Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №200/8866/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року справа №200/8866/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі № 200/8866/25 (головуючий суддя у І інстанції – Шинкарьова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 01.10.2025 № 053130014812 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, прийняте за результатами розгляду заяви від 22.09.2025, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області: зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи в ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» в фасоноливарному цеху № 1 машиністом крана формувальних відділень 3 розряду з 21.07.1992 по 27.12.2004, період навчання в ПТУ № 65 м. Краматорськ з 01.09.1989 по 18.06.1992, та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з дати звернення із заявою про призначення пенсії, з 22.09.2025 на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 2I3-VII1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

В обґрунтування позову зазначила, що звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки досягла необхідного пенсійного віку та мала необхідний загальний та пільговий стаж.

Рішенням відповідача від 01.10.2025 № 053130014812 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з не досягненням пенсійного віку – 55 років.

Вказує, що відповідач не врахував рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 053130014812 від 01.10.2025 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з дати звернення із заявою про призначення пенсії (з 22.09.2025) на підставі п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 21.07.1992 по 26.10.1999 та з 30.12.1999 по 27.01.2004 та періоду навчання в ПТУ № 65 м. Краматорська з 01.09.1989 по 18.06.1992.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Не погодившись з судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Під час розгляду заяви про призначення пенсії Головним управлінням встановлено, що страховий стаж позивача складає 35 років 8 місяців 3 дні, пільговий стаж за списком № 2 - 18 років 9 місяців 3 дні, вік позивача на час звернення за призначенням пенсії - 51 рік.

З огляду на те, що позивач не досягла встановленого законом віку для призначення пенсії, права на призначення пенсії вона не має.

Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 не відновлює дію Закону № 1788 і не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин.

Таким чином, під час розгляду заяви позивача був відсутній вибір між більш чи менш сприятливим для позивача законом, оскільки спірні правовідносини на час їх виникнення регулював один Закон (№ 1058).

Крім того, у трудовій книжці позивача відсутні відомості про її зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці у спірні періоди роботи, що унеможливлює підтвердження його пільгового стажу тільки даними трудової книжки, та обумовлює підтвердження пільгового характеру роботи уточнюючою довідкою.

До заяви про призначення пенсії позивачем було долучено, зокрема, довідки, видані ПрАТ “Новокраматорський машинобудівний завод”, проте відсутній наказ про результати атестації робочих місць від 27.10.1994 № 213 та посада зазначена у додатку № 1 до наказу про результати атестації робочих місць від 30.12.1999 № 172 не відповідає посаді, зазначеній в довідках. Таким чином, надані документи не підтверджують пільговий стаж позивача у спірні періоди.

Також, оскільки між періодом навчання позивача та періодом роботи, який підтверджений відповідними документами як пільговий стаж, перерва становить понад три місяці, відсутні підстави для зарахування навчання в ПТУ № 65 м. Краматорська до пільгового стажу.

Позивач рішення суду першої інстанції не оскаржує.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З огляду на зазначене, суд надає оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 22.09.2025 звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням відповідача від 01.10.2025 № 053130014812 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в зв`язку з недосягненням пенсійного віку.

До пільгового стажу по Списку № 2 не зараховано період роботи з 21.07.1992 до 27.12.2004 відповідно до довідок від 28.08.2025 № 017/407л та № 017/408л, виданих ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», оскільки відсутній наказ про результати атестації робочих місяць від 27.10.1994 № 213 та посада зазначена у додатку № 1 до наказу про результати атестації робочих місць від 30.12.1999 № 172 не відповідає посаді зазначеній в довідках.

Страховий стаж особи становить 35 років 08 місяців 03 дні, пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 18 років 09 місяців 03 дні.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позов, виходив з того, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020).

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання зарахувати до пільгового стажу позивача періоду навчання в ПТУ № 65 м. Краматорська суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту", час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Суд зазначає, що після завершення навчання в професійно-технічному училищі № 65 м. Краматорська Донецької області (у період з 01.09.1989 по 18.06.1992), 21.07.1992 позивач в межах трьох місяців після завершення навчання працювала за професією, яка дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».

Враховуючи вищевикладене, період навчання з 01.09.1989 по 18.06.1992 у ПТУ № 65 м. Краматорська Донецької області підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача.

Щодо зарахування періоду роботи в ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» в фасоноливарному цеху № 1 машиністом крана формувальних відділень 3 розряду - з 21.07.1992 по 27.12.2004 до пільгового стажу за Списком № 2 суд зазначає таке.

Відповідачем до пільгового стажу по Списку №2 не зараховано період роботи з 21.07.1992 до 27.12.2004 відповідно до довідок від 28.08.2025 № 017/407л та № 017/408л, виданих ПрАТ «Новокраматорським машинобудівним заводом», оскільки відсутній наказ про результати атестації робочих місяць від 27.10.1994 №213 та посада зазначена у додатку № 1 до наказу про результати атестації робочих місць від 30.12.1999 № 172 не відповідає посаді зазначеній в довідках.

Згідно з п.4.2. Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Відповідно до п.4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. При цьому відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства або організації.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, а також на пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення, тощо.

Водночас, атестація має проводитися у строки, передбачені п.4 Порядку № 442, проте відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається виключно на керівників підприємств, установ чи організацій.

Отже, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не може бути покладати відповідальність за непроведення чи несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Відтак, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства або уповноваженим ним органом не може бути підставою для позбавлення громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо пенсійного забезпечення на пільгових умовах.

Контроль за додержанням правил проведення атестації робочих місць за умовами праці з боку підприємств, установ та організацій покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема, на органи Державної служби України з питань праці.

Правовий висновок аналогічного змісту наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а відносно осіб, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2.

Відповідно до довідки ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній № 017/407 л від 28.08.2025 позивач в період з 21.07.1992 по 10.03.1994 та з 11.03.1994 по 26.10.1999, з 30.12.1999 по 15.01.2003 працювала на виробництві «ливарне-фасоноливарного цеху №1» за професією «машиніст крану, зайнятий у формувальних, стержньових, землепідготовчих, орубних та очисних відділеннях», що передбачені в розділі ХІV підрозділу 1 пункту А (код кп 2150100а-13790) Списку 2, затвердженому постановою КМУ № 10 від 26.01.1991.

Відповідно до довідки ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній № 017/407 л від 28.08.2025 позивач в період з 21.07.1992 по 10.03.1994 та з 11.03.1994 по 26.10.1999, 30.12.1999 по 15.01.2003 працювала на виробництві «ливарне-фасоноливарного цеху №1» за професією «машиніст крану, зайнятий у формувальних, стержньових, землепідготовчих, орубних та очисних відділеннях», що передбачені в розділі ХІV підрозділу 1 пункту А (код кп 2150100а-13790) Списку 2, затвердженому постановою КМУ № 10 від 26.01.1991.

Відповідно до довідки ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній № 017/408л від 28.08.2025 позивач в період з 16.01.2003 по 02.08.2016 працювала на виробництві «ливарне-фасоноливарного цеху №1» за професією «машиніст крану, зайнятий у формувальних, стержньових, землепідготовчих, орубних та очисних відділеннях», що передбачені в розділі ХІV підрозділу 1 п.А (код кп 2150100а-13790) Списку 2, затвердженому постановою КМУ № 36 від 16.01.2003.

Записи трудової книжки позивача та зазначені довідки надають можливість встановити факт виконання позивачем за період з 21.07.1992 по 10.03.1994 та з 11.03.1994 по 26.10.1999, з 30.12.1999 по 15.01.2003, та з 16.01.2023 по 27.12.2004 робіт, що належать до тих, що визначені Списком № 2 та надають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

З огляду на викладене, періоди роботи позивача з 21.07.1992 по 26.10.1999 та з 30.12.1999 по 27.01.2004 підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 2.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, а отже спірне рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі № 200/8866/25 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі № 200/8866/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 05 травня 2026 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст.328 КАС України.

Повне судове рішення складено 05 травня 2026 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв