Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №300/3156/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/3156/24 пров. № А/857/6353/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі №300/3156/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції – Панікар І. В.,

дата ухвалення рішення – 04 грудня 2024 року,

місце ухвалення рішення – м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

Адвокат Лихачов Р. Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача – Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 31 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 31 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 31 січня 2020 року по 05 березня 2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 31 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2020 року за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2021 року за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2022 року за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2023 року за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2024 року по 05 березня 2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2024 року за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за період з 07 жовтня 2022 року по 20 жовтня 2022 року, з 21 жовтня 2022 року по 11 листопада 2022 року, з 28 грудня 2022 року по 13 січня 2023 року, з 28 березня 2023 року по 12 квітня 2023 року, з 13 квітня 2023 року по 05 травня 2023 року, з 30 червня 2023 року по 13 липня 2023 року, з 14 липня 2023 року по 25 липня 2023 року в розмірі 100 000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” № 168 від 28 лютого 2022 року, на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду за період з 07 жовтня 2022 року по 20 жовтня 2022 року, з 21 жовтня 2022 року по 11 листопада 2022 року, з 28 грудня 2022 року по 13 січня 2023 року, з 28 березня 2023 року по 12 квітня 2023 року, з 13 квітня 2023 року по 05 травня 2023 року, з 30 червня 2023 року по 13 липня 2023 року, з 14 липня 2023 року по 25 липня 2023 року у розмірі 100000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” № 168 від 28 лютого 2022 року, на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року провадження у адміністративній справі №300/3156/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за період з 07 жовтня 2022 року по 20 жовтня 2022 року, з 21 жовтня 2022 року по 11 листопада 2022 року, з 28 грудня 2022 року по 13 січня 2023 року, з 28 березня 2023 року по 12 квітня 2023 року, з 13 квітня 2023 року по 05 травня 2023 року, з 30 червня 2023 року по 13 липня 2023 року, з 14 липня 2023 року по 25 липня 2023 року у розмірі 100000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” №168 від 28 лютого 2022 року, на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду за період з 07 жовтня 2022 року по 20 жовтня 2022 року, з 21 жовтня 2022 року по 11 листопада 2022 року, з 28 грудня 2022 року по 13 січня 2023 року, з 28 березня 2023 року по 12 квітня 2023 року, з 13 квітня 2023 року по 05 травня 2023 року, з 30 червня 2023 року по 13 липня 2023 року, з 14 липня 2023 року по 25 липня 2023 року у розмірі 100000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” № 168 від 28 лютого 2022 року, на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні – закрито.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 30 січня 2020 року по 05 березня 2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатні особи у відповідному році. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2020 року за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2021 року за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року із використанням показника прожитковою мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2022 року за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2023 року за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2024 року по 05 березня 2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2024 року за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме: розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Законодавець починаючи з 21 лютого 2018 року встановив, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу мають визначатися шляхом множення суми у розмірі 1762 грн (яка станом на 01 січня 2018 р. відповідала прожитковому мінімуму для працездатних осіб) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 i 14. Крім того, покликається на постанову Кабінету Міністрів України №481 від 12 травня 2023 року "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704", яка набрала чинності 20 травня 2023 року, і відповідно до пункту 4 якої, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, що свідчить про відсутність перерахунку грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 05 березня 2024 року (день переведення до нового місця служби). Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 31 січня 2020 року по 05 березня 2024 року у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 (а.с.18).

Під час проходження служби у період з 31 січня 2020 року по 05 березня 2024 року відповідачем грошове забезпечення позивача розраховано на підставі показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, а не на 01 січня кожного нового поточного календарного року, що підтверджується довідкою про суму індексації від 14 травня 2024 року №141/53/2626 (а.с.51).

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся у суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час проходження військової служби та при звільненні із неї позивачу виплачено у меншому, ніж законодавчо належало розмірі грошове забезпечення, оскільки відповідачем неправильно обраховано розмір місячного грошового забезпечення, який є розрахунковою величиною для вказаних виплат, так як грошове забезпечення нараховувалося із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2018 року, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 05 березня 2024 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року з урахуванням виплачених сум. Щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 31 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року, то судом першої інстанції в ході розгляду справи не було встановлено допущених з боку відповідача порушень вимог чинного законодавства, які б стосувались саме процедури нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, тому заявлені позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Колегія суддів зазначає, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, тому з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Даючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

За змістом ст.9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, пунктом 1 якої затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Відповідно до п.4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Приміткою 1 додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Так само приміткою додатку 14 до Постанови №704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

При цьому, 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103, якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103).

Також пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06 грудня 2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон №1774-VIII) встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Таким чином, згідно з внесеними змінами розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року, який був сталою незмінною величиною. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.

У постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 Верховний Суд сформулював висновок, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14 листопада 2019 року №294-IX прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 1 січня 2020 року 2102,00 гривні; Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” від 15 грудня 2020 року №1082-IX прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 1 січня 2021 року 2270,00 гривень; Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” від 02 грудня 2021 року №1928-IX прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 1 січня 2022 року 2481,00 гривня; згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” від 03 листопада 2022 року №2710-IX на 01 січня 2023 року – 2684,00 грн, станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» становить 3028,00 грн, а станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум становить 1762,00 грн.

Отже, враховуючи усе наведене вище, з 29 січня 2020 року (з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18) виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, обчислених відповідно до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ та Постанови №704 (в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою №103), тобто із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року.

Матеріалами справи стверджується і не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 грошове забезпечення зі період з 30 січня 2020 року по 05 березня 2024 року обчислено виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Колегія суддів вважає підставними доводи апелянта про те, що Постановою №481, яка набрала чинності 20 травня 2023 року, змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється, виходячи з розміру 1762 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. При цьому, Постанова №481 чи її окремі пункти нечинними (в тому числі в судовому порядку) у спірний період не визнавалися, а тому підлягали застосуванню відповідачем. Разом з тим, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду 17 лютого 2026 року у справі №520/5814/24 дійшов висновку про те, що розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного станом на 01 січня 2024 року відповідно до Постанови № 704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не у редакції, зміненій Постановою №481, якою визначено фіксовану розрахункову величину — 1762,00 грн.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час проходження військової служби та при звільненні із неї позивачу виплачено у меншому, ніж законодавчо належало розмірі грошове забезпечення, оскільки відповідачем неправильно обраховано розмір місячного грошового забезпечення, який є розрахунковою величиною для вказаних виплат, так як грошове забезпечення нараховувалося із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2018 року, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 05 березня 2024 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року з урахуванням виплачених сум.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі №300/3156/24 переглянуто в межах доводів апеляційної скарги та вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в решті вимог.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог у частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 304, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі №300/3156/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді С. М. Кузьмич

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 04 травня 2026 року.