Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №754/19933/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1924/26

Справа №754/19933/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05 травня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

Головуючої судді - Панченко О.М.,

При секретарі - Сарнавському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування в інтересах дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

27.11.2025 року до Деснянського районного суду м.Києва надійшла позовна заява Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування в інтересах дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав. В позовній заяві вказували на те, що Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, звертається до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Малолітня дитина з 23.11.2023 перебуває на обліку як така, що опинилася у складних життєвих обставинах. Батьки тривалий час не виконують своїх обов`язків: не забезпечують належних умов для життя, виховання та розвитку дитини, не цікавляться її станом здоров`я, не підтримують зв`язок та не надають матеріальної допомоги. Встановлено факти домашнього насильства в сім`ї, після чого мати разом із дітьми тимчасово перебувала у закладах соціального захисту. Надалі діти були фактично залишені без батьківського піклування, у зв`язку з чим у липні 2025 року їх було виявлено та влаштовано до державних закладів. З часу влаштування дітей до закладів батьки жодного разу їх не відвідували, не цікавилися їх життям та здоров`ям, на зв`язок із відповідними службами не виходять, місце їх перебування частково невідоме. Комісією з питань захисту прав дитини 16.10.2025 встановлено, що батьки свідомо ухиляються від виконання батьківських обов`язків. Враховуючи найкращі інтереси дитини та керуючись статтею 164 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 03.12.2025 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

16.02.2026 року ухвалою суду, що занесена до протоколу судових засідань закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Відповідно до ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).

Відповідно до ст.164 СК України батьки або один із них можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, шкідливо впливають на дітей своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

Суд вивчивши та дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05.08.2025 року, актовий запис №865. Державна реєстрація народження дитини, проведена відповідно до ст.133 Сімейного кодексу України.

Відповідно до наказу від 23.11.2023 №63-с малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, як така, що опинилася в складних життєвих обставинах.

Малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , немає зареєстрованого місця проживання.

Згідно витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва ОСОБА_3 немає зареєстрованого місця проживання у місті Києві. Мати ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Батьки разом з малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ними за даною адресою проживали малолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з повідомленням Деснянського районного в місті Києві центру соціальних служб (№129 від 14.02.2024) 14.02.2024 до Центру звернулась матір дітей, ОСОБА_2 щодо вчинення домашнього насилля (фізичного, психологічного) з боку її чоловіка ОСОБА_3 відносно неї в присутності малолітніх дітей. Фахівцями Центру було прийнято рішення щодо переміщення ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до Кімнати кризового реагування для осіб, які постраждали від домашнього насильства.

3 вересня 2024 року по лютий 2025 року матір ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживала на території Благодійного фонду «Місто Добра» (м. Чернівці). Згідно з інформацією з листа фонду №28/05/25/1 від 28.05.2025 року, за час проживання на території фонду, як матір ОСОБА_2 проявила себе посередньо, не достатньо займалась вихованням дітей. Діти часто не відвідували навчальний заклад, з приводу цього неодноразово проводилися бесіди з мамою, однак ефективної реакції з її сторони не надходило.

За інформацією Чернівецької гімназії № 16 Чернівецької міської ради малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 02.10.2024 були зараховані до навчального закладу. Матір зрідка цікавилась навчанням дітей. З 18.02.2025 на підставі заяви від ОСОБА_2 , у зв?язку зі зміною місця проживання діти гімназію не відвідують, проте матір не надала довідку про те, що діти будуть зараховані до закладу освіти за місцем проживання та на зв?язок остання не виходила.

Згідно з наданою інформацією Деснянського районного в місті Києві центру соціальних служб під час відвідування було з`ясовано, що родина за адресою: АДРЕСА_1 не проживає, а матір з дітьми мешкають за межами Києва.

До Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надійшло повідомлення від КНП «Київської міської дитячої клінічної лікарні № 2» про те, що згідно актів органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку сектором ювенальної превенції Деснянського УП ГУ НП у місті Києві від 29.07.2025 були виявлені малолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які були залишені без батьківського піклування та доставлені до медичного закладу КНП « Київська міська дитяча клінічна лікарня № 1».

Відповідно до направлень від 01.08.2025 № 46 В/3, № 47 В/3 Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , влаштовано до Центру соціально - психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей та сім?ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до направлення від 01.08.2025 № 64В/Т Служби у справах дітей та сім?ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), малолітню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштовано до Київського міського центру соціальної підтримки дітей та сімей Служби у справах дітей та сім?ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

25.07.2025 до Служби у справах дітей та сім?ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації зверталась громадянка ОСОБА_9 , яка повідомила, що вона є рідна баба малолітньої ОСОБА_1 . В своїх поясненнях ОСОБА_9 зазначила, що матір дітей, ОСОБА_2 близько чотирьох місяців тому залишила малолітніх дітей ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 й з того часу не з`являлась. Життям, здоров`ям дітей не цікавилась та на зв`язок не виходила. Місце знаходження матері дитини, ОСОБА_2 та її сина ОСОБА_3 їй невідомо. Крім цього ОСОБА_9 повідомила, що неспроможна надалі утримувати та виховувати дітей.

Згідно інформації Київського міського центру соціальної підтримки дітей та сімей Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за час перебування малолітню ОСОБА_8 ніхто не відвідував та не цікавився її станом здоров`я.

За інформацією Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за час перебування малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьки дітей жодного разу не відвідували їх та не цікавились їх станом здоров`я.

Відповідно до інформації Деснянського районного в місті Києві центру соціальних служб (лист №10233-822 від 06.10.2025 (вх.№102/41/5291 від 06.10.2025)) станом на 06.10.2025 ОСОБА_2 до Центру не зверталась, на зв`язок не виходила, на телефонні дзвінки не відповідає.

Згідно відповіді Деснянського УП ГУ НП у м. Києві встановлено, що інформацією стосовно місця перебування ОСОБА_3 не володіють.

Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до висновку №102-5487 від 31.10.2025 року, діючи виключно в найкращих інтересах дитини, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав матір, ОСОБА_2 , та батька ОСОБА_3 , відносно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 153 СК мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Згідно ч.1 ст. 165 СУК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27.02.1991 року визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до приписів ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст.152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За приписом ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них, а також повно і всебічно досліджувати обставини справи, оскільки, позбавлення батьківських прав - це крайній захід впливу на недобросовісних батьків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачі ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей. З дітьми не спілкується, ухиляються від їх виховання та навчання, не цікавляться їх життям та здоров`ям, не утримують матеріально.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. А тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування в інтересах дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі висловленого, керуючись ст.ст.164,181,180 Сімейного Кодексу України, ст.ст.141, 264, 265,268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування в інтересах дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,- задовольнити.

Позбавити батьківських прав матір, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та батька ОСОБА_3 , відносно малолітньої доньки: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя О.М. Панченко