Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №200/7611/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року справа №200/7611/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року (головуючий суддя І інстанції – Адбукадирова К,Е.), складене у повному обсязі 16 грудня 2025 року у справі № 200/7611/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якій позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.09.2025 року №057050012594 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XIII «Про пенсійне забезпечення» в редакції до 01.04.2015 року та пункту 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, з дати її звернення 31.08.2025 року, зарахувавши до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, періоди роботи на посаді вчителя початкових класів у КЗ «Маріупольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №52 Маріупольської міської ради Донецької області» з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року та з 12.10.2017 року по 31.08.2022 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.09.2025 року №057050012594 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XIII «Про пенсійне забезпечення» в редакції до 01.04.2015 року та пункту 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, з дати її звернення 31.08.2025 року, зарахувавши до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, періоди роботи на посаді вчителя початкових класів у КЗ «Маріупольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №52 Маріупольської міської ради Донецької області» з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року та з 12.10.2017 року по 31.08.2022 року.

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального процесуального права, просило суд скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 31.08.2025 з заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно пункту 2-1 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (далі-Закон України №1058).

Заяву від 31.08.2025 про призначення пенсії за вислугу років за принципом екстериторіальності розглянути Головним управлінням Пенсійного фонду в Донецькій області.

Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати ( Абзац перший пункту "е" статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015 ):

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

Далі період не застосовується.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення:

- які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту (тобто на 1 січня 2016 року не менше 25 років 6 місяців – позивачка такого стажу на цю дату не має) - особи 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку :

53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року (позивачка станом до 03.10.2017 року не має стажу 26 років та 6 місяців);

Страховий стаж особи становить 32 роки 06 місяців 12 днів, пільговий стаж заявниці за вислугу років станом на 11.10.2017 становить 25 років 0 місяців 20 днів (замість необхідних 26 років та 6 місяців).

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/7611/25, однак листом суд першої інстанції повідомив що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд»

Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) почала свою трудову діяльність 15.08.1988 року на посаді вчительки початкових класів ВШ №35. Її загальний трудовий стаж становить більше 30 років.

31.08.2025 року у віці 56 років Позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою на призначення пенсії за вислугу років згідно до пункту «е» ст.55 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XIII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон 1788) та пункту 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі – Закон 1058).

На момент звернення до Пенсійного фонду України спеціальний стаж позивача, який дає право на пенсію за вислугу років становив 30 років 11 місяців 2 дні, з яких: - з 15.08.1988 року по 20.07.1999 року на посаді вчительки початкових класів – 10 років 11 місяців 6 днів, які зараховуються до спеціального стажу; - з 29.08.2002 року по 31.08.2022 року на посаді вчительки початкових класів – 20 років 3 дні, які зараховуються до спеціального стажу.

Проте рішенням від 08.09.2025 року №057050012594 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – Відповідач) Позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років через відсутність необхідного спеціального стажу згідно п.«е» ст.55 Закону 1788 та п.2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону 1058.

В обґрунтування рішення про відмову Відповідач зазначив, що згідно ст.55 Закону 1788 мають право на призначення пенсії за вислугу років працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи на 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців. Пільговий стаж за вислугу років Позивача станом на 11.10.2017 року становить 25 років 20 днів, шо є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років.

Згідно наданої Відповідачем на запит відповіді вбачається, що до розрахунку спеціального стажу не ввійшла робота Позивача на посаді вчителя початкових класів закладу загальної середньої освіти КЗ «Маріупольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №52 Маріупольської міської ради Донецької області» за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року та з 12.10.2017 року по 31.08.2022 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 18.08.1988 року.

Як зазначив Відповідач, згідно п.2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону 1058 право на пенсію за вислугою років мають особи, які на день набуття чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VІІ, тобто станом на 11.10.2017 року, мають вислугу років та страховий стаж, необхідний для призначення такої пенсії відповідно до ст.55 Закону 1788.

Право на пенсію за вислугу років мають особи, визначені в ст.55 Закону 1788 за наявності стажу роботи за спеціальністю станом:

на 01.04.2015 року – не менше 25 років;

на 31.12.2015 року – 25 років 06 місяців;

на 11.10.2017 року – 26 років 06 місяців.

До спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, не зараховуються періоди роботи на відповідних посадах після 11.10.2017 року. Спеціальний стаж після 11.10.2017 року зараховується до страхового стажу на загальних умовах та враховується при обчислені розміру пенсії.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої соціальні права порушеними, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність скасування спірного рішення, із зобов`язанням повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд погоджує висновки суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пенсії за вислугу років працівникам освіти призначають відповідно до п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Згідно пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XIІ (у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 та Закону № 901-VIII від 23.12.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.

У свою чергу, пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 та Законом № 901-VIII від 23.12.2015) було визначено, що право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відтак, змінами, внесеними Законом № 213-VIII від 02.03.2015 до положень Закону № 1788-XII підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктом "е" статті 55 Закону1788-XII, а Законом № 901-VIII від 23.12.2015 встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт "е" статті 55 Закону № 1788-XII) за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас, суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Конституційний Суд України у своєму рішенні вказав, зокрема, що положення статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 911-VI у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті "е" статті 55 Закону № 1788-XII, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей1,3, частини третьої статті22, статті46 Основного Закону України. Також, зазначив, що положення статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Після прийняття Закону № 213-VIII від 02.03.2015 та Закону № 901-VIII від 23.12.2015 до Закону № 1788-XII неодноразово вносилися зміни, однак такі зміни не стосувалися призначення пенсії за вислугу років окремим категоріям працівників, які мають право на пенсію за вислугу років згідно статті 55 Закону № 1788-XII.

З огляду на рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019, з 05.06.2019 відновила дію редакція статті 55 Закону № 1788-XII, яка була чинною до 01.04.2015 (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 та Законом № 901-VIII від 23.12.2015).

Отже, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 2-р/2019 від 04.06.2019, відновлено право позивача на призначення пенсії за вислугою років як працівнику освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Однак відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії не враховано той факт, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 2-р/2019 від 04.06.2019 відбулися зміни в правовому регулюванні питання призначення окремим категорія працівників пенсії за вислугою років згідно статті 55 № 1788-XII, в тому числі і працівникам освіти.

Матеріалами справи підтверджується, що спеціальний стаж роботи позивача станом на момент звернення із заявою про призначення пенсії становить більше 25 років, що є достатнім для призначення їй пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 та Законом № 901-VIII від 23.12.2015).

Відповідач керувався тим, що згідно п.2-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (тобто, 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст.52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Колегія суддів вважає неприйнятними такі доводи апеляційної скарги, оскільки позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років після прийняття Конституційним Судом України рішення від 04.06.2019 № 2-р/2019, а відтак відповідач повинен застосовувати положення п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в первісній редакції, яка, як вже зазначено судом визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Таким чином, відповідачем протиправно не здійснено підрахунок стажу позивача і після 11.10.2017, та протиправно не включена до розрахунку спеціального стажу робота Позивача на посаді вчителя початкових класів закладу загальної середньої освіти КЗ «Маріупольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №52 Маріупольської міської ради Донецької області» за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року та з 12.10.2017 року по 31.08.2022 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 18.08.1988 року.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми Закону, якими регулюються спірні відносини, суд погоджує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, скасування спірного рішення Пенсійного органу та зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із зарахуванням до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, періоди роботи на посаді вчителя початкових класів у КЗ “Маріупольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №52 Маріупольської міської ради Донецької області” з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року та з 12.10.2017 року по 31.08.2022 року

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі № 200/7611/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 травня 2026 року.

Судді А.В. Гайдар

Т.Г.Гаврищук

Е.Г. Казначеєв