Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №161/25201/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/25201/25

Провадження № 2/161/328/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Присяжнюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Самолюк Василь Васильович, до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Рівненської обласної прокуратури про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Рівненської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів досудового розслідування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 липня 2024 року під час обшуку автомобіля марки Fiat Doblo з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , що перебуває у власності АТ КБ «ПриватБанк» та в користуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серед інших речей та документів було вилучено паспорт громадянина України, виданий на ім`я ОСОБА_1 , та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 , на які накладено арешт ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 09 серпня 2024 року у справі № 569/8510/24. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року у справі № 569/8510/24 вказана ухвала слідчого судді була скасована, а справа повернута на новий судовий розгляд.

Паспорт громадянина України та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера було повернуто ОСОБА_1 в судовому засіданні Луцького міськрайонного суду Волинської області 08 квітня 2025 року під час розгляду справи за обвинуваченням ОСОБА_1 .

У зв`язку з тим, що органом досудового розслідування та прокуратурою у ОСОБА_1 було незаконно вилучено паспорт громадянина України та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, які, на думку позивача, не мали жодного доказового значення у кримінальному провадженні, він був позбавлений можливості звернутися із заявою щодо оформлення пенсії за віком по досягненні 60-річного віку, а тому втратив законні виплати щодо отримання пенсії за період з 08 серпня 2024 року (дата досягнення 60-річного віку) по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, внаслідок неправомірних дій органів досудового розслідування та прокуратури позивачу завдано матеріальної шкоди у вигляді неотриманої пенсії за віком у розмірі 20 742 грн 92 коп. Крім того, незаконні дії відповідачів спричинили позивачу моральні страждання, які полягають у переживанні стресу, тривоги та приниження гідності через неможливість реалізувати конституційне право на соціальний захист (ст. 46 Конституції України), тривале обмеження свободи пересування та особистих прав без законних підстав, а також психологічний тиск від усвідомлення втрати законних доходів у похилому віці. Ці страждання підтверджуються фактом незаконного заволодіння паспортом (з 24.07.2024 по 08.04.2025), що призвело до неможливості оформлення пенсії та загрожувало фінансовій стабільності. Позивач вважає, що завдана йому моральна шкода становить 10 000 грн

У зв`язку з наведеним просить стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Рівненської обласної прокуратури на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 20 742 грн 92 коп., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн та судові витрати.

Ухвалою суду від 22.12.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами справи.

09 січня 2026 року представником відповідача – ГУНП у Рівненській області подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги заперечила. Узагальнені доводи зводяться до того, що документи позивача вилучені в ході обшуку за відсутності власника майна – ОСОБА_1 , а тому такі речі вилучаються з метою їх збереження. Документи повернуті позивачу за результатами розгляду судом матеріалів кримінального провадження та ухвалення обвинувального вироку суду. Щодо заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди вказала, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди, не надав доказів на підтвердження заподіяння страждань, які зумовлюють порушення нормальних життєвих зв`язків, вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

Щодо заявлених судових витрат зазначила, що такі витрати не підтверджені матеріалами справи.

09 січня 2026 року представником відповідача - Рівненської обласної прокуратури подано відзив, згідно з яким позовні вимоги не визнав, просив у позові відмовити.

Зазначив, що вилучені речі за результатами проведення обшуку визнано речовими доказами, на які накладено арешт ухвалою слідчого судді. За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , ухвалу про накладення арешту було скасовано, однак, оскільки досудове розслідування було завершено, обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження перебували в провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області, ухвалити слідчим суддею рішення по суті вилученого майна було неможливим. Документи повернуті власнику у підготовчому судовому засіданні.

Вирок суду першої інстанції наразі оскаржено обвинуваченим до Волинського апеляційного суду, апеляційний розгляд не завершено. При цьому зазначає, що жодним судовим рішенням не встановлено факту незаконного накладення арешту на майно ОСОБА_1 .

У зв`язку з наведеним, вважає, що у ОСОБА_1 відсутнє право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів досудового розслідування. Матеріали справи не містять підтвердження спричинення Солов`ю В.А. моральної шкоди, оскільки відсутня протиправність дій органів досудового розслідування щодо вилучення документів та накладення арешту на майно.

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази у справі їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

За правилами ст.ст.15, 16 ч. 1 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України.

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (чч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України).

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Таким чином, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», виникає, зокрема у випадках постановлення виправдувального вироку суду (ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».)

При цьому, положеннями ст. 3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.

Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету (ст. 4 вказаного Закону).

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 09 серпня 2024 року у справі № 569/8510/24 накладено арешт у кримінальному провадженні № 12023180000000119, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 квітня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 119 та частиною першою статті 204 Кримінального кодексу України, серед інших речей та документів, на паспорт громадянина України, виданий на ім`я ОСОБА_1 , та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 , які були вилучені ІНФОРМАЦІЯ_3 під час обшуку автомобіля марки Fiat Doblo з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , що перебуває у власності АТ КБ «ПриватБанк» та в користуванні ОСОБА_1 .

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року ухвала слідчого судді була скасована, справу направлено на новий розгляд. Ухвала слідчого судді Рівненського міського суду від 09 серпня 2024 року у справі № 569/8510/24 скасована з процесуальних порушень, що полягало у фіксуванні судового засідання.

Також судом встановлено, що з матеріалів кримінального провадження № 12023180000000119, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 квітня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 119 та частиною першою статті 204 Кримінального кодексу України, виділено матеріали щодо ОСОБА_1 за № 12024180000000652 від 19 вересня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України.

Розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 08.04.2025, матеріали кримінального провадження № 12024180000000652 від 19 вересня 2024 року за обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204 КК України, паспорт громадянина України та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера були повернені власнику – ОСОБА_1 .

Ухвалою слідчого судді від 11 квітня 2025 року у задоволенні клопотання про арешт паспорта громадянина України та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 - відмовлено.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024180000000652 від 19 вересня 2024 року розглянуто Луцьким міськрайонним судом Волинської області, ухвалено обвинувальний вирок, згідно з яким ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 204 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170000 (сто сімдесят тисяч) грн. з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених підакцизних товарів.

Зазначені обставини справи визнаються та не заперечуються сторонами.

З відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 19.09.2025 встановлено, що пенсію за віком позивачу призначено з 02 травня 2025 року - з дня фактичного звернення до органів Пенсійного фонду України.

Позивач посилається на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», зокрема п. 1, 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону, а також ч. 6, 7 ст. 1176 ЦК України, як на підставу пропущення строку звернення до територіальних органів Пенсіцйного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, оскільки паспорт громадянина України та довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, були вилучені в рамках кримінального провадження.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1/зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1 зі мінами).

Пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до п. 1.1 Порядку № 22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

У разі подання заяви засобами Порталу Дія та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених в додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними реєстрами органів державної влади.

За приписами частин 1, 3 ст. 44 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV) призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для і оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з п. 1.7., п. 1.8 Порядку № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (у випадках, передбачених абзацами четвертим та п`ятим пункту 1.1 цього розділу цього Порядку), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Як визначено п. 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру: реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01.01.2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про і необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів тощо. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Подібні положення містяться у Законі України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX (надалі Закон №2073-IX).

Зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 36 Закону №2073-IX передбачає, що адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається, зокрема, за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги.

Відповідно положень ст. 43 Закону №2073-IX у разі якщо заяву подано з порушенням встановлених законодавством вимог, посадова особа адміністративного органу, яка розглядає справу, приймає рішення про залишення заяви без руху.

Адміністративний орган надсилає заявнику письмове повідомлення про залишення заяви без руху протягом трьох робочих днів з дня отримання заяви, а в разі особистого звернення із заявою негайно (за можливості) вручає під розписку таке повідомлення особі, яка подала заяву, безпосередньо в адміністративному органі.

У повідомленні про залишення заяви без руху зазначаються виявлені недоліки з посиланням на порушені вимоги законодавства, спосіб та строк усунення недоліків, а також способи, порядок та строки оскарження рішення про залишення заяви без руху.

Адміністративний орган встановлює строк, достатній для усунення заявником виявлених недоліків. За клопотанням заявника адміністративний орган може продовжити строк усунення виявлених недоліків.

Необґрунтоване залишення заяви без руху не допускається.

З вищенаведеного вбачається, що якщо заяву про призначення пенсії подано особою з порушенням встановлених законодавством вимог, посадова особа адміністративного органу, яка розглядає справу, повинна залишити таку заяву без руху, вказати недоліки заяви та надати строк на їх усунення.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії 02.05.2025, хоча набув право на призначення пенсії 08.08.2024 року, а право на звернення із заявою про призначення пенсії з 08.07.2024.

Таким чином, суд критично оцінює аргументи позивача щодо пропуску строків звернення до ПФ оскільки законодавство України передбачає можливість подання документів для призначення пенсії особами, які тимчасово не мають паспорта, зокрема шляхом надання копій документів, засвідчених у встановленому порядку.

Крім цього, позивач не надав доказів того, що він звертався до органів Пенсійного фонду в період відсутності документів і отримав відмову саме з цієї підстави. З матеріалів справи не вбачається жодного факту такого звернення та відмови у прийнятті заяви чи залишення такої заяву без руху.

Також судом встановлено і підтверджується сторонами, що документи були повернуті позивачу 08.04.2025, тоді як із заявою про призначення пенсії він звернувся лише 02.05.2025 - тобто через 24 дні після повернення документів. Зазначена обставина може свідчити про відсутність прямого причинно-наслідкового зв`язку.

Крім того, оскільки право на пенсію виникло у позивача 08.08.2024, позивач міг звернутись із заявою про призначення пенсії із 08.07.2024 – до моменту вилучення документів (24.07.2024).

Щодо обґрунтування позивачем вимог позову з посиланням на п. 1, 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а також ч. 6, 7 ст. 1176 ЦК України, суд зазначає наступне.

Ключовою умовою для відшкодування шкоди за зазначеним Законом є наявність реабілітуючих підстав — закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (відсутність події або складу кримінального правопорушення), виправдувального вироку тощо.

З матеріалів справи вбачається, що кримінальне провадження № 12024180000000652 тривало і позивач обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України. Відомостей про закриття провадження з реабілітуючих підстав або виправдувальний вирок суду матеріали позовної заяви не містять.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 25.03.2020 у справі № 641/8857/17 та від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц, на які посилається сам позивач, відшкодування шкоди, завданої незаконним арештом майна, можливе лише за умови встановлення незаконності відповідних дій у встановленому законом порядку та наявності причинно-наслідкового зв`язку між такими діями і завданою шкодою.

Зокрема зазначено, що кримінальний процесуальний закон визначає спеціальний порядок розгляду скарг, які позивач заявив за правилами цивільного судочинства. (27.) Вимоги про визнання незаконними дій органів досудового розслідування у кримінальних провадженнях мають вирішуватися за правилами КПК України. (28.) При цьому закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати. (29.) Щодо відшкодування моральної шкоди Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань. (32.) За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. (33). Частинами першою, другою та сьомою статті 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.( 34.).

Отже, арешт на документи було накладено ухвалою слідчого судді, тобто в судовому порядку з дотриманням процесуальних гарантій. Сам факт подальшого скасування цієї ухвали апеляційним судом свідчить про процесуальну помилку, що полягало у фіксуванні судового засідання, але не встановлено факту незаконних дій слідчого та прокурора на момент звернення з відповідним клопотанням.

Скасування ухвали про арешт майна апеляційним судом та подальша відмова у задоволенні клопотання про арешт є процесуальними рішеннями в межах кримінального провадження і самі по собі не є реабілітацією особи у розумінні зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Позивач цього обов`язку не виконав.

Враховуючи відсутність реабілітуючих підстав у кримінальному провадженні, недоведеність прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів і заявленою шкодою, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд відмовив у задоволенні позову, судові витрати позивача залишаються за ним.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Самолюк Василь Васильович, до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Рівненської обласної прокуратури про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач 1: Головне управління Національної поліції в Рівненській області, 33028, місто Рівне, вулиця Хвильового, 2 ЄДРПОУ 40108761

Відповідач 2: Рівненська обласна прокуратура, 33028, місто Рівне, вулиця 16 Липня, 52 ЄДРПОУ 02910077.

Повний текст рішення складено 04.05.2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК