Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №520/23123/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 р. Справа № 520/23123/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 року (ухвалене суддею Котеньовим О.Г.) в справі № 520/23123/25

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕЛЬЛПО ГРУП” , Товариство з обмеженою відповідальністю “ХАНСА ГРУП”

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду по суті; зобов`язати Міністерство юстиції України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 10.07.2025 р. по суті та вжити передбачених законом заходів щодо скасування незаконних реєстраційних дій стосовно ТОВ “ЕЛЬЛПО ГРУП” та ТОВ “ХАНСА ГРУП”; поновити строк на звернення зі скаргою до Міністерства юстиції України, враховуючи, що про порушене прав дізнався лише у червні 2025 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 р. частково задоволено адміністративний позов, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1505/7 від 05.08.2025 р. про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду по суті; зобов`язано Міністерство юстиції України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 10.07.2025 р. по суті та вжити передбачених законом заходів щодо скасування незаконних реєстраційних дій стосовно ТОВ “ЕЛЬЛПО ГРУП” та ТОВ “ХАНСА ГРУП”, з урахуванням висновків суду у цій справі; відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва вулиці просп. Маршала Жукова), що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 30.03.1999 р. №3-99-169774.

У червні 2025 року після отримання на домашню адресу офіційних листів та судових повісток від Бюро економічної безпеки України Територіальне управління БЕБ у м. Києві, адресованих ТОВ «ЕЛЬЛПО ГРУП», позивач дізнався, що за його домашньою адресою (м. Харків, пр-т Петра Григоренка, буд. 39, кв. 53) без його відома було здійснено державну реєстрацію юридичних осіб: ТОВ «ЕЛЬЛПО ГРУП», директор Саід Русланович Іванов (код ЄДРПОУ 38876479); ТОВ «ХАНСА ГРУП», директор Петров Руслан Григорович (код ЄДРПОУ 38879679).

10.07.2025 р. позивачем подано скаргу до Міністерства юстиції України з вимогами про скасування незаконних реєстраційних дій: від 20.10.2017 р. - реєстраційна дія № 14801070002057126 щодо ТОВ «ХАНСА ГРУП»; від 04.03.2021 р. - реєстраційна дія № 1004801070010056603 щодо ТОВ «ЕЛЬЛПО ГРУП».

Наказом Міністерства юстиції України №1505/7 від 05.08.2025 р. залишено без розгляду по суті скаргу ОСОБА_1 від 10.07.2025 р. на реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, проведені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ушивець О.Ю. 04.03.2021 р., за № 1004801070010056603 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬЛПО ГРУП» (до перейменування – Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЛАЙН-С») (ідентифікаційний код юридичної особи 38876479) та 20.10.2017 за № 14801070002057126 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНСА ГРУП» (до перейменування – Товариство з обмеженою відповідальністю «КРІПЛАТ УКРАЇНА») (ідентифікаційний код юридичної особи 38879679), у зв`язку з тим, що встановлений законом для подання скарги строк сплив до дня її подання.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача наказ Міністерства юстиції України №1505/7 від 05.08.2025 р. підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а Міністерство юстиції України зобов`язане розглянути скаргу ОСОБА_1 від 10.07.2025 р. по суті та вжити передбачених законом заходів для скасування незаконних реєстраційних дій стосовно ТОВ “ЕЛЬЛПО ГРУП” та ТОВ “ХАНСА ГРУП”.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 р. №755-ІV (в подальшому - Закон №755-ІV), рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Закону №755-ІV, Міністерство юстиції України розглядає: 1) скарги на проведені державним реєстратором реєстраційні дії; 2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України; 3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Єдиного державного реєстру іншими особами.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону №755-ІV, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.

Поновлення строку подання скарги не допускається (абз. 5 ч. 3 ст. 34 Закону №755-ІV).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 34 Закону №755-ІV, за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають, зокрема рішення про залишення скарги без розгляду по суті, якщо встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання.

Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що особа, права якої порушено, може оскаржити рішення, дії або бездіяльність реєстратора до Міністерства юстиції України чи його територіальних органів протягом двох місяців із дня, коли така особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення своїх прав, однак у будь-якому випадку не пізніше ніж через один рік із дня прийняття рішення, вчинення дій або бездіяльності, які оскаржуються.

Судовим розглядом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2025 р. № 1505/7 залишено без розгляду по суті скаргу ОСОБА_1 від 10.07.2025 р., в якій позивач просив скасувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, проведені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ушивець О.Ю., 04.03.2021 р. за № 1004801070010056603 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу щодо ТОВ «ЕЛЬЛПО ГРУП» (код ЄДРПОУ 38876479) та 20.10.2017 р. за № 14801070002057126 «Державна реєстрація змін відомостей про юридичну особу» щодо ТОВ «ХАНСА ГРУП» (код ЄДРПОУ 38879679), у зв`язку з тим, що встановлений законом для подання скарги строк сплив до дня її подання.

Отже, зі скаргою на реєстраційні дії, які проведені 20.10.2017 р. та 04.03.2021 р. позивач звернувся до Міністерства юстиції України 10.07.2025 р., тобто пізніше ніж через один рік з дня здійснення реєстраційних дій (через майже вісім та майже чотири роки відповідно), чим порушено строки, встановлені ч. 3 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Оскільки Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" не передбачена можливість поновлення чи продовження граничного присічного строку тривалістю один рік на оскарження рішення, дій або бездіяльність державного реєстратора, то відповідач позбавлений будь-якого іншого варіанту дій, крім як залишити скаргу без розгляду по суті.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладено у постанові Верховного Суду від 18.06.2024 р. в справі № 910/6143/23.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позов ОСОБА_1 необґрунтований і в його задоволенні необхідно відмовити, оскільки позивачем скарга від 10.07.2025 р. подана до відповідача з порушенням, встановленого ч. 3 ст. 34 Закону №755-ІV, однорічного строку, поновлення якого не допускається, у зв`язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для розгляду цієї скарги по суті, а наказ № 1505/7 від 05.08.2025 р. прийнято Міністерством юстиції України з дотриманням вимог чинного законодавства.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 р. скасувати та ухвалити постанову якою відмовити в задоволенні позовну ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006 р.; пу. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010 р.; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 р., п. 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 р. в справі № 520/23123/25 скасувати.

Ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич