Вирок від 03 травня 2026 р. у справі №161/9284/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9284/26

Провадження № 1-кп/161/1100/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 04 травня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025030000000825, що надійшов з Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону 29.04.2026 з угодою про визнання винуватості відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кам`янець-Подільський Хмельницької області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, гр.України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, непрацюючого, не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05:30 год 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє по даний час.

Згідно п. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

У відповідності до ст. ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У зв`язку з введенням в Україні правового режиму воєнного стану чоловіки віком від 18 до 60 років підлягають мобілізації до Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Цією ж статтею Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено обов`язок громадянина у разі неприбуття у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу, прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до п. 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (надалі за текстом Порядок), військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Згідно п. 34 цього Порядку з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють перевірку у громадян України під час прийняття на роботу (навчання) наявності військово-облікового документа. Приймання на роботу (навчання), взяття на персональний військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється тільки після взяття їх на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.

Положеннями підпункту 2 пункту 1 Додатку 2 до Порядку визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

ОСОБА_4 , будучи офіцером запасу Державної прикордонної служби України у військовому званні капітан, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду, не зважаючи на свою обізнаність з вимогами законодавства України, розуміючи, що діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, пов`язана із здійсненням мобілізаційних заходів, викликала широкий резонанс у суспільстві, у зв`язку з цим вищевказана інформація викликала посилений попит серед чималої кількості військовозобов`язаних, які перебувають у розшуку за порушення правил військового обліку та мають намір ухилитися від військової служби, у невстановлені досудовим розслідуванням місці, дату та час, але не пізніше 19.11.2025, вирішив вчиняти протиправні дії, спрямовані на одержання від військовозобов`язаних громадян України неправомірної вигоди за сприяння в ухиленні від проходження військової служби за мобілізацією, шляхом здійснення впливу на прийняття рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави з числа представників ТЦК та СП, утворених у районах та містах Волинської області, щодо зняття їх з розшуку та внесення відповідних відомостей до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, за наступних обставин.

Так, громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов`язаний громадянин України, та у зв`язку з доглядом за своїм батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має право на відстрочку від мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 24.03.2026.

При цьому, ОСОБА_6 , під час оформлення необхідних документів щодо догляду за своїм батьком для отримання відстрочки від мобілізації виявив, що він своєчасно не явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому, з 23.10.2025 являвся порушником правил військово-мобілізаційного обліку, за що відповідно до КУпАП підлягав притягненню до адміністративної відповідальності, що, в свою чергу, унеможливлювало надання йому відстрочки від мобілізації.

19.11.2025 перебуваючи в с. Зміїнець Луцького району, ОСОБА_6 , з метою отримання консультації з вищевказаного питання, зустрівся із своїм знайомим ОСОБА_4 , де в ході розмови повідомив, що маючи відстрочку від мобілізації одночасно перебуває в розшуку як особа, яка не явилася по повістці до ТЦК та СП, але має намір в законний спосіб зняти відмітку про порушення ним правил військового обліку в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», однак переживає з приводу того, що його права можуть бути порушені працівниками ТЦК та СП при його особистій явці в дану установу.

В ході вищевказаної розмови, у ОСОБА_4 , який розумів необізнаність ОСОБА_6 у питаннях зняття відмітки про порушення ним правил військового обліку в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», усвідомлював нагальну потребу та важливість вирішення цього питання для останнього, а також, оцінюючи його побоювання, щодо можливої відповідальності за неявку до ТЦК та СП і призову для проходження військової служби за мобілізацією, виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо прийняття рішення про зняття ОСОБА_6 з розшуку як особи, яка ухиляється від призову за мобілізацією до Збройних Сил України у період дії правового режиму воєнного стану, а також внесення відповідних відомостей до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг».

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6 , що йому необхідно спочатку вирішити питання щодо зняття його з розшуку як порушника правил військового обліку, а тому йому необхідно самому явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 , пройти ВЛК та оплатити штраф за адміністративне правопорушення, передбачене ст.210 КУпАП.

При цьому, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6 , що він зможе допомогти йому пройти ВЛК та посприяти у внесенні відповідних відомостей до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг, за умови надання йому за це грошових коштів в якості неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США.

В подальшому, 14.01.2026, ОСОБА_4 діючи умисно, продовжуючи свої дії, спрямовані на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на осіб уповноважених на виконання функцій держави, під час зустрічі із ОСОБА_6 , яка відбувалася неподалік житлового будинку АДРЕСА_2 , повідомив останньому, що він вже спілкувався із працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 з приводу вирішення питання про зняття його з розшуку як особи, яка являється порушником правил військового обліку, та внесення відповідних відомостей до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», а тому йому, за умови надання ним грошових коштів в якості неправомірної вигоди вже в розмірі 1600 доларів США, необхідно буде сплатити лише штраф в розмірі 17 000 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ст.210 КУпАП, без його явки до ІНФОРМАЦІЯ_5 , після чого відповідні відомості зразу ж будуть внесені до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг».

При цьому, ОСОБА_4 , повідомив ОСОБА_8 , що грошові кошти неправомірної вигоди в сумі 1600 доларів США необхідно буде надати наперед, тобто до прийняття відповідного рішення службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 про його зняття з розшуку як порушника правил військового обліку.

18.01.2026 близько 18 год. ОСОБА_4 діючи умисно, продовжуючи свої дії, спрямовані на одержання неправомірної вигоди для себе, зателефонував через мобільний додаток «WhatsApp» на мобільний телефон до ОСОБА_6 та повідомив про необхідність надання йому грошових коштів в якості неправомірної вигоди в сумі 1600 доларів США вже наступного дня, тобто 19.01.2026, за його вплив на службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо вирішення питання про зняття його з розшуку як особи, яка являється порушником правил військового обліку та внесення відповідних відомостей до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг».

19.01.2026 о 18 год. 40 хв., ОСОБА_4 діючи умисно, продовжуючи свої дії, спрямовані на одержання неправомірної вигоди для себе, перебуваючи біля приміщення магазину «FOODSHOP», що знаходиться по вул. Боголюбська, 121, що в с. Тарасове Луцького району, одержав від військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_6 грошові кошти в якості неправомірної вигоди в сумі 1600 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 19.01.2026 становило 69 141 грн, за вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, а саме на службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 за вирішення питання про зняття останнього з розшуку як особи, яка являється порушником правил військового обліку та внесення відповідних відомостей до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг».

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями, вчинив одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, чим скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.369-2 КК України.

Під час досудового провадження між прокурором та підозрюваним, зокрема, 28.04.2026 укладено угоду про визнання винуватості. Згідно з угодою погоджена кваліфікація кримінального правопорушення за ч.2 ст.369-2 КК України. Сторони погоджуються на об`єм визнання вини обвинуваченим, який повністю визнав свою винуватість, не оспорював фактичних обставин справи, а також наявність пом`якшуючих обставин, якими є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, повне та беззастережне визнання вини, надання викривальних показів відносно інших суб`єктів вчинення кримінального правопорушення. Зобов`язався до 28.05.2026 року добровільно перерахувати 50 000 грн на потреби ЗСУ. При цьому, він раніше не судимий та має постійне місце проживання. Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_4 буде призначене покарання за ч.2 ст.369-2 КК України, з врахуванням положень ч.2 ст.53 КК України, у виді штрафу в розмірі 4200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 71 400 гривень.

Зазначеною угодою передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинувачем про визнання винуватості.

Згідно ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів ; особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Встановлено, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним, згідно ст. 12 КК України, віднесене до категорії нетяжких злочинів.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч.4 ст. 474 КПК України, усвідомлює свої права, наслідки укладення та затвердження угоди, укладення угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Угода укладена в присутності захисника.

Разом з тим встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, зокрема, вимогам ст.ст.65,53 КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_4 погоджується на призначення узгодженого покарання.

Суд, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, зважаючи, що узгоджене сторонами покарання, відповідає загальним правилам призначення покарань, дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним ОСОБА_9 .

При призначенні покарання у вигляді штрафу, суд враховує, що ОСОБА_4 вину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочинів, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання.

Так, положенням ч. 2 ст.53 КК визначено, що за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад 3 000 НМДГ, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Речові докази, згідно ст.100 КПК України, відповідно, повернути законним володільцям та залишити у матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений на майно (ухвала слідчого судді від 22.01.2026), відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, – скасувати.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 472-476 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Угоду про визнання винуватості від 28.04.2026 у кримінальному провадженні №12025030000000825, укладену між прокурором Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 – затвердити.

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.369-2 КК Українита призначити покарання, з урахуванням положень ч.2 ст.53 КК України, у виді штрафу в розмірі 4200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 71 400 (сімдесят одну тисячу чотириста) грн.

Речові докази:

-грошові кошти (імітаційні) в сумі 1600 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США, кожна, в кількості 16 купюр, із серійним номером КВ14859854М – залишити у матеріалах кримінального провадження;

-грошові кошти в розмірі 17 000 гривень, купюрами номіналом по 1000 гривень, в кількості 17 купюр, із наступними серійними номерами: ГМ 7377012, ЛБ 1741278, АР 8105726, ВС 0025475, ЄК 3447480, АС 6799015, ЗК 7993033, ЄМ 3634989, КИ 5860645, ГР 7914200, ГЛ 8806174, ЕБ 5511147, КЖ 2371339, ЛЕ 3437571, ГМ 8860295, ЕБ 3926384, БК 8733824, що передані на відповідальне зберігання в ПАТ КБ «Приватбанк» - повернути за належністю - УМП ГУНП у Волинській області;

- мобільний телефон «Айфон 14 ПРО», імей НОМЕР_1 , імей НОМЕР_1 , із сім-карткою НОМЕР_2 , що поміщений в камеру схову ГУНП у Волинській області - повернути за належністю законному володільцеві – ОСОБА_4 .

Арешт, накладений на майно, згідно ухвали слідчого судді від 22.01.2026 – скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1