Вирок від 04 травня 2026 р. у справі №161/19414/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19414/25

Провадження № 1-кп/161/114/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 05 травня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

потерпілого - ОСОБА_5 ,

представника потерпілого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025030580001786, що надійшов з Луцької окружної прокуратури, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Новокотів Луцького району Волинської області, громадянина України, українця, неодруженого, із середньою спеціальною освітою, працюючого на посаді вантажника у ФОП « ОСОБА_7 », зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Так, 15.06.2025, близько 23 год. 00 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи біля під`їзду № 2 за адресою: місто Луцьк по вулиця Володимира Івасюка, 1, в ході раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_5 , керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень, не передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій, хоча міг та мусив передбачити їх в обстановці, що склалася, під час словесного конфлікту, спричинив один удар кулаком правої руки у праву ділянку обличчя ОСОБА_5 , від чого останній втративши рівновагу, впав на тверду поверхню, та отримав згідно висновку експерта № 489 від 21.07.2025 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у вигляді гострої масивної епідуральної гематоми справа (скронево-потилично-тім`яна частка), забою головного мозку (скронево-тім`на частка) з дислокацією серединних структур головного мозку вліво, садна та забої м`ягких тканих скроневої та тім`яної ділянок голови справа; підшкірна гематома навколо лівого ока з забоєм м`ягких тканин обличчя зліва; закритий перелом ХІ ребра справа по лопатковій лінії, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 своїми необережними діями, які виразились у спричиненні необережного тяжкого тілесного ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення та не оспорював фактичних обставин, пояснивши при цьому, що правильно розуміє зміст пред`явленого йому обвинувачення та не заперечує проти визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а тому суд, роз`яснивши обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження порядок та наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Обвинувачений ОСОБА_4 , не оспорюючи час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, а також форму вини, суду дав показання, що дійсно він 15.06.2025, близько 23 год. 00 хв., був біля під`їзду № 2 в місті Луцьк по вулиця Володимира Івасюка, 1, де в ході раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_5 , під час словесного конфлікту, спричинив один удар кулаком правої руки у праву ділянку його обличчя, від чого останній втратив рівновагу та впав на тверду поверхню.

Не заперечив кваліфікацію кримінального правопорушення, що ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, які вказані в обвинувальному акті, а також те, що завданий ним удар перебуває у прямому причинному зв`язку з падінням потерпілого і наслідками, що настали.

У вчиненому щиро розкаявся, запевнив, що зробив для себе належні висновки та просив суворо його не карати.

Крім цього, вказав, що частково відшкодував завдані збитки, а саме відшкодував потерпілому ОСОБА_5 54 050 (п`ятдесят чотири тисячі п`ятдесят) грн. 05 коп. Заявлений цивільний позов визнав частково.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні повністю ствердив показання обвинуваченого ОСОБА_4 щодо фактичних обставин справи, щодо призначення міри покарання просив не позбавляти обвинуваченого волі. Вказав, що обвинувачений ОСОБА_4 відшкодував йому 54 050 (п`ятдесят чотири тисячі п`ятдесят) грн. 05 коп.

Заявлений цивільний позов з урахуванням відшкодованої суми підтримав в повному обсязі.

Під час судових дебатів прокурор Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 просив призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

Крім повного визнання своєї вини самим обвинуваченим ОСОБА_4 , його винність у спричиненні необережного тяжкого тілесного ушкодження, підтверджується зібраними під час досудового провадження доказами, фактичні обставини яких ніким не оспорюються, а тому судом, за погодженням з усіма учасниками, не проводиться їх дослідження.

При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, згідно з ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів і дані про особу винного.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, та добровільне часткове відшкодування завданого збитку, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує, що він вчинив необережний нетяжкий злочин проти здоров`я потерпілого, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, щиро розкаявся, його поведінка в суді свідчить про щире каяття та усвідомлення незаконності вчинених ним дій, в судовому засіданні висловлював щирий жаль з приводу вчиненого, готовність нести покарання та засуджував свою поведінку, запевнив, що зробив для себе належні висновки та в подальшому не буде вчиняти кримінальних правопорушень, в повному обсязі відшкодував завдану майнову шкоду в сумі 46 183 (сорок шість тисяч сто вісімдесят три) грн. 13 коп. та частково відшкодував завдану моральну шкоду в сумі 7 866 (сім тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 92 коп., потерпілий на призначенні суворого покарання не наполягав та просив не призначати обвинуваченому покарання, пов`язане з позбавленням волі, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно працевлаштований, тому суд, з врахуванням наведеного, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його критичного відношення до скоєного та беззаперечного визнання своєї вини, думки потерпілого, яка сама по собі не є вирішальною, але враховується судом в сукупності з іншими обставинами, наявності обставин, що пом`якшують покарання, та відсутності обставин, що його обтяжують, а також приймаючи до уваги принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без відбування покарання та призначає йому покарання за ст. 128 КК України, в межах санкції статті, у виді обмеження волі, із звільненням, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

Перешкоди, визначені ч. 3 ст. 61 КК України, для застосування до обвинуваченого покарання у виді обмеження волі, відсутні.

Визнаючи тривалість іспитового строку та вид обов`язків, визначених ст. 76 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, форму вини, особу винного і наявність обставин, що пом`якшують покарання, та визначає їх у обсязі необхідному і достатньому для виправлення обвинуваченого, тривалістю 1 (один) рік.

На переконання суду, таке покарання із застосуванням звільнення від відбування покарання з випробуванням, враховуючи фактичні обставини справи, є справедливим, оскільки співвідноситься між поставленою метою та засобами її досягнення.

Крім того, призначена міра покарання надасть можливість ОСОБА_4 сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.

Також, на думку суду, вказане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення як ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами

Щодо заявленого цивільного позову, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 1 ст. 129 КПК України визначено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Потерпілий ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 , заявив цивільний позов до ОСОБА_4 .

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 майнову шкоду у розмірі 46 183 (сорок шість тисяч сто вісімдесят три) грн. 13 коп., моральну шкоду у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. 00 коп. та витрати на професійну допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Потерпілий ОСОБА_5 та його представник – адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні вказали, що ОСОБА_4 відшкодував 54 050 (п`ятдесят чотири тисячі п`ятдесят) грн. 05 коп., тобто в повному обсязі відшкодував майнову шкоду у розмірі 46 183 (сорок шість тисяч сто вісімдесят три) грн. 13 коп., у зв`язку з чим заявлений цивільний позов з урахуванням відшкодованої суми підтримали.

Обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що в повному обсязі відшкодував майнову шкоду, а заявлену моральну шкоду визнав частково.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення на користь ОСОБА_5 з ОСОБА_4 моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, судом об`єктивно встановлено, що потерпілий ОСОБА_5 внаслідок вчинення ОСОБА_4 злочину зазнав моральних переживань, яких зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я, що порушило його звичайний життєвий ритм, спосіб життя, а також негативно вплинуло на його емоційний та психологічний стан.

Крім того, отримані травми стали причиною тривалого стаціонарного лікування, довготривалої реабілітації, що триває досі, порушення когнітивних функцій (у тому чилсі тимчасова втрата пам`яті, головний біль, запаморочення, сенсомоторні порушення) та обмеження побутової діяльності.

Також рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 08.10.2025 № 177/25/4668/Р ОСОБА_5 встановлена ІІ група інвалідності безстроково, з огляду на наявність вираженого ступеня обмеження життєдіяльності (анатомічний дефект).

У зв`язку з наведеним, виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що потерпілому ОСОБА_5 було завдано моральну шкоду, яка підлягає стягненню з цивільного відповідача ОСОБА_4 .

В свою чергу, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Отже, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує в сукупності негативні наслідки, які настали для потерпілого, а також характер та обсяг страждань (душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд, виходячи з принципів співмірності, справедливості, розумності та виваженості, з урахуванням глибини страждань потерпілого та розміру часткового відшкодування, вважає, що з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 слід стягнути моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.

За таких обставин суд дійшов висновку, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 , який поданий в його інтересах адвокатом ОСОБА_6 , до ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

При цьому, щодо відшкодування витрат на правову допомогу, про стягнення яких заявлено під час судового розгляду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат.

Частиною 2 ст. 120 КПК України передбачено, витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Статтею 125 КПК України передбачено, що суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України розмір процесуальних витрат належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг.

Така позиція узгоджується з усталеною судовою практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (постанови від 06.10.2022 у справі № 554/1940/20, провадження № 51-5524км21; від 02.11.2023 у справі 686/28824/21, провадження № 51-2059км23; від 18.12.2023 у справі 742/1995/21, провадження № 51-5836км23 тощо).

В свою чергу, потерпілим ОСОБА_5 не долучено доказів сплати коштів на професійну правничу допомогу, будь-яке документальне підтвердження понесення процесуальних витрат відсутнє, а тому в стягненні з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу, про яку вказано в позовній заяві, слід відмовити.

Даних щодо наявності у кримінальному провадженні речових доказів, процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів,та накладення арештів на майно прокурором не надано.

Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 , який поданий в його інтересах адвокатом ОСОБА_6 , до ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову – відмовити.

В стягненні з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1