Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №380/173/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року м. Львівсправа № 380/173/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності дій з розгляду та надання відповіді на рапорт ОСОБА_1 від 05 серпня 2024 року щодо необхідності надання інформації про причини і відсутність виплати додаткової грошової винагороди за період з 01 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2023 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 05 серпня 2024 року щодо необхідності надання інформації про причини і відсутність виплати додаткової грошової винагороди за період з 01 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, про що надати письмову відповідь відповідно до статей 112, 115 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України і змісту статті 20 Закону України «Про звернення громадян»;

- зробити і надати заявнику письмовий розрахунок заборгованості для погодження;

- нарахувати і виплатити грошову винагороду згідно з погодженим розрахунком.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У період з 01 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2023 року позивач брав участь у бойових діях, захисті від збройної агресії Російської Федерації. У зв`язку з ненарахуванням та невиплатою за вищевказаний період додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, позивач 05 серпня 2024 року надіслав засобами поштового зв`язку відповідний рапорт до військової частини НОМЕР_1 , однак ніякого реагування з боку відповідача на вказаний рапорт не відбулося. На адвокатський запит представника позивача – адвоката Ільєнка Юрія Васильовича від 03 грудня 2024 року щодо причин нерозгляду рапорту позивача від 05 серпня 2024 року військова частина НОМЕР_1 відповіді не надала. Позивач зазначає, що відповідач не розглянувши його рапорт від 05 серпня 2024 року у встановлений законодавством строк, тобто не надавши відповіді по суті викладеного в ньому питання, порушив вимоги статей 112, 115 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статті 20 Закону України «Про звернення громадян». Уважаючи таку поведінку відповідача протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву від 27 січня 2025 року. Відповідач вказує, що, як стало відомо із пояснення начальника відділення персоналу та стройового штабу військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 , рапорт ОСОБА_1 від 05 серпня 2024 року щодо необхідності надання інформації про причини і відсутність виплати додаткової грошової винагороди за період з 01 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2023 року до стройової частини штабу не надходив ні від позивача особисто, ні засобами поштового зв`язку. Причиною ненадходження на адресу військової частини НОМЕР_1 зазначеного рапорту є, на думку відповідача, некоректне зазначення адреси позивачем. Водночас солдату ОСОБА_1 була відома адреса військової частини НОМЕР_1 як мінімум з того, що під час вибуття у відпустку в липні 2024 року йому на руки було видано відпускний квиток від 08 липня 2024 року № 3209, який містить кутовий штамп з адресою військової частини НОМЕР_1 – АДРЕСА_1 . Так, рапорт від 05 серпня 2024 року надіслано з м. Дніпро до м. Дніпро, натомість з 01 серпня по 03 вересня 2024 року солдат ОСОБА_1 перебував на позиції в районі виконання завдань неподалік населеного пункту Нові Санжари Полтавського району у складі розрахунку ЗУ-23-2 з метою протиповітряного прикриття об`єктів критичної інфраструктури. Отже, наявні ознаки того, що рапорт від 05 серпня 2024 року містить підпис, що не належить ОСОБА_1 , або ж ознаки того, що солдат ОСОБА_1 самовільно залишив місце служби та 05 серпня 2024 року перебував у м. Дніпро. Солдату ОСОБА_1 20 січня 2025 року було запропоновано письмово надати пояснення щодо свого місця перебування з 01 по 31 серпня 2024 року. Надати письмові пояснення солдат ОСОБА_1 відмовився, про що складено відповідний акт про відмову. Водночас майор ОСОБА_3 у своєму поясненні підтвердив факт перебування солдата ОСОБА_1 на позиції протягом усього часу. Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Ураховуючи вищезазначені обставини, слідує, що відсутній предмет спору, оскільки рапорт позивача від 05 серпня 2024 року не надійшов ні до безпосереднього начальника солдата ОСОБА_1 , ні до командира військової частини НОМЕР_1 . Отже, військова частина НОМЕР_1 не отримувала рапорт позивача від 05 серпня 2024 року, у зв`язку з чим розглянути його по суті було неможливо.

З огляду на вказане у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Позивач подав до суду пояснення на відзив відповідача від 31 січня 2025 року, в яких зазначає, що пояснення начальника відділення персоналу та стройового штабу військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 не містить причин і підстав проведення службового розслідування, в рамках якого ним надавалися ці пояснення, реквізитів наказу командира військової частини про проведення службового розслідування, призначення комісії і кола питань, яке воно повинно було встановити, тож, незрозумілі підстави надання таких пояснень. Покликається на неналежно налагоджену у військовій частині НОМЕР_1 процедуру отримання та реєстрації рапортів військовослужбовців. Вказує, що рапорт від 05 серпня 2024 року був надісланий засобами поштового зв`язку (безпосередньо Укрпоштою і, відповідно, Фельд`єгерською службою поштового зв`язку Міністерства оборони України, яка співпрацює з АТ «Укрпошта» відповідно до листа від 15 листопада 2022 року № 308/7/8949). Твердження відповідача про те, що підпис на рапорті від 05 серпня 2024 року не належить позивачу, є припущенням самого відповідача. Підпис на цьому рапорті належить позивачу, він був наданий його рідними особами, які мали зразки підпису позивача, які він надав цим рідним особам заздалегідь для подальшого захисту своїх прав.

Відповідач подав до суду заперечення від 22 лютого 2025 року, в яких зазначає, зокрема, що відповідальним за облік листів, пропозицій, заяв та скарг, що надійшли на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 , призначено начальника відділення персоналу та стройового штабу. Отже, саме начальник відділення персоналу та стройового штабу військової частини НОМЕР_1 є посадовою особою, яка має достовірні відомості про надходження та реєстрацію кореспонденції у військовій частині НОМЕР_1 . Процедура отримання та реєстрація рапортів у військовій частині НОМЕР_1 налагоджена та ведеться на належному рівні. Адреса для листування з військовою частиною НОМЕР_1 не є військовою таємницю та військова частина НОМЕР_1 приписана до відділення АТ «Укрпошта» 36039. Обмежень щодо використання умовного найменування «військова частина НОМЕР_1 » не встановлено. Отже, згідно з листом від 15 листопада 2022 року № 308/7/8949 позивач міг і повинен був надсилати кореспонденцію на поштову адресу військової частини НОМЕР_1 . Незрозуміло як саме позивач підписував та надсилав свій рапорт від 05 серпня 2024 року – особисто чи за допомогою своїх рідних. Також незрозуміло чи рапорт підписано позивачем та передано рідним, чи передано рідним зразок підпису, а ними підписано. Позивачем до суду не надано жодного належного та допустимого доказу надіслання рапорту від 05 серпня 2024 року на адресу військової частини НОМЕР_1 або передання його до підрозділів фельд`єгерського зв`язку. Натомість військова частина НОМЕР_1 разом з відзивом на позовну заяву до суду надала належні та допустимі докази, які підтверджують факт ненадходження рапорту позивача від 05 серпня 2024 року до цієї військової частини.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 13 січня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача письмові пояснення та докази щодо розгляду рапорту позивача від 05 серпня 2024 року.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

У матеріалах справи наявна копія рапорту-скарги від 05 серпня 2024 року військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 - солдата ОСОБА_1 на бездіяльність і порушення фінансової дисципліни, адресованого: командиру військової частини НОМЕР_1 ; начальнику фінансової служби військової частини НОМЕР_1 ; командиру військової частини НОМЕР_2 ; начальнику фінансової служби військової частини НОМЕР_2 ; копія – Міністерству оборони України.

Зі змісту копії квитанції АТ «Укрпошта» від 05 серпня 2024 року, зробленої на тексті копії рапорту від 05 серпня 2024 року, слідує, що рекомендований лист № 4900003008172 надісланий з відділення поштового зв`язку Дніпро-49000 ( АДРЕСА_2 ) військовій частині НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_3 .

Відповідь на вищевказаний рапорт у матеріалах справи відсутня.

Позивач, уважаючи протиправною поведінку відповідача щодо нерозгляду та ненадання відповіді на рапорт від 05 серпня 2024 року, звернувся з цим позовом до суду.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 2 Закону № 2232 громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Також варто відзначити, що наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531, який набув чинності 08 серпня 2024 року, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі – Порядок № 531), який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту (пункт 1 розділу І Порядку № 531).

З питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника) (пункт 2 розділу І Порядку № 531).

Рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації (пункт 1 розділу ІІ Порядку № 531).

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку № 531 у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 531).

Пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 531 передбачено, що початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі надіслання рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем розташування відповідного підрозділу.

Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Суд відзначає, що предметом оскарження у цій справі є бездіяльність відповідача, яка, на думку позивача, полягає у нерозгляді та ненадання відповіді на його рапорт від 05 серпня 2024 року.

Відповідач, своєю чергою, заперечує факт отримання військовою частиною НОМЕР_1 рапорту позивача від 05 серпня 2024 року, що свідчить про об`єктивну неможливість його розгляду по суті та надання відповіді на нього.

На підтвердження факту надсилання рапорту від 05 серпня 2024 року військовій частині НОМЕР_1 засобами поштового зв`язку позивач надав копію квитанції АТ «Укрпошта» від 05 серпня 2024 року, зі змісту якої слідує, що рекомендований лист № 4900003008172 надісланий з відділення поштового зв`язку Дніпро-49000 ( АДРЕСА_2 ) військовій частині НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_3 .

Насамперед варто відзначити, що надана позивачем квитанція АТ «Укрпошта» від 05 серпня 2024 року не ідентифікує рапорт позивача від 05 серпня 2024 року, іншими словами, її зміст не дає можливості суду достеменно встановити, який саме документ, тобто предмет поштового відправлення, надсилався відповідно до цієї квитанції.

Водночас опису вкладення з відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв`язку, передбаченого правилами поштового зв`язку, із зазначенням найменування вкладень, кількості предметів, які можна було б ідентифікувати із долученою до позовної заяви квитанцією АТ «Укрпошта» від 05 серпня 2024 року, позивач не надав.

Також суд ураховує, що, як слідує з матеріалів справи, місцем розташування військової частини НОМЕР_1 є АДРЕСА_4 , утім, рекомендований лист № 4900003008172 згідно з копією квитанції АТ «Укрпошта» від 05 серпня 2024 року надісланий до міста Дніпра. Доказів того, що в період надсилання рапорту від 05 серпня 2024 року військова частина НОМЕР_1 була розташована у АДРЕСА_2 в матеріалах справи немає, позивач таких доказів суду не надав.

Суд також бере до уваги ту обставину, що в період з 01 серпня 2024 року по 03 вересня 2024 року, тобто в період надсилання рапорту від 05 серпня 2024 року з міста Дніпра, позивач відповідно до витягів із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 липня 2024 року № 215 та від 03 вересня 2024 року № 250, а також письмових пояснень виконувача обов`язків командира військової частини НОМЕР_3 (бланк отримання пояснень від 18 січня 2025 року) був відряджений в район виконання завдань неподалік населеного пункту Нові Санжари Полтавського району у складі розрахунку ЗУ-23-2 з метою протиповітряного прикриття об`єктів критичної інфраструктури, протягом усього часу відрядження перебував на позиції. Отже, з наведеного фактично слідує, що в період з 01 серпня 2024 року по 03 вересня 2024 року, тобто в період надсилання рапорту від 05 серпня 2024 року з міста Дніпра, позивач у місті Дніпрі не перебував.

З урахуванням викладеного вище долучена до позовної заяви копія квитанції АТ «Укрпошта» від 05 серпня 2024 року, видана відділенням поштового зв`язку Дніпро-49000, не підтверджує факт надіслання позивачем, який у місті Дніпрі станом на 05 серпня 2024 року не перебував, рапорту від 05 серпня 2024 року на адресу військової частини НОМЕР_1 , що станом на вказану дату розташовувалася у АДРЕСА_4 .

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт надсилання позивачем рапорту від 05 серпня 2024 року на адресу військової частини НОМЕР_1 , окрім вищезгаданої квитанції, позивач не надав.

Позивач також вказує, що рапорт від 05 серпня 2024 року був надісланий безпосередньо Укрпоштою і, відповідно, Фельд`єгерською службою поштового зв`язку Міністерства оборони України, яка співпрацює з АТ «Укрпошта» відповідно до листа від 15 листопада 2022 року № 308/7/8949, однак будь-які докази, які б підтверджували цю обставину (передання поштового відправлення до підрозділів фельд`єгерського зв`язку), у матеріалах справи відсутні, а копія квитанції АТ «Укрпошта» від 05 серпня 2024 року не є таким доказом. Не є відповідним доказом й лист від 15 листопада 2022 року № 308/7/8949, на який покликається позивач, адже вказаний лист є лише відповіддю Міністерства оборони України на звернення Профспілки правозахисту корисної праці «Громадянський захист» з порушених у цьому зверненні питань.

Суд також бере до уваги пояснення начальника відділення персоналу та стройового штабу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (бланк отримання пояснень від 17 січня 2025 року), відповідно до яких рапорт позивача від 05 серпня 2024 року до стройової частини штабу не надходив ні від ОСОБА_1 особисто, ні засобами поштового зв`язку.

Ставити під сумнів вищевказані пояснення у суду немає підстав, оскільки відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20 грудня 2023 року № 706ад «Про організацію роботи загального (нетаємного) діловодства в управлінні та підрозділах військової частини НОМЕР_1 у 2024 році» відповідальним за облік листів, пропозицій, заяв та скарг, що надійшли на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 , є саме начальник відділення персоналу та стройового штабу, а правдивості таких пояснень позивач не спростував. Крім того, такі пояснення узгоджуються з установленим судом фактом непідтвердження копією квитанції АТ «Укрпошта» від 05 серпня 2024 року надіслання рапорту від 05 серпня 2024 року на адресу військової частини НОМЕР_1 та відсутністю будь-яких інших доказів, які б цю обставину підтверджували.

Отже, наведене вище у сукупності безумовно вказує на факт неотримання військовою частиною НОМЕР_1 рапорту позивача від 05 серпня 2024 року, що, як наслідок, свідчить про об`єктивну неможливість його розгляду відповідачем по суті та надання відповіді позивачу за такої обставини.

Щодо зауважень позивача та відповідача стосовно підпису, вчиненого на рапорті від 05 серпня 2024 року, суд зазначає, що спірним у цій справі є питання надіслання такого рапорту позивачем та його отримання відповідачем, а не його зміст, відповідні доводи на спірні правовідносини не впливають, тож судом не оцінюються.

Суд також не оцінює доводи позивача та відповідача стосовно дотримання військовою частиною НОМЕР_1 процедури отримання та реєстрації рапортів військовослужбовців, оскільки це виходить за межі предмета спору розглядуваної справи.

Суд відзначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неухваленні рішення чи у нездійсненні юридично значущих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Проте, за встановлених вище обставин, суд не знаходить протиправної бездіяльності відповідача щодо розгляду та надання відповіді на рапорт позивача від 05 серпня 2024 року, яка є предметом оскарження у цій справі, з огляду на що підстави для задоволення позовної вимоги в цій частині відсутні.

Зважаючи на те, що основна позовна вимога стосовно визнання протиправною оскаржуваної позивачем бездіяльності відповідача задоволенню не підлягає, відсутні підстави для задоволення інших похідних позовних вимог про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 05 серпня 2024 року щодо необхідності надання інформації про причини і відсутність виплати додаткової грошової винагороди за період з 01 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, про що надати письмову відповідь відповідно до статей 112, 115 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України і змісту статті 20 Закону України «Про звернення громадян» та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 зробити і надати позивачу письмовий розрахунок заборгованості для погодження, а також нарахувати і виплатити грошову винагороду згідно з погодженим розрахунком.

Крім того, суд зауважує, що з огляду на підстави поданого позову вимога позивача стосовно нарахування та виплати грошової винагороди згідно з погодженим розрахунком не є та не може бути предметом розгляду судом у рамках розглядуваної справи, адже спірним у цій справі є саме питання розгляду по суті та надання відповіді на рапорт позивача від 05 серпня 2024 року, а не порушені в такому рапорті питання. Водночас із урахуванням положень статті 5 КАС України позивач не позбавлений права на звернення із відповідним позовом до суду, якщо він уважає, що відповідач порушив його право на отримання відповідної грошової винагороди.

У процесі розгляду цієї справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а решта доводів позивача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії – відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 01 травня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна