Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №357/6251/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6251/26

3/357/2314/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.05.2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Оксана Вознюк розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працює продавцем в ФОП « ОСОБА_2 » зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП: відомості відсутні,

за ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП,

У С Т А Н О В И Л А:

До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 15.04.2026 надійшли адміністративні матеріали за ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 розглядаються трьох днів.

Частиною 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Громадянин ОСОБА_1 з`явився до суду. В судовому засіданні встановлено особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснено права та обов`язки.

Дослідивши адміністративний матеріал, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя встановила наступне.

Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», передбачено, що діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з дослідженого протоколу про адміністративне правопорушення, 28.03.2026 року о 23 год 20 хв за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_3 , що виражалось в погрозах зброєю, постійним психологічним тиском, чим завдав шкоди психічному здоров`ю потерпілої (протокол серії ВАД №974104 від 31.03.2026).

Згідно іншого протоколу, 28.03.2026 року о 23 год 20 хв за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_3 в присутності двох неповнолітніх дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдав шкоди психічному здоров`ю потерпілих осіб (протокол серії ВАД №974098 від 31.03.2026).

Відповідно до заяви та пояснень від 29.03.2026 громадянки ОСОБА_3 , зазначено, що з 28 березня близько 23 год 45 хв її колишній чоловік, з яким вона та діти проживають в одній квартирі, погрожував її вбити, створює нестерпні умови для проживання та конфлікти, постійно в нетверезому стані, психологічно тисне на неї та дітей.

З пояснень ОСОБА_1 від 31.03.2026 встановлено, що 28.03.2026 близько 23 год 30 хв він повернувся до своєї квартири, де проживає разом зі своєю колишньою дружиною та спільними неповнолітніми дітьми, на час повернення додому він перебував у стані легкого алкогольного сп`яніння, прийняв душ та пішов на балкон переставити вазон, за яким доглядає. В кімнаті перебувала дружина, якій це не сподобалось і вона почала провокувати конфлікт та говорити що викличе своїх батька та брата, які викинуть його з квартири. Згодом ОСОБА_3 вибігла на двір та виклика поліцію, а він в цей час викликав таксі, щоб поїхати переночувати до знайомого, так як вдома не хотів знаходитись щоб не загострювати сварку з дружиною. В подальшому приїхав наряд поліції, яким ОСОБА_1 надав детальні пояснення. Закінчивши розмову з поліцейськими останні повідомили, що він може бути вільним, після чого ОСОБА_1 сів в автомобіль таксі та поїхав ночувати до знайомого.

До матеріалів справи також долучено три форми оцінки ризиків, згідно з якими відносно ОСОБА_1 визначено високий рівень небезпеки відносно колишньої дружини ОСОБА_3 та низький рівень небезпеки відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив обставини події, викладені в протоколі. Зазначив, що в той день дісно перебував в стані алкогольного сп`яніння, однак колишній дружині не погрожував та щоб не провокувати конфлікт поїхав ночувати до знайомих. В підтвердження своїх слів надав для огляду аудіозапис, який зробив під час конфлікту з колишньою дружиною.

Дослідивши наданий на огляд аудіозапис суд зазначає, що між колишнім подружжям 28.03.2026 відбулась сварка з побутових підстав, однак погроз зі сторони ОСОБА_1 не було встановлено.

Об`єктивна сторона домашнього насильства як правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

З аналізу вказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного тягнуть настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.

При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисних дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок яких завдано шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Отже, для наявності складу адміністративного правопорушення необхідна сукупність таких ознак: наявність діяння (дії або бездіяльності), його насильницький характер, спрямованість на члена сім`ї або близьку особу, настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого та причинний зв`язок між діянням і такими наслідками.

Водночас сам по собі факт конфлікту або сварки між сторонами не свідчить про вчинення домашнього насильства, оскільки такі явища можуть мати побутовий характер і не супроводжуватися ознаками насильницької поведінки.

Як вбачається з протоколів про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 нібито вчиняв психологічне насильство відносно колишньої дружини, а також здійснював такі дії у присутності неповнолітніх дітей. Разом із тим у зазначених протоколах відсутня належна конкретизація обставин правопорушення, зокрема не визначено, які саме дії вчиняв правопорушник, у чому полягав психологічний вплив та яким чином це вплинуло на психічний стан потерпілих.

Надані пояснення потерпілої містять загальні твердження про конфлікт та погрози, однак не деталізують конкретних висловлювань чи дій, а також не підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, заперечила факт вчинення домашнього насильства та надала аудіозапис події. Під час дослідження цього аудіозапису суддею встановлено, що між сторонами мала місце словесна суперечка, яка носила побутовий характер, при цьому погроз або психологічного тиску, які б свідчили про насильство, зафіксовано не було. Таким чином, вказаний доказ не підтверджує обставин, викладених у протоколі.

Суддя звертає увагу на необхідність розмежування понять «конфлікт» та «домашнє насильство». Конфлікт є зіткненням інтересів сторін, тоді як домашнє насильство характеризується умисним насильницьким впливом, що має системний або повторюваний характер, спрямований на контроль чи пригнічення потерпілої особи та спричиняє шкоду її здоров`ю. У цьому випадку встановлені обставини свідчать про наявність разової побутової сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, а не про вчинення домашнього насильства.

Крім того, матеріали справи не містять об`єктивних даних, які б підтверджували настання шкоди психічному здоров`ю потерпілих, зокрема медичних документів, висновків спеціалістів або інших доказів, що свідчили б про відповідні наслідки. Наявні у справі форми оцінки ризиків мають прогностичний характер та не можуть самі по собі підтверджувати факт вчинення адміністративного правопорушення.

Суддя також враховує, що під час подій, які мали місце 28.03.2026, хоча і був викликаний наряд поліції, однак безпосередньо в день події адміністративне правопорушення належним чином зафіксовано не було, що також ставить під сумнів доведеність викладених у протоколах обставин.

За таких обставин суддя доходить висновку, що фактичні дані, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення, не підтверджені належними та допустимими доказами, а встановлені у судовому засіданні обставини не свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 ознак домашнього насильства..

У відповідності до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 слід закрити за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись статтями 36, 173-2, 221, 283-285, 294, 247 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

СуддяОксана ВОЗНЮК