Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №527/878/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Суд: Глобинський районний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 03 травня 2026 р.

Справа: №527/878/26

Суддя: Левицька Т. В.

Справа № 527/878/26

провадження 2/527/837/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Левицької Т.В.,

з участю секретаря судового засідання – Папенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 527/878/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 304170577 від 24.02.2023 в сумі 41936,40 грн, судовий збір в розмірі 2662,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що 24.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 304170577 від 24.02.2023, який було підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора MNV78К9J. Згідно з умовами кредитного договору позичальник отримав кредит у розмірі 3000,00 грн. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, в зв`язку з чим загальна сума становить 9000,00 грн. Відповідач за користування кредитними коштами зобов`язаний був сплачувати відсотки. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, термін дії якого неодноразово продовжували шляхом укладення додаткових угод. Відповідно до умов договору до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до боржників зазначених у реєстрах прав вимоги. Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 223 від 04/04/2023 року до Договору факторингу № 28/1118-01, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача. 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до боржників зазначених у реєстрах прав вимоги. Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до Договору факторингу № 30/1023-01, ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача. 11.07.2025 між ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем було укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивач отримав право грошової вимоги до боржників зазначених у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників б/н до Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 від ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 41936,40 грн.

Відповідач не виконує взяті на себе зобов`язанні та станом на день звернення з позовом до суду, заборгованість за кредитним договором становить 41936,40 грн, з яких 9000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 32936,40 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 304170577 від 24.02.2023 в сумі 41936,40 грн, судовий збір в розмірі 2662,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

20.04.2026 року відповідачем направлено відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого позивачем заявлено завищений розмір заборгованості, який включає непропорційні та надмірні штрафні санкції та інші нарахування, що не відповідають принципам розумності та справедливості. Крім того, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Вказала на своє складне матеріальне становище. Прохала в задоволенні позову відмовити.

22.04.2026 року позивачем направлено відповідь на відзив, вважає, що строк позовної давності не пропущено.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив суд проводити розгляд справи без його участі, зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, направила відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

24.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 304170577 (далі Договір № 304170577), який підписано ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора MNV78К9J. Згідно з умовами договору Кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 9000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит (п.2.1). Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 3000 грн одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення – 04.03.2023 (п.2.3). Другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах, передбачених договором (п.2.4). Позичальнику надається дисконтний період кредитування , протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті , а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення договору строк дисконтного періоду користування складає 8 днів від дати отримання позичальником першого траншу (п.3.1). Сторони погодили, що встановлений п. 3.1 Договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та періоду пільгової реструктуризації оплати всіх фактично нарахованих процентів (п.3.2). Кожен окремий транш за договором надається позичальнику шляхом переказу грошових коштів, який завершується зарахуванням грошових коштів на поточний рахунок , для управління яким випущена платіжна картка НОМЕР_1 (п. 5.1). На момент укладення договору сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування – 04.03.2023 року, а саме протягом 8 днів від дати отримання першого траншу Позичальником (п.7.1). За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом . Інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено. Процентні ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника (п.п. 8.1-8.2). Протягом дисконтного періоду кредитування зобов`язання позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування кредитом визначають наступним чином: п.8.3.1 за період від дати видачі кредиту до 04.03.2023 року проценти нараховуються за процентною ставкою 591,30 відсотків річних, що становить 1,62 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним; п. 8.3.2 у разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2 Договору дії, щодо продовження дисконтного періоду один або декілька разів, за період з наступного дня після 27.05.2023 року проценти нараховуються за ставкою 591,12 відсотків річних, що становить 1,62 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним. Після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту (п. 8.4). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та дії протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання (п.11.1) (а.с.74-82).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до платіжних доручень та довідок від 27.06.2025 року, платником ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» отримувачу ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_2 було перераховано кошти в загальній сумі 9000,00 грн згідно договору № 304170577 від 24.02.2023 (а.с.84-86, 106-108).

Згідно листа АТ «Універсал Банк» банківську картку НОМЕР_3 було емітовано на ім`я ОСОБА_1 . За період з 24.02.2023 по 03.03.2023 було зараховано кошти в сумі 9000,00 грн .

Отже, з досліджених доказів судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, термін дії якого неодноразово продовжували шляхом укладення додаткових угод. Відповідно до умов договору до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до боржників зазначених у реєстрах прав вимоги (а.с.18-30).

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 223 від 04.04.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії № 304170577 від 24.02.2023 на загальну суму 18334,80 грн (а.с. 31-32).

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 10/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до боржників зазначених у реєстрах прав вимоги (а.с. 34-38).

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023, ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії № 304170577 від 24.02.2023 на загальну суму 41936,40 грн (а.с. 39-40).

11.07.2025 між ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ « Фінансова компанія «Ейс» було укладено Договір факторингу № 11/07-25-Е, відповідно до умов якого позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» отримав право грошової вимоги до боржників зазначених у Реєстрі боржників (а.с.42-47).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 від ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право до відповідача за Договором кредитної лінії № 304170577 від 24.02.2023 на загальну суму 41936,40 грн (а.с. 48-49).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, право вимоги за Договором № 304170577 від 24.02.2023 перейшло до ТОВ «ФК «Ейс» на підставі договорів факторингу.

Як вбачається з Виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 304170577 від 24.02.2023 , заборгованість ОСОБА_1 за договором становить 41936,40 грн, з яких 9000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 32936,40 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с.60).

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9000,00 грн - заборгованості по тілу кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти в сумі 9000 грн зобов`язання з їх повернення в повному обсязі не виконала, доказів суду, які б підтверджували виконання зобов`язання з повернення заборгованості за основною сумою боргу не надала, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9000,00 грн - суми заборгованості по тілу кредиту є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 32936,40 грн – суми заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом та у розмірі встановленому договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження N12-16гс22).

Судом встановлено, що відповідач отримав від первісного кредитора кредитні кошти в загальному розмірі 9000,00 грн.

Згідно умов кредитного договору, кредитна лінія надається строком на 8 днів, а саме до 04.03.2023. Згідно п. 11.1. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. На період строку визначеного в п. 7.1 Договору проценти нараховуються за процентною ставкою 591,30 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,62 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним (п.8.3.1.), за умови продовження дисконтного періоду на умовах п. 3.2 Договору, проценти нараховуються за процентною ставкою 591,12 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,62 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п.8.3.2.). Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним (п.8.4.). Сторони погодили, що встановлений в п.3.1 Договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів (п.3.2).

Таким чином, сторони погодили строк кредитної лінії, який становить 8 днів.

Разом з тим, п 11.1. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.

Суд констатує, що вказаним пунктом договору не визначено чітку дату закінчення кредитного договору.

Суд зазначає, що термін дії кредитного договору є його істотною умовою. Термін дії кредитного договору вказує на період, протягом якого позичальник зобов`язаний повернути кредит, а кредитор має право вимагати його повернення.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відсотки за договором підлягають стягненню у визначений п. 7.1. договору строк, а саме 8 днів з моменту укладення кредитного договору.

Тобто, аналізуючи умови кредитного договору, судом встановлено, що ним визначено строк кредитування, який становить 8 днів та який є Дисконтним періодом. Для продовження дисконтного періоду, позичальник, повинен здійснити оплату всіх фактично нарахованих процентів.

Відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.57) та перевіреного судом , розмір відсотків протягом строку дії кредитного договору, а саме 8 днів , становить 1020,60 грн, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Стосовно застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості захистити своє право чи інтерес через суд.

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд не визнає поважними причини пропущення позовної давності (частини четверта, п`ята статті 267 ЦК).

Позивач звернувся в суд із позовом 31.03.2026 року, заявивши про стягнення із відповідача заборгованість за кредитним договором від 24.02.2023 року.

Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 та від 20.04.2023 у справі №728/1765/21 зазначено, що у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Крім того, Законом України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Під позовною давністю слід розуміти строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в установленому порядку позову до суду.

У даному випадку, строк позовної давності, протягом якого позивач має можливість отримати судовий захист порушеного матеріального права, пред`явивши позов до суду, продовжено в силу закону у зв`язку із встановленням карантину на всій території України. Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року, а також введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року, строки позовної давності продовжувались, тобто позов, з урахуванням положень наведеного законодавства, подано в межах строку позовної давності.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 41936,40 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 10020,60 грн, що становить 23,89% від ціни позову.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 636,17 грн, що складає 23,89 % від 2662,40 грн.

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, адвокатське бюро «Соломко та партнери» надавало правничу допомогу позивачу, вартість послуг становить 7000,00 грн .

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не подано суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що адвокат – це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою. При підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав.

За таких обставин, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючи конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 5000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено частково, витрати, які поніс позивач на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 1194,50 грн, що складає 23,89 % від 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280 -282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженої відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956 за Договором кредитної лінії № 304170577 від 24.02.2023:

-9000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту,

-1020,60 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом,

всього 10020,60 грн (десять тисяч двадцять гривень 60 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в сумі 636,17 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1194,50 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженої відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки,6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956);

відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ).

Суддя Т. В. Левицька

Оригінал: reyestr.court.gov.ua