Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №159/351/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/351/26

Провадження № 2/161/3506/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Пахолюка А.М.

при секретарі – Корнійчук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.11.2020 року між ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 3366611262-22453, шляхом підписання електронним підписом відповідача, за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 2500 грн., строк кредиту - 20 днів, відсоткова ставка за користування кредитом 1,85 % в день.

Первісний позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти у порядку, передбаченому умовами договору.

03.06.2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 03-06/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 3366611262-22453 від 23.11.2020 року, що укладений між ТОВ ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» та ОСОБА_1

10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за за договором № 3366611262-22453 від 23.11.2020 року.

18.02.2025 року ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір факторингу № 18-02/25, відповідно до умов якого ТОВ «Коллект Центр» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 3366611262-22453 від 23.11.2020 року.

Зазначає, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по договору позики перед позивачем не сплачена і складає 24770,50 грн., яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням – 2500 грн., заборгованості за нарахованими процентами – 22270,50 грн.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 3366611262-22453 від 23.11.2020 року в розмірі 24770,50 грн., та понесені судові витрати по справі.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.01.2026 року вказану цивільну справу передано для розгляду Луцькому міськрайонному суду Волинської області за підсудністю.

23.02.2026 року автоматизованою системою документообігу Луцького міськрайонного суду Волинської області зазначену цивільну справу було розподілено судді Пахолюку А.М.

Ухвалою суду від 24.02.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. ОСОБА_1 визнала факт укладення нею договору позики та отримання кредитних коштів у розмірі 2500 грн., що є тілом кредиту, однак вона не погоджується із нарахованими позивачем відсотками у розмірі 24770,50 грн., оскільки вони нараховані поза межами строку кредитування, встановленому в договорі позики. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

16.03.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій наведено доводи на спростування аргументів відзиву.

Представник позивача до судового засідання подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, просить суд позов задовольнити.

Відповідач до початку судового засідання подала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги не визнає.

Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін по наявним матеріалам справи.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Непогашення відповідачем заборгованості перед банком за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що 23.11.2020 року між ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 3366611262-22453, шляхом підписання електронним підписом відповідача, за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 2500 грн., строк кредиту - 20 днів, відсоткова ставка за користування кредитом 1,85 % в день (а.с.18-46).

Судом встановлено, що відповідачем не заперечується факт укладення між нею та ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» договору позики № 3366611262-22453 від 23.11.2020 року.

Таким чином, в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України, дана обставина не підлягає доказуванню в даному випадку.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу позику в розмірі 2500 грн., відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується довідкою про перерахування коштів від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 17.01.2025 року (а.с.70).

Отже, судом встановлено, що первісний позикодавець свої зобов`язання за договором позики № 3366611262-22453 виконав в повному обсязі, а саме надав грошові кошти у розмірі встановленому договором.

03.06.2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 03-06/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 3366611262-22453 від 23.11.2020 року, що укладений між ТОВ ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» та ОСОБА_1 (а.с.97-111).

10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за за договором № 3366611262-22453 від 23.11.2020 року (а.с.7-17,28-31).

18.02.2025 року ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір факторингу № 18-02/25, відповідно до умов якого ТОВ «Коллект Центр» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 3366611262-22453 від 23.11.2020 року (а.с.32-43,47-51).

У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, та у зв`язку із цим, у останньої утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 24770,50 грн., яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням – 2500 грн., заборгованості за нарахованими процентами – 22270,50 грн. (а.с.72-76).

Однак, суд не погоджується з розрахунком суми відсотків, наданим позивачем, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Судом встановлено, що відповідно до Договору позики № 3366611262-22453 від 23.11.2020 року визначено, зокрема, строк позики - 20 днів.

Тобто, у даному випадку, нарахування передбачених договором процентів можливе лише до 13.12.2020 року.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд вважає, що право позивача нараховувати передбачені договором проценти за договором припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування, а тому з 14.12.2020 року позивач не мав права нараховувати передбачені договором проценти за договором позики, а мав право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, але таких вимог не заявляв, тому суд вирішує справу в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача підлягають до стягнення відсотки за вказаним договором позики у розмірі 1170 грн. – за період з 23.11.2020 року по 13.12.2020 року (2500 грн. х 1,85 % (процентна ставка) : 100% = 46,25 грн. х 20 днів = 925 грн.).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути заборгованість за договором № 3366611262-22453 від 23.11.2020 року в розмірі 3425 гривень, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі – 2500 грн., заборгованості за відсотками – 925 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 13000 грн. підтверджується договором про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року, заявкою на надання юридичної допомоги № 290 від 01.12.2025 року, витягом з акту № 25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 року.

Проте позивачем не надано належних доказів, що підтверджують надання правової допомоги, сплату гонорару адвокату.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що відсутність документального підтвердження про понесені відповідачем витрати на правову допомогу є підставою для відмови у стягненні таких витрат з позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, згідно зі ч. 2 ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору 367 грн. 94 коп. пропорційно частині задоволених вимог (13,82 %).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 533, 625, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором позики № 3366611262-22453 від 23.11.2020 року в розмірі 3425 (три тисячі чотириста двадцять п`ять) гривень, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі – 2500 грн., заборгованості за відсотками – 925 грн.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» понесені витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі – 367 (триста шістдесят сім) грн. 94 коп.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521;

Відповідач – ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного тексту рішення 29 квітня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Пахолюк А.М.