Вирок від 04 травня 2026 р. у справі №567/397/26 — Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/397/26

Провадження №1-кп/567/92/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м.Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - ОСОБА_1

секретар - ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025180000000449 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Гоща Рівненської області, громадянки України, неодруженої, тимчасово непрацюючої, зареєстроване та фактичне місце проживання : АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

встановив:

ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Touran», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 25.12.2025 року, в темну пору доби, приблизно о 23 год. 10 хв., та рухаючись автодорогою Р-77 «Рівне-Тучин-Гоща-Вельбівно», зі сторони селища Гоща в напрямку с.Тесів Рівненського району Рівненської області, в порушення вимог пунктів 12.2 та 12.1 Правил дорожнього руху, в умовах недостатньої видимості не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги та не урахувала дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, в межах 47 км вказаної автодороги, поблизу с.Тесів Рівненського району Рівненської області, виїхала за межі проїзної частини ліворуч на узбіччя та в кювет, де відбувся подальший наїзд на бетонний місток через стічну канаву.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир вказаного транспортного засобу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження, у результаті яких загинув на місці події. Інший пасажир, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості та був госпіталізований до КП «Рівненська обласна клінічна лікарня ім.Юрія Семенюка» POP.

Порушення ОСОБА_5 вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, що вимагає від водія під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв`язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно-небезпечних наслідків.

Обвинувачена ОСОБА_5 в судовому засіданні повністю визнала свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України , підтвердила обставини вчинення кримінального правопорушення так як вони зазначені в обвинувальному акті та пояснила, що у день та час, вказаний в обвинувальному акті, а саме 25.12.2025 року близько 23 год. 10 хв., вона на прохання свого знайомого ОСОБА_9 керувала належним їй на праві власності автомобілем марки «Volkswagen Touran», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухалася з смт Гоща в напрямку с.Тесів Рівненської області. Пояснила, що під час руху була темна пора доби, дорога не освітлювалась та видимість була погана, дорожнє покриття було слизьким та вона рухалася зі швидкістю приблизно 60 км/год. В керованому нею автомобілі, окрім неї, також перебували в якості пасажирів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Під час руху вона не впоралася з керуванням та допустила дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої ОСОБА_7 загинув на місці події, а інший пасажир ОСОБА_8 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. Визнає, що допущене нею порушення п.12.1 ПДР України перебуває у прямому причиному зв`язку із виникненням ДТП та настанням вищевказаних суспільно-небезпечних наслідків. В результаті ДТП вона втрачала свідомість, а тому не пригадує хто саме викликав поліцію та швидку медичну допомогу, до свідомості вона прийшла, коли вже перебувала у лікарні. Пояснила, що ДТП сталася внаслідок її неуважності. Про вчинене шкодує, пояснила, що відшкодувала потерпілій ОСОБА_10 завдану кримінальним правопорушенням шкоду. У вчиненому розкаюється, просить суворо не карати та не позбавляти її волі.

Потерпіла ОСОБА_10 в судове засідання не з`явилася, про місце, день та час судового розгляду була повідомлена належним чином. У поданій до суду заяві просила розгляд кримінального провадження здійснювати у її відсутності. Вказала, що з обвинуваченою примирилася та претензій до неї не має, цивільний позов нею не подавався та наміру його подавати не має. При визначені міри покарання обвинуваченій ОСОБА_5 потерпіла не вбачає за доцільне призначати їй реальну міру покарання, пов`язану з позбавленням волі.

З дослідженої судом заяви ОСОБА_8 від 26.01.2025 р. встановлено, що останній будь-яких претензій до ОСОБА_5 не має та не буде мати, крім того цивільний позов заявляти також не буде. Від участі у даному кримінальному провадженні в якості потерпілого відмовляється та подавати заяву про визнання його потерпілим подавати не бажає.

В судовому засіданні встановлено, що обставини справи встановлені даним вироком, а саме місце, час, спосіб вчинення та наслідки злочину, форма вини і мотиви злочину ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

Визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченою та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд вважає, що дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, або взагалі звільненням від покарання за окремими епізодами справи.

Суд пересвідчився, що позиція учасників судового розгляду щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, є добровільною і не пов`язана з вищевказаними чинниками.

Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого і зокрема те, що відповідно до ст.12 КК України обвинуваченою скоєно тяжкий злочин, санкція якого не передбачає інших видів покарання, окрім як позбавлення волі.

Беручи до уваги особу обвинуваченої ОСОБА_5 , суд враховує, що вона по місцю проживання характеризується позитивно, за віком та станом здоров`я є працездатною, неодружена, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , завдану потерпілій шкоду відшкодовано, що підтверджується поясненнями представника потерпілої - адвоката ОСОБА_4 та письмовою заявою потерпілої від 04.05.2026 р.

ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Водночас, суд приймає до уваги, що згідно постанови Гощанського районного суду Рівненської області від 20.01.2026 року обвинувачену ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (дата події – 10.10.2025 року о 15 год. 30 хв. в смт Гоща) з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. та з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Згідно довідки КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» від 15.01.2026 р. ОСОБА_5 за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра протягом останніх п`яти років не зверталась.

Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування потерпілій завданої шкоди.

В той же час, відповідно до ст.67 КК України, обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 не встановлено.

Відповідно до змісту досудової доповіді, складеної Рівненським районним відділом №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області вбачається, що ОСОБА_5 характеризується позитивно, раніше неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності, зокрема за порушення ПДР України. З врахуванням інформації, що характеризує особистість обвинуваченої та її спосіб життя, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи обвинуваченої без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Ця функція потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, і за змістом якої суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, суд, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини провадження, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Так, згідно з вимогами ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню інших злочинів, враховуючи наявність пом`якшуючих покарання обставини, за відсутності обтяжуючих обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах нагляду за нею та постійного контролю за її поведінкою з боку уповноваженого органу з питань пробації, та вважає за необхідне призначити їй покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням - встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Одночасно, при визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, вид і строк призначеного покарання, обставини, що характеризують особу обвинуваченої, середовище, в якому вона перебуває, поведінку обвинуваченої та її ставлення до потерпілої після вчинення кримінального правопорушення, повне відшкодування на користь потерпілої за шкоду заподіяну внаслідок скоєного злочину, та вважає за необхідне встановити його строком на 1 рік 6 місяців, який є достатнім для того, щоб засуджена в умовах здійснення контролю за її поведінкою довела своє виправлення.

При вирішенні питання про доцільність позбавлення ОСОБА_5 права керувати транспортними засобами суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п.20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 року, при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й мотиви допущених особою порушень правил дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного, та з огляду на ці обставини визначати доцільність застосування до обвинуваченого додаткового покарання, зокрема позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд враховує, що ОСОБА_5 допустила порушення положень ПДР України, що знаходиться у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.

Обвинувачена ОСОБА_5 на даний час тимчасово не працює та в ході судового розгляду не надала суду доказів на підтвердження виконання нею роботи, пов`язаної із керуванням транспортними засобами. ОСОБА_5 проявила неуважність та необережність, внаслідок чого допустила дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої наступили тяжкі наслідки - внаслідок необачності ОСОБА_5 загинула людина, а тому на переконання суду призначення додатково покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами буде необхідним і достатнім для запобігання вчинення обвинуваченою нових порушень ПДР України, та попередження вчинення нових злочинів, пов`язаних з порушенням правил безпеки дорожнього руху.

Наявність у обвинуваченого професії, не пов`язаної із виконанням водійських функцій, на переконання суду не призведе до неможливості пошуку нею нової роботи та отримання засобів до існування, та дає можливість ОСОБА_5 бути працевлаштованою з отриманням доходу.

Згідно ухвали суду від 15.04.2026 року продовжено застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляду домашнього арешту у певний період доби (з 22 год. до 06 год. наступної доби) строком на 2 місяці – до 14.06.2026 року, та нових клопотань щодо зміни чи продовження запобіжного заходу не заявлено.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.

При вирішенні питання про відшкодування процесуальних витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.122 КПК України витрати, пов`язані із залученням експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про залучення експерта. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Згідно ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З матеріалів кримінального провадження та обвинувального акту вбачається, що витрати на проведення двох судово інженерно-транспортних експертиз у даному кримінальному провадженні становлять 6 239,80 грн., а відтак суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з ОСОБА_5 витрат, пов`язаних з проведенням експертиз у вказаному розмірі.

Вжиті під час досудового розслідування заходи забезпечення кримінального провадження відповідно до ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 31.12.2025 року, а саме накладення арешту на автомобіль марки «Volkswagen Touran», реєстраційний номер НОМЕР_1 , підлягають скасуванню відповідно до вимог ч.4 ст.174 КПК України, а вказаний транспортний засіб, який є речовим доказом, підлягає поверненню обвинуваченій як законному володільцю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.349, 368-371, 373-374, 381-382 КПК України, -

ухвалив :

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Покласти на ОСОБА_5 відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Повідомити ОСОБА_5 , що вона зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, попередити її, що вона протягом іспитового строку не повинна вчиняти нового злочину.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у розмірі 6 239 (шість тисяч двісті тридцять дев`ять) грн. 80 коп.

Скасувати арешт на майно, а саме на автомобіль марки «Volkswagen Touran», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який було накладено згідно ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 31.12.2025 р.

Речові докази :

- автомобіль марки «Volkswagen Touran», реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути законному володільцю ОСОБА_5 ;

- змиви на предмет виявлення біологічних слідів із керма та важеля для перемикання передач автомобіля марки «Volkswagen Touran», реєстраційний номер НОМЕР_1 , які упаковані до 5 паперових конвертів СУ НПУ та передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів СУ ГУНП в Рівненській області – знищити;

- подушки безпеки зі сторони місця водія та зі сторони переднього пасажирського місця автомобіля марки «Volkswagen Touran», реєстраційний номер НОМЕР_1 , які упаковані у 2 паперові конверти СУ НПУ та передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів СУ ГУНП в Рівненській області – знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1