Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №536/3002/25 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/3002/25

Провадження № 2/536/452/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді - Колотієвського О.О.,

за участю секретаря судового засідання – Коваль В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа Приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Спірідович Андрій Миколайович про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , про що Виконавчим комітетом Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 21.

За життя мати заповіт не складала. Спадкоємицями після смерті матері є вона дочка, її рідний брат ОСОБА_3 та батько ОСОБА_4 .

З метою оформлення своїх спадкових прав після смерті матері ОСОБА_2 вони звернулись до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідовича А.М.

В процесі оформлення спадкових прав батько ОСОБА_4 від прийняття спадщини відмовився на користь брата ОСОБА_3 , а між нею та її братом, спадкоємцями за законом, укладено договір про поділ спадщини, посвідчений 17.07.2017 року Спірідовичем А.М., відповідно до якого вона одержала право на земельну ділянку площею 0,2100 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на яку 20.11.2025 року отримала свідоцтво про право на спадщшину за законом, а також на житловий будинок з господарськимим будівлями АДРЕСА_1 .

Однак 20.11.2025 року вона отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськимим будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для відмови вказано те, що відсутні правовстановлюючі документи на вищевказане майно.

Так, даний будинок побудовано у 1960 році.

З виписки погосподарської книги №4 Білецьківської сільської Ради народних депутатів за 1991-1995 роки особовий рахунок по будинку відкритий на ОСОБА_2 .

Згідно довідки КП «Кременчуцьке МБТІ» від 28.07.2016 року за №61/2724 вбачається, що згідно архівних даних станом на 28.12.2012 року право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано.

Просив визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою:

АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ.А, а, аг, гаражу-літньої кухні літ.Б, сараю літ. В, сараю літ.Г, сараю літ.Д, погрібу літ.Ж, колодязя літ.к, воріт з хвірткою літ.№1, огорожи літ.№2, загальна площа 64,1 кв.м., житловою площею 17,3 кв.м., після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Про розгляд справи сторони повідомлялися належним чином. Від представника позивача надійшла заява, у якій просила суд провести розгляд справи без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з`явилися, клопотань та заперечень до суду не подано.

Суд дослідивши матеріали справи та докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_2 , про що Виконавчим комітетом Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 21.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входили житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,2100 га, розташована за цією ж адресою та земельна ділянка площею 4,2901 га, кадастровий номер 5322480400:09:000:0119, розташована за вищевказаною адресою.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є: позивачка, син померлої ОСОБА_3 та чоловік ОСОБА_4 .

З матеріалів справи встановлено, що батько – ОСОБА_4 – відмовився від прийняття спадщини на користь сина ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами справи.

Також встановлено, що 17 липня 2017 року між позивачкою та ОСОБА_3 укладено договір про поділ спадщини, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідовичем А.М. Відповідно до цього договору позивачка набула право на спадкування житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,2100 га, розташована за цією ж адресою та земельна ділянка площею 4,2901 га, кадастровий номер 5322480400:09:000:0119.

20 листопада 2025 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,2100 га, розташовану за цією ж адресою.

Того ж дня нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок – у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на зазначене майно.

Відповідно до ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1258, 1261 ЦК України спадкоємцями першої черги за законом є діти, дружина (чоловік) та батьки спадкодавця. Позивачка, її брат та батько є спадкоємцями першої черги.

Статтею 1267 ЦК України передбачено право спадкоємців за законом укласти договір про поділ спадщини, який посвідчується нотаріусом. Такий договір укладено 17.07.2017, він є чинним та не оскаржувався.

Таким чином встановлено, що при поділі спадщини позивачка отримала право у спадщині на земельну ділянку, на яку вона отримала свідоцтво про право на спадщину, та позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, а саме житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із відсутністю правовстановлювальних документів.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 392 цього Кодексу власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до матеріалів справи, житловий будинок збудовано у 1960 році. Право власності на нього не було зареєстровано в органах технічної інвентаризації або в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З виписки погосподарської книги № 4 Білецьківської сільської Ради народних депутатів за 1991-1995 роки особовий рахунок по будинку відкритий на ОСОБА_2 .

Згідно довідки КП «Кременчуцьке МБТІ» від 28.07.2016 року за №61/2724 вбачається, що згідно архівних даних станом на 28.12.2012 року право власності на нерухоме майноза адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що право на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини 3 статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Суд зазначає, що умови та правові наслідки будівництва на момент забудови будинку, а саме 1960 року, регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів

СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків».

Вказані акти визначали, що підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт будівництва ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію і не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації (правова позиція Верховного Суду України по справі № 6-137цс13 від 18.12.2013 року).

Також, до 05 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення в експлуатацію при оформленні права власності на житлові будинки.

За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи (п. 3.2 Листа ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

Наявність запису в погосподарській книзі сільської ради про власника домоволодіння належним доказом права власності на таке майно. Аналогічна правова позиція неодноразово викладена в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наявних доказів у матеріалах справи, суд вважає доведеним, що право власності на житловий будинок належало спадкодавцю ОСОБА_2 на законних підставах.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та Законом.

За результатами розгляду справи встановлено, що померла ОСОБА_2 володіла на законних підставах житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , позивачка є спадкоємицею вказаного майна після померлої матері, має непорушне право на законне володіння своїм майном про те позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, не суперечать вимогам закону, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись. 11, 15, 76, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 321, 392, 1216, 1218, 1261, 1268, 1270, 1297 ЦК України –

УХВАЛИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 до Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа Приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Спірідович Андрій Миколайович про визнання права власності – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А, а, аг, гаражу-літньої кухні літ. Б, сараю літ. В, сараю літ. Г, сараю літ. Д, погрібу літ. Ж, колодязя літ. к, воріт з хвірткою літ. №1, огорожи літ. №2, загальна площа 64,1 кв.м., житловою площею 17,3 кв.м., після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський