Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №300/6784/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/6784/25 пров. № А/857/43152/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року про відмову в роз`ясненні ухвали у справі №300/6784/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної Комісії адвокатури Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції – Могила А. Б.,

час ухвалення судового рішення – 06 жовтня 2025 року,

місце ухвалення судового рішення – м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту судового рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Кваліфікаційно-дисциплінарної Комісії адвокатури Запорізької області, в якому просив визнати відсутність повноважень і компетенції відповідача з 2022 року відносно розгляду скарги щодо адвоката Камінського І. №84 від 15 серпня 2025 року; визнати порушення відповідачем положень адміністративної процедури розгляду скарги №84 від 15 серпня 2025 року встановлених Законом України «Про адміністративну процедуру»; зобов`язати прийняти заяву позивача №84 від 15 серпня 2025 року і розглянути у відповідності положень адміністративної процедури встановленої Законом України «Про адміністративну процедуру»; визнати протиправним положення п.14 рішення Ради адвокатів України №120 з часу прийняття з вимогами до скаржника: надати докази обставин; згода на обробку персональних даних; доказ надсилання іншій стороні; копію з описом вкладення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду: документу про сплату судового збору в розмірі встановленому статтею 4 Закону України «Про судовий збір» в сумі 1211,20 грн, або документу, який підтверджує наявність підстав для звільнення від сплати судового збору (зокрема довідку про пенсію за 2024 рік); належним чином засвідчену копію відповіді Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Запорізької області від 15 вересня 2025 року №205.

01 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про роз`яснення ухвали від 29 вересня 2025 року про залишення без руху його позовної заяви.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною, а тому підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про те, що предметом цієї апеляційної скарги є саме розрахунок судового збору судом і клопотання про звільнення його від сплати судового збору. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про роз`яснення ухвали, просить визнати оскаржувану ухвалу помилковою та скасувати.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи положення ст.312 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін з таких підстав.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ухвала судді від 29 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без руху є чіткою і зрозумілою та не потребує додаткового роз`яснення.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Згідно з ч.2, ч.4 ст.254 КАС України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом, та зумовлено нечіткістю судового рішення за змістом, коли таке є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.

Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить.

Водночас, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому роз`ясненню підлягають рішення суду у разі, якщо без такого роз`яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Згідно з пунктом 19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Таким чином, роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, однак без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.

Тобто процесуальна процедура роз`яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.

У свою чергу, рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно обов`язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності. У мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався, тоді як резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції.

Зі змісту ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року вбачається, що така в цілому, як і її резолютивна частина, є чіткими та зрозумілими, загалом ухвала містить виклад встановлених судом обставин та мотивів, з яких суд виходив при її постановленні, а також посилання на положення закону, якими керувався суд.

Доказів на підтвердження наявності обставин, які перешкоджають виконанню судового рішення, чи ускладнюють його виконання або роблять неможливим разом із заявою заявником не надано, як суду першої, так і апеляційної інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в ухвалі від 29 вересня 2025 року зазначено, що позов містить одну позовну вимогу немайнового характеру. При цьому зазначено, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою. Отже, позивач мав надати до суду документ про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Такий розмір судового збору визначений з урахуванням ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в якій передбачено, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та з урахуванням ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», який вступив в дію з 01 січня 2025 року, в якій прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2025 року становив 3028 грн (0,4 х 3028 = 1211,20 грн).

Крім того, з метою вирішення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору в ухвалі від 29 вересня 2025 року запропоновано надати відповідні документи, зокрема довідку про пенсійні виплати за 2024 рік.

В ухвалі від 29 вересня 2025 року також зазначено, що до матеріалів позову ОСОБА_1 надано лише першу сторінку відповіді Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Запорізької області щодо адвоката Камінського І., яка вочевидь надіслана за результатами розгляду скарги позивача, відтак запропоновано позивачу надати суду належним чином засвідчену копію відповіді Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Запорізької області від 15 вересня 2025 року №205.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, текст судового рішення труднощів для розуміння не викликає, суть його ясна та не двозначна, тому розширеного тлумачення шляхом його роз`яснення та винесення процесуального документу з цього приводу не потребує.

Враховуючи усе наведене вище, колегія суддів вважає, що обставини, необхідні для реалізації інституту роз`яснення судового рішення, відсутні у спірних правовідносинах.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що судове рішення, в цілому, як і його резолютивна частина, є чітким та зрозумілим, містить виклад встановлених судом обставин та мотивів, з яких суд виходив при його прийнятті, а також покликання на положення закону, якими він керувався, а тому підстави для роз`яснення ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без руху відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про роз`яснення ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без руху, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.122, 123, 242, 243, 246, 250, 308, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року про відмову в роз`ясненні ухвали у справі №300/6784/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді С. М. Кузьмич

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 04 травня 2026 року.