Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №600/3139/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/3139/25-а

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

05 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Лелюк О.П. у м. Чернівці) від 18 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

В липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року позов задоволено.

Так, рішенням суду:

визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у справі № 600/8037/23-а;

зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області провести виплату ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, яку утримано з індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у справі № 600/8037/23-а.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач при виплаті позивачу індексації грошового забезпечення на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у справі № 600/8037/23-а повинен також виплатити компенсацію податку на доходи фізичних осіб.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що оскільки індексація грошового забезпечення виплачена позивачу на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у справі № 600/8037/23-а як звільненому працівнику, тому сума такого доходу включається до їx загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України.

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

Стислий виклад встановлених обставин

Позивач проходив службу у Головному управлінні ДСНС України в Чернівецькій області.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у справі № 600/8037/23-а зокрема зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення базового місяця – січень 2008 року.

На виконання зазначеного рішення суду Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій України в Чернівецькій області у червні 2024 року проведено виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосування базового місяця січень 2008 року в розмірі 83625,23 гривень.

Водночас з указаної суми відповідач здійснив утримання суми податку з доходів фізичних осіб у сумі 15052,54 гривень та військового збору у сумі 1254,38 гривень, у зв`язку із чим фактична сума виплати індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання рішення суду у справі № 600/8037/23-а, становила 67318,31 гривень.

У травні 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманої з виплати індексації грошового забезпечення, здійсненої на виконання рішення суду у справі № 600/8037/23-а.

За результатами розгляду вказаної заяви відповідач листом від 11 червня 2025 року повідомив заявника про відсутність підстав для виплати йому грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, оскільки право на виплату такої компенсації належить виключно діючим службовцям та особами рядового і начальницького складу, які виконують свої обов`язки під час проходження служби.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, зважає на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (надалі - Порядок № 44), який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Приписами пунктів 4, 5 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Водночас пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Тобто, військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.

Таким чином, враховуючи те, що індексація є частиною грошового забезпечення, а рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у справі № 600/8037/23-а встановлено протиправну бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, тому варто погодитися із висновками суду першої інстанції, що позивач має право на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб за нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення.

Такі висновки повністю відповідають судовій практиці Верховного Суду (це зокрема постанови від 25 червня 2020 року у справі № 825/761/17, від 29 липня 2020 року у справі № 814/142/17, від 08 лютого 2023 року у справі № 420/9834/22 та ряд інших).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідачЯремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.