Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №161/4868/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4868/26

Провадження № 2/161/3716/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

04 травня 2026 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді Гринь О.М.

за участю секретаря судового засідання Жежерун Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач через свого представника звернувся до суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05.09.2020 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір № 0955148109/1, відповідно до умов якого відповідачу було надано кошти в розмірі 3 000,00 грн. строком на 30 днів користування кредитом, строк дії договору 3 роки.

09.09.2020 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 було укладено договір № 555130851060001.

На підставі договорів факторингу право вимоги за договорами № 0955148109/1 від 05.09.2020 та № 555130851060001 від 09.09.2020 перейшло до позивача.

Станом на дату звернення відповідачем не виконано зобов`язання за вказаними договорами.

На підставі наведеного, позивач просить суд, стягнути з відповідача в свою користь заборгованість у загальному розмірі 49 646,59 грн., а також суму понесених судових витрат.

Ухвалою судді від 04.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подала.

Як визначено у ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач не подала відзиву на позов, враховуючи, що представник позивач не заперечував щодо заочного розгляду справи, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до п.122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21, розгляд (формування та зберігання) справи здійснюється в змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши матеріали справи та подані позивачем докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Непогашення відповідачем заборгованості перед банком за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що 05.09.2020 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір № 0955148109/1, відповідно до умов якого відповідачу було надано кошти в розмірі 3 000,00 грн. строком на 30 днів користування кредитом, строк дії договору 3 роки, відсоткова ставка за користування кредитом 1,75 % в день.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Інфінанс» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу позику в розмірі 3 000,00 грн., відповідно до умов укладеного договору.

Отже, судом встановлено, що первісний позикодавець свої зобов`язання за договором № 0955148109/1 від 05.09.2020 виконав в повному обсязі, а саме надав грошові кошти у розмірі встановленому договором.

16.12.2021 було укладено договір № 16-12/21 відповідно до якого ТОВ «Інфінанс»відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0955148109/1.

10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0955148109/1.

28.08.2025 укладено договір № 28-08/25 відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0955148109/1.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 0955148109/1.

У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав у зв`язку із цим, у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 113 144,76 грн., яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням – 2 999,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами – 110 144,77 грн.

Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить суд стягнути заборгованість за процентами в розмірі 44 205,00 грн.

Однак, суд не погоджується з розрахунком суми відсотків, наданим позивачем, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Судом встановлено, що відповідно до договору № 0955148109/1 від 05.09.2020 визначено, зокрема, строк 30 днів, відповідача здійснила пролонгацію договору ще на 30 днів шляхом сплати 06.10.2020 відсотків в розмірі 1 732,50 грн.

Тобто, у даному випадку, нарахування передбачених договором процентів можливе лише до 05.11.2020.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд вважає, що право позивача нараховувати передбачені договором проценти за договором припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування, а тому з 24.01.2021 року позивач не мав права нараховувати передбачені договором проценти за договором позики, а мав право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, але таких вимог не заявляв, тому суд вирішує справу в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача підлягають до стягнення відсотки за вказаним договором позики у розмірі 1 575,00 грн. (з урахуванням сплачених 06.10.2020 відстоків) – за період з 06.10.2020 по 05.11.2020 (3000 грн. х 1,75 % (процентна ставка) : 100% = 52,50 грн. х 30 днів = 1 575,00 грн.).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути заборгованість за договором № 0955148109/1 від 05.09.2020 в розмірі 4 574,99 грн.,, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі – 2 999,99 грн., заборгованості за відсотками – 1 575,00 грн.

Крім того, судом встановлено, що 09.09.2020 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 було укладено договір № 555130851060001 (пролонгація) за умовами якого, відповідач отримала позику в розмірі 2 500,00 грн. на строк 30 днів під 511.00 % річних.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу позику в розмірі 2 500,00 грн. відповідно до умов укладеного договору № 555136619201001.

Отже, судом встановлено, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, а саме надав грошові кошти у розмірі встановленому договором.

18.12.2023 року ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір факторингу № 18/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 555136619201001

У порушення умов договору відповідач свої зобов`язання за договором № 555136619201001 належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 2 441,60 грн. з яких: 2 441,60 грн. - заборгованість по тілу кредиту.

Отже, ОСОБА_1 істотно порушив умови кредитних договір, ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, не повернув суму простроченого кредиту, в зв`язку з чим утворилась заборгованість, а тому позов слід задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 7 016,59 грн.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та заявлено позовні вимоги про стягнення 49 646,59 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 7 016,59 грн, що становить 14,19 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 377,79 грн.

Позивачем також заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги підтверджується договором про надання правничої допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, витягом з акту № 27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026, заявкою на надання юридичної допомоги № 2062 від 01.01.2026.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін.

Крім того, послуги надані адвокатським об`єднанням є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Виокремлення адвокатом «усної консультації», як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з «складення позовної заяви», тому визначення оплати на суму 4 000,00 грн. має бути виключено із загальної вартості наданих відповідачу послуг правничої допомоги.

З огляду на обставини справи, позицію сторони відповідача, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, пропорційно до суми задоволених вимог в розмірі 1 702,80 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 7 016 (сім тисяч шістнадцять) гривень 59 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс`витрати понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 377 (триста сімдесят сім) гривень 79 копійок та 1 702 (одну тисячу сімсот дві) гривні 80 копійок витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (адреса: бул. Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, код ЄДРПОУ 38548598).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складений та підписаний 04 травня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області О.М. Гринь