Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №559/1328/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1328/26

Провадження № 2-а/559/30/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Макеєва С.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №1/867 від 26.08.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування позову, враховуючи додаткові пояснення, вказує, що постанова №1/867 від 26.08.2025 є безпідставною, незаконною і такою, що підлягає скасуванню через неправомірне застосування до нього санкції та незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності, правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП він не вчиняв.

У зв`язку отриманням у РЕЗЕРВ+ повідомлення про розшук з 22.08.2025 року (п`ятниця), позивач 25.08.2025 року (понеділок) з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 для з`ясування підстав, що стали причиною оголошення його в розшук.

25.08.2025 року щодо позивача було складено протокол, який він підписував 26.08.205 року, у якому він зазначив про наявність права на відстрочку у зв`язку із бронюванням та звернув увагу, що «При бронюванні сказали ВЛК не обов`язкове. Про зміни в законодавстві не був ознайомлений». Аргументи наведені відповідачем у відзиві щодо неприбуття позивача 26.08.2025 року на розгляд протоколу № 656 заперечуються фактом підписання протоколу № 656 позивачем саме 26.08.2025 року, тобто в день його розгляду, на який його не було викликано.

Також позивач заперечує сам факт вчинення адміністративного правопорушення, оскільки до судової справи в якості доказу долучено тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 , яке було основним військово-обліковим документом позивача, із якого не вбачається статус «обмежено придатної особи» до військової служби.

Позивач також посилається на те, що витягом з реєстру «медогляди» наданим до відзиву на позовну заяву відповідачем також міститься запис про ніби то дату медичного огляду – 10.04.2002 та статус придатності «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний», проте відсутні будь – які інші необхідні відомості, а саме щодо типу документу, номеру документу, дати огляду, НПА, відповідно до якого винесено постанову.

До відзиву на позовну заяву відповідачем долучено копію облікової картки до військового квитка НОМЕР_2 . Копія даного документу викликає сумніви у відповідності копії оригіналу документа, оскільки копії першої та другої сторінок даного документа виготовлені у різний спосіб.

Отже, матеріали справи не містять доказів стосовно того, що ОСОБА_1 був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист” від 21 березня 2024 року № 3621-IX, відповідно він не мав обов`язку проходити ВЛК а ні до 05.06.2025 року, а ні в інший період, оскільки має відстрочку від мобілізації у зв`язку із бронюванням.

Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_3 подано відзив на позовну заяву, згідно якого вважають, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не обґрунтованими.

Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 з 08.07.2002 року. Згідно з відомостями в АІКС “Оберіг” та в обліковій картці військовозобов`язаного ОСОБА_1 військово лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, а отже у нього був обов`язок повторно пройти медичний огляд для визначення придатності до військової служби у відповідності до Документ сформований в системі «Електронний суд» 24.04.2026 3 вимог пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України ”Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист” від 21 березня 2024 року № 3621-IX (Додаток 1, 2).

Під час проведення перевірки оператором АІКС “Оберіг” персональних та облікових даних військовозобов`язаного ОСОБА_1 у відповідному реєстрі було виявлено, що останній не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та не пройшов до 5 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Таким чином, своїми неправомірними діями ОСОБА_1 порушив пункт 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист” від 21 березня 2024 року № 3621-IX, що тягне за собою відповідальність згідно з частиною 2 статті 26 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Під час складання протоколу №656 від 25.08.2025 позивачу було роз`яснено його права. Зі змістом протоколу ознайомлений 25.08.2025 року, про що свідчать особисті підписи позивача. Водночас, із протоколу №656 від 25.08.2025 вбачається, що позивач власноручно надав письмові пояснення, у яких зазначив, що “При бронюванні сказали зо ВЛК не обовязкове, про зміни в законодавстві не був ознайомлений“. Також, позивача було проінформовано, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за протоколом №656 від 25.08.2025 року відбудеться 26.08.2025 року о 12 годині 00 хвилин у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , кабінет № 3. Проте, у визначений термін та час не прибув, а тому начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було розглянуто протокол про адміністративне правопорушення від 25.08.2025 року №656 за його відсутності та винесено постанову №1/867 від 26.08.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП та постановлено накласти штраф у сумі 17000 гривень на позивача.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 15.04.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 26.08.2025 року винесено постанову №1/867 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та постановлено накласти штраф у сумі 17000 гривень. Адміністративне стягнення накладено за те, що ОСОБА_1 не звернувся до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, та не пройшов до 05.06.2025 повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, у відповідності до вимог пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року, що становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Згідно облікової картки військовозобов`язаного ОСОБА_1 , останній визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Така ж інформація відображена в АІКС “Оберіг”.

Згідно даних Резерв +, позивач 27.08.2025 пройшов ВЛК, та визнаний придатним до військової служби.

В протоколі про адміністративне правопорушення №656 від 25.08.2025 ОСОБА_1 надав пояснення, що не був обізнаний про необхідність проходити ВЛК у зв`язку зі змінами до законодавства.

IV. Норми права, які застосував суд.

Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За приписами ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

При цьому за приписами ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 КУпАП).

Згідно ч.3 ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період, тягне адміністративну відповідальність.

За змістом ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.

4 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».Ним же було передбачено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до набрання чинності цим Законом, протягом 9 місяців з дня набрання ним чинності підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

У відповідність до зазначеного Закону України був приведений наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.

Водночас, до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України № 4235-ІХ від 12.02.2025 було внесено зміни і викладено положення у наступній редакції «2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку відповідача як непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у військовий час.

Позивач не виконав вимоги законодавства, та не звернувся до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, та не пройшов до 05.06.2025 повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Протокол про адміністративне правопорушення складався у присутності позивача, та останній був повідомлений про дату розгляду справи, а також надав власні пояснення до протоколу.

Отже, позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.77, 205, 241-246, 286, 268-271 КАС України, Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», Конституцією України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №1/867 від 26.08.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_8

Суддя С.В. Макеєв