Постанова від 30 квітня 2026 р. у справі №569/294/26 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року м. Рівне

Справа № 569/294/26

Провадження № 33/4815/600/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,

з участю:

захисника – Берун А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Берун А.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 10 квітня 2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

З матеріалів справи вбачається, що 26 грудня 2025 року о 02 год. 35 хв. в м. Рівне по вул. Дубенська, 74, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Tiguan, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння обличчя). Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 0639 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник Берун А.М. просить скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Вказує, що наданий стороною обвинувачення відеозапис не відповідає вимогам належності та допустимості доказів, оскільки не містить відомостей щодо часу, місця та способу його створення, а також не підтверджує факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . Крім того, допитаний у судовому засіданні працівник поліції підтвердив, що відео було зняте на особистий мобільний телефон іншого поліцейського, що суперечить вимогам наказу МВС №1026 щодо порядку використання технічних засобів відеофіксації.

Доводить, що відеозапис руху автомобіля та відео з бодікамери поліцейського не є безперервними та не утворюють єдиного безперечного ланцюжка подій, оскільки автомобіль на різних відео перебуває у різних місцях, а відомості про його переміщення, час та обставини такого переміщення відсутні. За таких умов неможливо достовірно встановити, що обидва відеозаписи стосуються однієї події та були здійснені в один і той самий час.

Зазначає, що надані медичні документи підтверджують наявність у ОСОБА_1 інвалідності, контузії та психологічних наслідків, отриманих під час проходження військової служби, що могло вплинути на його емоційний стан та поведінку під час спілкування з працівниками поліції. При цьому пояснення, надані ним у стані сильного душевного хвилювання, не можуть безумовно свідчити про визнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Стверджує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а тому у його діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Заслухавши доводи захисника Берун А.М. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, приписами ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

При ухваленні постанови щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції вказані вимоги закону було дотримано.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на сукупності зібраних в справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказах, яким дана правильна юридична оцінка, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №550821 від 26 грудня 2025 року (а.с. 1); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу (а.с. 6); направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до медичного закладу КП «РОЦПЗН», згідно з яким ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду в медичному закладі (а.с. 7); відеофайлу з нагрудної камери працівника поліції, яким зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження встановленого огляду на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі (файл Clip 2, час 07:40).

Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції є об`єктивними доказами, тобто такими, які процесі доказування не встановлюються від людей і не залежать від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин.

Так, апеляційний суд виходить з того, що відмова від проходження огляду зафіксовано відеозаписом безперервно, а тому відеозапис, долучений до матеріалів справи, є належним та допустимим доказом.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про відсутність належних та допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також про недопустимість відеозаписів як доказів, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Так, матеріали справи містять відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, які містять необхідні відомості щодо часу, місця та обставин події. Із зазначених відеозаписів вбачається, що одразу після зупинки транспортного засобу Volkswagen Tiguan, номерний знак НОМЕР_1 , за його кермом перебував саме ОСОБА_1 .

Крім того, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 неодноразово підтверджував факт керування транспортним засобом, зокрема повідомляв, що на момент зупинки був пристебнутий ременем безпеки, чим фактично підтвердив, що керував автомобілем (файл Clip 2, час 05:12).

Посилання апелянта на те, що один із відеозаписів був здійснений на мобільний телефон працівника поліції, не спростовує належності та допустимості інших наявних у справі відеозаписів з нагрудних камер, які були досліджені судом та покладені в основу висновків про винуватість ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що психологічний стан ОСОБА_1 пов`язаний із проходженням військової служби та наявними захворюваннями, вплинув на його поведінку під час спілкування з працівниками поліції, не спростовують встановлених судом обставин справи та не свідчать про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Надані медичні документи самі по собі не підтверджують неможливість ОСОБА_1 усвідомлювати свої дії чи надавати пояснення під час спілкування з працівниками поліції. При цьому матеріали справи, зокрема відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, не містять даних про те, що ОСОБА_1 перебував у стані, який унеможливлював би адекватне сприйняття обставин події або спілкування з працівниками поліції.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст. 33, ст. 38 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке на думку апеляційного суду, буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст. 23 КУпАП.

Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.

Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 10 квітня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника Берун А.М. – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович