Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №300/1989/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/1989/25 пров. № А/857/5130/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

за участю представника позивача Грици Ю.Ю.,

за участю представника відповідача Гавадзин М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року, прийняте суддею Кафарським В.В. о 13 годині 31 хвилині у м. Івано - Франківську, повний текст складено 29 грудня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Галеан» ЛТД до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю «Галеан» ЛТД (далі – ТОВ, позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі – ГУ ДПС, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення (ППР) від 17.12.2024 за №0028290/0701 на загальну суму 1 420 666 грн, винесене ГУ ДПС в Івано-Франківській області на підставі висновків, викладених в Акті №21170/09-19-07-01/30016454 від 20.11.2024 документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість ТОВ з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додатну вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Маслозавод «Південна олія» за травень-листопад 2019, березень 2020 та ПП «Приватна фірма-Таурег» (далі – ПП) за вересень 2020.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано ППР від 17.12.2024 №0028290/0701. Стягнуто на користь ТОВ за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Івано-Франківській області судовий збір у розмірі 17 048 грн 00 коп.

Суд виходив з того, що первинними документами підтверджується здійснення господарської операції між позивачем та ПП, а саме постачання товару «шрот соняшниковий негранульований» на загальну суму 6 819 195,12 грн. та аналогічні обставини зафіксовані відповідачем в Акті перевірки.

Окрім цього, суд встановив, що придбаний у ПП «Приватна Фірма-Таурег» товар позивач в подальшому використав у своїй господарській діяльності, що додатково підтверджує реальність здійснення господарської операції згідно укладеного між ТОВ та ПП «Приватна Фірма-Таурег» Договору поставки №П-01/19 від 01.09.2020 та додатків до нього.

Для подальшої реалізації вказаного товару Комісіонер ТОВ «Крайтерc» в якості продавця від свого імені в рамках дії експортного Контракту №SFM-01-13 від 13.01.2020 з «CAMARETO HOLDING LLP» Великобританія на поставки товару – шрот соняшниковий (не гранульований) уклав: Специфікацію №30 від 08.09.2020, базис поставки СРТ – Одеська обл. м. Южне вул. Комунальна 3А та Специфікацію №31 від 14.09.2020, базис поставки FCA – Миколаївська обл., смт. Березанка, вул. Новосельська, 68.

На підтвердження вказаних поставок товару у відповідності до Специфікації №30 від 08.09.2020 та Специфікації №31 від 14.09.2020 позивачем надано Акти приймання-передачі товару, посвідчення про якість товару, накладні CMR, рахунки-фактури, митні декларації, сертифікати походження, звіти комісіонера, акти надання послуг, товарно-транспортні накладні, платіжні інструкції.

Водночас, судом з`ясовано, що дати передачі, місце передачі і кількість товару повністю співпадають з первинними документами на отримання товару позивачем у ПП.

Також суд вказав на те, що відповідність ПП «Приватна Фірма-Таурег» критеріям ризикованості відповідно до рішення ГУ ДПС Кіровоградської області від 18.11.2020 №65191 не стосується мети перевірки та не має безпосереднього відношення до ТОВ «Галеан» ЛТД.

Віднесення контрагентів позивача до переліку ризикових платників податків не може свідчити про нереальність укладених угод які досліджувались.

Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Податкові накладні, сформовані ПП за господарськими операціями з позивачем були зареєстровані та, відповідно, не були зупинені контролюючим органом (доказів протилежного суду не надано), то відповідно такі операції не відповідали критеріям ризиковості, а тому віднесення ПП до ризикових не впливає на чинність та реальність угод, які мали місце між позивачем та ПП «Приватна Фірма-Таурег».

Суд також закцентував увагу, що може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Таким чином, будь-які докази в межах кримінального провадження, на які покликався відповідач, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді, чого не встановлено.

Щодо не надання до перевірки актів про повернення зі зберігання ТОВ «Лілія Тигрі» (зберігач) шроту соняшникового негранульованого, то суд звернув увагу на те, що в процесі судового розгляду судом не встановлено передачу товару за вказаним вище договором на зберігання в рамках договору відповідального зберігання №16/05-19 від 16.05.2019, оскільки необхідність такого зберігання відпала в процесі виконання сторонами наступних дій в рамках Договору комісії та подальшої передачі товару іншим контрагентам для його оформлення на експорт.

Відтак, суд погодився із позивачем, що посилання відповідача на факт відсутності документів на повернення товару зі зберігання жодним чином не заперечує факт подальшої реалізації зазначеного товару на експорт через Комісіонера, що встановлено вище на підставі підтверджуючих первинних документів.

Суд першої інстанції також звернув увагу на те, що в Сертифікаті походження №0780163, наданому в якості додатку до ВМД №UA500040/2020/212085 від 23.09.2020 вказано всі номери контейнерів, які були завантажені на судно, і цей перелік містить і ті номери, що вказані в CMR і ті що вказані в МД-2, а саме: номери контейнерів, зазначені в CMR – RFCU5004473, ZCSU8874574, TCNU2299658, TLLU4735793, ZCSU7190617, ZCSU8975646, з них два номери контейнерів зазначені також в МД-2 - RFCU5004473, TCNU2299658, а чотири номери вказані інші.

Однак, згідно переліку контейнерів, які були завантажені та зазначені в сертифікаті походження №0780163, в дану МД-2 технічно внесено номери перших шести контейнерів – BSIU9608410, RFCU5003522, RFCU5004473, RFCU5046490, TCNU2299658 TCNU4248958, а ті чотири номера завантажені пізніше, що, на думку суду, є механічною опискою.

Окрім цього, суд з`ясував, що відповідно до умов Договору комісії №К-11/22 від 27.02.2020 та Договору про внесення змін від 28.08.2020 до Договору комісії №К-11/22 від 27.02.2020, доставка товару до порту, перевалка, оформлення митних та експортних документів та супровід вантажу, не є сферою відповідальності позивача, а виключно Комісіонера.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ДПС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Просить таке скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Вимоги обґрунтовані тим, що проведеною перевіркою з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП за вересень 2020 встановлено, що посадовими особами ТОВ «Галеан» ЛТД до закінчення перевірки не надано Акти про повернення Зберігачем ТОВ «Лілія Тигрі» зі зберігання Поклажедавцю ТОВ шрот соняшниковий негранульований в кількості 953,74 тон, про що складено Акти від 11.11.2024 №2333/09 19-07-01/30016454 та від 14.11.2024 № 2358/09-19-07-01/30016454 «Про ненадання (надання не в повному обсязі) посадовими особами ТОВ «Галеан ЛТД документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки». Встановлено невідповідності між наданими до перевірки документальними підтвердженнями стосовно експорту шроту соняшникового згідно ВМД №UA500040/2020/212085 від 23.09.2020 та товаро-супроводжуючими документами на транспортування даного шроту в Одеський морський торговельний порт.

Також звертає увагу, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №42020120000000100 від 03.06.2020, встановлено, що група невстановлених осіб протягом 2019-2020 років умисно внесла в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, завідомо неправдиві відомості, щодо адрес реєстрації підприємств … ПП «Приватна Фірма-Таурег» та подала їх для проведення державної реєстрації до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців міської ради м.Кропивницького, чим скоїли злочин, передбачений ч. 2 ст. 205-1 КК України … Відповідно до злочинної схеми вказане ПП здійснювало незаконне формування податкового кредиту підприємствам «реального сектору економіки»…В результаті проведення оглядів за податковими адресами вказаних вище підприємств, встановлено відсутність останніх за адресами реєстрації, що свідчить про факт внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, завідомо неправдивих відомостей щодо адрес реєстрації підприємств … ПП «Приватна Фірма-Таурег»…, які надалі подано для проведення державної реєстрації до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців міської ради м. Кропивницького.

Крім того, вказується на те, що при перенесенні позивачем інформації з неправомірно складених первинних документів (Договору поставки №П-01/19 від 01.09.2020, Додатку № 1 від 01.09.2020 та Додатку № 2 від 14.09.2020 до Договору поставки №П-01/19 від 01.09.2020, видаткові накладні, акти приймання-передачі, податкові накладні) до облікових регістрів порушено норми частини п`ятої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за № 168/704, абзацу другого розділу I Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 за № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 № 893/4186. 6. Вищезазначені документи не можуть, на думку апелянта, за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції в акті перевірки проаналізував податкову інформацію по ланцюгу придбання ТМЦ у контрагентів-постачальників, та в подальшому постачання таких товарно матеріальних цінностей позивачу та встановив, що: реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН); відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів/послуг без наявності трудових ресурсів; відсутність інформації про можливість зберігання товарів; відсутність інформації про транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні); відсутність інформації про власні або орендовані фонди для здійснення фінансово-господарської діяльності; відсутність інформації про залучення сторонніх організацій для транспортування товарів та надання послуг відповідно до податкових накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних; маніпулювання податковою звітністю шляхом підміни товару, згідно даних ЄРПН встановлено невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих товарів/ послуг по ланцюгу постачання.

Щодо доводів, що реєстрація податкових накладних по операціях з підприємцями зареєстровані в ЄРПН, як доказу їх реальності, то відповідач вважає за необхідне звернути увагу на висновки Верховного Суду наведені у постанові від 16.06.2020 по справі №400/987/19 де зазначено, що «наявність податкової накладної та факт реєстрації податкової накладної в ЄРПН не є єдиною та достатньою підставою яка надає право платнику податку на додану вартість на віднесення сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту».

Стороною позивача відзиву на апеляційну скаргу подано не було однак подібне не позбавляє можливості прийняття рішення судом по суті.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області відповідно до пп. 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (ПКУ) та наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 01.11.2024 №3258-п проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Маслозавод Південна Олія» за травень-листопад 2019, березень 2020 та ПП «Приватна Фірма-Таурег» (далі як і раніше - ПП) за вересень 2020.

За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт від 20.11.2024 за №21170/09-19-07-01/30016454 (далі – Акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 ПКУ, п. 5 розділу ІІІ, пп. 1 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 №159/28289, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який сплачується до державного бюджету всього в сумі 1 136 533,00 грн, в тому числі за листопад 2020 – в сумі 500 956,00 грн, за грудень 2020 – в сумі 635 577 грн (т. 1 а.с. 35-68).

Не погодившись із висновками Акта перевірки, ТОВ в порядку вимог п. 56 ПКУ подало заперечення за вих. №57 від 03.12.2024 (т. 1 а.с. 69-73).

За результатами розгляду заперечень позивача на Акт перевірки від 20.11.2024 за №21170/09-19-07-01/30016454, відповідач надав відповідь №15086/6/09-19-07-01-06 від 13.12.2024, якою висновки Акта документальної позапланової виїзної перевірки залишено без змін (т. 1 а.с. 74-76).

В подальшому, на підставі вказаного Акта перевірки відповідачем винесено оскаржене ППР від 17.12.2024 №0028290/0701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 1 420 666 грн, з них за податковим зобов`язанням – 1 136 533 грн та за штрафними санкціями – 284 133 грн (т. 1 а.с. 77-78).

Позивач, вважаючи, що вказане ППР є незаконним і підлягає скасуванню, звернувся зі скаргою на нього до ДПС України (т. 1 а.с. 79-84).

Рішенням про результати розгляду скарги за №6406/6/99-00-06-01-01-06 від 06.03.2025 ППР від 17.12.2024 №0028290/0701 залишене без змін, а скарга – без задоволення (т. 1 а.с. 85-87).

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам вирішених в оспореному судовому рішенню та в межах вимог апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі як і раніше – ПКУ), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із пп. 14.1.18, 14.1.178, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до абз. 2 п. 198.1 ст. 198 ПКУ, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 вищевказаної статті передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг (абзац перший та другий пункту 198.3 статті 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункт 198.6. ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів/послуг, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в ЄРПН податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Відповідно до підпункту 191.1.6 пункту 191.1 статті 191 ПКУ, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

За визначенням, яке міститься в пункті 41.1. статті 41 ПКУ, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

За змістом приписів, що містяться у пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПКУ, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПКУ податковий контроль – система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПКУ).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПКУ контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Так, згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Як встановлено з матеріалів справи, посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Галеан» ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Маслозавод Південна Олія» за травень-листопад 2019, березень 2020 та ПП за вересень 2020.

За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт від 20.11.2024 за №21170/09-19-07-01/30016454.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що проведена перевірка здійснена у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі необхідних процесуальних рішень і документів. Наведене сторонами в апеляційній інстанції не оскаржується.

З аналізу висновків Акту перевірки контролюючого органу від 20.11.2024 за №21170/09-19-07-01/30016454, суд апеляційної інстанції встановив, що між ТОВ (Покупець) та ПП (Постачальник) укладено Договір поставки №П-01/19 від 01.09.2020, згідно умов якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, поставити (передати у власність) Покупцю «шрот соняшниковий негранульований (українського походження)» (далі – Товар) (т. 1 а.с. 102-104).

Додатком №1 від 01.09.2020 до Договору поставки №П-01/19 від 01.09.2020 встановлено кількість Товару 780 тон +/- 10% за ціною 7 188,00 грн (в т.ч. ПДВ 1 198,00 грн) за одну тону (т. 1 зв. ст. а.с. 104), а Додатком №2 від 14.09.2020 до Договору поставки №П-01/19 від 01.09.2020 встановлено кількість Товару 160 тон +/- 10% за ціною 6 972,00 грн (в т.ч. ПДВ 1 162,00 грн) за одну тону (т. 1 а.с. 105).

Товар поставлено згідно видаткових накладних на Товар : №1-Д2 від 15.09.2020 в кількості 28,00 тони на суму 195 216,00 грн (т. 1 а.с. 106); №2-Д2 від 16.09.2020 в кількості 140,00 тони на суму 976 080,00 грн (т. 1 а.с. 107); №1-Д1від 17.09.2020 в кількості 169,82 тони на суму 1 220 666,16 грн (т. 1 а.с. 108); №2-Д1 від 18.09.2020 в кількості 248,34 тон на суму 1 785 067,92 грн (т. 1 а.с. 109); №3-Д1 від 19.09.2020 в кількості 317,26 тони на суму 2 280 464,88 грн (т. 1 а.с. 110); №4-Д1 від 20.09.2020 в кількості 50,32 тони на суму 361 700,16 грн (т. 1 а.с. 111).

Отже, загальна кількість поставленого товару – 953,74 тони на загальну суму 6 819 195,12 грн.

Судом першої інстанції підставно звернуто увагу, що податкові накладні в ЄДРПН зареєстровані Постачальником ПП вчасно, в повному обсязі та без відмов і станом на час розгляду справи не анульовані, не визнанні недійсними, що підтверджується витягами з ЄДРПН від 22.09.2020 та від 28.09.2020 (т. 1 а.с. 112-119).

З матеріалів справи встановлено, що товар передавався відповідно до умов п. 4.3 та 4.4 Договору поставки та відповідно до Актів приймання-передачі товару на умовах поставки EXW - Україна Миколаївська обл., смт. Березанка, вул. Новосельська, 68 – адреса виробничих потужностей виробника Товару ТОВ «Лілія-Тигрі», що підтверджується: Актом №1-Д2 від 15.09.2020 на Товар в кількості 28,00 тони; Актом №2-Д2 від 16.09.2020 на Товар в кількості 140,00 тони; Актом №1-ДІ від 17.09.2020 на Товар в кількості 169,82 тони; Актом №2-Д1 від 18.09.2020 на Товар в кількості 248,34 тони; Актом №3-Д1 від 19.09.2020 на Товар в кількості 317,26 тони; Актом №4-Д1 від 20.09.2020 на Товар в кількості 50,32 тони (т. 1 а.с. 120-125).

Таким чином, загальна кількість отриманого від Постачальника Товару – 953,74 тони.

Оплата позивачем постачальнику ПП коштів за Товар здійснена шляхом безготівкового перерахунку, що підтверджується платіжними дорученнями: №1696 від 28.09.2020 на суму 203 444,36 грн, №1697 від 28.09.2020 на суму 96 555,64 грн, №1705 від 29.09.2020 на суму 67 210,58 грн, №1704 від 29.09.2020 на суму 201 055,68 грн, №2081 від 09.12.2020 на суму 217 221,80 грн, №2082 від 09.12.2020 на суму 287 456,60 грн, №2083 від 09.12.2020 на суму 361 700,16 грн, №2084 від 09.12.2020 на суму 81 221,44 грн, №2085 від 10.12.2020 на суму 250 000,00 грн, №2094 від 10.12.2020 на суму 300 000,00 грн, №2095 від 10.12.2020 на суму 195 216,00 грн, №2096 від 10.12.2020 на суму 241 184,00 грн, №2097 від 10.12.2020 на суму 350 000,00 грн, №2098 від 10.12.2020 на суму 280 000,00 грн, №2099 від 10.12.2020 на суму 361 200,00 грн, №2111 від 11.12.2020 на суму 376 080,00грн, №2112 від 11.12.2020 на суму 250 000,00 грн, №2113 від 11.12.2020 на суму 309 260,00 грн, №2114 від 11.12.2020 на суму 350 000,00 грн, №2115 від 11.12.2020 на суму 373 080,18 грн, №2116 від 11.12.2020 на суму 270 000,00 грн, №2122 від 14.12.2020 на суму 320 000,00 грн, №2123 від 14.12.2020 на суму 370 388,86 грн, №2124 від 14.12.2020 на суму 206 919,82 грн, №2126 від 14.12.2020 на суму 90 531,32 грн, №2154 від 21.12.2020 на суму 409 468,68 грн (т. 1 а.с. 129-135).

Загальна сума оплати за Товар згідно вищенаведених платіжних доручень, складає 6 819 195,12 грн.

Вказані документи були надані позивачем контролюючому органу під час перевірки.

Виходячи з наведеного та вимог статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд першої інстанції дійшов вірного висновку про підтвердження первинними документами здійснення господарської операції між ТОВ та ПП «Приватна Фірма-Таурег», а саме постачання Товару (шрот соняшниковий негранульований) на загальну суму 6 819 195,12 грн.

В подальшому, придбаний у ПП Товар позивач використав у своїй господарській діяльності, що додатково підтверджує реальність здійснення господарської операції згідно укладеного між ТОВ «Галеан» ЛТД та ПП «Приватна Фірма-Таурег» Договору поставки №П-01/19 від 01.09.2020 та додатків до нього.

З метою подальшої реалізації товару, позивачем використано вже укладений попередньо Договір комісії №К-11/22 від 27.02.2020 та Договір від 28.08.2020 про внесення змін до Договору комісії №К-11/22 від 27.02.2020 між ТОВ (Комітент) та ТОВ «Крайтес» (Комісіонер), відповідно до умов яких, Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента здійснювати від його імені та за його рахунок реалізацію нерезиденту Товару, в тому числі – укладати експортні зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу товарів, зберігати та транспортувати товар, укладати договори митного оформлення, тощо (т. 1 а.с. 136-141).

Додатком №2 від 01.09.2020 до Договору комісії №К-11/22 від 27.02.2020 встановлено кількість товару 780 тон +/- 10% за ціною 6 191,00 грн за одну тону на загальну суму 4 828 980,00 грн, а Додатком №3 від 14.09.2020 до Договору комісії №К-11/22 від 27.02.2020 встановлено кількість товару 160 тон +/- 10% за ціною 5 880,00 грн за одну тону на загальну суму 940 800,00 грн.

В подальшому, Комісіонер ТОВ «Крайтерc» в якості продавця від свого імені в рамках дії експортного Контракту №SFM-01-13 від 13.01.2020 (т. 1 а.с. 143-145) з «CAMARETO HOLDING LLP» Великобританія на поставки товару – шрот соняшниковий (не гранульований) уклав: Специфікацію №30 від 08.09.2020 в кількості 780,0 тон +/- 10% по ціні 6 191,00 грн за тону на загальну суму 4 828 980,00 грн, базис поставки СРТ – Одеська обл. м. Южне вул. Комунальна 3А (т. 1 а.с. 146) та Специфікацію №31 від 14.09.2020 в кількості 160,0 тон +/- 10% по ціні 5 880,00 грн за тону на загальну суму 940 800,00 грн, базис поставки FCA – Миколаївська обл., смт. Березанка, вул. Новосельська, 68 (т. 1 а.с. 147).

На підтвердження вказаних поставок товару у відповідності до Специфікації №30 від 08.09.2020 та Специфікації №31 від 14.09.2020 позивачем надано Акти приймання-передачі Товару, посвідчення про якість Товару, накладні CMR, рахунки-фактури, митні декларації, сертифікати походження, звіти комісіонера, акти надання послуг, товарно-транспортні накладні, платіжні інструкції (т. 1 а.с. 148-250, т. 2 а.с. 1-20).

Разом з тим, відповідачем зроблено висновок та подібне прослідковується і в апеляційній скарзі, про нереальність господарської операції позивача з ПП через відповідність останнього критеріям ризиковості відповідно до рішення ГУ ДПС Кіровоградській області (Кропивницька ДПІ (м. Кропивницький) від 18.11.2020 №65191 за критерієм «наявна податкова інформація згідно п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку»; наявність кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №32020120010000063 від 16.11.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205-1 КК України; не наданням до перевірки Актів про повернення зі зберігання ТОВ «Лілія Тигрі» шроту соняшникового негранульованого в кількості 953,74 тон, про що складено Акти від 11.11.2024 за №2333/09-19-07-01/30016454 та від 14.11.2024 «Про ненадання (надання не в повному обсязі) посадовими особами ТОВ документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки»; встановлення невідповідності між наданими до перевірки документальними підтвердженнями стосовно експорту згідно ВМД №UA500040/2020/212085 від 23.09.2020 шроту соняшникового, який знаходився в номерних та опломбованих контейнерах, та товаро-супроводжуючими документами (CMR) на транспортування шроту, в яких містяться відомості про транспортування шроту в номерних контейнерах, які відсутні у зазначеній ВМД.

Однак, як встановлено судом першої інстанції і цього не спростовано в ході апеляційного розгляду справи, відповідність ПП «Приватна Фірма-Таурег» критеріям ризикованості відповідно до рішення ГУ ДПС Кіровоградської області від 18.11.2020 №65191 не стосується мети перевірки та не має безпосереднього відношення до позивача.

З приводу податкової інформації на яку покликається відповідач, мається позиція Верховного Суду з подібних правовідносин, та зокрема в постанові від 04.06.2020 по справі №340/422/19 зазначено, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічно викладене в постанові від 02.04.2020 по справі №160/93/19.

У випадку здійснення платником податків господарських операцій, щодо яких у контролюючих органів наявна податкова інформація про її ризиковість, податкові накладні за цими операціями зупиняються до надання платником податків відповідних пояснень та підтверджуючих документів. Однак, податкові накладні, сформовані ПП за господарськими операціями з позивачем були зареєстровані та, відповідно, не були зупинені контролюючим органом (доказів протилежного суду не надано), то такі операції не відповідали критеріям ризиковості, а тому віднесення ПП «Приватна Фірма-Таурег» до ризикових не впливає на чинність та реальність угод, які мали місце між позивачем та ПП.

Покликання в апеляційній скарзі відповідачем із посиланням на судову практику, що наявність податкової накладної та факт її реєстрації в ЄДРПН не є єдиною та достатньою підставою яка надає право платнику податку на додану вартість на віднесення сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту, не викликає сумніву і в суду апеляційної інстанції, однак із досліджуваних обставин справи, суд першої інстанції мотивував свою позицію не лише і виключно реєстрацією вказаних вище податкових накладних ПП, а наводив інші аргументи які не спростовані в ході апеляційного розгляду.

Щодо посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №32020120010000063 від 16.11.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205-1 КК України в частині створення фіктивних підприємств (підроблення документів, які подаються для державної реєстрації юридичної особи), в тому числі ПП «Приватна фірма-Таурег», то суд вірно зазначив, виходячи з аналізу норм ст. ст. 72, 74, 78 КАС України, ст. ст. 23, 95 КПК України, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, жодні докази не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічний підхід прослідковується в постановах Верховного Суду, зокрема, від 06.11.2018 у справі №822/551/18, який був підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, від 22.05.2020 по справі №804/9510/15.

Крім наведеного, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що виходячи з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, в рамках кримінального провадження за №32020120010000063 від 16.11.2020, відсутні дані по взаємовідносинах ПП «Приватна фірма-Таурег» з позивачем.

Так, суд першої інстанції з огляду на подану відповідачем доказову базу в обґрунтування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, підставно вказав на те, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 ПКУ, є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції». Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З приводу аргументів сторони відповідача про не надання до перевірки актів повернення зі зберігання ТОВ «Лілія Тигрі» (зберігач) «шроту соняшникового негранульованого», то суд першої інстанції в ході розгляду справи встановив і подібне не спростовано апелянтом в апеляційній скарзі, що фактично товар не був переданий на зберігання в рамках договору відповідального зберігання №16/05-19 від 16.05.2019, оскільки необхідність такого зберігання відпала в процесі виконання сторонами дій в рамках Договору комісії та подальшої передачі товару іншим контрагентам для його оформлення на експорт. Вказаний висновок сформований передачею Товару (загальною кількістю 953,74 тони) на комісію в ті ж самі дати та в тій самій кількості, яка повністю співпадає з актами на зберігання Акт №1 від 15.09.2020 на Товар в кількості 28,00 тони; Акт №2 від 16.09.2020 на Товар в кількості 140,00 тони; Акт №3 від 17.09.2020 на Товар в кількості 169,82 тони; Акт №4 від 18.09.2020 на Товар в кількості 248,34 тони; Акт №5 від 19.09.2020 на Товар в кількості 317,26 тони; Акт №6 від 20.09.2020 на Товар в кількості 50,32 тони (т. 2 а.с. 15-20).

Отже, суд погоджується зі стороною позивача, що посилання відповідача на факт відсутності документів на повернення товару зі зберігання, жодним чином не заперечує факт подальшої реалізації зазначеного товару на експорт через Комісіонера, що встановлено вище на підставі підтверджуючих первинних документів.

Стосовно доводів відповідача про встановлення невідповідності між наданими до перевірки документальними підтвердженнями стосовно експорту згідно ВМД №UA500040/ 2020/212085 від 23.09.2020 «шроту соняшникового негранульованого», то суд зауважує наступне.

Наведена невідповідність сторонами не заперечується, однак цьому є пояснення, позаяк в Сертифікаті походження №0780163, наданому в якості додатку до ВМД №UA500040/ 2020/212085 від 23.09.2020 (т. 1 а.с. 163) вказано всі номери контейнерів, які були завантажені на судно, і цей перелік містить і ті номери, що вказані в CMR і ті, що вказані в МД-2, а саме: номери контейнерів, зазначені в CMR – RFCU5004473, ZCSU8874574, TCNU2299658, TLLU4735793, ZCSU7190617, ZCSU8975646, з них два номери контейнерів зазначені також в МД-2 - RFCU5004473, TCNU2299658, а чотири номери вказані інші (т. 1 а.с. 165).

Однак, згідно переліку контейнерів, які були завантажені та зазначені в Сертифікаті походження №0780163, в дану МД-2 технічно внесено номери перших шести контейнерів – BSIU9608410, RFCU5003522, RFCU5004473, RFCU5046490, TCNU2299658 TCNU4248958, а ті чотири номера завантажені пізніше, що, на думку суду, є механічною опискою. Водночас, суд встановив, що всі контейнери були завантажені та відправлені на експорт та наведеного доказово не спростовано стороною відповідача в ході апеляційного розгляду.

Суд звертає також увагу на те, що відповідно до умов Договору комісії №К-11/22 від 27.02.2020 та Договору про внесення змін від 28.08.2020 до Договору комісії №К-11/22 від 27.02.2020, доставка товару до порту, перевалка, оформлення митних та експортних документів та супровід вантажу, не є сферою відповідальності позивача, а виключно Комісіонера (т. 1 а.с. 136-141).

Також, митне оформлення проводилося Брокерською компанією «Марлін» та як вбачається з тексту Сертифікату №0780163, до оформлення було надано перші номери контейнерів, які були завантажені на судно, а номери, які були вказані в CMR, попали в митне оформлення інших експортерів, що в сумі нічого не змінило, оскільки вага контейнерів та параметри товару були однотипними.

При цьому, всі зазначені МД-2 не скасовані, не заперечуються, є дійсними та мають всі належні підтвердження Одеської митниці щодо вивозу товару за межі митної території країни, а оплата за експортований товар отримана в повному обсязі шляхом безготівкового розрахунку.

Беручи до уваги наведений вище аналіз встановлених обставин з врахуванням вимог законодавства яке регулює спірні правовідносини та висновків Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги, тому судове рішення яке переглядається скасуванню чи зміні не підлягає.

Щодо вмотивованості судового рішення то суд звертає увагу на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі №300/1989/25 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 04.05.2026 у зв`язку із перебуванням судді Іщук Л.П. у відрядженні та у відпустці.