Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №161/2573/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/2573/26 Провадження №33/802/328/26 Головуючий у 1 інстанції:Шестернін В. Д.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю захисника Мисковця І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Мисковця І.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн., з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 25.01.2026, 10:00, с. Липини, вул. Окружна, повторно протягом року керував транспортним засобом Opel Antara, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме: не отримував посвідчення водія.

Такими діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 126 КпАП України.

В поданій апеляційній скарзі захисник Мисковець І.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , не погоджується з постановою суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також неповнотою та необ`єктивністю з`ясування усіх обставин події. Вказує, що суд безпідставно розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , який фактично був позбавлений можливості реалізувати своє право на захист. Матеріали справи не містять жодного належного доказу фактичного отримання ОСОБА_1 повідомлень про судові засідання.

Крім того, призначення максимального покарання без належного обґрунтування щодо кожної з обставин, передбачених ст. 33 КпАП України, свідчить про формальний підхід суду першої інстанції до вирішення питання про вид та розмір стягнення.

Просить оскаржену постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КпАП України. У разі відхилення підстав для закриття провадження змінити постанову суду першої інстанції, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1 на ч. 2 ст. 126 КпАП України.

За приписами ч. 6 ст. 294 КпАП України неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

У судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, жодних клопотань від нього про відкладення судового засідання або ж неможливості прибути в суд не надходило.

За наведених обставин суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , при цьому враховує, що його інтереси в суді представляв захисник Мисковець І.А.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника, який апеляційну скаргу підтримав, доходжу наступного висновку.

Відповідно до приписів ч. 7 ст. 294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Перевіряючи доводи апелянта про недотримання судом першої інстанції права на справедливий суд та захист апеляційний суд вважає, що вони є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 268 КпАП України обов`язкова участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КпАП України, не передбачена.

На переконання апеляційного суду, судом першої інстанції вживалися усі необхідні та достатні заходи для забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності, зокрема, ОСОБА_1 та його захисники повідомлялися про час та місце розгляду справи, а тому сам по собі факт розгляду справи за відсутності учасників справи не може прямо вказувати про порушення судом права ОСОБА_1 на захист та не є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.

Не знайшли свого підтвердження покликання апелянта про відсутність підтвердження, що ОСОБА_1 отримував повідомлення про судові засідання, оскільки до суду неодноразово напередодні дати судового засідання надходили клопотання про відкладення судового розгляду, що свідчить про поінформованість учасників справи про дату і час судового розгляду.

Судові засідання у даній справі неодноразово відкладалися саме за ініціативи сторони захисту, а з врахуванням строків накладення адміністративного стягнення, процесуальна поведінка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та її захисника переконливо свідчить про очевидне зловживання останніми своїми процесуальними правами з метою уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності в зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Безпідставними є доводи захисника, що він 26.03.2026 перебував у Луцькому міськрайонному суді, що він підтверджує відповіддю на адвокатський запит від 06.04.2026, оскільки не наведено пояснення чому він був відсутній у судовому засіданні в цей день. Подане ним клопотання про закриття провадження у справі приєднане до матеріалів справи та фактично судом розглянуте, що знайшло своє відображення у судовому рішенні.

Таким чином, виходячи з приписів ч. 2 ст. 268 КпАП України, в яких наведено виключний перелік адміністративних правопорушень, при розгляді справ за якими присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов`язковою, та за умови обізнаності ОСОБА_1 про розгляд справи, апеляційний суд доходить висновку, що останній не був позбавлений передбаченого законодавством права на захист та суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторони захисту.

Разом з тим, слід зауважити, що апеляційним судом прийнято апеляційну скаргу до розгляду, чим фактично відновлено, на думку апелянта, втрачену можливість реалізувати право на надання пояснення та заперечення щодо обставин справи, однак ОСОБА_1 наданим правом не скористався, оскільки в судове засідання в апеляційному суді не з`явився.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи захисника в апеляційній скарзі про незаконність та необґрунтованість судового рішення.

Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КпАП України настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою – четвертою цієї статті, зокрема: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до довідки інспектора СРПП Луцького РУП ГУНП у Волинській області Шворака В. від 28.01.2026, інформація щодо отримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія відсутня. Крім того наявна інформація, що стосовно ОСОБА_1 складалися протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2-5 ст. 126 КпАП України.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.06.2025 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КпАП України, та до нього застосовано захід впливу у вигляді попередження.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Opel Antara, д.н.з. НОМЕР_1 без права керування таким транспортним засобом та кваліфікація його дій саме за ч. 5 ст. 126 КпАП України належним чином підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №574916 від 25.01.2026; рапортом від 25.01.2026; довідкою від 28.01.2026; постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.06.2025 у справі №161/9932/25; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6562766 від 25.01.2026; відеозаписом (dvd-диск), на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в день, час та місці, що зазначені в протоколі; під час розмови з поліцейським ОСОБА_1 визнав, що не отримував посвідчення водія.

Доводи щодо неналежної перевірки факту повторності як обов`язкової ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КпАП України, є лише суб`єктивною думкою захисника. При цьому, відомостей, що приєднана до матеріалів справи копія постанови не стосується ОСОБА_1 або ж такі обставини не мали місця апеляційна скарга не містить і під час апеляційного розгляду таких відомостей не наведено.

Таким чином, наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що у ході судового розгляду у цій справі винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КпАП України, доведена із належною повнотою.

Наведені вище та усі інші твердження сторони захисту не спростовують винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства, цілком ймовірно з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене правопорушення.

Згідно ст. 23 КпАП України адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

В той же час, як вбачається з положень ч. 2 ст. 30 КпАП України, позбавлення права керування транспортними засобами застосовується за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Відповідно до ст. 33 КпАП України при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом, на думку апеляційного суду, відповідає меті адміністративного стягнення, визначеній у ст. 23 КпАП України, тобто для виховання особи, яка вчинила адміністративне стягнення, та положенням ст.ст. 33-36 КпАП України щодо правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення та застосоване в межах санкції ч. 5 ст. 126 КпАП України.

Суд першої інстанції обгрунтовано врахував безальтернативність санкції вказаної статті в частині накладення адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами, а санкція ч. 5 ст. 126 КпАП України передбачає лише один альтернативний вид стягнення - оплатне вилучення транспортного засобу.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б могли стати підставою для скасування постанови суду першої інстанції чи її зміни, апеляційним судом не встановлено.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КпАП України, а тому апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу захисника Мисковця Ігоря Анатолійовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В. В. Гапончук