Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №591/11989/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/11989/25

Провадження № 2/591/3016/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу-60 «Аграрник», Сумської міської ради, 3-ї особи: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Швайкус Лілії Вікторівни Виконавчого комітету Сумської міської ради

про визнання права власності –

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сумської міської ради, Житлово-будівельного кооперативу-60 «Аграрник» в якому просить суд визнати за нею право власності на кооперативну квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 29 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 18 лютого 2026 року.

18 лютого 2026 року закрито підготовче судове засідання і справу призначено до розгляду по суті. Залучено до участі у справі співвідповідача Сумську міську раду.

Позивачка ОСОБА_1 в письмовій заяві позов підтримала повністю, просить суд позов задоволити, слухати справу у її відсутність та відсутність її представника.

Відповідач Сумська міська рада про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, представник до суду не з`явився. 17.03.2026 через систему «Електронний суд» подав до суду відзив, в якому заперечував щодо вимог позивача, зазначивши що позивачка не має правових підстав для звернення до суду із зазначеним позовом. Вказує, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач Житлово-будівельного кооперативу-60 «Аграрник» про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, представник до суду не з`явився.

3-тя особа: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Швайкус Лілії Вікторівни Виконавчого комітету Сумської міської ради про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду не з`явився.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Суд, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 28 жовтня 1986 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як член житлово-будівельного кооперативу-60 «Аграрник» отримала ордер №850 на житлове приміщення (квартиру) житловою площею 37,74 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11).

Відповідно до довідки Житлово-будівельного кооперативу-60 «Аграрник» від 22.11.2020 №07/15 ОСОБА_1 є членом ЖБК-60 «Аграрник» та за нею закріплена трикімнатна квартира АДРЕСА_2 (а.с. 11 на звороті).

Також вищезазначеною довідкою підтверджується сплата Позивачкою пайового внеску у сумі 3200 карб. у вересні 1984 року та сплата загальної вартості квартири у сумі 10215 карб. у вересні 1992 року.

Позивачка з 1986 року по теперішній час зареєстрована в квартирі розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено відміткою в паспорті позивачки (а.с. 7 на звороті).

Згідно відповіді Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради №Х-6248/06.01-24 від 20.01.2025 року інвентаризаційна справа та інформація про зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 станом на 29.12.2012 року відсутні (а.с. 12).

Згідно рішення від 24.02.2025 року №77431949 Державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_2 було відмовлено у проведенні реєстраційних дій.

Згідно ч. ч.1, 3, 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 16 червня 1992 року № 2482-ХІІ приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами, організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішення відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовляти мешканцям квартир, житлових приміщень у гуртожитках, у приватизації займаної ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів.

Відповідно до п. 4 ст. 5 вище вказаного Закону України право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах.

Відповідно до п.10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених законом. Згідно п. 2 ст. 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках: квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовне (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС. Даний перелік підстав для відмови в приватизації житла є вичерпним.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.3 ст.384 ЦК України у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 18.09.1987 року з наступними змінами «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» - Член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Таким чином, відмова відповідача позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на володіння та розпорядження квартирою, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачка повністю виплатила вартість спірної кооперативної квартири, однак не оформила відповідну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Позивачка набула права власності на вищевказану квартиру, але не може її приватизувати.

Отже, право позивача порушене і підлягає захисту в суді.

Враховуючи викладене, вимога позивача про визнання за нею права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , є обґрунтованою і такою що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу-60 «Аграрник», Сумської міської ради, 3-ї особи: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Швайкус Лілії Вікторівни Виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання права власності – задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлено 05 травня 2026 року.

СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО