Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №709/687/26 — Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Суд: Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 03 травня 2026 р.

Справа: №709/687/26

Суддя: Кваша І. М.

Справа №709/687/26

об`єднана з №709/688/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року суддя Чорнобаївського районного суду Черкаської області Кваша І.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу поліцейської діяльності № 2 Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянка України, встановлено інвалідність 2 групи, має на утриманні двох малолітніх дітей, РНОКПП НОМЕР_1 ,-

- за ч. 3 ст. 173-2, ст. 185 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 17 квітня 2026 року о 17-00 год за адресою: АДРЕСА_2 , виражалась в адресу своєї матері ОСОБА_2 грубою нецензурною лайкою, погрожувала фізичною розправою, чим завдала шкоди її психологічному здоров`ю. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Вона ж, 17 квітня 2026 року близько 17-15 год за адресою: АДРЕСА_2 , не виконувала неодноразове законне розпорядження про припинення правопорушення (не заходити на територію чужого домоволодіння без дозволу власниці), при цьому шарпала працівника поліції за форменний одяг, поводила себе зухвало та нахабно, кричала, виражалась нецензурною лайкою в бік поліцейського. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні порушення заперечила. Вона вважає, що мати забрала речі, зокрема диван, з будинку, в якому вона живе. А вона прийшла забрати їх собі. Щодо злісної непокори, то вважає, що працівник поліції завдав їй тілесних ушкоджень. Її вини у вчиненні порушень немає .

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомила, що будинок, у якому тепер живе її дочка з сім`єю, придбала вона. Він розташований по сусідству з будинком, де вона проживає. Проте дочка цього не цінує. Зять та дочка постійно влаштовують з нею конфлікти, ОСОБА_3 заходить без дозволу на її подвір`я, ображає її, свариться, пошкоджує паркан.

Вислухавши учасників справи, повно та всебічно вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою статті 173-2 КУпАП, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п`ятнадцяти діб (ч. 3 ст. 173-2 КУпАП).

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису, - тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Пункт 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначає економічне насильство як форму домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

У п. 14 цієї ж статті Закону міститься визначення психологічного насильства - форми домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Пунктом 17 цієї ж статті Закону визначено фізичне насильство як форму домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Згідно з ст. 185 КК України злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку - тягне за собою накладення штрафу від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення від 17 квітня 2026 року серії ВАД №984911, протоколі про адміністративне правопорушення від 17 квітня 2026 року серії ВАД №984906, рапорті поліцейського ВПД №2 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, поясненнями ОСОБА_2 , терміновим заборонним приписом щодо кривдника, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, постанововю Чорнобаївського районного суду від 20 листопада 2025 року у справі №709/2073/25, відеозаписами, наданими працівниками поліції,

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП є правильною, оскільки постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 листопада 2025 року у справі №709/2073/25, на останню накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України»). Приймаючи до уваги це рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення ЄСПЛ від

14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Перераховані вище докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.

На переконання суду, наявні в адміністративних матеріалах докази є достатніми, належними і допустимими, такими, що узгоджуються між собою, та «поза розумним сумнівом» доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2, 185 КУпАП, підтверджується достатніми даними, що містяться в матеріалах справи, доведена повністю, кваліфікація скоєного правильна.

При цьому невизнання ОСОБА_1 своєї вини суд розцінює як спосіб уникнення адміністративної відповідальності.

З відеозапису вбачається, що саме вона поводила себе агресивно, кричала, тримала працівника поліції за руку, не відпускала.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

У зв`язку з тим, що дані правопорушення вчинені однією особою, в один проміжок часу, суд вважає за доцільне об`єднати їх в одне провадження.

Вирішуючи питання про накладення стягнення, у відповідності до ст.ст 33-35 КУпАП, судом враховується характер вчинення правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення судом не встановлено.

Суд застосовує до правопорушника стягнення в межах санкції ч. 3 статті 173-2 КУпАП у вигляді штрафу. Застосування до ОСОБА_1 альтернативних стягнень у виді громадських, виправних робіт чи адміністративного арешту неможливо, оскільки вона є особою з інвалідністю 2 групи, має утриманні 2 малолітніх дітей, офіційно не працює. Застосування до неї таких стягнень суперечитиме ст.ст. 30, 31, 32 КУпАП.

Беручи до уваги обставини справи, особу ОСОБА_1 , яка не вперше притягається до адміністративної відповідальності, однак має інвалідність ІІ групи та двох малолітніх дітей, суд не вбачає підстав для направлення її на проходження програми для кривдників в порядку ст. 39-1 КУпАП.

Разом з тим згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Отже ОСОБА_1 як особа з інвалідністю ІІ групи, про що свідчить копія довідки МСЕК від 26 серпня 2015 року серії 12ААА № 190940, підлягає звільненню від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 40-1, ч. 3 ст. 173-2 ,ст. 185, 283, 284 КУпАП, суд,-

п о с т а н о в и в:

Визнати винуватою ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2, ст. 185 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020,00 (одну тисячу двадцять гривень 00 копійок) гривень.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Чорнобаївський районний суд Черкаської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі несплати штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника для стягнення штрафу у подвійному розмірі.

Строк звернення постанови до виконання три місяці з дня винесення постанови.

Суддя І.М. Кваша

Оригінал: reyestr.court.gov.ua