Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №711/10336/25 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/10336/25

Номер провадження2/711/299/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретарів судового засідання Овезової Ю.В., Дмитренка О.Ю.,

представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» Гончаренко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та ОСОБА_4 про стягнення матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2025 року ОСОБА_3 , засобами поштового зв`язку, звернулася до Придніпровського районного суду м.Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» несплачене страхове відшкодування в сумі 168 244,53 грн, а з відповідача ОСОБА_4 - величину втрати товарної вартості автомобіля в розмірі 58 236,52 грн; крім того позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 10000 грн, а судові витрати в сумі 10 976,01 грн стягнути з відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимоги (вхідний №43882, а.с.2-5 т.1).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.01.2025 у справі №711/6599/24 відповідача ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а провадження у справі закрите по закінченню строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Підставою притягнення відповідача ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності стало те, що 16.08.2024, на перехресті вулиці Ю.Іллєнка з вулицею С.Амброса в м.Черкаси, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу MG One д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та транспортного засобу Peugeot 5008 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого, належний ОСОБА_3 транспортний засіб MG One д.н.з. НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень.

Як стверджує позивач, на момент ДТП чинним був договір страхування наземного транспортного засобу (КАСКО) форми №83 серії УБ №1721791, що був укладений між позивачем та відповідачем, предметом якого була передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах визначених цим договором.

Позивач з метою отримання страхового відшкодування звернулася до страховика з необхідними документами, на підставі яких страховиком (ПАТ «НАСК «Оранта») було прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування в розмірі 400 886,77 грн, що становить 80% від вартості ремонту автомобіля, що визначений в розмірі 501 108,46 грн.

Позивач, будучи категорично не згідною з розміром сплаченого відшкодування, вважаючи його безпідставно заниженим, звернулася до судового експерта Кипи С.М., який на її замовлення склав висновок експерта №008/2025 від 19.02.2025, згідно з яким вартість ремонту автомобіля складає 711 414,13 грн, а розмір втрати товарної вартості – 58 236,52 грн.

У зв`язку з цим, позивач звернулася до суду та просить стягнути зі страховика (ПАТ «НАСК «Оранта») розмір несплаченого страхового відшкодування в розмірі 168 244,53 грн з розрахунку: (711 414,14 грн х 0,8) – 400 886,77 грн = 168 244,53 грн.

Також позивач, керуючись положеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також ЦК України, просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 величину втрати товарної вартості (ВТВ) в розмірі 58 236,52 грн.

Крім того позивач ОСОБА_3 просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 10000 грн, обгрунтовуючи означену позовну вимогу тим, що внаслідок ДТП їй були спричинені психологічні страждання, які потягли вкрай негативні наслідки для її самопочуття і здоров`я, зокрема це посприяло накопиченню негативних психоемоційних і формуванню несприятливих психоматичних змін, які полягають у емоційній напрузі, знервованості, пригніченості, нестійкому настрою, підвищеній тривожності, образливості, а також наявне погіршення сну.

І на сам кінець, позивач просить суд стягнути з відповідачів судові витрати на сплату судового збору та складення судового висновку експерта, що сукупно складає 10 976,01 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 листопада 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 10 год 00 хв 10 грудня 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.59-60 т.1).

09 грудня 2025 року відповідачем ПАТ «НАСК «Оранта» до суду поданий відзив на позовну заяву (вхідний №49924/25, а.с.74-75 т.1). У цій заяві по суті справи відповідач позовні вимоги повністю не визнає та просить суд у задоволенні позову до ПАТ «НАСК «Оранта» відмовити.

Обгрунтовуючи не визнання позовних вимог, відповідач ПАТ «НАСК Оранта» у відзиві на позовну заяву зазначає, що 15.08.2024 між ОСОБА_3 та відповідачем ПАТ «НАСК «Оранта» був укладений договір страхування наземного транспортного засобу серії УБ №1721791 за страховим продуктом «Надійне КАСКО». Забезпеченим транспортним засобом згідно умов означеного договору є автомобіль марки MG One д.н.з. НОМЕР_1 ; строк дії договору: з 16.08.2024 до 15.08.2025.

Договір страхування наземного транспортного засобу є договором приєднання до публічного договору в розумінні ст.633, 634 ЦК України.

16.08.2024 сталася ДТП за участю автомобіля марки MG One д.н.з. НОМЕР_1 . У зв`язку з цим, 19.08.2024 позивач звернулася до ПАТ «НАСК Оранта» із заявою про страхове відшкодування за договором страхування наземного транспортного засобу (КАСКО), в якій зазначила, що рахунок для перерахування страхового відшкодування буде надано пізніше.

Листом від 22.11.2024 №09-02-17/13227 ПАТ «НАСК «Оранта» повідомило позивачу, що для подальшого розгляду страхової справи та прийняття рішення до компанії потрібно надати заяву довільної форми із реквізитами для перерахування страхового відшкодування.

23.12.2024 ПАТ «НАСК «Оранта» отримало заяву позивача із зазначенням реквізитів для перерахування страхового відшкодування, де був зазначений картковий рахунок позивача

Як стверджує відповідач ПАТ «НАСК «Оранта» у відзиві на позовну заяву, керуючись п.1.1.19, 13.3.2, 13.6, 13.6.1.ю 13.6.2, 13.6.3 та 13.7 договору страхування наземного транспортного засобу (КАСКО), а також змістом заяви позивача від 12.12.2024, ПАТ «НАСК «Оранта» повністю виконало зобов`язання перед позивачем. Водночас, позивач не надала до ПАТ «НАСК «Оранта» документи, які б підтверджували проведення ремонтних робіт автомобіля марки MG One д.н.з. НОМЕР_1 , що надавало б право позивачу просити здійснити доплату страхового відшкодування.

Підсумовуючи викладене, відповідач ПАТ «НАСК «Оранта» просить суд у задоволенні позовних вимог до означеного відповідача відмовити повністю.

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 10.12.2025 розгляд справи був відкладений до 11 год 00 хв 13 січня 2026 року (а.с.114 т.1).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 13.01.2026 розгляд справи був відкладений до 14 год 10 хв 11 лютого 2026 року (а.с.251 т.1).

09 лютого 2026 року представником відповідача ОСОБА_4 адвокатом Дмитренком О.С. подана заява, в якій цей учасник справи, обгрунтовуючи процесуальну позицію щодо заявлених позовних вимог, зазначає про те, що відповідач ОСОБА_4 не погоджується з доводами позивача, викладеними в позовній заяві, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та не можуть братися судом до уваги з огляду на таке.

Після ДТП за участю сторін, кваліфікованим експертом ПАТ «НАСК «Оранта» було здійснено розрахунок суми відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля в розмірі 501 108,46 грн. Відповідач ОСОБА_4 погоджується з таким розміром вартості ремонту авто та немає сумнівів щодо правильності його розрахунку. Також представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Дмитренко О.С. зазначає про те, що позивач жодним чином не оскаржила вказаний висновок та не заперечувала проти вирахуваного розміру вартості ремонту автомобіля.

У зв`язку з цим, відповідач ОСОБА_4 заперечує проти вартості ремонту автомобіля в розмірі 711 414,13 грн, який було розраховано згідно висновку експерта Кипи С.М. на замовлення ОСОБА_3 . Таку вартість ремонту відповідач ОСОБА_4 вважає безпідставною та навмисно завищеною.

Щодо визначення величини втрати вартості товарного вигляду, то представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Дмитренко О.С. у заяві зазначає про те, що відповідач ОСОБА_4 заперечує проти задоволення означеної позовної вимоги, оскільки, на переконання представника відповідача, оскільки вартість відновлювального автомобіля згідно висновку судового експерта Кипи С.М. була значно завищена, то відповідно і велична втрати товарного вигляду автомобіля також була розрахована невірно. У зв`язку з цим, представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Дмитренко О.С. просить відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення величини втрати товарної вартості в сумі 58 236,52 грн.

Крім того представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Дмитренко О.С. у заяві від 09.02.2026, заперечуючи проти задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10000 грн, зазначає про те, що під час ДТП відповідач поводилася з потерпілою стороною ввічливо, коректно і тактовно. Жодним чином не намагалася уникнути відповідальності за вчинене правопорушення, правдиво давала пояснення на місці події працівникам поліції, а також допомагала встановлювати всі деталі та обставини події.

У зв`язку з викладеним, представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Дмитренко О.С. вважає, що пред`явлення до відповідача ОСОБА_4 позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставним, а тому задоволенню означена позовна вимога не підлягає (вхідний №5349/26, а.с.6-7 т.2).

Судове засідання, що було призначене о 14 год 10 хв 11 лютого 2026 року не відбулося у зв`язку з неявкою всіх учасників справи про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.11 т.2). Розгляд справи відкладений до 14 год 10 хв 11 березня 2026 року.

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.03.2026 було відкладено розгляд справи по суті до 14 год 10 хв 08.04.2026 з підстав задоволення клопотання представника позивача адвоката Петруніної В.В. про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні (а.с.24 т.2).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.04.2026 було оголошено в розгляді справи до 11 год 30 хв 30.04.2026 (а.с.32 т.2).

У судових засіданнях представник позивача адвокат Петруніна В.В. та представник позивача за довіреністю Блізнєцов Є.А. позовні вимоги підтримали повністю з підстав, що викладені у позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник позивача Блізнєцов Є.А. додатково повідомив суд, що, з метою визначення розміру недоплаченого страхового відшкодування, підлягає врахуванню сплачений розмір страхового відшкодування АТ «СГ «ТАС» у сумі 156 800 грн, що отриманий позивачем від страхової компанії, в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність автомобіля Peugeot 5008 д.н.з. НОМЕР_2 , з вини водія якого сталася ДТП, який слід врахувати у розмір недоплачених відповідачем ПАТ «НАСК «Оранта» 20% від розміру вартості відновлювального ремонту автомобіля MG One д.н.з. НОМЕР_1 , що визначений експертом Кипою С.М.

Представник відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» Гончаренко І.В. у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву. Додатково звернула увагу суду на той факт, що матеріали справи не містять доказів тому юридичному факту, що позивач здійснила відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, а тому у ПАТ «НАСК «Оранта» не виникло обов`язку, згідно положень п.13.7 договору страхування наземного транспортного засобу від 15.08.2024 щодо доплати 20 % страхової виплати.

У визначений судом день та час відповідач ОСОБА_4 та її представник адвокат Дмитренко О.С. у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с.36 зворот т.2, 38 т.2).

Водночас 30 квітня 2026 року представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Дмитренко О.С. подав до суду заяву, в якій виявив волю на розгляд справи без участі як відповідача ОСОБА_4 , так і його як її представника; також просив суд у задоволенні позову відмовити з підстав, що викладені цим учасником справи у письмових поясненнях, що містяться в матеріалах справи (вхідний №18669, а.с.40 т.2).

30 квітня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, у зв`язку зі складністю справи, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 20 хв 05 травня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальні позиції представників позивача адвоката Петруніної В.В. та представника за довіреністю Блізнєцова Є.А., висловлені як письмово, так і під час проголошення вступних слів, процесуальну позицію представника відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» Гончаренко І.В., що викладена як письмово, так і під час проголошення вступного слова, а також процесуальну позицію представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Дмитренка О.С., що висловлена письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.01.2025 у справі №711/6599/24 (провадження №3/711/3/25) ОСОБА_4 було визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрите з підстав закінчення строків, передбачених ст.38 КУпАП. У вказаній постанові судом встановлено, що 16 серпня 2024 року о 22.35 год в м.Черкаси на перехресті нерівнозначних доріг вул. Сергія Амброса та вул. Юрія Іллєнка, водій автомобіля Peugeot 5008 д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 , рухаючись по другорядній дорозі вул. С.Амброса, не дала дорогу автомобілю, який рухався по головній дорозі вул. Ю.Іллєнка, у результаті чого сталось зіткнення з автомобілем MG One д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 , чим порушила п.16.11ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП. Унаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди, травмованих немає (а.с.9-10 т.1).

Частиною 3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-IV передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Частиною 2 ст.3 означеного Закону встановлено, що Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Суд перевірив факт набрання постановою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 27.01.2025 у справі №711/6599/24 (провадження №3/711/3/25) законної сили шляхом використання даних Єдиного державного реєстру судових рішень і встановив, що означене судове рішення набрало законної сили 05 травня 2025 року (реєстраційний номер рішення: 124695761).

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У зв`язку з викладеним суд зробив висновок, що постанова Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.01.2025 у справі №711/6599/24 (провадження №3/711/3/25) підтверджує ті юридичні факти, що подія ДТП мала місце 16.08.2024 о 22.35 год. в м.Черкаси на перехресті нерівнозначних доріг вул. Юрія Іллєнка та вул. Сергія Амброса, за участю транспортних засобів: MG One д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та Peugeot 5008 д.н.з. НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_4 , а також підтверджує той факт, що винною в означеній дорожньо-транспортній пригоді у встановленому законом порядку визнана відповідач у справі ОСОБА_4 .

Також у судовому засідання була досліджена копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , що виданий ТСЦ 7141, зі змісту якого суд встановив, що власником автомобіля MG One д.н.з. НОМЕР_1 , станом на день ДТП, є позивач ОСОБА_3 (а.с.8 т.1).

Із договору страхування наземного транспортного засобу форми №83 серії УБ №1721791 (частина 1) від 15.08.2024 (далі - Договір страхування (частина 1)), що укладений між ПАТ «НАСК «Оранта» як страховиком та ОСОБА_3 як страхувальником, суд встановив, що застрахованим транспортним засобом є автомобіль марки MG One д.н.з. НОМЕР_1 , 2023 року випуску. Згідно п.п.5.1.1 п.5.1 Договору страхування (частина 1) передбачено, що страховим ризиком є пошкодження в ДТП. Також розділом 6 Договору страхування (частина 1) сторони обумовили страхову суму, страховий тариф та страховий платіж, зокрема: страховою сумою є 1 035 000 грн, страховим тарифом є 3,365%, а страховим платежем – 34 824,75 грн.

Зі змісту п.п.7.1.1 п.7.1 Договору страхування (частина 1) суд встановив, що франшиза за ризиком «Пошкодження» складає 0,00%. Також у розділі 9 означеного правочину сторони обумовили строк і територію його дії, а саме: договір діє, зокрема на території України в період часу з 00.00 год 16.08.2024 до 24.00 год 15.08.2025 (а.с.13-14 т.1).

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив договір страхування наземного транспортного засобу, страховий продукт «Надійне КАСКО» (частина 2) (далі - Договір страхування (частина 2)), зі змісту якого встановив, що предметом означеного правочину є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором. Об`єктом страхування є ТЗ, зазначений у частині 1 Договору страхування, право володіння, користування і розпорядження яким належить страхувальнику/вигодонабувачу, та можливі збитки чи витрати страхувальника/вигодонабувача, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням цим ТЗ (п.3.1, 3.2 Договору страхування (частина 2)).

Пунктами 13.6, 13.6.1, 13.6.2 та 13.7 Договору страхування (частина 2) передбачено, що у разі виплати страхового відшкодування іншим чином ніж на СТО, страховик має право самостійно розрахувати суму вартості відновлювального ремонту за одним або кількома із нижчезазначених варіантів, зокрема на підставі калькуляції, проведеної страховиком, за допомогою програмних продуктів, рекомендованих для використання в товарознавчих дослідженнях та для складання кошторисів відновлювального ремонту та заподіяної матеріальної шкоди, а також враховуючи кон`юнктуру ринку; на підставі звіту (акту) про оцінку за результатами оцінки, що проведений спеціалізованою організацією (витрати на послуги оцінюва/експерта сплачуються страховиком).

Якщо у разі страхової виплати іншим чином ніж на СТО (безпосередньо страхувальнику або вигодонабувачу) розмір матеріального збитку розраховується відповідно до п.13.6.1 або 13.6.2 частини 2 договору до розрахунку страхової виплати приймається сума збитку у розмірі 80 відсотків віисновків калькуляції страховика/звіту (акту) про оцінку за замовленням страховика. У разі надання документів, що підтверджують факт виконання відновлювальних (ремонтних) робіт, факт опллати за виконані відновлювальні (ремонтні) роботи, та огляду страховиком відновленого (відремонтованого) ТЗ, страховик доплачує частину страхової виплати у розмірі 20 відсотків від висновків калькуляції страховика/звіту (акту) про оцінку. У разі розрахунку страхової виплати відповідно до п.13.6.3 Договору страхування (частина 2), виплата проводиться в розмірі 100% розрахованої суми вартості відновлювального ремонту (а.с.16-24 т.1).

Із заяви про страхове відшкодування, що подана позивачем ОСОБА_3 відповідачу ПАТ «НАСК «Оранта» 19.08.2024, суд встановив, що ОСОБА_3 як страхувальник повідомила ПАТ «НАСК Оранта» як страховика про настання страхового ризику, а саме: дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 16.08.2024 на перехресті вулиць Юрія Іллєнка – Сергія Амброса в м. Черкаси. Також із означеного засобу доказування суд встановив, що страхувальник ОСОБА_3 повідомила страховику, що розрахунковий рахунок для перерахування страхової виплати буде наданий ПАТ «НАСК «Оранта» пізніше (а.с.98 т.1).

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив протокол (акт) огляду транспортного засобу - автомобіля марки MG One д.н.з. НОМЕР_1 , що складений ОСОБА_6 у присутності власника означеного автомобіля ОСОБА_3 , зі змісту якого встановив, що означений засіб доказування містить перелік пошкоджень, що були спричинені означеному транспортному засобу внаслідок ДТП, що мала місце 16.08.2024 (а.с.99-102 т.1).

Із заяви страхувальника ОСОБА_3 від 12.12.2024, що адресована ПАТ «НАСК «Оранта», суд встановив, що позивач виявила волю на перерахування страхової виплати по страховій справі №24-23-15702 на розрахунковий рахунок, відкритий на ім`я позивача (а.с.103 зворот т.1).

Крім того в судовому засіданні суд безпосередньо дослідив короткий висновок №24-23-1570 від 22.09.2024, що долучений відповідачем ПАТ «НАСК «Оранта» до відзиву на позовну заяву і який виконаний за допомогою системи «audatex», зі змісту якого встановив, що вартість ремонту автомобіля марки MG One д.н.з. НОМЕР_1 становить 501 108,46 грн (а.с.104-106 т.1).

Також суд дослідив розрахунок страхового відшкодування, що підготовлений відповідачем ПАТ «НАСК «Оранта» як страховиком, зі змісту якого встановив, що розмір збитку для розрахунку страхового відшкодування визначеного згідно дослідження, проведеного ПАТ «НАСК «Оранта»; вартість відновлювального ремонту (без врахування зносу деталей, що замінюються) складає 501 108,46 грн; розмір матеріального збитку (без врахування зносу деталей, що замінюються) складає 501 108,46 грн; сума страхового відшкодування складає 400 886,77 грн (а.с.107 т.1).

Із засобу доказування, що міститься на а.с.27 т.1, суд встановив, що 27.01.2025 позивач ОСОБА_3 отримала від ПАТ «НАСК «Оранта» страхову виплату згідно умов договору №УБ-1721791 від 16.08.2024 у розмірі 400 886,77 грн.

Із висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідженням №008/2025 від 19.02.2025, що складений судовим експертом Кипою С.М., суд встановив, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП, що відбулася 16.08.2024, легкового автомобіля MG One д.н.з. НОМЕР_1 , станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, складає 711 414,13 грн, в тому числі податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 118 569,02 грн; вартість матеріального збитку заподіяного при ДТП 16.08.2024 власнику автомобіля MG One д.н.з. НОМЕР_1 , станом на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди з втратою товарної вартості КТЗ, складає 769 650,65 грн, в тому числі ПДВ 128 275,11 грн (а.с.31-35 т.1).

Із протоколу огляду транспортного засобу №008/2025 та фототаблиці фіксації аварійних пошкоджень КТЗ як додатку №2 до висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідженням №008/2025 від 19.02.2025 суд встановив, що автомобіль MG One д.н.з. НОМЕР_1 унаслідок ДТП, що мала місце 16.08.2024, зазнав, зокрема пошкодження бамперу заднього, арочної накладки боковини задньої лівої, бампера переднього, блок-фари лівої, дверей передніх лівих та правих, дверей задніх правих та лівих, і т.д. Також із означених засобів доказування суд встановив, що під час огляду автомобіля MG One д.н.з. НОМЕР_1 судовим експертом ОСОБА_7 була присутньою відповідач ОСОБА_4 , яка, підписавши протокол огляду транспортного засобу без доповнень та зауважень, погодилася з тим, що пошкодження записані вірно (а.с.35 зворот – 46 т.1).

Із платіжної інструкції №2.91667531.1 від 07.02.2025 суд встановив, що ОСОБА_3 сплатила ОСОБА_7 7500 грн як плату за складення висновку автоекспертизи автомобіля MG д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.47 т.1).

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив лист представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_2 , що адресований ПАТ «НАСК «Оранта», а також відповідь ПАТ «НАСК «Оранта» №09-02017 від 23.04.2025, зі змісту яких встановив, що підставою для визначення розміру страхової виплати, а також безпосередньо її перерахунку ОСОБА_3 як страхувальнику стали положення п.13.6, 13.6.1, 13.6.2, 13.6.3 та 13.7 Договору страхування (частина 2) (а.с.48-49 т.1).

Крім того в судовому засіданні суд дослідив заяву ОСОБА_3 від 28.10.2024 та повідомлення про ДТП від 28.10.2024, що адресовані АТ «СГ «ТАС», та встановив, що позивач 28.10.2024 звернулася до страховика автомобіля, з вини водія якого сталася ДТП 16.08.2024, з метою отримання страхового відшкодування згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/5027157 (а.с.50-52 т.1).

Із засобу доказування, що міститься на а.с.53 т.1, суд встановив, що 28.05.2025 позивач ОСОБА_3 отримала від АТ «СГ «ТАС» страхове відшкодування згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/5027157 у розмірі 156 800 грн.

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог, так і заперечень проти них, дійшов наступних висновків.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» несплаченого страхового відшкодування в розмірі 168 244,53 грн, то суд зазначає про таке.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.1,3 ст. 509 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості..

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч.1,2 ст. 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст. 634 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2022 по справі №758/2575/17 (провадження №61-5698св21) зроблено висновок, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 нього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.

Частиною 1 ст. 979 ЦК України передбачено, що договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.

Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Договір страхування укладається в письмовій формі з дотриманням вимог до письмової форми правочину, встановлених цим Кодексом (частина 1 ст.981 ЦК України).

Відносини у сфері добровільного страхування регулюються Законом України «Про страхування» № 1909-IX від 18.11.2021, що набрав чинності 19.12.2021 (далі – Закон №1909).

Частиною 1 ст.89 Закону №1909 передбачено, що загальні умови страхового продукту визначаються на підставі внутрішньої політики з андеррайтингу та внутрішньої політики з розроблення та впровадження страхових продуктів, розроблених та затверджених страховиком відповідно до вимог до розроблення таких політик, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора.

Страховик зобов`язаний розміщувати та зберігати на своєму веб-сайті у відкритому доступі всі редакції загальних умов страхового продукту із зазначенням строку їх дії у порядку та протягом строку, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора.

Страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.

Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України (ч.4 ст.89 Закону №1909).

Договір страхування укладається виключно в письмовій формі з дотриманням вимог Цивільного кодексу України, встановлених до письмової форми правочину, та оформляється у паперовій формі або у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", або в порядку, передбаченому законодавством про електронну комерцію (ч.1 ст.97 Закону №1909).

Частинами 1,3,4,6 ст.102 Закону №1909 передбачено, що договором страхування визначається перелік документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди (збитку), а також форма, спосіб та порядок подання таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України.

У разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.

Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).

У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.

Порядок визначення розміру страхової виплати та строки її здійснення визначаються договором страхування або законодавством.

З аналізу означених положень Закону №1909 суд встановив, що порядок визначення розміру страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі добровільного страхування.

Як встановлено судом і не заперечується учасниками справи, ОСОБА_3 як страхувальник виявила волю на отримання від страховика (ПАТ «НАСК «Оранта») страхового відшкодування згідно умов договору страхування наземного транспортного засобу від 15.08.2024 шляхом його перерахування на особистий розрахунковий рахунок, відкритий у банківській установі, тобто у інший спосіб, аніж на СТО.

У такому випадку спірні правовідносини сторонами договору страхування наземного транспортного засобу від 15.08.2024 врегульовані п.13.6-13.7 означеного правочину, якими між страховиком ПАТ «НАСК «Оранта» та страхувальником ОСОБА_3 визначено, що у разі виплати страхового відшкодування іншим чином ніж на СТО, страховик має право самостійно розрахувати суму вартості відновлювального ремонту за одним або кількома із нижчезазначених варіантів, зокрема на підставі калькуляції, проведеної страховиком, за допомогою програмних продуктів, рекомендованих для використання в товарознавчих дослідженнях та для складання кошторисів відновлювального ремонту та заподіяної матеріальної шкоди, а також враховуючи кон`юнктуру ринку; на підставі звіту (акту) про оцінку за результатами оцінки, що проведений спеціалізованою організацією (витрати на послуги оцінюва/експерта сплачуються страховиком); на підставі письвої угоди страховика і страхувальника/вигодонабувача щодо визначеного страховиком розміру витрат на відновлювальний ремонт ТЗ.

Якщо у разі страхової виплати іншим чином ніж на СТО (безпосередньо страхувальнику або вигодонабувачу) розмір матеріального збитку розраховується відповідно до п.13.6.1 або 13.6.2 частини 2 договору до розрахунку страхової виплати приймається сума збитку у розмірі 80 відсотків віисновків калькуляції страховика/звіту (акту) про оцінку за замовленням страховика. У разі надання документів, що підтверджують факт виконання відновлювальних (ремонтних) робіт, факт опллати за виконані відновлювальні (ремонтні) роботи, та огляду страховиком відновленого (відремонтованого) ТЗ, страховик доплачує частину страхової виплати у розмірі 20 відсотків від висновків калькуляції страховика/звіту (акту) про оцінку. У разі розрахунку страхової виплати відповідно до п.13.6.3 Договору страхування (частина 2), виплата проводиться в розмірі 100% розрахованої суми вартості відновлювального ремонту (а.с.16-24 т.1, а.с.81-87 т.1).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Суд, здійснивши аналіз положень п.13.6-13.7 договору страхування наземного транспортного засобу від 15.08.2024, дійшов висновку, що сторони означеного правочину обумовили порядок визначення розміру страхової виплати у випадку здійснення останньої страховиком безпосередньо страхувальнику, в наступний спосіб:

1) розмір матеріального збитку розраховується відповідно до п.13.6.1 або 13.6.2 частини 2 договору, а саме: на підставі калькуляції, проведеної страховиком, за допомогою програмних продуктів, рекомендованих для використання в товарознавчих дослідженнях та для складання кошторисів відновлювального ремонту та заподіяної матеріальної шкоди, а також враховуючи кон`юнктуру ринку (п.13.6.1), або на підставі звіту (акту) про оцінку за результатами оцінки, що проведений спеціалізованою організацією (витрати на послуги оцінюва/експерта сплачуються страховиком) (п.13.6.2);

2) до розрахунку страхової виплати приймається сума збитку у розмірі 80 відсотків віисновків калькуляції страховика/звіту (акту) про оцінку за замовленням страховика;

3) у разі надання документів, що підтверджують факт виконання відновлювальних (ремонтних) робіт, факт опллати за виконані відновлювальні (ремонтні) роботи, та огляду страховиком відновленого (відремонтованого) ТЗ, страховик доплачує частину страхової виплати у розмірі 20 відсотків від висновків калькуляції страховика/звіту (акту) про оцінку.

Пунктами 21.9.3 та 21.9.6 договору страхування наземного транспортного засобу від 15.08.2024 передбачено, що підписанням цього договору страхувальник підтвердив те, що вся зазначена інформація та всі умови цього договору йому зрозумілі, а також цей договір не укладається страхувальником під впливом помилки, тяжких обставин, примусу, насильства.

Як встановлено судом, розрахунок відповідачем ПАТ «НАСК «Оранта» як страховиком страхової виплати (у зв`язку з тим, що позивач як страхувальник виявила волю на отримання страхового відшкодування на власний банківський рахунок, а не у спосіб його перерахування на рахунок відповідної СТО (а.с.103 зворот т.1)), був проведений на підставі калькуляції, виконаної страховиком за допомогою програмного продукту, рекомендованого для використання в товарознавчих дослідженнях та для складання кошторисів відновлювального ремонту та заподіяної матеріальної шкоди (система «audatex»), тобто у порядку, передбаченому п.13.6.1 договору страхування наземного транспортного засобу від 15.08.2024.

Згідно калькуляції у формі короткого висновку №24-23-1570 від 22.09.2024, вартість ремонту автомобіля марки MG One д.н.з. НОМЕР_1 становить 501 108,46 грн (а.с.104-106 т.1).

У зв`язку з цим, згідно положень п.13.7 договору страхування наземного транспортного засобу від 15.08.2024, до розрахунку страхової виплати приймається сума збитку у розмірі 80 відсотків висновків калькуляції страховика/звіту (акту) про оцінку за замовленням страховика, тобто у конкретному випадку страхова виплата складає 400 886,77 грн (501 108,46 грн х 0,8 = 400 886,77 грн).

Із матеріалів цивільної справи №711/10336/25 суд встановив, що ПАТ «НАСК «Оранта» 27.01.2025 здійснило перерахування на банківський рахунок позивача як страхувальника грошових коштів у сумі 400 886,77 грн (а.с.78 т.1), що відповідає розміру страхової виплати, що підлягала виплаті страховиком згідно положень п.13.6, 13.6.1 та 13.7 договору страхування наземного транспортного засобу від 15.08.2024.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що відповідач ПАТ «НАСК «Оранта», під час визначення розміру страхової виплати страхувальнику ОСОБА_3 , у повній мірі дотрималося положень договору страхування наземного транспортного засобу від 15.08.2024, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» грошових коштів у розмірі 168 244,53 грн.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, всупереч положенням ч.1 ст.81 ЦПК України, позивач не надала суду належних та допустимих доказів тому юридичному факту, що договором страхування наземного транспортного засобу від 15.08.2024, у випадку виплати страхової суми безпосередньо страхувальнику, сторони обумовили визначення розміру страхової виплати з призми калькуляції, актів, висновків, що підготовлені на замовлення страхувальника, тобто ОСОБА_3 . У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що сторони договору страхування наземного транспортного засобу від 15.08.2024 в означеному випадку обумовили лише те, що визначення розміру страхової виплати здійснюється згідно документів, що підготовлені або самим страховиком (п.13.6.1), або спеціалізованою організацією на замовлення страховика (п.13.6.2).

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача ПАТ «НАСК «Оранта», які викладені у відзиві на позовну заяву, є обгрунтовані, вмотивовані і такі, що грунтуються на умовах договору страхування наземного транспортного засобу від 15.08.2024, а тому враховуються судом під час розгляду по суті позовної вимоги про стягнення несплаченого страхового відшкодування.

Що стосується тверджень позивача у мотивувальній частині позовної заяви про необхідність застосування до спірних правовідносин висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 21.12.2020 в справі №911/286/20, то суд зазначає про таке.

Пунктом 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19 (провадження №12-18гс20) зроблено правовий висновок, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Проаналізувавши судове рішення Верховного Суду, на яке посилається позивач у мотивувальній частині позовної заяви, суд робить висновок, що підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання в означеному судовому рішенні Верховного Суду є неаналогічним тим, які містяться у конкретній справі.

Так, з аналізу постанови Верховного Суду від 21.12.2020 в справі №911/286/20 суд констатує, що у п.52 означеного судового рішення зроблено висновок про те, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Проте, означений правовий висновок зроблено Верховним Судом з призми аналізу положень не Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 №1909, що підлягає застосуванню у конкретній цивільній справі, а з призми аналізу положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, який втратив чинність 01.01.2025, оскільки правовідносини №911/286/20 були засновані на договорі не добровільного, а обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, відсутні підстави для застосування, в порядку ч.4 ст.263 ЦПК України, висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 21.12.2020 в справі №911/286/20.

Крім того суд відхиляє твердження позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин висновку, що викладений в постанові Верховного Суду від 21.12.2020 в справі №911/286/20, з огляду на таке.

Диспозицією ч. 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З аналізу означеної процесуальної норми слід зробити висновок, що не кожна постанова Верховного Суду підлягає застосуванню до конкретних правовідносин, а лише застосовується та постанова, у якій Верховний Суд зробив висновок щодо правильного застосування норми права (частини, статті тощо), яка регулює спірні правовідносини, за умови аналогічного предмету і підстав позову, а також встановлених судом фактичних обставин справи.

Проаналізувавши постанову Верховного Суду від 21.12.2020 в справі №911/286/20, на яку посилається позивач ОСОБА_3 у мотивувальній частині позовної заяви як на підставу правомірності пред`явлення позовної вимоги про стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» недоплаченого страхового відшкодування, слід констатувати, що цим судовим рішенням Верховний Суд скасував рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі № 911/286/20 скасувати в частині вимог Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення з військової частини 100 000 грн 00 коп страхового відшкодування, а справу в скасованій частині направив на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Водночас, згідно усталеної практики Верховного Суду, будь-який висновок, викладений у постанові суду касаційної інстанції, якою направлено справу на новий розгляд, не є висновком в розумінні ч.4 ст.263 ЦПК України щодо застосування конкретної норми права, оскільки направлення справи на новий розгляд ще не означає остаточного вирішення відповідної справи, а отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у ній. За результатами нового розгляду справи фактично-доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження судами доказів у справі та неповного встановлення на їх підставі обставин, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки у ній.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 червня 2023 року в справі № 521/4328/16 (провадження № 61-4268св23), від 15 листопада 2023 року в справі №757/43585/17-ц (провадження № 61-1008св23) та від 22 листопада 2023 року в справі №619/1384/21 (провадження № 61-8064св23).

Отже, посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 21.12.2020 в справі №911/286/20, є помилковим.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача ТОВ «НАСК «Оранта» несплаченого страхового відшкодування в розмірі 168 244,53 грн не грунтується на умовах договору страхування наземного транспортного засобу від 15.08.2024, що укладений між ОСОБА_3 як страхувальником та ПАТ «НАСК «Оранта» як страховиком, а тому в задоволенні означеної позовної вимоги слід відмовити.

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що у випадку врахування висновку автотоварознавчого дослідження від 19.02.2025, який виготовлений не на замовлення страховика, суд фактично змінить умови договору страхування наземного транспортного засобу від 15.08.2024, в частині порядку визначення розміру страхової виплати у випадку її проведення безпосередньо страхувальнику (п.13.7), без волі на те сторін означеного правочину, що не узгоджується з положеннями п.21.15, відповідно до яких внесення змін та доповнень до договору можливе лише за взаємною письмовою згодою сторін.

Також суд звертає увагу учасників справи, що відмова у задоволенні означеної позовної вимоги не є перешкодою позивачу, після виконання відновлювальних (ремонтних) робіт, звернутися до страховика ПАТ «НАСК «Оранта» з наданням документів, що підтверджують факт виконання відновлювальних (ремонтних) робіт, факт оплати за виконані відновлювальні (ремонтні) роботи, з метою отримання доплати частини страхової виплати у розмірі 20 відсотків від висновків калькуляції страховика/звіту (акту) про оцінку, тобто в сумі 100 221,69 грн (501 108,46 грн – 400 886,77 грн).

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_4 величини втрати товарної вартості автомобіля в розмірі 58 236,52 грн, то суд зазначає про таке.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, цивільно-правова відповідальність автомобіля Peugeot 5008 д.н.з. НОМЕР_2 , з вини водія якого сталася ДТП 16.08.2024, внаслідок якої автомобіль, власником якого є позивач, зазнав механічних пошкоджень з матеріальними збитками, на момент означеної дорожньо-транспортної пригоди, був застрахований АТ «СГ «ТАС» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АТ/5027157).

Крім того суд також встановив, що 28.10.2024 позивач ОСОБА_3 звернулася до АТ «СГ «ТАС» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.51 т.1) та із заявою про страхове відшкодування (а.с.50 т.1). На підставі означених документів АТ «СГ «ТАС» здійснило виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 156 800 грн (а.с.53 т.1).

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, регламентовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 (далі – Закон №1961) та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2024 (далі – Закон №3720). Проте, оскільки дорожньо-транспортна пригода, цивільно-правові наслідки якої є предметом розгляду судом цивільної справи №711/10336/25 (в частині вирішення позовної вимоги про стягнення величини втрати товарної вартості), мала місце 16 серпня 2024 року, тому суд, керуючись п.1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3720, згідно якого цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року, дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин положень Закону №1961, який був чинним до 01.01.2025.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

При цьому п. 32.7 ст. 32 Закону №1961 встановлено, що шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів у зв`язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.

Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Системний аналіз означених норм права дає підстави для висновку, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

У п.72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 в справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено правовий висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Оскільки положеннями Закону №1961 в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, не передбачено обов`язок страховика (АТ «СГ «ТАС») компенсувати величину втрати товарної вартості автомобіля (п.32.7 ст.32 Закону №1961), тому означені витрати підлягають відшкодуванню відповідачем ОСОБА_4 як винною в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди особою з метою відшкодування позивачу в повному обсязі шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Як встановлено судом, під час визначення страхової виплати ПАТ «НАСК «Оранта» страхувальнику ОСОБА_3 згідно умов договору страхування наземного транспортного засобу від 15.08.2024, страховиком не було визначено розмір втрати товарної вартості пошкодженого автомобіля, оскільки означена складова не була визначальною задля належного виконання страховиком п.13.7 означеного правочину.

Водночас, згідно висновку експерта за результатами автотоварознавчого дослідження №008/2025 від 19.02.2025, що складений судовим експертом Кипою С.М. на замовлення позивача ОСОБА_3 , розмір втрати товарної вартості становить 58 236,52 грн (а.с.31-35 т.1).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України).

Частинами першою - другою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша – друга статті 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга статті 83 ЦПК України). Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу (частина перша статті 84 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

З аналізу означених норм процесуального права суд зробив висновок, що розмір вартості втрати товарної вартості під час розгляду цивільної справи №711/10336/25 має довести учасник справи, який заявив відповідну позовну вимогу, тобто позивач, а учасник справи, який заперечує проти задоволення відповідної позовної вимоги, тобто відповідач ОСОБА_4 , має надати суду належні і допустимі докази на спростування такої вимоги.

Як встановлено судом, представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Дмитренко О.С., заперечуючи проти задоволення позовної вимоги про стягнення розміру втрати товарної вартості, зазначає про те, що вартість відновлювального ремонту автомобіля згідно висновку експерта Кипи С.М. була значно завищена, а тому велична втрати товарного вигляду автомобіля, на переконання представника відповідача, також була розрахована невірно (абз.13 стр.2 заяви від 09.02.2026, а.с.6-7 т.2).

Проте всупереч процесуальному обов`язку доведення заперечення проти позовної вимоги про стягнення розміру втрати товарної вартості ані відповідач ОСОБА_4 , ані її представник адвокат Дмитренко О.С. не надали суду належні і допустимі докази, які спростовують розмір втрати товарної вартості, визначений висновком експерта за результатами автотоварознавчого дослідження №008/2025.

Водночас, дослідивши безпосередньо у судовому засіданні висновок експерта за результатами автотоварознавчого дослідження №008/2025 від 19.02.2025, суд дійшов висновку, що цей письмовий доказ є засобом доказування, у розумінні ч.2 ст.76 ЦПК України, та відповідає критерію належності доказів, поданий позивачем разом із позовною заявою, та містить інформацію, що стосується предмету доказування в контексті розміру втрати товарної вартості, а тому визнається судом належним і допустимим доказом в контексті розгляду по суті позовної вимоги про стягнення розміру втрати товарної вартості.

У зв`язку з цим, суд відхиляє твердження представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Дмитренка О.С. про те, що судовим експертом Кипою С.М. було невірно розраховано вартість втрати товарної вартості.

Отже, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_4 розміру втрати товарної вартості є обгрунтованою, вмотивованою, а відповідно такою, що підлягає до задоволення.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 10000 грн, то суд зазначає про таке.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У відповідності до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що є джерелом національного законодавства (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (рішення у справі «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 18966/02, рішення у справі «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, заява № 41984/98).

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що Суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (рішення у справі «Антипенко проти російської федерації» від 15 жовтня 2009 року, заява № 33470/03, постанова у справі «Пшеничний проти російської федерації» від 14 лютого 2008 року, заява № 30422/03).

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що факт спричинення позивачу ОСОБА_3 моральної шкоди внаслідок пошкодження її майна – автомобіля марки MG One д.н.з НОМЕР_1 , з вини відповідача ОСОБА_4 підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд відхиляє заперечення представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Дмитренка О.С. про те, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розміру компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду, суд зазначає про таке.

Як встановлено судом із мотивувальної частини позовної заяви, а також із пояснень представника позивача ОСОБА_3 адвоката Петруніної В.В. у судовому засіданні, завдання моральної шкоди відповідачем ОСОБА_4 позивач ОСОБА_3 пов`язує з тим, що внаслідок ДТП їй були спричинені психологічні страждання, які потягли вкрай негативні наслідки для її самопочуття і здоров`я, зокрема це посприяло накопиченню негативних психоемоційних і формуванню несприятливих психоматичних змін, які полягають у емоційній напрузі, знервованості, пригніченості, нестійкому настрою, підвищеній тривожності, образливості, а також наявне погіршення сну.

На переконання суду, будь-яка нормально реагуюча людина відчуває достатньо сильні душевні страждання внаслідок протиправного пошкодження її цінного майна. До такого цінного майна належить, в тому числі, особистий транспортний засіб, який дає людині можливість швидко і комфортно пересуватися в будь-який час та на власний розсуд.

У даному випадку транспортний засіб позивача був пошкоджений з вини саме відповідача ОСОБА_4 , проте відповідач ОСОБА_4 протягом тривалого часу не відшкодувала завдану позивачу моральну шкоду. Разом з тим, ані позивач, ані її представники не пояснили суду, з яких саме конкретних розрахунків чи обставин вони виходили, визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 10 000 грн.

Згідно керівних роз`яснень, що викладені у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи достатньо сильний ступень пошкодження майна позивача, ступінь та обсяг пошкодженого майна, суд дійшов висновку, що достатнім є стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача суми відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141 ЦПК України).

Із дослідженої квитанції до платіжної інструкції №2.376444403.1 від 29.10.2025 (а.с.1 т.1) судом встановлено, що позивачем ОСОБА_3 понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 3476,01 грн.

Як встановлено судом, позивачем заявлено майнові вимоги до відповідачів у загальному розмірі 236 481,05 грн.

Частиною 7 ст.6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється з урахуванням загальної суми позову також у разі: подання позову одним позивачем до кількох відповідачів.

Підпунктом 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 761/11472/15-ц (провадження № 61-23674св18) та від 22.12.2021 у справі №308/1359/21 (провадження №61-8748св21).

Таким чином, суд дійшов висновку, що у конкретному випадку позивачем правильно обчислено загальну ціну позову (236 481,05 грн), однак судовий збір сплачений всупереч положенням п.п. 1 п. 1 ч.2 ст. 4 у взаємозв`язку з положеннями ч.7 ст.6 Закону України «Про судовий збір», а саме: у розмірі 3476,01 грн замість 2 364,81 грн (236 481,05 грн х 0,01).

Також матеріалами справи підтверджується як факт замовлення позивачем складення автотоварознавцем ОСОБА_7 висновку експерта №008/2025 від 19.02.2025, так і факт його складення означеним товарознавцем та сплата позивачем за виконану роботу коштів у сумі 7500 грн (а.с.31-46, 47 т.1).

Оскільки вартість складення висновку експерта №008/2025 від 19.02.2025 становить 7500 грн, а розмір судового збору, що підлягав сплаті позивачем, складав 2364,81 грн, тобто загальний розмір судових витрат позивача складає 9 864,81 грн, а розмір позовних вимог, що пред`явлені до відповідача ПАТ «НАСК «Оранта», складає 168 244,53 грн, що становить 71,15% від загального розміру ціни позову; водночас розмір позовних вимог, що пред`явлені до відповідача ОСОБА_4 , складає 68 236,52 грн, що становить 28,85% від загального розміру ціни позову, беручи до уваги, що у задоволенні позовних вимог до відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» судом позивачу відмовлено, а позовні вимоги до відповідача ОСОБА_8 судом задоволені частково в розмірі 63 236,52 грн, що складає 92,67% від заявлених до стягнення з означеного відповідача позовних вимог, тому розмір витрат на складення висновку експерта та сплати судового збору, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 , складає 2637,39 грн (9864,81 грн х 0,2885 = 2846 грн; 2846 грн х 0,9267 = 2637,39 грн), з яких: 632,24 грн – розмір судового збору, та 2005,15 грн – витрати на виготовлення висновку автотоварознавчого дослідження.

Що стосується надлишково сплаченого позивачем розміру судового збору, що складає 1 111,2 грн (3476,01 грн – 2364,81 грн), то суд зазначає про таке.

Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки у заявах по суті справи позивач ОСОБА_3 та/або її представники чи в будь-якому іншому документі, що адресований суду, не просили суд повернути позивачу надлишково сплачений розмір судового збору, тому суд у судовому рішенні, яким завершується розгляду справи, не вирішує питання про повернення позивачу надлишково сплаченої суми судового збору. Водночас це не позбавляє позивача подати відповідне клопотання після ухвалення судового рішення.

Суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_4 звільнена від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 23, 509, 627, 629, 633, 634, 638, 979, 980, 981, 1166, 1167 ЦК України, ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004, ст.89, 102 Закону України «Про страхування» № 1909-IX від 18.11.2021, ст. 2, 12, 13, 43, 76, 77, 80, 81, 82, 83, 89, 95, 133, 141, 244, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та ОСОБА_4 про стягнення матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та стягнення страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 величну втрати товарної вартості автомобіля в розмірі 58 236 (п`ятдесят вісім тисяч двісті тридцять шість) гривень 52 (п`ятдесят дві) копійки, моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень, витрати на складення висновку автотоварознавчого дослідження в розмірі 2005 (дві тисячі п`ять) гривень 15 (п`ятнадцять) копійок та 632 (шістсот тридцять дві) гривні 24 (двадцять чотири) копійки судового збору, а всього 65 873 (шістдесят п`ять тисяч вісімсот сімдесят три) гривні 91 (дев`яносто одна) копійка.

У іншій частині позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залишити без задоволення.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 05 травня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 .

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», код ЄДРПОУ: 00034186, місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д.

Головуючий: О. В. Петренко