Вирок від 04 травня 2026 р. у справі №161/6857/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6857/26

Провадження № 1-кп/161/952/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 05 травня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026030580000284, що надійшов з Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Луцька Волинської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого в порядку ст. 89 КК України,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Так, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не раніше ніж 14 лютого 2026 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення режиму обігу бойових припасів та вибухових речовин і бажаючи їх настання, всупереч вимог Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року, без передбаченого законом дозволу придбав, шляхом отримання при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах та місці і від невстановлених досудовим розслідуванням осіб наступні боєприпаси, а саме: наступальну ручну гранату осколково-фугасної дії OF 37 та запал підриву – запал дистанційної дії F11, які відповідно до висновку експерта від 05 березня 2026 року № СЕ-19/103-26/2048-ВТХ належать до бойових припасів та придатні до вибуху.

У подальшому, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне зберігання бойових припасів, утримуючи при собі зазначену гранату та запал до неї, переніс на узбіччя дороги, а саме до сполучення вулиць Конякіна та Захисників України, що у м. Луцьк, та зберігав їх без передбаченого законом дозволу до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції в ході огляду місця події, а саме до 05 години 12 хвилин 17 лютого 2026 року.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразилися у незаконному придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення та не оспорював фактичних обставин, пояснивши при цьому, що правильно розуміє зміст пред`явленого йому обвинувачення та не заперечує проти визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а тому суд, роз`яснивши обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження порядок та наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Обвинувачений ОСОБА_4 , не оспорюючи час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, мотив і мету, а також форму вини, суду дав показання, що дійсно він без передбаченого законом дозволу придбав та зберігав наступальну ручну гранату осколково-фугасної дії OF 37 та запал підриву – запал дистанційної дії F11, які в подальшому переніс на узбіччя дороги, а саме до сполучення вулиць Конякіна та Захисників України, що у м. Луцьк, та зберігав їх без передбаченого законом дозволу до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції в ході огляду місця події, а саме до 05 години 12 хвилин 17 лютого 2026 року.

Не заперечив кваліфікацію кримінального правопорушення, а також те, що вилучені у нього об`єкти є бойовими припасами та придатні до вибуху.

У вчиненому щиро розкаявся, запевнив, що зробив для себе належні висновки, просив суворо його не карати та, на підставі ст. 75 КК України, звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком.

Під час судових дебатів прокурор Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 просив призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Крім повного визнання своєї вини самим обвинуваченим ОСОБА_4 , його винність у незаконному придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, підтверджується зібраними під час досудового провадження доказами, фактичні обставини яких ніким не оспорюються, а тому судом, за погодженням з усіма учасниками, не проводиться їх дослідження.

При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, згідно з ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів і дані про особу винного.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує, що він вчинив умисний тяжкий злочин проти громадської безпеки, не судимий в порядку ст. 89 КК України, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, щиро розкаявся, його поведінка в суді свідчить про щире каяття та усвідомлення незаконності вчинених ним дій, в судовому засіданні висловлював щирий жаль з приводу вчиненого, готовність нести покарання та засуджував свою поведінку, запевнив, що зробив для себе належні висновки та в подальшому не буде займатись протиправною діяльністю, тяжких наслідків не настало, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебував на стаціонарному лікуванні у 2023 році з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання канабіноїдів. Гостра інтоксикація», є військовослужбовцем, тому суд, з врахуванням наведеного, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його критичного відношення до скоєного та беззаперечного визнання своєї вини, наявності обставини, що пом`якшує покарання, та відсутності обставин, що його обтяжують, а також приймаючи до уваги принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства та призначає йому покарання за ч. 1 ст. 263 КК України, в межах санкції частини статті, у виді позбавлення волі на певний строк, із звільненням, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

Визнаючи тривалість іспитового строку та вид обов`язків, визначених ст. 76 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і наявність обставини, що пом`якшує покарання, та визначає їх у обсязі необхідному і достатньому для виправлення обвинуваченого, тривалістю 1 (один) рік.

На переконання суду, таке покарання із застосуванням звільнення від відбування покарання з випробуванням, враховуючи фактичні обставини справи, є справедливим, оскільки співвідноситься між поставленою метою та засобами її досягнення.

При цьому, у даному випадку, на думку суду, призначення покарання без звільнення від його відбування, сприймалося б, як непропорційне до вчиненого діяння.

На думку суду обрана міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення як ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

Речові докази, згідно з ст. 100 КПК України, знищити.

Процесуальні витрати, згідно з ст. 124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 .

Арешт, накладений на майно, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, – скасувати.

Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази:

-наступальну ручну гранату осколково-фугасної дії OF 37 та запал підриву – запал дистанційної дії F11 – знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави 3 119 (три тисячі сто дев`ятнадцять) грн. 90 коп. процесуальних витрат за проведення судової вибухо-технічної експертизи № СЕ-19/103-26/2048-ВТХ від 05 березня 2026 року.

Арешт майна, відповідно до ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.02.2026 (справа № 161/3809/26, провадження № 1-кс/161/1486/26) – скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1