Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №460/11367/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/11367/24 пров. № А/857/34826/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року, прийняте суддею Щербаковим В.В. у м. Рівному, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій,-

встановив:

ОСОБА_1 (надалі також – позивач) звернулася з позовом до ГУ ПФУ в Рівненській області, ГУ ПФУ в Запорізькій області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 796-ХІІ);

- зобов`язати відповідача призначити та виплачувати пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ з 20.05.2024.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 в задоволенні позову відмовлено.

Суд зазначив, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів факту постійного проживання та (або) роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років з моменту аварії до 01 січня 1993.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 08.04.2024 у справі №556/452/24 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання ОСОБА_1 в с. Жовкині Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області понад 3 роки станом на 1 січня 1993. Однак, суд першої інстанції вирішив виключити із зарахованих періодів проживання позивачки на території с. Жовкині термін навчання з 15.09.1986 по 22.07.1987 у Львівському професійно-технічному училищі № 48 та період з 01.06.1990 по 31.10.1990 роботи у колгоспі «Зоря» Станично-Луганського району, що суперечить ч.4 ст.78 КАС України.

Крім того, звертає увагу, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи є документом, який підтверджує статус громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, визначеними для даної категорії осіб.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є особою, яка постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія), що підтверджується відповідним посвідченням, копія якого знаходиться з матеріалах справи.

Позивач 20.05.2024 звернулася до відповідача з письмовою заявою про призначення йому пенсії за віком на підставі ст.55 Закону № 796-ХІІ.

За принципом екстериторіальності заяву передано на розгляд ГУ ПФУ в Запорізькій області.

Рішенням від 28.05.2024 №172050006060 ГУ ПФУ в Запорізькій області відмовлено у призначенні пенсії за віком. В якості підстави зазначено: у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання або роботи станом на 01.01.1993.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України від 9 березня 2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Закон № 796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Пунктом 2 статті 9 Закону № 796-ХІІ визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно статті 15 Закону № 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Відповідно до вимог статті 49 Закону № 796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до абзацу першого статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 по 31 грудня 2024 - не менше 31 року.

Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII встановлено, зокрема, що:

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років;

Відповідно до примітки, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення на 1 січня 1993 не менше 3 років. При цьому пенсійний вік такої особи зменшується на 1 рік за кожні два роки проживання, роботи, але не більше 6 років у вказаній зоні. При цьому, на застосування початкової величини зменшення пенсійного віку на 3 роки мають особи які проживали або працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-IV і Закону №796-XII.

Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи обов`язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 1 січня 1993, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 по 1 січня 1993. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони гарантованого добровільного відселення, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Отже, норми спеціального Закону №796-XII застосовуються субсидіарно із нормами загального Закону №1058-ІV, доповнюють і конкретизують їх.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 №13-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом дев`ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:

- документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

З матеріалів справи вбачається, що позивач проживала та була зареєстрована : з 11.11.1968 по липень 1987; з 14.09.1987 по 03.10.1987; з 20.06.1988 по 14.07.1988; з 04.09.1989 по 02.10.1989; з 03.05.1990 по 31.05.1990; з 01.06.19910 по 21.12.1990; з 31.10.1991 по 04.05.1992; з 22.12.1990 по 30.10.1991; з 12.08.2014 по 30.11.2021 та з 29.08.2023 по даний час в с. Жовкині Вараського району Рівненської області, яке відноситься до 3 категорії забруднення по ЧАЕС, що підтверджується довідкою, яка видана Володимирецькою селищною радою від 16.05.2024 № 254.

Крім того, як встановлено судом, рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 08.04.2024 у справі №556/452/24 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання ОСОБА_1 в с. Жовкині Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області в періоди: з 14.09.1987 - по 03.10.1987; з 20.06.1988 - по 14.07.1988; з 04.09.1989 - по 02.10.1989; з 03.05.1990 - по 31.05.1990; з 01.06.1990 - по 21.12.1990; з 31.10.1991 - по 04.05.1992.

Рішення суду набрало законної сили, а тому вищезазначені обставини в силу положень ч.4 ст. 78 КАС України доказуванню не підлягають.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивач з 15.09.1986 по 22.07.1987 навчалась у Львівському професійно-технічному училищі № 48, розташування учбового закладу не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Вказані обставини підтверджено дипломом серії НОМЕР_1 від 23.07.1987.

Апеляційний суд приходить до висновку про те, що постійне місце навчання позивача нерозривно пов`язане з її постійним місцем проживанням, відтак факт навчання позивача в м. Львові заперечує факт проживання її у зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (с. Жовкині Володимирецького (нині Вараського) у зазначений період.

Також із матеріалів справи вбачається, позивач в період 01.06.1990 по 31.10.1990 працювала в колгоспі «Зоря» Станично-Луганського району.

З приводу покликання позивачки на те, що судом не враховано висновки, викладені у рішенні Володимирецького районного суду Рівненської області від 08.04.2024 у справі №556/452/24 щодо встановлення факту проживання останньої в с. Жовкині Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Судом встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання ОСОБА_1 в с. Жовкині в періоди: з 14.09.1987 - по 03.10.1987; з 20.06.1988 - по 14.07.1988; з 04.09.1989 - по 02.10.1989; з 03.05.1990 - по 31.05.1990; з 01.06.1990 - по 21.12.1990; з 31.10.1991 - по 04.05.1992.

У даному рішенні відсутній факт проживання ОСОБА_1 в с. Жовкині в період навчання з 15.09.1986 по 22.07.1987 у Львівському професійно-технічному училищі № 48.

Щодо зарахування періоду роботи з 01.06.1990 по 31.10.1990 в колгоспі «Зоря» Станично-Луганського району до факту проживання ОСОБА_1 в с. Жовкині, то такий період судом першої інстанції враховано.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем підтверджено період проживання її в зоні гарантованого добровільного відселення : з 26.04.1986 по 14.09.1986; з 14.09.1987 - по 03.10.1987; з 20.06.1988 - по 14.07.1988; з 04.09.1989 - по 02.10.1989; з 03.05.1990 - по 31.05.1990; з 01.11.1990 - по 21.12.1990; з 31.10.1991 - по 04.05.1992.

Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що станом на 1 січня 1993 позивачка не проживала, і не працювала у зоні гарантованого добровільного відселення терміном не менше 3 років, тому правових підстав для зменшення пенсійного віку позивача та призначення пенсії за пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII вона не мала.

Наявність у позивача посвідчення особи, яка постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія) не є безумовною підставою, яка автоматично підтверджує право позивача на зменшення її пенсійного віку та призначення пенсії за пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, позаяк положенням цієї норми чітко встановлені підстави за яких пенсійний вік зменшується, а пенсія призначається зі зменшенням пенсійного віку - зокрема «якщо особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років».

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 18.03.2025 у справі №460/27065/23.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі №460/11367/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

Т. І. Шинкар