Вирок від 04 травня 2026 р. у справі №364/407/26 — Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/407/26

Провадження № 1-кп/364/33/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2026 року, Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володарка обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Черевач Чорнобильського району Київської області, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-вироком Володарського районного суду Київської області від 08.06.2017 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ст.ст. 70, 71 КК України до 5 років позбавлення волі. Ухвалою Уманського міського суду Черкаської області від 26.05.2021 - звільнений умовно достроково з невідбутим строком покарання 1 рік 3 місяці 12 днів;

-вироком Володарського районного суду Київської області від 08.02.2024 за ч. 1 ст. 125 КК України до 200 годин громадських робіт;

-вироком Володарського районного суду Київської області від 19.09.2024 за ч. 2 ст. 389 КК України до 1 року 20 днів обмеження волі. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.06.2025 – звільненого умовно достроково з невідбутим строком покарання 5 місяців 17 днів,

у вчиненні кримінального проступку, що передбачає відповідальність за ч. 1 ст. 125 КК України,

встановив:

Судом визнано доведеним, що 27 березня 2026 року, обвинувачений ОСОБА_5 , перебував за місцем свого приживання, а саме в будинку АДРЕСА_2 , де також знаходились його співмешканка ОСОБА_6 та її мати, власниця даного будинку, ОСОБА_4 , з якими обвинувачений ОСОБА_5 спільно проживає у вказаному будинку близько чотирьох років.

Так, 27 березня 2026 року близько 18 години, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, між ОСОБА_5 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, та ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник словесний конфлікт, у який втрутилася ОСОБА_4 намагаючись захистити свою дочку. В цей час у ОСОБА_5 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

Відразу після цього, ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у веранді вищевказаного житлового будинку, реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 , діючи умисно, взяв до правої руки скляну пляшку з під алкоголю, якою завдав не менше одного удару по голові ОСОБА_4 , чим спричинив останній тілесне ушкодження у виді: забійного садна лівої завушної ділянки, що відноситься до легких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, ствердив суду обставини вчинення кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті, вказуючи при цьому, що він щиро розкаюється у вчиненому, просив суворо не карати, та вказав, що 27 березня 2026 він разом зі своєю співмешканкою та її матір`ю перебував за місцем свого проживання, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин ними виник словесний конфлікт, в ході якого він наніс потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні ствердила обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 , цивільний позов не заявляла, на суворому покаранні не наполягала.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної провадження в порядку, передбаченого ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

За таких обставин суд вважає, що винність ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, доведена у повному обсязі, та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує характеризуючі дані його особи, який раніше не судимий, офіційного місця роботи не має. Кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України яке вчинив ОСОБА_5 відноситься до кримінального поступку.

До обставин, що відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_5 суд відносить щире каяття.

До обставини, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_5 , суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах; вчинення кримінального справопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, одночасно враховуючи думку потерпрілої, ставлення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне взяти до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 на даний час постійного місця роботи немає, що унеможливлює застосування до нього міри покарання у виді штрафу та вважає за доцільне обвинуваченому ОСОБА_5 призначити покарання у виді громадських робіт на строк передбачений санкцією статті.

Таке покарання обвинуваченому ОСОБА_5 буде достатнім для виправлення, а також запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Цивільний позов потерпілою до обвинуваченого не заявлявся.

Судові витрати у кримінальному провадженні – відсутні.

Прокурором перед судом не ставилось питання та з учасниками процесу не обговорювалось щодо обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили, та враховуючи, що він не становить собою суспільної небезпеки, тому при таких обставинах, суд вважає, що до набрання вироком законної сили запобіжний захід йому не доцільно обирати.

На підставі викладеного, керуючись ст. 369-371, 373, 374, 376, 381-382 КПК України, суд, -

ухвалив:

Визнати винуватим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді громадських годин строком на 200 (двісті) годин.

Речові докази по кримінальному провадженню № 12026116260000032 від 28.03.2026: скляна пляшка з під алкоголю, а саме горілка «NIKITA», яка передана на зберігання до камери схову речових доказів при ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області – знищити.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженні - відсутні.

Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід ОСОБА_5 , до набрання вироком законної сили - не обирати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Володарський районний суд Київської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

Суддя ОСОБА_1