Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №560/14385/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/14385/25

РІШЕННЯ

іменем України

05 травня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в якому просить: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про виключення з військового обліку громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» інформацію про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , з військового обліку.

Ухвалою суду від 25.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до позовної заяви, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.

Вказує, що 05.05.1992 його було виключено з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку з непридатністю до військової служби згідно з графою ІІ статті 91а наказу МО СРСР №260 від 1987 року.

На підтвердження цієї обставини позивач посилається на запис у військовому квитку серії НОМЕР_2 , виданому 24.07.1992.

Зазначає, що після встановлення застосунку «Резерв+» він виявив відсутність у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку.

Стверджує, що 19.06.2025 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про внесення до Реєстру відомостей про те, що ОСОБА_1 виключений з військового обліку з 05.05.1992.

Посилається на те, що до заяви, за її змістом, було додано копію паспорта, копію військового квитка, копію ордера та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Вказує, що у подальшому представник позивача направив адвокатський запит щодо результатів розгляду заяви від 19.06.2025.

Зазначає, що листом від 06.08.2025 №9/7948 відповідач повідомив, що внесення актуальних даних до АІТС «Оберіг» можливе лише за особистої присутності військовозобов`язаного, а зняття або виключення військовозобов`язаного здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України, військово-облікового документа та підтверджуючих документів.

Позивач вважає таку позицію відповідача протиправною, оскільки чинне законодавство не встановлює обов`язкової особистої явки особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки як безумовної передумови для внесення до Реєстру відомостей, які підтверджуються військово-обліковим документом.

Крім того, позивач звертає увагу, що 04.08.2025 щодо нього посадовою особою відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення №1539, що, на думку позивача, додатково спростовує формальне посилання відповідача на неможливість вирішення питання без особистої присутності.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України, наявною у матеріалах справи.

Із копії військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого 24.07.1992, суд встановив, що у цьому військово-обліковому документі міститься запис про виключення ОСОБА_1 з військового обліку з 05.05.1992 у зв`язку з непридатністю до військової служби.

У матеріалах справи відсутні докази того, що зазначений військово-обліковий документ був визнаний недійсним, скасований, замінений або що внесений до нього запис був змінений чи спростований компетентним органом.

19.06.2025 представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку з 05.05.1992.

До заяви, згідно з її змістом, було додано копію паспорта громадянина України, копію військового квитка, копію ордера адвоката та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

У подальшому представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо результатів розгляду заяви від 19.06.2025.

Листом від 06.08.2025 №9/7948 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив, що внесення актуальних даних до АІТС «Оберіг» можливе лише за особистої присутності військовозобов`язаного.

Також відповідач зазначив, що зняття або виключення військовозобов`язаного здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України, військово-облікового документа та підтверджуючих документів.

Зі змісту листа від 06.08.2025 №9/7948 суд встановив, що відповідач не навів конкретної норми закону або іншого нормативно-правового акта, яка б передбачала неможливість внесення або актуалізації відомостей Реєстру без особистої присутності особи у ситуації, коли заява подана через уповноваженого представника, а до неї додано копії документів, які підтверджують відповідні відомості.

Відповідач також не повідомив позивачу про недостовірність військового квитка, неналежність поданих документів, відсутність повноважень представника або іншу конкретну правову перешкоду для внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Матеріали справи містять протокол про адміністративне правопорушення №1539 від 04.08.2025, складений посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо позивача.

Зазначений доказ суд оцінює у сукупності з іншими матеріалами справи як такий, що свідчить про наявність безпосередньої комунікації між відповідачем та позивачем до надання відповідачем листа від 06.08.2025 №9/7948.

Суд не встановив на підставі наявних у справі доказів, що відповідач за результатами розгляду заяви від 19.06.2025 надав оцінку поданому військово-обліковому документу, перевірив зазначені у ньому відомості, звертався до архівних або облікових даних, витребовував додаткові документи, ухвалював мотивоване рішення про відмову у внесенні відомостей до Реєстру або фактично вніс такі відомості.

Отже, з наявних у справі доказів суд встановив, що відповідач, отримавши заяву позивача про внесення до Реєстру відомостей про виключення з військового обліку, не вирішив її по суті, а обмежився загальним посиланням на необхідність особистої присутності військовозобов`язаного.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі – Закон №1951-VIII у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини восьмої статті 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 8 Закону №1951-VIII визначено, що до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: 1) відомості про виконання військового обов`язку; 2) відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи).

За пунктом 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII, призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 14 цього Закону, ведення Реєстру включає внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа» (далі – Постанова № 559 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) установлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» (далі – Положення № 154 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Згідно з пунктом 2 цього Положення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.

Відповідно до пункту 8 Положення №154, завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 9 цього Положення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: беруть участь разом з відповідними органами управління у сфері освіти у повсякденному керівництві допризовною підготовкою; за сприяння місцевих держадміністрацій, виконавчих органів міських рад виконують рішення комісій з питань направлення для проходження базової військової служби про направлення громадян України для проходження базової військової служби; взаємодіють з місцевими держадміністраціями з питань залучення громадян на військову службу та проходження громадянами альтернативної (невійськової) служби; ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”; здійснюють ознайомлення громадян України з їх правами та обов`язками під час взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби, призову на військову службу та проходження зборів, а Центральне управління та регіональні органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів України - під час призову на військову службу та проходження зборів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, “Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах”, “Про захист персональних даних” та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України; взаємодіють з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з питань військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; проводять серед населення рекламно-агітаційну роботу із залучення на військову службу за контрактом, службу у військовому резерві, вступу до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти; проводять агітацію, відбір, вивчення, оформлення документів кандидатів на військову службу за контрактом, у тому числі осіб офіцерського складу, та їх направлення до військових частин, навчальних військових частин (центрів); здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); здійснюють заходи щодо виявлення та попереднього відбору кандидатів для направлення до вступу на навчання у вищих військових навчальних закладах або військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; здійснюють фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також можуть використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Реєстру (крім співробітників СБУ та розвідувальних органів України, військовозобов`язаних та резервістів, які перебувають у них на військовому обліку); надають командирам військових частин інформацію про військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом; розробляють плани проведення мобілізації людських і транспортних ресурсів, удосконалення системи оповіщення, збору та поставки зазначених мобілізаційних ресурсів на відповідній території; ведуть на відповідній території облік підприємств, які залучаються до виконання мобілізаційних завдань, а також облік людських і транспортних ресурсів, призначених для задоволення потреб оборони держави; здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; взаємодіють з підприємствами єдиної транспортної системи України під час її підготовки і функціонування в особливий період; взаємодіють з місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування та беруть участь у здійсненні контролю за підготовкою підприємств до виконання мобілізаційних завдань (замовлень) щодо задоволення в особливий період потреб Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв`язку, зокрема з питань оповіщення та збору військовозобов`язаних та резервістів, виділення необхідних споруд та об`єктів інфраструктури, утримання запасу матеріально-технічних ресурсів, постачання техніки на збірні пункти та до військових частин, розгортання спеціальних формувань, призначених для передачі до складу Збройних Сил та інших військових формувань під час мобілізації, виконання інших завдань згідно з мобілізаційними планами; беруть у межах своїх повноважень участь у здійсненні контролю за виконанням мобілізаційних заходів у місцевих держадміністраціях, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, здійснюють заходи, спрямовані на задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв`язку у людських і транспортних ресурсах; забезпечують згідно із законодавством організацію соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів та членів їх сімей; організовують роботу з вручення нагород громадянам, які перебувають у запасі та відставці; складають атестаційні матеріали для присвоєння первинних і чергових військових звань офіцерського складу запасу, резервістів; беруть участь у роботі центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з увічнення пам`яті осіб, які загинули, померли від поранень, контузій, каліцтва або захворювань, отриманих внаслідок виконання обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини та участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи; ведуть облік осіб, звільнених з військової служби із Збройних Сил в запас або у відставку (далі - особи, звільнені з військової служби), які проживають на відповідній території, для оформлення документів, що додаються до пенсійної справи відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”; забезпечують підготовку та подання документів, необхідних для призначення органами Пенсійного фонду України пенсій особам, звільненим з військової служби (крім військовослужбовців базової військової служби), та членам їх сімей відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та розвідувальними органами; повідомляють органам Пенсійного фонду України про повторне прийняття на військову службу осіб, яким призначено пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”; видають довідки громадянам про проходження військової служби, зокрема про період участі у бойових діях для врахування до стажу; оформлюють документи для виплати компенсаційних сум військовослужбовцям Збройних Сил, які стали особами з інвалідністю, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов`язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1994 р. № 290; оформлюють документи для призначення та виплати Міноборони одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на збори чи для проходження служби у військовому резерві; надають довідки дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців базової військової служби, про період проживання разом з чоловіком (дружиною) в місцевостях, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років, для його зарахування до загального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком; беруть участь у роботі місцевих держадміністрацій, органів місцевого самоврядування, військових частин та підприємств з військово-патріотичного виховання громадян України; інформують місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування про стан здійснення заходів щодо направлення громадян України для проходження базової військової служби та мобілізаційної підготовки, з питань залучення громадян на військову службу за контрактом, з інших питань, що належать до їх компетенції, і подають пропозиції щодо поліпшення такої роботи; вивчають питання щодо потреби в комплектуванні штатних посад територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки військовослужбовцями, державними службовцями та працівниками, вносять пропозиції щодо їх підготовки та підвищення кваліфікації, проводять роботу з персоналом; проводять моніторинг суспільно-політичної обстановки на відповідній території та налагодження цивільно-військових відносин; звертаються до Національної поліції або її територіальних підрозділів щодо надання відомостей стосовно призовників про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення; розглядають звернення (заяви) іноземців та осіб без громадянства щодо прийняття на військову службу за контрактом, проводять первинну перевірку та первинну співбесіду з кандидатом для проходження військової служби. Протягом трьох календарних днів з дати проведення первинної співбесіди надсилають висновок щодо доцільності подальшої перевірки іноземця або особи без громадянства як кандидата для проходження військової служби або відмови у прийнятті на військову службу до Центру рекрутингу іноземців та осіб без громадянства з метою подальшого проведення основної перевірки; виконують інші функції відповідно до законодавства.

Пункт 1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі – Порядок № 1487 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) встановлює, що цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

При цьому, суд вказує на те, що цей Порядок має значення для встановлення загальних засад організації військового обліку, однак не скасовує права особи на звернення до органу ведення Реєстру із заявою про виправлення чи актуалізацію відомостей Реєстру.

Водночас, наказ Міністерства оборони України від 28.03.2022 №94 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів», на який посилається позивач, станом на час виникнення спірних правовідносин не був чинним, оскільки втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 16.07.2024 №478.

Так, предметом судового контролю у цій справі є правомірність бездіяльності відповідача щодо невнесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку та належність обраного позивачем способу захисту.

Як вже зазначено вище адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень ретроспективно, тобто з огляду на ті обставини, які існували на момент прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 29.01.2020 у справі №814/1460/16, відповідно до якої адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень з урахуванням обставин, які існували на момент їх прийняття, вчинення або допущення.

Тому в цій справі суд оцінює правомірність поведінки відповідача станом на момент розгляду заяви позивача від 19.06.2025 та надання відповіді від 06.08.2025 №9/7948.

Суд також враховує, що відповідач як суб`єкт владних повноважень повинен доводити правомірність своєї бездіяльності саме тими мотивами та обставинами, які існували на момент її допущення.

Верховний Суд у постанові від 17.08.2023 у справі №380/8798/21 зазначив, що суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, крім випадків, коли доведе, що вжив усіх можливих заходів для їх отримання до прийняття такого рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, суд оцінює саме ті мотиви, які були наведені відповідачем у листі від 06.08.2025 №9/7948.

Такими мотивами є необхідність особистої присутності військовозобов`язаного та загальне посилання на необхідність наявності паспорта, військово-облікового документа і підтверджуючих документів.

Щодо правової природи звернення позивача, то суд вказує на таке.

Спір у цій справі не стосується первинного вирішення питання про придатність або непридатність позивача до військової служби, проходження ним медичного огляду чи прийняття нового рішення про виключення його з військового обліку.

Зі змісту заяви від 19.06.2025 вбачається, що позивач просив відповідача внести до Реєстру відомості про обставину, яка, за твердженням позивача, вже існує та підтверджується військово-обліковим документом, - виключення його з військового обліку з 05.05.1992.

Тому правовідносини у цій справі стосуються саме актуалізації та забезпечення повноти відомостей Реєстру, а не прийняття нового індивідуального акта про виключення особи з військового обліку.

Закон №1951-VIII прямо закріплює засади обов`язковості, своєчасності, повноти та актуалізації відомостей Реєстру, визначає відомості про виконання військового обов`язку як службові дані особи, а також передбачає право особи звертатися до органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення або невключення запису про себе та виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Отже, після отримання заяви від 19.06.2025 відповідач був зобов`язаний розглянути її по суті: перевірити подані документи, оцінити відомості військового квитка, з`ясувати наявність або відсутність правових підстав для внесення змін до Реєстру та за результатом вчинити належні дії.

Натомість відповідач обмежився посиланням на необхідність особистої присутності позивача, не зазначивши конкретної норми права, яка встановлює таку вимогу саме для розгляду мотивованої заяви про внесення або актуалізацію відомостей Реєстру на підставі вже наявного військово-облікового документа.

Із приводу доводів відповідача про необхідність особистої присутності, то суд зазначає про таке.

Суд враховує, що окремі процедури у сфері військового обліку можуть передбачати особисте прибуття особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Водночас, у цій справі відповідач не довів, що саме розгляд заяви від 19.06.2025 про внесення або актуалізацію відомостей Реєстру на підставі вже наявного військово-облікового документа є неможливим без особистої присутності позивача.

Закон №1951-VIII передбачає право особи звернутися до органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо виправлення недостовірних відомостей або неправомірного невключення запису про себе.

У той же час, відповідач не навів суду норми права, яка б передбачала, що така заява може бути розглянута виключно за особистої присутності заявника.

Матеріали справи підтверджують, що до заяви від 19.06.2025 були додані копії паспорта, військового квитка та документів представника.

Відповідач у листі від 06.08.2025 №9/7948 не зазначив, які саме документи не були подані, які з поданих документів є неналежними, чому копія військового квитка не може бути використана для перевірки відомостей або які додаткові документи необхідно надати.

Також відповідач не повідомив про сумніви щодо достовірності військового квитка, не вказав на недійсність цього документа та не навів будь-яких даних про те, що запис про виключення позивача з військового обліку є помилковим або таким, що не підлягає врахуванню.

Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України №559 підтверджує дійсність військово-облікових документів, оформлених до набрання чинності цією постановою, до видачі військово-облікового документа нового зразка.

Тому сам по собі факт оформлення військового квитка у 1992 році не може бути підставою для ігнорування записів, які містяться у такому документі.

Крім того, матеріали справи містять протокол про адміністративне правопорушення №1539 від 04.08.2025, складений посадовою особою відповідача щодо позивача до надання листа від 06.08.2025 №9/7948.

Ця обставина не є самостійною підставою для внесення відомостей до Реєстру, однак у сукупності з іншими доказами свідчить про формальний характер посилання відповідача на неможливість вирішення питання без особистої присутності позивача.

Як також вже було зазначено вище, відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 звертала увагу, що обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності не виключає обов`язку позивача довести фактичні обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

У цій справі позивач надав докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його вимоги: копію військового квитка із записом про виключення з військового обліку, заяву від 19.06.2025, адвокатський запит, лист відповідача від 06.08.2025 №9/7948, протокол про адміністративне правопорушення від 04.08.2025 та інші матеріали.

Відповідач, зі свого боку, не надав доказів того, що відомості військового квитка є недостовірними, що подані документи є неналежними, що представник позивача не мав повноважень або що існує конкретна норма права, яка унеможливлює внесення відомостей до Реєстру без особистої присутності позивача.

Отже, відповідач не виконав покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності своєї бездіяльності в спірних правовідносинах.

Щодо застосування наказу Міністерства оборони України №94 до спірних правовідносин у цій справі, то суд виходить із таких міркувань.

Суд відхиляє посилання позивача на Порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 №94, як на чинне джерело права, оскільки цей акт втратив чинність до моменту виникнення спірних правовідносин.

Водночас, неправильне або неактуальне посилання позивача на окремий нормативно-правовий акт не є самостійною підставою для відмови у позові, оскільки суд застосовує до встановлених обставин належні норми права незалежно від того, чи правильно на них послалася сторона.

Фактична підстава позову - наявність військово-облікового документа із записом про виключення позивача з військового обліку, звернення із заявою про внесення відповідних відомостей до Реєстру та невчинення відповідачем таких дій - підтверджується матеріалами справи.

Щодо належного способу захисту, то суд вказує на таке.

Позивач просить суд не лише визнати бездіяльність відповідача протиправною, але й зобов`язати відповідача внести до Реєстру інформацію про виключення позивача з військового обліку.

Вирішуючи питання про належний спосіб захисту, суд виходить, зокрема із положень частини четвертої статті 245 КАС України.

За цією нормою суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити дію на користь позивача, якщо для цього виконані всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення або вчинення такої дії не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У цій справі суд встановив, що позивач надав військово-обліковий документ, який містить запис про виключення його з військового обліку.

Дійсність такого документа відповідач не спростував.

Відповідач також не довів наявності законних перешкод для внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Забезпечення повноти та актуальності відомостей Реєстру не є правом відповідача діяти на власний розсуд, а є його обов`язком як органу, який забезпечує ведення Реєстру у межах наданих повноважень.

За таких обставин зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача не забезпечить ефективного захисту порушеного права, оскільки фактично залишить остаточне вирішення спору за відповідачем, який уже не довів правомірність невнесення відомостей.

Тому належним та ефективним способом захисту у цій справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невнесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку та зобов`язання відповідача внести до Реєстру інформацію про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , з військового обліку.

Отже, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, отримавши заяву позивача від 19.06.2025, не вніс до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку та не навів належних правових і фактичних підстав для невчинення таких дій.

Відповідач обмежився формальним посиланням на необхідність особистої присутності військовозобов`язаного, однак не зазначив конкретної норми права, яка б встановлювала таку вимогу у спірних правовідносинах, не спростував дійсність військового квитка позивача, не довів недостовірність запису про виключення з військового обліку та не подав суду доказів правомірності своєї бездіяльності.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат у справі, то суд виходить із такого.

Як встановлено судом, при зверненні до суду із даним позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.

За ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, у зв`язку із тим, що позов у цій справі задоволено повністю, то у відповідності до вимог статті 139 КАС України, понесені позивачем витрати із сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

За ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У контексті наведеного, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частина сьома статті 139 КАС України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, про здійснення відшкодування витрат на правничу допомогу позивачем було заявлено у позовній заяві.

Відповідно до ст. 1, 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000, 00 грн позивачем надано: договір про надання правничої допомоги з адвокатом; ордер адвоката; платіжні документи про оплату правничої допомоги; розрахунок судових витрат.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України, від 26.02.2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зазначає, що дана справа є справою незначної складності і розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що витрати позивача на правничу допомогу підлягають відшкодуванню в сумі 5 000, 00 грн. що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , з військового обліку.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя Є.В. Печений