Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №580/4266/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/4266/25 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Прилипка Дмитра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними та незаконними дії відповідача щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язати відповідача виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку позивача з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів за відсутністю підстав такого включення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив виключити запис з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення правил військового обліку позивачем, оскільки позивачем не було допущено порушень правил військового обліку, так як вважає, що в його діях немає складу порушення правил військового обліку, також відсутній законодавчо визначений порядок та спосіб внесення відомостей про порушення військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявна відсутність правових підстав внесення порушень правил військового обліку щодо позивача, наявна відсутність даних щодо притягнення його до адміністративної відповідальності.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2025 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції, ухвалою від 23.09.2025 призначено до слухання справи у порядку письмового провадження та продовжнено строк розгляду справи на розумний термін, достатній для всебічного та повного розгляду справи.

Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу позивача не подано.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який на сьогоднішній день подовжено.

Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.

Беручи до уваги викладене, через те, що визначений законом строк розгляду справи сплив, колегія суддів з урахуванням запровадження на території України воєнного стану вважає за необхідне продовжити строк розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивач, виявивши у мобільному застосунку «Резерв +» запис щодо порушення ним правил військового обліку, звернувся через адвоката із адвокатським запитом від 25.03.2025 №25.03.2025-4 до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в якому просив надати інформацію про наявність порушень правил військового обліку з боку позивача та у випадку наявності таких порушень належним чином засвідчені докази таких порушень, надати інформацію щодо суті таких порушень та в чому вони полягають, а також відомості, чи притягувався до адміністративної відповідальності позивач (у випадку якщо справа розглядалась, то надати всі документи по даній справі (в т.ч. постанови про притягнення до адміністративної відповідальності).

Відповідач листом від 03.04.2025 №5/25/1865 повідомив представника позивача, що позивач (військовозобов`язаний ОСОБА_1 порушив пп. 10 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487, оскільки не звірив свої персональні дані із обліковими даними ІНФОРМАЦІЯ_2 один раз на п`ять років.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки, відповідач вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення позивачем правил військового обліку безпідставно, тобто без належної правової підстави у вигляді доказаного факту правопорушення та оформлених за законом документів.

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності визначений Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), і відповідач зобов`язаний діяти на підставі та в межах повноважень, визначених законом. Відсутність належного документального оформлення будь-якого правопорушення (складання протоколу чи винесення постанови) свідчить, що позивач фактично не притягувався до адміністративної відповідальності, а отже запис про порушення правил військового обліку внесено безпідставно.

Не погодившись із вищезазначеними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з моменту взяття його на військовий облік не проводив звірку (не рідше одного разу на п`ять років) власних персональних даних з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та що цей факт не заперечувався позивачем (його представником). А тому на думку суду першої інстанції відповідачем правомірно на підставі положень Закону №1951-VIII та Порядку №1487 здійснено відповідний запис в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо порушення ОСОБА_1 правил військового обліку. Судом не приймались до уваги посилання позивача щодо відсутності даних щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки не проведення позивачем звірки (не рідше одного разу на п`ять років) власних персональних даних з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, не є підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності згідно норм КУпАП.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази та доводи сторін, суд зазначає таке.

Відносини, пов`язані з виконанням громадянами України конституційного обов`язку захисту Вітчизни, врегульовані Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі Закон №2232-XII).

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.1 Закону №2232-XII захист незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян. Військовий обов`язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку. Згідно з ч.1, ч.3 ст.33 Закону №2232-XII, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів і ведеться за місцем їх проживання. Порядок ведення військового обліку встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.5 ст.33 Закону №2232-XII).

На виконання цієї норми урядом затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів №1487 від 07.12.2016 (далі Порядок №1487). Відповідно до п.2 Порядку №1487, військовий облік є складовою мобілізаційної підготовки держави та полягає, зокрема, у здійсненні заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами. Пунктом 56 Порядку №1487 передбачено, що у разі ухилення особи від явки до ТЦК та СП для уточнення облікових даних або проходження медичного огляду, територіальний центр може звернутися до органів Національної поліції щодо розшуку і доставлення такої особи для складання протоколу про адміністративне правопорушення (ст.210 або 210-№ КУпАП).

Таким чином, законодавство покладає на територіальні центри обов`язок вести військовий облік та за необхідності вживати передбачених заходів при виявленні порушень. Водночас факт порушення правил військового обліку повинен бути встановлений у порядку, визначеному Законом. Кодекс України про адміністративні правопорушення у ст.210 передбачає адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними або резервістами правил військового обліку (за перше таке порушення штраф від 200 до 300 н.м.д.г.). Відповідно до ч.3 Правил військового обліку, особи, які порушили встановлені правила або законодавство про оборону і мобілізацію, притягуються до адміністративної відповідальності згідно з КУпАП. Отже, встановлення факту порушення здійснюється шляхом притягнення особи до адміністративної відповідальності у передбаченому законом порядку (складання протоколу про правопорушення уповноваженою особою та розгляд справи з винесенням постанови).

Апеляційний суд звертає увагу, що спірні відомості внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, правові засади функціонування якого визначено Законом України №1951-VIII від 16.03.2017 «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі Закон №1951-VIII). Відповідач (ТЦК та СП) згідно з ч. 8, 9 ст.5 Закону №1951-VIII є органом ведення зазначеного Реєстру, який забезпечує його актуалізацію. Частина 1 статті 7 Закону №1951-VIII визначає перелік персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, що вносяться до Реєстру. Зокрема, пунктом 20-№ ч.1 ст.7 Закону №1951-VIII передбачено внесення до Реєстру відомостей про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.210 КУпАП (із зазначенням дати, номера та короткого змісту протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення). Отже, закон прямо пов`язує можливість внесення інформації про порушення правил військового обліку з фактом притягнення особи до адміністративної відповідальності. До Реєстру можуть вноситися дані саме про встановлене у визначеному порядку порушення (оформлене належним протоколом і постановою).

У даній справі встановлено, що відповідач у своїй відповіді на адвокатський запит не зазначив відомості про розгляд адміністративної справи уповноваженим органом, а також не надав копію постанови. Враховуючи відсутність постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, винесеної у встановленому законом порядку, відсутні передбачені законодавством України підстави для застосування заходів адміністративного впливу. Таким чином, відомості про порушення правил військового обліку були внесені до Реєстру передчасно, оскільки відсутній юридично встановлений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача виключити відомості щодо позивача з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у спірних правовідносинах не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову у частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Апеляційний суд звертає увагу, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Колегія суддів зазначає, що обов`язок з`явитися у позивача виникає лише після належного вручення повістки, як передбачено ст. 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку». Зазначення адресат відсутній вказує виключно на той факт, що позивач не був належним чином оповіщений, а тому не мав об`єктивної змоги виконати вимоги повістки.

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи також встановлено, що позивачем оновлено дані в застосунку «Резерв+», а саме 19 липня 2024 р.

У відповідності до статті 7 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а за подання апеляційної скарги - 1816,80 грн., з огляду на що колегія суддів вважає, що позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 3028,00 грн. (1211,20+1816,80 грн) з ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Прилипка Дмитра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 р. задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про наявність порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) правил військового обліку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

' В.В. Файдюк