Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №520/4640/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 р. № 520/4640/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:

1. визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000, 00 гривень на підставі Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153 та зобов`язати виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000, 00 гривень, надати довідки про відсутність адміністративних відповідальностей за військових правопорушень та дисциплінарних стягнень;

2. зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної Гвардії України надати:

- довідку про участь у зоні бойових дій з конкретним вказанням місць знаходження згідно наказів та журналів бойових дій ОСОБА_1 ,

- довідку про відсутність притягнень до адміністративної відповідальності за військові правопорушення ОСОБА_1 ,

- довідку про відсутність діючих дисциплінарних стягнень ОСОБА_1 .

3. дозволити негайне виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог).

В обґрунтування позову позивачем вказано, що відповідач протиправно відмовив у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000, 00 гривень на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 та наданні довідок про відсутність адміністративної відповідальності за військові правопорушення та дисциплінарних стягнень. Замість надання затребуваних документів відповідач обмежився висновком про відсутність підстав для отримання виплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без виклику учасників справи.

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , надав до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неможливість на даний час направлення пакету документів ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_3 для проведення попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди у зв`язку із: ненадходженням на запити військової частини НОМЕР_1 довідки військової частини НОМЕР_4 (в якій позивач тривалий перебував у відрядженні) про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, а також інформації щодо відсутності (або наявності) випадків притягнення до відповідальності позивача ОСОБА_1 (самостійно позивач вказані відомості до військової частини НОМЕР_1 не надав); наявною інформацією про факт самовільного залишення позивачем ОСОБА_1 військової частини НОМЕР_4 у період з 14.09.2024 по 25.10.2024 (перебуваючи у відрядженні). Отже, відповідач вважає, що військова частина НОМЕР_1 без наявності вищевказаних відомостей у відповідності до вимог окремого доручення Мiнiстра оборони України вiд 20 лютого 2025 року №999/уд, розпорядження командувача Сухопутних вiйськ Збройних Сил України вiд 25 лютого 2025 року №116/14/17191 на даний час позбавлена можливості направити пакет документів ОСОБА_1 до вищого командування (військової частини НОМЕР_3 ) для перевірки нарахування одноразової виплати та не має законних підстав для нарахування винагороди до 1 млн. гривень у зв`язку із відсутністю інформації щодо безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, а також інформації щодо відсутності (або наявності) притягнення позивача ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

Відповідачем - Військовою частиною НОМЕР_2 , на виконання ухвали суду від 06.03.2026 року надано документи на солдата ОСОБА_1 : довідку про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення від 20.03.2026 року №1170; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 23.10.2019 року за №217; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 22.04.2021 року за №83. Окремо повідомлено, що відомості про кримінальні, адміністративні та дисциплінарні правопорушення щодо солдата ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України не обліковуються.

Проте, відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду від відповідача - Військової частини НОМЕР_2 , не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем Збройних Сил України, має статус учасника бойових дій, з 23.10.2019 на підставі наказу командира Національної гвардії України (по стройовій частині) від 23.10.2019 №217 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України та 22.04.2021 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення відповідно до Указу Президента України від 24.02.2021 №71/2021.

З 26.05.2022 по теперішній час позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_5 , переформованої у Військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_5 від 15.07.2025 №873 позивач 09.07.2025 під час виконання бойового завдання отримав поранення, а саме: ВП (09.07.25) вогнепальний перелом верхньої лівої кінцівки (відповідно даних первинної медичної картки (ф. №001/о) №80 від 09.07.2025р.).

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 20.03.2026 №1170 у періоди з 07.12.2019 року по 19.01.2020 року, з 24.01.2020 року по 09.09.2020 року, з 22.09.2020 року по 26.02.2021 року, з 01.03.2021 року по 21.04.2021 року позивач безпосередньо брав участь у

здійсненні заходів із забезпечення Національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районі проведення операції об`єднаних сил ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_3 ".

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України від 11.02.2026 №1656/4106 у періоди з 29.06.2022 по 24.08.2022, з 09.09.2022 по 24.10.2022, з 01.12.2022 по 01.03.2025, з 07.03.2023 по 01.07.2023, з 09.07.2023 по 11.08.2024, з 01.11.2024 по 20.01.2025, з 05.02.2025 по 24.04.2025, з 02.05.2025 по 15.05.2025, з 29.06.2025 по 09.07.2025, з 27.11.2025 по 30.11.2025 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у Харківській обл. Харківського р-ну Липецькій сільській ТГр, Донецькій обл. Бахмутського р-ну Бахмутській міській ТГр, Сумській обл. Сумського р-ну Білопіллській міській ТГр, Запорізькій обл. Пологівського р-ну Малинівській сільській ТГр, Харківській обл. Харківського р-ну Липецькій сільській ТГр, Харківській обл. Чугуївського р-ну Вовчанській міській ТГр.

20.02.2026 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про надання довідки про відсутність діючих дисциплінарних стягнень, довідки про відсутність притягнень до адміністративної відповідальності за військові правопорушення.

21.02.2026 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України з заявою про надання, зокрема, довідки про відсутність діючих дисциплінарних стягнень, довідки про відсутність притягнень до адміністративної відповідальності за військові правопорушення, довідки про неотримання під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України 1 000 000 грн. згідно постанови КМУ №153.

Листом від 09.03.2026 №1656/6757 на рапорт позивача (вх.№1656/3389-в) щодо виплати одноразової грошової винагороди у порядку постанови КМУ від 11.02.2025р. №153 Військовою частиною НОМЕР_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн у порядку постанови КМУ від 11.02.2025р. №153, у зв`язку з ненадходженням на запити військової частини НОМЕР_1 довідки військової частини НОМЕР_4 (в якій позивач тривалий перебував у відрядженні) про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, а також інформації щодо відсутності (або наявності) випадків притягнення до відповідальності позивача ОСОБА_1 та наявною інформацією про факт самовільного залишення позивачем ОСОБА_1 військової частини НОМЕР_4 у період з 14.09.2024 по 25.10.2024 (перебуваючи у відрядженні).

Під час розгляду справи Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу надано довідку від 22.03.2026 №1656/7896 про відсутність відносно позивача діючих дисциплінарних стягнень або випадків притягнення до адміністративної відповідальності. Додатково зазначено, що 15.09.2024 ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану у зв`язку із самовільним залишенням військової частини (строк дії дисциплінарного стягнення закінчився 15.11.2024 у відповідності до пункту 26-1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України). А також довідку від 11.02.2026 №1656/4106 про участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Окрім того, з наданого Військовою частиною НОМЕР_1 акту попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2026 №613/20/6499, попереджено переплату на суму 983 333,33 грн. ОСОБА_1 у зв`язку із наявністю притягнення до кримінальної відповідальності.

Вважаючи дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000, 00 гривень на підставі Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом частини 1, частини 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено частиною 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

За правилами частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 153, пунктом 2 якої затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок №153).

Відповідно до пункту 3 Постанови № 153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Згідно з пунктом 4 Постанови № 153 установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153", яка набула чинності 07.08.2025, внесені зміни до Постанови № 153, зокрема, пункт 4 доповнений абзацами такого змісту:

"виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу".

Відповідно, внесеними Постановою №942 зміни до Постанови №153 законодавець усунув прогалини цього нормативного акту щодо права на виплату одноразової грошової винагороди у разі укладення контракту військовослужбовцями, які проходили строкову військову службу.

У свою чергу, відповідно до пункту 1 Порядку № 153 цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Як визначено пунктом 2 Порядку № 153 під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років (далі - окремі категорії громадян).

На підставі абз. 1 пункту 7 Порядку № 153 контракт з громадянами України, зазначеними в пункті 2 цього Порядку, укладається строком на один рік з обов`язковою умовою безпосередньої участі таких громадян у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців протягом дії контракту.

Також, пункт 13 Порядку №153 визначає, зокрема, що однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контакту.

Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн можлива виключно за умови дотримання встановлених Постановою № 153 та Порядком №153 вимог, а саме:

- особа відноситься до рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (у тому числі Національної гвардії України);

- до набрання чинності Постановою №153 (тобто до 13.02.2025) у віці до 25 років така особа була прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану;

- особа проходить військову службу, тобто є діючими військовослужбовцями на дату набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025);

- особа брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);

- строк участі в бойових діях в сукупності становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою (13.02.2025);

- відсутність факту притягнення до кримінальної відповідальності, двох або більше разів притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

З матеріалів справи встановлено, що позивач до набрання чинності Постановою №153 у віці до 25 років був прийнятий з 26.05.2022 на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану.

Згідно довідки від 22.03.2026 №1656/7896 15.09.2024 ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану у зв`язку із самовільним залишенням військової частини (строк дії дисциплінарного стягнення закінчився 15.11.2024 у відповідності до пункту 26-1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).

Доказів притягнення позивача до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення, матеріали справи не містять.

Разом із тим, згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 20.03.2026 №1170 у періоди з 07.12.2019 року по 19.01.2020 року, з 24.01.2020 року по 09.09.2020 року, з 22.09.2020 року по 26.02.2021 року, з 01.03.2021 року по 21.04.2021 року позивач безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення Національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районі проведення операції об`єднаних сил ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_3 ".

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України від 11.02.2026 №1656/4106 у періоди з 29.06.2022 по 24.08.2022, з 09.09.2022 по 24.10.2022, з 01.12.2022 по 01.03.2025, з 07.03.2023 по 01.07.2023, з 09.07.2023 по 11.08.2024, з 01.11.2024 по 20.01.2025, з 05.02.2025 по 24.04.2025, з 02.05.2025 по 15.05.2025, з 29.06.2025 по 09.07.2025, з 27.11.2025 по 30.11.2025 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у Харківській обл. Харківського р-ну Липецькій сільській ТГр, Донецькій обл. Бахмутського р-ну Бахмутській міській ТГр, Сумській обл. Сумського р-ну Білопіллській міській ТГр, Запорізькій обл. Пологівського р-ну Малинівській сільській ТГр, Харківській обл. Харківського р-ну Липецькій сільській ТГр, Харківській обл. Чугуївського р-ну Вовчанській міській ТГр.

Водночас, доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), матеріали справи не містять та сторонами не надані.

Застосовуючи положення наведених норм права до підтверджених матеріалами справи обставин спірних правовідносин, суд відмічає, що у контексті застосування п.4 постанови КМУ від 11.02.2025р. №153 слід розмежовувати правову категорію - "безпосередня участь у бойових діях" від правової категорії - "безпосередня участь у забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України".

Саме особиста та безпосередня участь конкретного військовослужбовця саме у веденні бойових дій в районах ведення бойових дій створює підстави для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку постанови КМУ від 11.02.2025 №153.

Натомість, особиста та безпосередня участь конкретного військовослужбовця у забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України не створює підстав для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку постанови КМУ від 11.02.2025 №153.

Згідно із складеними відповідачами довідками від 20.03.2026 №1170 та від 11.02.2026 №1656/4106 позивач брав участь у заходах із забезпечення Національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у Донецькій області.

Зазначене свідчить про те, що позивач не підпадає під визначені Постановою №153 та Порядком №153 умови для призначення та виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, у зв`язку з чим, відповідачем правомірно було відмовлено йому у виплаті такої одноразової грошової винагороди.

Суд вважає помилковими посилання позивача на отримане поранення у зв`язку із захистом Батьківщини, як на підставу для отримання відповідної винагороди, та зазначає, що правовий механізм, встановлений Постановою №153, передбачає імперативну умову для отримання відповідної виплати, а саме: фактичну та безпосередню участь особи у бойових діях у районах їх ведення тривалістю не менше шести місяців у сукупності станом на момент набрання чинності Постановою №153.

У даному випадку докази фактичної та безпосередньої участі позивача у бойових діях у районах їх ведення, відсутні.

З огляду на викладене, суд висновує, що в межах спірних правовідносин відповідач -Військова частина НОМЕР_1 , діяв виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.

Отже, позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_1 є такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 Національної Гвардії України надати: довідку про участь у зоні бойових дій з конкретним вказанням місць знаходження згідно наказів та журналів бойових дій ОСОБА_1 , довідку про відсутність притягнень до адміністративної відповідальності за військові правопорушення ОСОБА_1 , довідку про відсутність діючих дисциплінарних стягнень ОСОБА_1 , суд зазначає, що матеріали справи містять довідку від 22.03.2026 №1656/7896 про відсутність відносно позивача діючих дисциплінарних стягнень або випадків притягнення до адміністративної відповідальності; довідку від 11.02.2026 №1656/4106 про участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

В свою чергу, позивачем у наданих до суду письмових поясненнях зазначено, що дійсно відповідачем після відкриття провадження у справі надано позивачу довідку про відсутність адміністративної відповідальності та дисциплінарних стягнень відносно ОСОБА_1 , а також про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

З огляду на викладене, в цій частині позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову – відмовити.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Марина Лук`яненко