Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №569/20760/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 569/20760/25

Номер провадження 2/570/509/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" в особі представника Романенка М.Е. звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 69645,00 грн., а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач уклав Договір про споживчий кредит №102853641 від 05.06.2021р. із ТОВ «МІЛОАН», відповідно до умов якого Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 15000 грн.

Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин – ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 14.09.2021р. згідно з умовами Договору відступлення права вимоги №08Т (далі - «Договір відступлення»), ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за Кредитним договором №102853641 від 05.06.2021р. на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», і таким чином ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до Відповідача.

Згідно із Договором відступлення сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою, становить 69645 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 15000 грн., за відсотками – 52395 грн., за комісійними винагородами - 2250 грн., за пенею - 0 грн.

Ухвалою суду від 20.11.2025 р. позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 15.12.2025 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників.

12.01.2026 р. до суду від віповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву вх.№539, у якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з огляду на наступне.

У відзиві відповідач вказує, що позивачем не надані суду докази на обґрунтування того, що відповідач був ознайомлений із умовами наданого кредиту та взагалі отримував кредитні кошти. Як зазначає відповідач, позивач посилається на Правила надання грошових коштів, але матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Правилами відповідач ознайомлювався при укладенні договорів. Правила, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником.

Також відповідач вказує, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 4-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), таким чином після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ПК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється.

Сума заборгованості по відсотках у розмірі 52395 грн за кредитним договором, нарахована з порушенням вимог закону, оскільки, відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідач також наголошує на тому, що позивач просить суд стягнути з нього заборгованість в розмірі 69645 гри., з яких: сума заборгованість за кредитом - 15 000, 00 грн., заборгованість по відсоткам - 52 395 грн., заборгованість за комісією - 2250 грн. Заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому і не підлягають задоволенню.

Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами договору, позивач не представив, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов`язок доказування, а тому цей конкретний позов не може бути задоволений, оскільки на думку відповідача він є необґрунтованим, а позовні вимоги - недоведеними.

Надані позивачем розрахунок заборгованості за кредитами, підготовлені робітниками організації - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідачів. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоведеного розміру всієї суми непогашеного кредиту.

Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно з нормами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Проте, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними.

Також у відзиві відповідач наводить свій розрахунок заборгованості, базуючись на наступному.

Згідно з Анкетою-заявою на кредит №102853641 від 05.06.2021р. кредит надається строком на 29 днів, за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 1,70 % на добу від суми надання кредиту.

Відповідно до вищезазначених умов, відповідач вважає, що сума заборгованості за відсотками, яка підлягає стягненню, становить 7395,00 грн., з розрахунку:

1) 15 000, 00 грн. * 1,70% = 255 грн/день;

2) 255 грн/день * 29 днів = 7 395грн. - сума заборгованості за відсотками протягом всього строку кредитування, а не 52395 грн., як зазначає Позивач.

Окрім того, відповідач у відзиві висловлює заперечення щодо правомірності нарахування заборгованості за комісійною винагородою в розмірі 2250 гривень. Таку позицію відповідач обґрунтовує тим, що 6 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України №3795-VI від 22 вересня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», яким частину четверту статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» доповнено нормою наступного змісту: кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Додатково відповідач заявляє у відзиві клопотання про зменшення суми витрат позивача на професійну правничу допомогу, оскільки така сума є непропорційною та такою, що підлягає зменшенню, враховуючи складність справи та фактичний час, витрачений адвокатом на професійну правничу допомогу.

У відзиві в обґрунтування своєї позиції відповідач наводить, зокрема, положення ст. ст. 43, 76 ЦПК України, Конституції України, ст. ст. 625, ч. 1 ст. 1046, ч. 2 ст. 1050, 1281, 1282 Цивільного кодексу України, Законів України «Про національний банк України», «Про банки та банківську діяльність», «Про захист прав споживачів», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», постанову Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

19.01.2026 р. представником позивача подано відповідь на відзив вх.№975, у якій він вказує, що вважає відзив необґрунтованим та безпідставним з огляду на те, що 05.06.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» Позичальником ОСОБА_1 було подано Заявку на отримання кредиту № 102853641.

Зазначена заява знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/. Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «МІЛОАН» було направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор S29989, при веденні якого Відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит № 102853641 від 05.06.2021, який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному вебсайті URL: https://miloan.ua/.

Одноразовий ідентифікатор, як і лог підпису Кредитора (логи (лог-файли) – містять інформацію про роботу сервера і зберігають в собі певні дії користувача або програми), зафіксовано у Кредитному договорі, переданому первісним кредитором Позивачу у pdf.форматі, проте є зашифрованим, у зв`язку із чим при стандартному завантаженні до електронного кабінету чи під час друку не відображається.

Позивач наводить детальний опис та аналіз алгоритму дій щодо порядку укладення правочину в електронній формі на підтвердження факту, що Договір про споживчий кредит № 102853641 від 05.06.2021 був дійсно укладений з ТОВ «МІЛОАН» ОСОБА_1 , останній ознайомився та погодився, зокрема, із його умовами, графіком платежів та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Кредитного договору.

Щодо перерахування коштів за кредитним договором позивач у відповіді на відзив вказує на те, що відповідно до норм чинного законодавства ТОВ «МІЛОАН» на виконання умов договору про споживчий кредит № 102853641 від 05.06.2021 перерахувало Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 15000.00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 28386489 від 05.06.2021, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 2.1. ч. 2 Договору кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок. Тобто, на рахунок, наданий Відповідачем для отримання кредитних коштів.

Картковий рахунок – банківський рахунок, на якому обліковуються операції за платіжними картками. Тож, як доказ перерахування кредитних коштів Відповідачу Позивач надав копію платіжного доручення № 28386489 від 05.06.2021, що є первинним банківським документом, та підтверджує надання кредитних коштів Позивачем й отримання таких Відповідачем на зазначену ним платіжну картку, номер якої вказано у платіжному дорученні. Представник позивача звертає увагу на те, що такі умови перерахування коштів було погоджено сторонами кредитного договору під час його укладення.

Представник позивача наголошує на тому, що платіжне доручення № 28386489 від 05.06.2021 є належним доказом у справі перерахування Відповідачеві коштів на виконання умов кредитного договору. Поряд з цим, з метою всебічного та об`єктивного розгляду справи представник позивача заявив клопотання про витребування у банку-емітента платіжної картки відповідача виписки по картковому рахунку відповідача, оскільки позивач не має повноважень на здійснення даної процесуальної дії.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором представник позивача у відповіді на відзив зазначає, що у розділі 2.3. Кредитного договору передбачена можливість пролонгації строку кредитування. Зокрема, у п. 2.3.1. Кредитного договору визначено, що продовження вказаного в п. 1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах.

Відповідно до п. 2.3.1.1. Кредитного договору Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі – Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.com.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://tengo.com.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. У цьому пункті кредитного договору зазначені можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, а саме: строк продовження кредитування, 3, 7, та 15 днів, максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту складає 3.00, 5.00 та 10.00 відповідно).

Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.

Відповідно до п. 2.3.1.2. Договору Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

На відміну від продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових умовах, продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах з процентною ставкою 5% не передбачало вчинення від позичальника певних дій, окрім як самого факту продовження користування кредитними коштами.

У даному випадку строк кредитування пролонговувався та максимально міг бути продовженим на 60 днів, а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 89 днів, що включає в себе 29 днів строку початкового кредитування на пільгових умовах + 60 днів продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах.

На підтвердження законності нарахування заборгованості за відсотками Позивачем до позовної заяви було долучено відомості про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит № 102853641 від 05.06.2021, яка сформована первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН».

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами договору про споживчий кредит № 102853641 від 05.06.2021 сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Також щодо комісії представник позивача зазначає, що згідно із п. 1.5.1. Договору комісія за надання кредиту: 2250.00 грн., яка нараховується за ставкою 15.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Отже, чинним законодавством України кредитодавцю надано право отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке право прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Таким чином, представник позивача наполягає на тому, що 05.06.2021 року відповідачу було видано кредит у розмірі 15000,00 грн., нарахована комісія у розмірі 2250,00 грн., у період з 06.06.2021 року по 04.07.2021 року йому нараховувалися проценти за користування кредитом в розмірі 1.70 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом що становить 255,00 грн. Оскільки відповідач 04.07.2021 кредит у розмірі 15000,00 грн. не повернув, а продовжував користуватися цими коштами то ТОВ «МІЛОАН» з наступного дня відповідно до умов п. 2.2.3. Договору, з якими погодилася Відповідач нараховував проценти за користування кредитом передбачені п. 1.6 в розмірі 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що становить 750,00 грн. за 60 днів, тобто з 05.07.2021 по 02.09.2021 року.

У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідач має заборгованість за цим договором в загальному розмірі 69645 грн. із яких: заборгованість за тілом кредиту – 15000 грн.; заборгованість за відсотками – 52395 грн. (7395 грн. нараховані відповідно до п. 1.5.2. Договору + 45000 грн., нараховані відповідно до п. п. 2.2.3., 1.6. Договору); заборгованість за комісією – 2250 грн. Вказані нарахування відповідають вимогам вищенаведених норм ЦК України та умовам укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 . Договору.

Щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат останнього на правничу допомогу представником позивача зазначено у відповіді на відзив, що ним на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу було подано до суду наступні докази, а саме: копію договору про надання правової допомоги; копію додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги; копію Акта про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг); копію детального опису виконаних робіт (надання послуг); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Таким чином, представник позивача вважає, що надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн. підлягають задоволенню.

В обґрунтування відповіді на відзив представником позивача наводяться ч. 1 ст. 638, 1048, 1050, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 3, 12 Закону України «Про електрону комерцію», ст.8, ч. 1-2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ч. 2 ст. 29 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17.

Ухвалою суду від 02.02.2026 р. задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», заявлене ним у відповіді на відзив.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Відповідачем подано клопотання від 04.03.2026р. за вх.№4211, в якій він просить розгляд справи проводити за його відсутності за наявними у матеріалах справи документами; у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Згідно з ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши пояснення учасників справи, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Щодо заборгованості відповідача за кредитним договором.

Судом встановлено, що 05.06.2021 між ТОВ "Мілоан" (Первісним кредитором) та відповідачем було укладено Договір про споживчий кредит №102853641, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" надало відповідачу кредит в розмірі 15000,00 грн. строком на 29 днів з 05.06.2021 р., а відповідач (позичальник) зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 2250,00 грн. та проценти за користування кредитом у визначений строк.

Відповідно до пункту 2.1. договору, кредитні кошти надаються позичальнику на його Картковий рахунок.

Згідно із пунктом 3.3.2. договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.5. та п. 2.4. цього договору.

Згідно із пунктом 6.1. договору, цей кредитний договір укладався в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що розміщені в особистому кабінеті позичальника проєкт цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Мілоан» через веб-сайт, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника.

За змістом п. 6.3. договору, позичальник, зокрема, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому.

Як визначено сторонами у п. 6.4. договору, укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Згідно із пунктом 7.1, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати суму кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту.

Як вбачається із накладеного відповідачем електронного підпису на договір про споживчий кредит №102853641, відповідач ОСОБА_1 підписав зазначений договір із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором S29989 05.06.2021р. об 11 год. 52 хв.

Анкета-заява на кредит № 102853641 від 05.06.2021 р. містить відомості щодо згоди відповідача на отримання кредиту у ТОВ «Мілоан».

Згідно із Платіжним дорученням 28386489 від 05.06.2021 р. ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок відповідача ОСОБА_1 15000,00 грн., призначення платежу: «Кошти згідно договору 102853641».

Також перерахування коштів за кредитним договором з боку ТОВ «Мілоан» на рахунок відповідача підтверджується наданою на виконання ухвали суду від 02.02.2026 р. довідкою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про рух коштів за період 05.06.2021 - 12.06.2021 по картці № НОМЕР_2 (рахунок НОМЕР_3 ) від 20.02.2026р.

Додатково довідкою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» підтверджено факт належності зазначеного банківського рахунку ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , що співпадає із персональними даними відповідача, наявними у матеріалах справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що факт надання відповідачу коштів за кредитним договором у розмірі 15000,00 грн. беззаперечно підтверджується належними та допустимими доказами.

З укладенням договору у відповідача виник обов`язок повернути ТОВ «Мілоан» кредит та відсотки за договором у строки та в розмірах, чітко встановлених графіком погашення кредитної заборгованості, у разі прострочення якого кредитор має право достроково стягнути заборгованість за кредитом та відсотками.

При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, за якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У пункті 1.3. кредитного договору сторони погодили, що кредит надається строком на 29 днів з 05.06.2021р.

Пунктом 2.3. цього ж договору передбачено, що продовження вказаного у п.1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах.

Пролонгація на пільгових умовах, відповідно до п.2.3.1.1. кредитного договору, полягає в тому, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів, що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням: https://tengo.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити: комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту:

- у разі, якщо строк кредитування продовжується на 3 дні – максимальний розмір комісії (відсоток від поточного залишку кредиту) складає 3,00%;

- у разі, якщо строк кредитування продовжується на 7 днів – максимальний розмір комісії (відсоток від поточного залишку кредиту) складає 5,00%;

- у разі, якщо строк кредитування продовжується на 15 днів – максимальний розмір комісії (відсоток від поточного залишку кредиту) складає 10,00%.

Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною п.1.5.2 Договору (тобто, 1,70%).

Пролонгація на стандартних (базових) умовах, описана у п.2.3.1.2. кредитного договору, полягає в тому, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавнем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо Позичальник здійснює продовження Строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.

Як доказ наявності заборгованості за кредитним договором у розмірі 30013,82 грн, заявленому у позові, позивач надав суду, зокрема, Відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №102853641, видану ТОВ «Мілоан» (далі - Відомість). З Відомості вбачається, що відповідач взяті на себе за кредитним договором зобов`язання не виконував, заборгованість за вказаним договором не погасив.

Відповідно, ТОВ «Мілоан» нараховувало відповідачу відсотки за користування кредитними коштами згідно із п.1.5.2. Кредитного договору за ставкою 1.70% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом 29 днів первісного строку кредитування, що у грошовому виразі складає 255,00 грн. на день.

Оскільки первісний строк кредитування закінчився 04.07.2021 р., а відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, строк кредитування продовжився на 60 днів відповідно до п.2.3.1.2. Кредитного договору, протягом яких здійснювалося нарахування відсотків за стандартною процентною ставкою, передбаченою у п.1.6. Кредитного договору, яка становить 5.00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, у грошовому виразі склала 750,00 грн. на день.

Таким чином, за 29 днів первісного строку кредитування було нараховано відсотки у розмірі 7395,00 грн., за наступні 60 днів пролонгованого строку кредитування – у розмірі 45000,00 грн., що разом складає 52395,00 грн.

Саме такий розмір відсотків за користування кредитом наведено і у Відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №102853641.

Сплата позичальником комісії у розмірі 2250,00 грн., що нараховується за ставкою 15.00 відсотків від суми кредиту одноразово, передбачена безпосередньо у п.1.5. Кредитного договору.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця на встановлення комісії за надання кредиту, а тому включення такої умови до кредитного договору є правомірним.

Суд наголошує на тому, що доказів часткового або повного погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем не надано.

Згідно із ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст.ст. 3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зважаючи на обставини, зазначені вище, суд дійшов висновку, що факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором №102853641 у розмірі 69645,00 грн, з них: заборгованість за тілом кредиту 15000,00 грн, заборгованість за процентами – 52395,00 грн, заборгованість за комісією - 2250,00 грн., - є доведеною належними, допустимими та достатніми доказами.

Щодо відступлення права вимоги з кредитним договором позивачеві.

14.09.2021р. між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" укладено договір факторингу №08Т, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" право вимоги до позичальників, включно із правом вимоги за договором про споживчий кредит №102853641 від 05.06.2021, що уклали ТОВ "Мілоан" та відповідач.

Пунктом 2.1. Договору факторингу передбачено, що згідно з умовами цього договору Клієнт (ТОВ «Мілоан») зобов`язується відступити Фактору (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») Права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.4.1. Договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання цього Договору. В наявній у матеріалах справи копії Договору факторингу №08Т від 14.09.2021р. відображаються підписи уповноважених представників сторін договору, що також скріплені печатками сторін.

На підтвердження здійснення Фактором оплати за договором факторингу №08Т від 14.09.2021р. позивачем надано Платіжну інструкцію АТ «СЕНС БАНК» від 05 жовтня 2021 р. №4, Платіжну інструкцію АТ «СЕНС БАНК» від 29 червня 2022 р. №3, Платіжну інструкцію АТ «СЕНС БАНК» від 03 лютого 2022 р. № 1938, Платіжну інструкцію АТ «СЕНС БАНК» від 10 січня 2022 р. №8, Платіжну інструкцію АТ «СЕНС БАНК» від 03 грудня 2021 р. №2; призначення платежу усіх перерахованих платіжних інструкцій вказано як «Оплата зг. Договір відступ.права вимог № 08Т від 14.09.2021р.».

Згідно з витягом з Додатку до Договору факторингу №08Т від 14.09.2021 р., заборгованість відповідача перед позивачем становить 69645,00 грн., яку складають: 15000,00 грн. залишку по тілу кредиту, 52395,00 грн. залишку по відсотках, 2250 грн. залишку по комісії.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові і відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним. Доказів такого виконання відповідачем надано не було.

Таким чином, ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" є новим кредитором за договором про споживчий кредит №102853641 від 05.06.2021 на підставі укладеного між ним та ТОВ «Мілоан» договору відступлення прав вимоги №08Т від 14.09.2021р. Відтак, у нього наявне право вимоги до відповідача.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

У позовній заяві представник позивача також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: Договір про надання правової допомоги №01-05/05 від 05.05.2025р., укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» в особі директора Романенка М.Е. та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ; Додаткову угоду №452 від 31.07.2025 р. до Договору про надання правової допомоги №01-05/05 від 05.05.2025р.; Акт надання послуг №452 від 31.07.2025 р. до Договору про надання правової допомоги №01-05/05 від 05.05.2025р.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8530/10, виданого 28.11.2019 р. на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 28.11.2019 р. №76 на ім`я Кубрака Олега Олександровича.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, здійснених позивачем у зв`язку з розглядом позову, які складаються з витрат за надання правничої допомоги у розмірі 5000 грн 00 коп. суд враховує, що відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надання правничої допомоги підтверджені позивачем належними доказами.

Враховуючи наявність клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, зі значення справи для сторони, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо стягнення витрат на судовий збір.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із повним задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №102853641 від 05.06.2021 р. в розмірі 69645,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Сторони справи:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС", код ЄДРПОУ 42649746, адреса: вул. Сікорського Ігоря Авіаконструктора, буд. 8, м. Київ.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Гнатущенко Ю.В.