Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №754/743/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-др/754/43/26

Справа №754/743/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

04 травня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді - Галась І.А.

при секретарі - Кирилова А.А.

за відсутності сторін

розглянувши питання про винесення додаткового рішення в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

19.03.2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» - Шишка Ю.О. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Вимоги заяви обґрунтовані наступним.

В провадженні судді Деснянського районного суду м. Києва, Галась І.А., перебуває цивільна справа №754/743/26 за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (надалі за текстом - Позивач) до ОСОБА_1 (надалі за текстом - Відповідач, Клієнт) про стягнення заборгованості.

11.03.2026 р. ухвалено рішення, яким позовну заяву Позивача задоволено.

Копія вищевказаного рішення направлена в електронний кабінет представника Позивача, адвоката Шишки Ю.О., 16.03.2026 р. о 19:38.

Звертають увагу суду, що на виконання п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК в позовній заяві представником Позивача зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складає 10 922,40 грн., в тому числі витрати на правничу допомогу щодо супроводу претензійно-позовної діяльності в суді першої інстанції - 8 500 грн. та додатково зазначено, що докази витрат Позивача на правничу допомогу щодо супроводу справи в суді першої інстанції будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, представник Позивача, звертається з заявою про ухвалення додаткового рішення, виходячи з наступних підстав.

13.11.2025 р. між Адвокатським об`єднанням «КН ПЕРШИЙ ЮРИДИЧНИЙ ОФІС» (надалі за текстом - Адвокатське об`єднання) та Позивачем укладено Договір про надання правничої допомоги (надалі за текстом - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору визначено детальний опис робіт (наданих послуг), які Адвокатське об`єднання, має надати Апелянту у зв`язку із супроводом претензійно-позовної діяльності та примусового стягнення заборгованості стосовно позичальників (боржників) ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» згідно Реєстру, який є Додатком №1 та невід`ємною частиною даного Договору та відповідно до якого Відповідач зазначений під №46.

Зокрема, супровід включає в себе:

1. підготовку та направлення досудових вимог;

2. підготовку та подання позовних заяв про стягнення заборгованості за договорами про надання фінансового кредиту;

3. супровід судових засідань у суді першої інстанції;

4. супровід процедури отримання рішення судів першої інстанції про стягнення боргу (що набрали законної сили);

5. отримання виконавчих документів.

Окрім того, в п. 2.1. вищевказаного Договору визначено розмір винагороди/ гонорару в сумі 8 500 грн. за супровід претензійно-позовної діяльності стосовно одного позичальника (боржника) ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» у кількості відповідно до Реєстру, який є Додатком №1 та невід`ємною частиною даною Договору та відповідно до якого Відповідач зазначений під №46.

Одночасно повідомляють суд, що Адвокатським об`єднанням при наданні Позивачу правничої допомоги під час підготовки та розгляду цивільної справи №754/743/26 вчинено наступні дії (детальний опис робіт та наданих послуг):

Складання та направлення:

1. повідомлення про повернення кредиту на адресу Відповідача (25.11.2025 р.)

2. позовної заяви про стягнення заборгованості (24.12.2025 р.)

3. заяви про розгляд справи без участі представника Позивача (24.02.2026 р.)

4. заяви про розгляд справи без участі представника Позивача (11.03.2026 р.)

Слід зазначити, що безпосередньо матеріалами цивільної справи №754/743/26 підтверджується факт надання вищевказаних послуг.

В той же час звертають увагу суду, що відповідно до п. 2.1.1. Договору вказана у п. 2.1. Договору сума (8 500 грн.) сплачується ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» у наступному порядку:

протягом 3-х днів з дати підписання Договору та виставлення відповідного рахунку Клієнт сплачує 2000 (дві тисячі гривень 00 копійок) гривень за супровід претензійно-позовної діяльності згідно з описом послуг визначених п. 2.1. (а) цього Договору стосовно одного позичальника (боржника) Клієнта у кількості відповідно до Реєстрів, які є Додатками та невід`ємною частиною даного Договору;

у строк до 13.12.2025 року, шляхом виставлення відповідного рахунку Клієнт сплачує 2000 (дві тисячі гривень 00 копійок) гривень за супровід претензійно- позовної діяльності згідно з описом послуг визначених п. 2.1. (а) цього Договору стосовно одного позичальника (боржника) Клієнта у кількості відповідно до Реєстрів, які є Додатками та невід`ємною частиною даного Договору;

у строк до 13.01.2026 року, шляхом виставлення відповідного рахунку Клієнт сплачує 2000 (дві тисячі гривень 00 копійок) гривень за супровід претензійно- позовної діяльності згідно з описом послуг визначених п. 2.1. (а) цього Договору стосовно одного позичальника (боржника) Клієнта у кількості відповідно до Реєстрів, які є Додатками та невід?ємною частиною даного Договору;

у строк до 13.02.2026 року, шляхом виставлення відповідного рахунку Клієнт сплачує 2500 (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) гривень за супровід претензійно-позовної діяльності згідно з описом послуг визначених п. 2.1. (а) цього Договору стосовно одного позичальника (боржника) Клієнта у кількості відповідно до Реєстрів, які є Додатками та невід`ємною частиною даного Договору.

Отже, на підтвердження витрат Позивача на професійну правничу допомогу щодо супроводу цивільної справи №754/743/26 надається:

1. Копія Договору про надання правничої допомоги від 13.11.2025 р.

2. Копія Витягу з Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги від 13.11.2025 р (реєстр позичальників/боржників).

3. Копія платіжної інструкції №4655 від 18.11.2025 р.

4. Копія платіжної інструкції №4947 від 16.12.2025 р.

5. Копія платіжної інструкції №5283 від 02.02.2026 р.

6. Копія платіжної інструкції №5453 від 16.02.2026 р.

7. Копія Договору про надання юридичних послуг від 01.11.2025 р.

З огляду на вище викладене просять суд: Ухвалити додаткове рішення у справі №754/743/26 та стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44022416, місцезнаходження - 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30-в) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 500 грн.

Згідно п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК Україниу разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

До судового розгляду сторони не з`явились.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про можливість задоволення заяви та постановлення додаткового рішення у справі з таких підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, № 303-A, параграф 29).

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 11 березня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп»((код ЄДРПОУ 44022416, місцезнаходження 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30-в)заборгованість за кредитним договором №29575-05/2025 від 12.05.2025 року заборгованість на загальну суму 46 615 гривень 28 копійок та понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору 2422 гривні 40 копійок.

Рішення суду не оскаржувалось.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000 та від 30.09.2009 №23-рп/2009.

Зі змісту статті 58 ЦПК України слідує, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Так, у відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

При цьому, за визначенням п. 6 ст. 1 Закону № 5076 інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ст. 1 Закону № 5076).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витратина підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем долучено: Копію Договору про надання правничої допомоги від 13.11.2025 р. укладений між Адвокатським об`єднанням «КН Перший Юридичний офіс» та ТОВ «Стар Файненс Груп», Копію Витягу з Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги від 13.11.2025 р (реєстр позичальників/боржників) на суму 8500 грн., Копію Договору про надання юридичних послуг від 01.11.2025 р. укладений між Адвокатським об`єднанням «КН Перший Юридичний офіс» та Адвокатом Шишко Юлією Олександрівною.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги витрат на правничу допомогу є належним чином обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 18, 203 ЦК України, Законом України "Про нотаріат", Законом України "Про виконавче провадження", суд -

У Х В А Л И В:

Ухвалити додаткове рішення, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (м. Київ, вул. Фізкультури, 30В, ЄДРПОУ 44022416)витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8500 гривень.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня проголошення додаткового рішення. Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду.

Головуючий: