляхом перерахування на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 підтверджений належним доказом, а саме довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» за № 34217 від 01.09.2025 року та не заперечується відповідачкою у відзиві на позовну заяву.

У зв`язку з цим, суд доходить висновку про доведення позивачем отримання відповідачкою грошовихих коштів у розмірі 5000,00 грн., які в добровільному порядку не повернуті, а тому підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гелексі».

При вирішенні питання щодо нарахування процентів у розмірі 74,50 грн. суд виходить з наступного.

У пунктах 1.1.2.-1.1.2.1. договору позики сторони погодили, що плата за користування позикою у вигляді процентів складає 0,01% в день від поточного залишку позики.

З розрахунку заборгованості за договором позики вбачається, що проценти нараховувалися в розмірі 0,01%, погодженому сторонами в договорі, а нарахування проводилося кожного дня з 24.10.2018 року по 21.11.2018 року включно та становить 14,50 грн. (5000 грн.х0,01%х29днів).

З огляду на викладене, суд відхиляє твердження представника відповідачки щодо нарахування процентів поза межами строку позики.

Відтак, враховуючи, що договором позики сторони погодили процентну ставку за користування грошовими коштами, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовної вимоги в цій частині та стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гелексі» заборгованості за процентами у розмірі 14,50 грн., а в іншій частині слід відмови за їх необґрунтованістю.

При вирішенні питання щодо нарахування комісії у розмірі 20030,00 грн. суд виходить з наступного.

У п. 1.1.2-1.1.2.2., 1.1.4., 5. 3. договору позики сторони погодили, що плата за користування позикою у вигляді комісії складає 1,4% в день від початкового розміру позики відповідно до п.п. 1.1.1. договору. Нарахування комісії за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. У випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% в день від суми позики за кожний день прострочення.

З розрахунку заборгованості за договором позики вбачається, що комісія нараховувалася в розмірі 1,4% в день, погодженому сторонами в п. 1.1.2.2. договору, нарахування проводилося кожного дня з 24.10.2018 року по 21.11.2018 року включно та становить 2030,00 грн. (5000 грн.х1,4%х29днів). За період з 22.11.2018 року по 21.03.2019 року нараховувалася комісія у розмірі 3% в день від суми позики, погодженому сторонами в п. 5.3. договору та становить 18000,00 грн. (5000 грн.х3%х120днів). Разом розмір нарахованої комісії становить 20030,00 грн. (18000,00 грн. + 2030,00 грн.).

Разом з тим, згідно з умовами договору позики № 34217 від 24.10.2018 року строк повернення позики встановлено до 22.11.2018 року.

При цьому до правовідносин, пов`язаних з наданням позики застосовуються положення Закону України «Про споживче кредитування».

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VII (далі Закон України №1734-VII) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно висновку Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Матеріали справи не містять доказів наявності переліку додаткових та супутніх банківських послуг, які пов`язані з позикою, отриманням, обслуговування та повернення відповідачкою позики, за які останній нараховувалися відповідні комісії. У зв`язку з цим відповідні положення договору позики щодо нарахування відповідачці комісій є нікчемними відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим вимоги про стягнення комісій є необґрунтованими.

За змістом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи, що відповідачка належним чином не виконала обов`язку за договором позики, не надала суду жодного доказу на спростування вказаної заборгованості, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гелексі» заборгованості за договором позики № 34217 від 24.10.2018 року в розмірі 5014,50 грн., з яких: 5000,00 грн. – сума простроченої позики, 14,50 грн. – сума прострочених відсотків, а в іншій частині позову слід відмовити за необгрунтованістю заявлених позовних вимог.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Гелексі» підлягають задоволенню частково, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, розмір сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідачки на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 484,60 грн. (розмір заявлених вимог – 25104,50 грн. (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню – 5014,50 грн. (20%), розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду з цим позовом – 2423,00 грн. (2423,00 х 20% : 100 % = 484,60).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем надав до суду договір про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02.01.2023 року, з якого вбачається, що ТОВ «Коллект Центр» уклало з АО «Ліга Ассістанс» договір про надання юридичної допомоги.

Крім того, надано прайс-лист АО «Ліга Ассістанс» затверджений 03.01.2023 року відповідно до якого фіксована ціна робіт за підготовку (складання) позовної заяви 3000 грн. та заявку на надання юридичної допомоги № 854 від 02.01.2024 року.

На підтвердження розміру понесених витрат на надання правової допомоги представником позивача надано до суду договір про надання правничої допомоги від 09.07.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЖТ № 001139 від 25.11.2019 року та акт № 34217 наданих послуг правничої допомоги від 01.09.2025 року, з якого вбачається, що адвокатом надано наступні послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів клієнта – 1 год. – 1000,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач – 3 год. – 3000,00 грн.; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) – 1 год. – 1000,00 грн.. Разом: 5000,00 грн..

Проаналізувавши надані суду документи, суд вважає, що такі види послуг адвоката, як: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів клієнта; формування додатків до позовної заяви (письмові докази), що не передбачено вимогами закону, як передумова для звернення до суду - не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є складання позовної заяви.

Зокрема, Верховний Суд у пунктах 48-49 додаткової постанови від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20 виклав правовий висновок, за яким зазначені окремо у Акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги; правова позиція боржника викладена у відзивах на касаційні скарги вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Суд вважає, що цей правовий висновок у повній мірі застосовний до цієї цивільної справи, з огляду на що вищевказані послуги, надані позивачу, не відповідають критерію «неминучості», охоплені за своєю суттю іншою послугою, а тому не підлягають розподілу.

Також, враховуючи заперечення на які посилається відповідачка у відзиві на позовну заяву, неспівмірність заявленої суми до відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу з ціною позову, складністю цієї справи, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення сум витрат на оплату правової допомоги в даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними роботами.

Отже, суд виходячи з критерію реальності послуг за надання правової допомоги та розумності її розміру за конкретних обставин справи важає, що справедливою та реальною сумою, яка може бути сплачена позивачем, виходячи з наданих цін за підготовку (складання) позовної заяви є 3000 грн. 00 коп..

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог в частині стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правову допомогу згідно договору про надання правової допомоги № 02-01/2023, а саме на суму 600,00 грн. (3000 х 20% : 100 % ).

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Вячеслава Липинського, 10/1, код ЄДРПОУ 41229318) заборгованості за договором позики № 34217 від 24.10.2018 року в розмірі 25044 (двадцять п`ять тисяч сорок чотири) грн. 50 (п`ятдесят) коп..

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Вячеслава Липинського, 10/1, код ЄДРПОУ 41229318) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 60 (шістдесят) коп. та витрат на правову допомогу в розмірі 600 (шістсот) грн. 00 коп..

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Лазаренко