Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №600/253/26-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/253/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Рожок Лідія Петрівна до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (відповідач) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, які полягають у відмові в задоволенні рапорту про звільнення з військової служби в запас на підставі абзацу дванадцятого пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" солдата ОСОБА_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт про звільнення з військової служби в запас на підставі абзацу дванадцятого пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" солдата ОСОБА_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити солдата ОСОБА_1 звільнити з військової служби в запас на підставі абзацу дванадцятого пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він подав рапорт про звільнення з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю I групи. Проте отримав відмову у звільненні з військової служби. Позивач вважає цю відповідь формалізованим рішенням, спрямованим на перешкоджанню праву позивача звільнитися зі служби за наявності поважних причин, підтверджених медичними документами.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив позовні вимоги залишити без задоволення. Зазначав, що 25.11.2025 до управління військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт позивача про звільнення його з військової служби в запас, на підставі абзацу дванадцятого пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", за сімейними обставинами - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю І групи. Однак, до рапорту від 25.11.2025 не надано підтверджуючих документів, про відсутність у матері солдата ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення (чоловік, діти, рідні брати чи сестри) або те, що члени сім`ї першого та другого ступеня за відповідним медичним висновком потребують постійного догляду.

За таких обставин, відсутні правові підстави для звільнення позивача з військової служби в запас, передбачені абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Позивач є військовослужбовцем на проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

25.11.2025 позивач подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 щодо його звільнення з військової служби в запас, на підставі абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю І групи.

До вказаного рапорту позивачем додано наступні документи: нотаріально завірену копію паспорта ОСОБА_1 , витяг з реєстру територіальної громади від 25.08.2025 №2025/012218582, нотаріально завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 21.01.1971, нотаріально завірену копію паспорта ОСОБА_2 , витяг з реєстру територіальної громади від 29.04.2025 №2025/005487404, нотаріально завірену копію довідки до акту МСЕК серії 12 ААГ №797008 від 11.01.2024 ОСОБА_2 , нотаріально завірену копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 від 26.07.2024 серія НОМЕР_4 ОСОБА_2 , нотаріально завірену копію довідки з Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради № 2587 від 09.10.2025 про призначення компенсаційної виплати ОСОБА_1 по догляду на непрофесійній основі, нотаріально завірену копію Акту проведення обстеження сім`ї №1562 від 18.09.2025, нотаріально завірену копію висновку про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, нотаріально завірену копію заяви ОСОБА_2 про визначення особи, яка зобов`язана здійснювати догляд, зареєстровано в реєстрі за №3163 від 04.11.2025 та оригінал відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №750478 від 04.11.2025.

Розглянувши вказаний рапорт, відповідач листом від 19.12.2025 повідомив позивача, що до рапорту від 25.11.2025 не надано підтверджуючих документів про відсутність у його матері - ОСОБА_2 , інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення (чоловік, діти, рідні брати чи сестри) або те, що члени сім`ї першого та другого ступеня споріднення за відповідним висновком потребують постійного догляду, а тому відсутні підстави для його звільнення з військової служби на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Позивач, вважаючи протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неприйняття рішення про його звільнення з військової служби на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ, звернувся до суду з вказаним позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Надалі, воєнний стан був неодноразово продовжений і Верховна Рада України щоразу їх затверджувала відповідними законами.

Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Укази Президента України про мобілізацію щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.

Згідно ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-ХІІ (далі Закон №1932-ХІІ) особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 ст. 2 Закону №2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Судом встановлено, що позивач подав до відповідача рапорт про звільнення з військової служби на підставі абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю І групи, до якого додано відповідний пакет документів.

Розглянувши вказаний рапорт, відповідач повідомив, що до рапорту від 25.11.2025 не надано підтверджуючих документів про відсутність у його матері - ОСОБА_2 , інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення (чоловік, діти, рідні брати чи сестри) або те, що члени сім`ї першого та другого ступеня споріднення за відповідним висновком потребують постійного догляду, а тому відсутні підстави для його звільнення з військової служби на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Суд враховує, що позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби саме як військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації. Відповідно, при вирішенні спору у даній справі підтягають застосуванню положення частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, якою визначено перелік підстав для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Так, відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно абз. 13 (а не абз. 12, як помилково вказує представник позивача) п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за № 438/16454 (далі - Інструкція № 170), визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153.

Відповідно до п.1.5 розділу І Інструкції № 170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання на військовослужбовців крім тих, які проходять базову військову службу, щодо: звільнення з військової служби (додаток 1).

Зокрема, згідно п.26 додатку 19 Інструкції № 170 у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Тобто, для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести належними доказами такі факти:

- наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;

- необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи;

- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім`ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Лише за умови підтвердження таких взаємопов`язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач вказує про наявність у нього права на звільнення з військової служби на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з І групою інвалідності, а також вказує на відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть надати такий догляд.

Як слідує зі змісту довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №797008 від 11.01.2024 ОСОБА_2 встановлено I групу інвалідності безтерміново. Також вказано, що потребує постійної сторонньої допомоги, має значну залежність від сторонніх осіб, у виконанні житлово-важливих, соціально-побутових функцій.

Відповідно до Висновку про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує соціальних послуг встановлено, що ОСОБА_2 потребує надання соціальних послуг з догляду.

Таким чином, з наданих позивачем документів вбачається, що матір позивача є інвалідом I групи та потребує постійного стороннього догляду.

Підставою для відмови у задоволенні рапорту позивач слугувала відсутність підтверджуючих документів про відсутність у матері позивача, яка є особою з інвалідністю І групи, інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення (чоловік, діти, рідні брати чи сестри) або те, що члени сім`ї першого та другого ступеня споріднення за відповідним висновком потребують постійного догляду.

За визначенням, наведеним у частині 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 263 Податкового кодексу України визначено, що членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Додатком 19 до Інструкції №170 визначений перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Відповідно до пункту 27 Додатку 19 до Інструкції №170, при поданні до звільнення з військової служби у разі необхідності здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи, за умови, що така особа є членом сім`ї військовослужбовця першого ступеня споріднення та відсутності інших членів сім`ї, які здійснюють постійний догляд:

для особи, яка зайнята доглядом, - документи, що підтверджують родинні зв`язки з цією особою, та документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Отже, під час розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" наявність акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, є обов`язковою.

Порядок обстеження сімейного стану військовослужбовця, який подав рапорт про звільнення з військової служби визначений у пункті 213 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Цією нормою передбачено, що у разі надходження рапорту від військовослужбовця або заяви від його родичів про дострокове звільнення в запас за сімейними обставинами командир військової частини зобов`язаний надіслати у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім`ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану. Керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, одержавши документи від командира військової частини або заяву безпосередньо від родичів військовослужбовця про дострокове звільнення в запас, призначає комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця. За результатами перевірки складається акт обстеження, який надсилається для розгляду керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний у триденний строк розглянути документи про дострокове звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби і за наявності законних підстав надіслати їх командиру військової частини, де проходить службу військовослужбовець.

Отже, надіслання запиту щодо перевірки сімейного стану військовослужбовця, який подав рапорт про звільнення, є обов`язком командира військової частини.

Тому, неподання позивачем акту обстеження сімейного стану до рапорту про звільнення не може слугувати підставою відмови щодо звільнення з військової служби, мотивованої відсутністю такого акту обстеження.

Поряд з цим, судом з матеріалів справи встановлено, що згідно доданих до рапорту позивача відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №750478 від 04.11.2025, крім позивача та його матері, яка є особою з інвалідністю І Групи, зареєстрованим (за адресою АДРЕСА_1 ) є батько позивача - ОСОБА_3 , 1943 року народження.

З матеріалів справи також встановлено, що батько позивача ОСОБА_3 (чоловік ОСОБА_2 ), згідно Висновку ЛКК про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду від 07.01.2026 №186, виданого КНП "Міська поліклініка №2", визнаний таким, що має потребу у постійному сторонньому догляді. Також, згідно Висновку ЛКК №186/1 від 07.01.2026, виданого ОСОБА_3 встановлено, що за станом здоров`я, наявності порушення функцій організму через які особа не може самостійно пересуватись та самообслуговуватися-потребує постійного стороннього догляду. Вказані обставини відповідачем відповідно не враховано.

Враховуючи наведене, відповідачем не доведено правомірність відмови у задоволенні рапорту позивача про звільнення його з військової служби, тому позов в частині визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, які полягають у відмові в задоволенні рапорту про звільнення з військової служби в запас на підставі абз.13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" солдата ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт про звільнення з військової служби в запас та звільнити солдата ОСОБА_1 з військової служби в запас на підставі абз.13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю I групи, суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця є компетенцією командування військової частини (військового формування), у складі якого він перебуває.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача про звільнення його з військової служби по суті та в межах своєї компетенції прийняти відповідне рішення за результатами розгляду рапорту про звільнення з військової служби в запас на підставі абз. 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" солдата ОСОБА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Таким чином, беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви до суду, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1064,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1.496550109.1 від 20.01.2026.

Оскільки, позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи приписи ч. 3 ст.139 КАС України, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 532,48 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся адвокат Рожок Лідія Петрівна до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, які полягають у відмові в задоволенні рапорту про звільнення з військової служби в запас на підставі абз. 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" солдата ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт про звільнення з військової служби в запас на підставі абз. 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" солдата ОСОБА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 );

Представник позивача - адвокат Рожок Лідія Петрівна (вул. Університетська, 20, м. Чернівці, Чернівецька область, 58000, РНОКПП НОМЕР_6 );

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

Суддя В.О. Григораш