Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №520/4180/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 р. Справа № 520/4180/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джиемес Агро" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Джиемес Агро" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 17.11.2025 № 00517950712, від 17.11.2025 №00517930712, від 17.11.2025 № 00517980712.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами перевірки контролюючим органом був складений акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 17.10.2025 № 39959/20-40-07-12-05/420/74640, під час якої було встановлено наступні порушення: Абз. «а» п.198.1, абз.1, 2 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту всього в сумі 931 000,00 грн у січні-квітні та жовтні-листопаді 2020 року, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 918 725 грн та завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування на суму 12 275,00 грн. На підставі зазначених висновків контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.11.2025 №00517950712, від 17.11.2025 № 00517930712, від 17.11.2025 № 00517980712, які позивач вважає протиправними, як і висновки акту перевірки про наявність зазначених порушень з боку позивача. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 03.03.2026 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення проти позовних вимог, зазначивши про правомірність оскаржуваних у даній справі податкових повідомлень-рішень. Відповідач зазначив, що під час проведення перевірки контролюючим органом були встановлені обставини, що свідчать про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «ДЖИЕМЕС АГРО» та ТОВ «ТАРУНО». Контролюючим органом встановлено відсутність в контрагентів позивача необхідних трудових та матеріально-технічних ресурсів для здійснення задекларованих обсягів постачання, відсутність підтвердженого джерела походження товару, а також об`єктивну неможливість вирощування та постачання насіння соняшника в кількості 664,874 тон від ТОВ «СТАНДАРТАГРО» за наявності в останнього земельних ділянок площею лише 12,86 га. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичний рух товару, зокрема товарно-транспортних накладних, що унеможливлює встановлення реального переміщення товару від постачальника до покупця. Також, установлено, що позивачем не надано під час проведення перевірки в повному обсязі первинних документів, які б підтверджували здійснення господарських операцій, що відповідно до вимог пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України свідчить про їх відсутність на момент формування податкової звітності. Просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, згідно якої підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки 01.05.2026 суддя перебував у відпустці, розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відпустки.

Дослідивши матеріали справи, суд установив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Джиемес Агро" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом юридичної особи 42074640, адреса місцезнаходження: 64003, Харківська обл., Берестинський р-н, селище Кегичівка, вул. Захисників України, будинок 1Б, що вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальність «Джиемес Агро» з питання контролю за дотриманням вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість щодо господарських взаємовідносин із контрагентом – постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «Таруно», код за ЄДРПОУ 39935372, на суму ПДВ 931000,00 грн у грудні 2019 року, за звітні періоди декларування податку на додану вартість: січень – квітень 2020 року та жовтень – листопад 2020 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Джиемес агро" від 17.10.2025 № 39959/20-40-07-12-05/42074640, висновками якого встановлено порушення ТОВ "Джиемес агро" вимог абз. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту всього у сумі 931000 грн. у січні - квітні та жовтні - листопаді 2020 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість яка підлягає сплаті до бюджету на суму 918725 та завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування на суму 12275 грн., в тому числі по періодах: січень 2020 року занижено податок на додану вартість який підлягає сплаті до бюджету на суму 376600,0 грн., лютий 2020 року занижено податок на додану вартість який підлягає сплаті до бюджету на суму 323400 грн., березень 2020 року занижено податок на додану вартість який підлягає сплаті до бюджету на суму 594,0 грн., квітень 2020 року занижено податок на додану вартість який підлягає сплаті до бюджету на суму 130931,0 грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування на суму 7075,0 грн., жовтень 2020 року занижено податок на додану вартість який підлягає сплаті до бюджету на суму 87200,0 грн., листопад 2020 року завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування на суму 5200,0 грн (а.с. 36-72).

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення відносно ТОВ "Джиемес Агро":

- від 17.11.2025 № 00517950712 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в загальному розмірі 1 148 406,00 грн (в т.ч. податкових зобов`язань - 918 725 грн, штрафних санкцій на суму 229 681 грн) (а.с. 11);

- від 17.11.2025 № 00517930712 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на 12 275 грн (10);

- від 17.11.2025 № 00517980712 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1 020,00 грн (а.с. 12).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.

Судом установлено, що підставою для встановлення вказаних висновків та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій, укладених позивачем із контрагентом ТОВ "ТАРУНО" в грудні 2019 року, за звітні періоди декларування податку на додану вартість: січень-квітень 2020 року та жовтень-листопад 2020 року.

Досліджуючи зазначені обставини, суд зазначає таке.

У ході перевірки було встановлено, що ТОВ «ДЖИЕМЕС АГРО» в періоді, що перевірявся, мало взаємовідносини з ТОВ "ТАРУНО" (ЄДРПОУ 39935372).

У період з 01.12.2019 по 31.12.2019 підприємством було укладено з ТОВ «ТАРУНО» договір поставки від 02.12.2019 № 02/12/19-сон (з урахуванням положень специфікації № 01 від 02.12.2019) та здійснено закупівлю насіння соняшнику в кількості 665,00 т за ціною 8 400,00 грн/т (у т.ч. ПДВ 20 %).

Загальна вартість поставки склала 5 586 000,00 грн (у тому числі база оподаткування – 4655000,00 грн та сума ПДВ – 931 000,00 грн).

Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей було здійснено на підставі видаткових накладних з відображенням у відповідних регістрах бухгалтерського облік наступним чином: Дт201 - Кт631 - надходження товару, Дт6442 - Кт631 - надходження товару (податковий кредит), Дт631 Кт311 - оплата за товар, що не заперечується сторонами та підтверджено актом перевірки (ст. 26 акту перевірки).

За правилом першої події – дата відвантаження товару, постачальником були складені податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечується сторонами та встановлено контролюючим органом під час проведення перевірки. Перелік відповідних податкових накладних міститься в акті перевірки.

Протягом 03.02.2020 – 28.02.2020 позивачем було перераховано на рахунок ТОВ "ТАРУНО" безготівкові кошти в загальній сумі 2 800 000,00 грн в якості оплати за насіння соняшнику відповідно до платіжних доручень, перелік яких також міститься в акті перевірки (ст. 25-26 акту перевірки).

Відомостей щодо сплати іншої частини коштів за договором поставки, а саме в сумі 2786000,00 грн, акт перевірки та матеріали даної адміністративної справи не містять.

За доводами позивача, інша частина коштів у розмірі 2 786 000,00 грн мала бути сплаченою до 30.04.2020, однак 12.03.2020 на території України було введено загальнонаціональний карантин на підставі постанови КМУ від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», у зв`язку з чим позивачем було направлено на адресу постачальника лист-повідомлення від 20.03.2020 про об`єктивну неможливість виконання взятих на себе договірних зобов`язань, про що позивач також зазначив у позовній заяві.

Окрім того, згідно акту перевірки вбачається, що згідно з витягом з узагальненої податкової інформації від 27.04.2020 № 261/20-40-05-18-10/39935372, стосовно контрагента-постачальника ТОВ «ТАРУНО» щодо фінансово-господарських операцій з придбання та постачання, а також при визначення сум податкових зобов`язань та податкового кредиту за грудень 2019 року-січень 2020 року, контролюючим органом установлено, зокрема, таку інформацію: працівники підприємства ТОВ «ТАРУНО» одночасно працюють на декількох підприємствах, у зв`язку з чим можливо дійти висновку про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності в частині придбання та реалізації ТМЦ наявними трудовими, ресурсами; відсутність ТОВ «ТАРУНО» за місцезнаходженням: вул. Плеханівська, буд. 117, м. Харків, 61037; відсутня будь-яка інформація про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа); відсутня інформація про власні або орендовані фонди, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; від ОУ ГУ ДФС у Харківській області отримано лист від 11.02.2020 №583/7/20-40- 21-12-04, згідно з яким місцезнаходження ТОВ «ТАРУНО» не встановлено.

В акті перевірки зазначено, що проведеним аналізом задекларованих ТОВ «ТАРУНО» показників фінансової звітності встановлено, що на підприємстві відсутні основні фонди. ТОВ «ТАРУНО» не надає звіти з екологічного податку, земельного податку, транспортного податку. У зв`язку з чим, можливо дійти висновку, що на підприємстві відсутні відповідні ресурси, необхідні для здійснення вищенаведених господарських операцій (складські, офісні приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки). У той же час, відсутня інформація щодо зберігання зазначеної продукції на складах чи в приміщеннях.

Таким чином, під час проведеного контролюючим органом аналізу можливості виконання ТОВ «ТАРУНО» оформлених господарських операцій, враховуючи відсутність на підприємстві власних основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, встановлено неможливість виконання документально оформлених операцій з придбання та реалізації ТМЦ ТОВ «ТАРУНО» у грудні 2019 року - січні 2020 року.

Окрім того, відповідно до даних ЄРПН за період з серпня 2019 року по грудень 2019 року ТОВ «ТАРУНО» було придбано товар, реалізований на адресу ТОВ «ДЖИЕМЕС АГРО», у наступній кількості: соняшник придбано у вересні 2019 року у кількості 664,874 тони. Постачальником насіння соняшника ТОВ «ТАРУНО» є ТОВ «СТАНДАРТАГРО». ТОВ «СТАНДАРТАГРО» зареєстровано Харківською районною державною адміністрацією 10.06.2015 за № 14711020000027357, основний вид діяльності - 01.11 - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Відповідно до інформаційних баз ДПС інформація про об`єкти оподаткування відсутня, інформація щодо наявності земельних ділянок у власності чи користуванні на яких можливо було вирощувати соняшник протягом 2019 року до органів ДПС не подавалась, придбання соняшника згідно з даними ЄРПН відсутнє. Чисельність працюючих у періоді здійснення діяльності (3 квартал 201-9) 1 чол. Також, відсутні офіційні дані щодо залучення працівників за цивільно-правовими угодами. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ТОВ «СТАНДАРТАГРО» має в користуванні на правах оренди земельні ділянки площею 12,86 га. Однак, для вирощування 665 тон соняшника знадобиться від 332,5 до 1662,5 гектарів землі, залежно від середньої урожайності у регіоні, яка коливається від 2 до 4 тон. На підставі викладеного контролюючим органом було зроблено висновок про неможливість постачання соняшника ТОВ «СТАНДАРТАГРО» на адресу ТОВ «ТАРУНО».

Перевіряючи висновки акту перевірки та матеріали справи, суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Суд зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного зменшення оподатковуваного доходу.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення витрат не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Суд зазначає, що з досліджених в процесі розгляду справи судом первинних документів неможливо встановити факт реальності проведення позивачем господарських операцій за вищевказаним договором поставки з ТОВ "ТАРУНО", та отримання позитивного економічного ефекту від укладення такого договору. Позивачем належних доказів на підтвердження таких обставин до суду не надано.

Доводи позивача про те, що несплата частини вартості товару у сумі 2 786 000,00 грн за договором поставки була зумовлена запровадженням карантинних обмежень на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, суд не приймає до уваги, оскільки сам по собі факт запровадження карантину не є безумовною підставою для невиконання грошових зобов`язань та перешкодою для вчинення банківських операцій з оплати товару.

Відповідно до усталеної судової практики, карантин може розглядатися як форс-мажорна обставина лише за умови належного підтвердження її впливу на можливість виконання конкретного зобов`язання. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що саме карантинні обмеження об`єктивно унеможливили здійснення оплати за договором поставки.

Направлення листа-повідомлення від 20.03.2020 про неможливість виконання зобов`язань не звільняє сторону від відповідальності за їх невиконання та не змінює строків виконання грошового зобов`язання, якщо інше прямо не передбачено умовами договору або не погоджено сторонами додатково.

Станом на момент розгляду справи доказів проведення повного розрахунку до суду не подано, отже, як свідчать матеріали справи, позивач протягом шести років, у тому числі після припинення карантину, розрахунків на значну суму не провів, що свідчить про відсутність реальної мети вчинення господарської операції, зміни власного капіталу між учасниками господарської операції.

Таким чином, наведені позивачем обставини не підтверджують об`єктивної неможливості виконання зобов`язань за договором та не спростовують висновків контролюючого органу, у зв`язку з чим суд відхиляє зазначені доводи як необґрунтовані.

Також, матеріали справи взагалі не містять документів щодо руху, навантаження та розвантаження товару при отриманні товару від постачальника, відповідних товаро-транспортних накладних, інших документів, які свідчать про фактичне переміщення товару та документів щодо наявності у підприємств належних основних засобів та достатньої кількості персоналу для постачання зазначеного товару.

При цьому, в пункті 3.6. Договору поставки № 02/12/19-сон від 02.12.2019 передбачено надання постачальником товарно-транспортної накладної покупцю.

Доводи позивача про те, що первинні документи, зокрема товарно-транспортні накладні та інші документи щодо руху товару були втрачені у зв`язку з воєнним станом на території України, а тому не можуть бути надані суду, також не приймаються судом до уваги, оскільки сам по собі факт запровадження воєнного стану не звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку належного документального підтвердження господарських операцій та не скасовує вимог податкового та бухгалтерського обліку щодо зберігання первинних документів.

Суд зазначає, що відповідно до вимог податкового законодавства, платник податків зобов`язаний забезпечувати збереження документів, пов`язаних із обчисленням та сплатою податків, а у разі їх втрати — вживати заходів щодо їх відновлення. Отже, втрата документів не є підставою для звільнення від обов`язку їх подання та не може автоматично підтверджувати реальність господарських операцій.

Окрім того, позивачем не надано жодних доказів вжиття заходів щодо відновлення втрачених документів, зокрема звернення до контрагентів, перевізників або інших осіб, у розпорядженні яких могли перебувати відповідні товарно-транспортні накладні чи інші первинні документи, а також не доведено об`єктивної неможливості їх відновлення.

Суд зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних та інших документів щодо фактичного переміщення товару та факт непроведення протягом тривалого часу розрахунків на значну суму є істотними обставинами для оцінки реальності господарських операцій та відсутність відповідних документів не може тлумачитися на користь позивача за умови недоведеності належного обігу товару.

Таким чином, посилання позивача на втрату документів у зв`язку з воєнним станом є недоведеними та не підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим не можуть бути підставою для спростування висновків контролюючого органу.

Окрім того, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Джиемес Агро" зареєстроване за адресою: вул. Захисників України, буд. 1Б, селище міського типу Кегичівка, Берестинський район (до 2024 року - Красноградський район), Харківська область.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, Берестинський район Харківської області відносився до території можливих бойових дій у період з 24.02.2022 по 09.06.2023. Відомостей щодо віднесення даного району до території активних бойових дій чи до тимчасово окупованої території, що могло спричинити втрату позивачем документів, судом не встановлено.

Доказів вчинення дій під час військового стану, що призвели до руйнування майна та знищення документів позивача до суду також не подано.

При цьому, суд, ураховуючи вищевикладене, критично ставиться до доводів позивача про втрату документів, з огляду на те, що інші первинні документи щодо спірної господарської операції не є втраченими.

Доказів подання позивачем до податкового органу відповідної заяви про втрату первинних документів у встановленому законодавством порядку до суду також не подано.

Відповідно до сталої судової практики (зокрема постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі № 826/487/16) про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, суд зазначає, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи, складені за результатом вказаної господарської операції, не підтверджують реальність здійснення ТОВ "ТАРУНО" та ТОВ "Джиемес Агро" спірної господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.09.2019 по справі №520/11437/18.

Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд зазначає, що позивач, як ініціатор позову, не надав до суду додаткових документів та відповідних пояснень щодо реальності господарської операції з контрагентом ТОВ "ТАРУНО".

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.11.2019 у справі № 826/1647/16, обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень, довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Під час розгляду справи позивачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано відповідних доказів щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Судом таких обставин не встановлено.

Суд також ураховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки наведених вище висновків суду не спростовують.

Отже, на підставі вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Джиемес Агро" (вул. Захисників України, буд.1Б, с-ще Кегичівка, Берестинський р-н, Харківська обл., 64003, ЄДРПОУ 42074640) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН