Вирок від 04 травня 2026 р. у справі №570/5416/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/5416/25

номер провадження 1-кп/570/138/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року м. Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025181180000636 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне Рівненської області, громадянина України, який має повну загальну середню освітою освіту, працюючого сторожем ДБК, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який є раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 21 вересня 2025 року близько о 20 години 00 хвилин, рухаючись по вул. Центральна в напрямку місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, реалізуючи свій єдиний злочинний умисел спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи настання наслідків у виді заподіяння тілесних ушкоджень та свідомо бажаючи їх настання, вчиняючи дії, пов`язані з домашнім насильством щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, в розумінні п. З ч. 1 ст. 1, п. 1 ч. 2 ст. З Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вчинив фізичне насильство відносно своєї дружини ОСОБА_6 , а саме: наніс не менше двох ударів в область тулуба та сідничної частини тіла, внаслідок чого спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 6-го та 7-го ребер зліва, переломів обох гілок сідничної кістки справа, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, по критерію тривалого розладу здоров`я.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 вину в умисному нанесенні середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто в умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я. потерпілої визнав повністю і суду показав, що він 21 вересня 2025 року близько о 20 години 00 хвилин, рухаючись по вул. Центральна в напрямку місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно вчинив фізичне насильство відносно своєї дружини ОСОБА_6 , а саме: наніс не менше двох ударів в область тулуба та сідничної частини тіла, внаслідок чого спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 6-го та 7-го ребер зліва, переломів обох гілок сідничної кістки справа, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, по критерію тривалого розладу здоров`я. Погодився, що саме завдані ним удари потерпілій і спричинили середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілій.

Потерпіла в судовому засіданні повністю підтвердила фактичні обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення відносно нього. Вказав, що претензій до обвинуваченого не має, бо в подальшому з ним жити не буде.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор та потерпіла також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Суд погоджується з кваліфікацією прокурором дій ОСОБА_4 , які полягали в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто спричинення тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, за ч. 1 ст. 122 КК України.

За положеннями ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При обранні виду та визначенні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином.

При призначенні покарання суд враховує, що обвинувачений в судовому засіданні висловив жаль з приводу вчиненого. Як пом`якшуючі покарання обставини суд визнає щире каяття під час судового розгляду. Обставиною, яка обтяжує покарання судом визнано вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.

Враховуючи щире каяття, однак беручи до уваги обтяжуючу покарання обставину, суд приходить до висновку про неможливість призначення покарання за нижньою межею санкції вказаної статті у виді обмеження волі.

При ухваленні вироку враховує вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим.

Виходячи з наведених характеристик обвинуваченого, враховуючи пом`якшуючу покарання обставину, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе за призначення покарання у виді позбавлення волі та про доцільність застосування положень ст. 75 КК України.

Питання про долю речових доказів, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд –

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_4 звільнити з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України направити ОСОБА_4

для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.

Покласти обов`язки щодо виконання програми для кривдників на Рівненську міську раду, що розташована за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 12А Рівненського району Рівненської області.

Речові докази по справі - оптичний диск - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч.2 ст.394 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1